Рішення

від 22.01.2013 по справі 2/5014/3108/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.13 Справа № 2/5014/3108/2012

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС-Транс»,

м. Луганськ

до Приватного підприємства «С.П. - Моноліт» , смт. Петрівка Луганської області

про стягнення 116280 грн. 06 коп.

Суддя Седляр О.О.,

в присутності представників сторін:

від позивача: Чех С.М., довіреність б/н від 30.11.2012;

від відповідача: не прибув ( явка обов'язкова),

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 101988 грн., пеню у розмірі 7770 грн. 67 коп., інфляційні витрати у розмірі 69 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 1352 грн. 99 коп. та штраф у розмірі 5099 грн. 40 коп., які склались за договором купівлі-продажу від 23.03.2012 № ДГ-2303/1.

Представником позивача відповідно до заяв від 18.12.2012 та від 08.01.2013, неодноразово змінювався розмір позовних вимог, тому позовними вимогами по даній справі слід вважати: стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 101988 грн., пеню у розмірі 7770 грн. 67 коп., інфляційні витрати у розмірі 69 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 1352 грн. 99 коп. та штрафу у розмірі 5099 грн. 40 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, але належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджено поштовими повідомленнями про надіслання рекомендованої кореспонденції № 9101611668817 від 07.12.2012,

№ 9101611715475 від 21.12.2012, № 9101611779376 від 10.01.2013.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки господарським судом виконаний обов'язок щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

23.03.2012, між сторонами у справі, укладений договір купівлі-продажу № ДГ-2303/1 від 23.03.2012 (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, Продавець (Позивач у справі) зобов'язався передати у власність Покупця (Відповідач у справі) нафтопродукти, а останній прийняти їх та оплатити відповідно до наданих рахунків.

На виконання умов п.3 даного договору позивачем було поставлено відповідачеві нафтопродукти, за період з серпня по вересень 2012 року, згідно довіреностей на отримання товару та видаткових накладних № РН-0000022 від 30.03.2012, № РН-0000083 від 02.08.2012, № РН-0000087 від 07.08.2012,

№ РН-0000090 від 10.08.2012, № РН-0000092 від 14.08.2012, № РН-0000096 від 17.08.2012, № РН-0000115 від 07.09.2012, № РН-0000122 від 14.09.2012,

№ РН-0000134 від 27.09.2012 на загальну суму 209254 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони домовились, що ціна товару, який поставляється, узгоджуються для кожної партії товару шляхом виписки позивачем рахунку на передоплату та здійснення відповідачем передоплати за даним рахунком у межах строку дії рахунку. Строк дії рахунку на передоплату (строк оплати товару) зазначений в рахунках.

На виконання даних вимог позивачем було вручено відповідачеві наступні рахунки: № СФ-0000025 від 30.03.2012, № СФ-0000090 від 02.08.2012, № СФ-0000092 від 07.08.2012, № №СФ-0000096 від 10.08.2012, № СФ-0000101 від 17.08.2012, № СФ-0000119 від 06.09.2012, № СФ-0000126 від 14.09.2012,

№ СФ-0000138 від 27.09.2012, про що є відмітка головного бухгалтера підприємства відповідача Моргунової В.М. з датою отримання та печаткою підприємства.

Оскільки, відповідачем товар був оплачений частково у розмірі 107266 грн. 50 коп., позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача залишок заборгованості у розмірі 101988 грн.

Також, у відповідності до умов п.6.1 укладеного сторонами договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована відповідачеві за прострочений період пеня у розмірі 5778 грн. 10 коп. та штраф у розмірі 5% вартості відпущеної партії товару у розмірі 5099 грн. 40 коп., які він теж просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1158 грн. 78 коп. за весь час прострочення, які він теж просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідач відзив на позов не надав.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки позивачем відповідачеві обумовленого договором товару, а також наявність заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 101988 грн.

Обов'язок з оплати поставленого позивачем товару відповідачем у повному обсязі виконаний не був.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 101988 грн. є обґрунтованою.

Також, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пеню у розмірі 5778 грн. 10 коп. за період з 07.08.2012 по 08.01.2013, згідно наданого ним розрахунку (відповідно до уточнення та зменшення позовних вимог від 08.01.2013) та штраф у розмірі 5099 грн. 40 коп.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 6.1 договору у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожний день прострочення від суми заборгованості та штрафу у розмірі 5% вартості відпущеного товару.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Розмір пені, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов'язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/269-04 від 26.01.2006

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду України № 06/5026/1052/2011 від 27.04.2012).

Наданий позивачем уточнений розрахунок пені за період з 07.08.2012 по 08.01.2013 та розрахунок штрафу обґрунтовані та відповідають діючому законодавству, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5778 грн. 10 коп. та штрафу у розмірі 5099 грн. 40 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1158 грн. 78 коп. обґрунтований та відповідає діючому законодавству, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача річних у розмірі 1158 грн. 78 коп. підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю у частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 101988 грн., пені у розмірі 7770 грн. 67 коп., інфляційних витрат у розмірі 69 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 1352 грн. 99 коп. та штрафу у розмірі 5099 грн. 40 коп., з віднесенням у цієї частині витрат з судового збору на відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «С.П.-Моноліт», смт. Петрівка Луганської області, пер. Київський, 6, ідент. код 34164430 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС-Транс», м. Луганськ, вул. Фрунзе, 127 К, ідент. код 31673326 основний борг у розмірі 101988 грн., пеню у розмірі 7770 грн. 67 коп., інфляційні витрати у розмірі 69 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 1352 грн. 99 коп., штраф у розмірі 5099 грн. 40 коп., відшкодування зі сплати судового збору у розмірі 2311 грн. 42 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення - 28.01.2013.

Суддя О.О. Седляр