Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-10645/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10645/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Раченко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голоісіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перфект»звернулись до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №00001032220 від 03.05.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач у справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду від 20 вересня 2012 року, і постановити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 29.03.2012 року № 198, згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 та п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Перфект»(код ЄДРПОУ 30218288) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Альта Логістик»(код ЄДРПОУ 35077517) за червень 2011року, за результатами якої складено акт від 13.04.2012 року № 50/1-22-20-30218288 (а.с.12-20).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Перфект»: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 89 539 грн.

Підставою для обґрунтування висновку про порушення з боку ТОВ «Перфект»відповідних норм Податкового кодексу України став «Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.03.2012 року № 80/3-22-30-35077517 з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Альта Логістик» (код ЄДРПОУ 35077517) по взаємовідносинах з ТОВ Торговий дім «Експо»(код ЄДРПОУ37135617) за червень 2011 року». Податковий орган посилається на той факт, що цим актом нібито встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за червень 2011 року щодо придбання ТОВ «Альта Логістик»товарів у контрагента - постачальника ТОВ «Торговий дім «Експо»та продажу товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва 03.05.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001032220 яким, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 89 540 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 89 539 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 (одна) грн. 00 коп. (а.с.21).

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що при перевірці позивача податковим органом не досліджувались первинні, фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи, хоча вони і були надані до такої перевірки.

З акту перевірки позивача вбачається, що всі обґрунтування податкового органу базуються виключно на акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.03.2012 року та жодного посилання на первинні документи, які були надані на час проведення перевірки ТОВ «Перфект», відсутні.

Що стосується інформації, яка міститься в акті перевірки контрагента від 29.03.2012 року, та яка використана відповідачем при складані акта перевірки ТОВ «Перфект», суд звертає увагу на те, що метою проведення зустрічної звірки платника податків, є виключно отримання податкової інформації, тобто зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (послуг, робіт).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

За таких обставин, акт перевірки ТОВ «Альта Логістик», який було використано при проведені перевірки та складанні акту перевірки ТОВ «Перфект», в силу приписів чинного законодавства не є носієм доказової бази, а тому не може бути використаний працівником податкової, як безперечний доказ для встановлення порушень суб'єкта господарювання.

Разом з цим, в матеріалах справи містяться належним чином оформлені документи: договір, видаткові та податкові накладні та інші., які були надані органу податкової служби під час проведення перевірки, підтверджують той факт, що в порядку та на умовах, встановлених договором між цими підприємствами, ТОВ «Альта Логістик»здійснювало поставку відповідного товару для ТОВ «Перфект». Факт здійснення поставки товару зафіксований належним чином, податкові накладні виписані у відповідності до вимог чинного законодавства, а підстави для не включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, відсутні.

Таким чином, ТОВ «Перфект», сплативши відповідні суми за отриманий товар на підставі договору, отримавши податкові накладні, правомірно було сформував суму податкового кредиту.

Висновок по результатам фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Перфект»та ТОВ «Альта Логістик»і, як наслідок, про неправомірне завищення з боку ТОВ «Перфект» податкового кредиту з податку на додану вартість, базується на припущеннях про нікчемність господарських взаємовідносин ТОВ «Альта Логістик»з третіми особами, які не підтверджені рішеннями судів і містяться в інших актах перевірок.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Перфект»та ТОВ «Альта Логістик»укладено договір постачання товару від 01.03.2011 року, згідно якого ТОВ «Альта Логістик»передає у власність позивача товари, зазначені в накладних.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Перфект»отримано податкові та видаткові накладні, що також були надані до перевірки.

Первинні документи контрагентів позивача, а саме податкові накладні, не визнані недійсним ні самим податковим органом, ні будь-яким судовим рішенням.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується висновками суду першої інстанції, що ТОВ «Перфект», сплативши відповідні суми за отриманий товар на підставі договору, отримавши податкові накладні, правомірно було сформовано суму податкового кредиту.

Висновок відповідача по результатам фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Перфект»та ТОВ «Альта Логістик»і, як наслідок, про неправомірне завищення з боку ТОВ «Перфект»податкового кредиту з податку на додану вартість, базується на припущеннях про нікчемність господарських взаємовідносин ТОВ «Альта Логістик»з третіми особами, які не підтверджені рішеннями судів і містяться в інших актах перевірок.

Також, слід звернути увагу на те, що посилання податкового органу на нібито нікчемність господарських взаємовідносин ТОВ «Альта Логістик»з ТОВ «Торговий дім «Експо», на яких в основному побудований акт перевірки ТОВ «Перфект», є безпідставними та необґрунтованими, оскільки податковим органом не надано жодного доказу взаємозв'язку між товарами, які надавались ТОВ «Перфект»та господарськими операціями ТОВ «Альта Логістик»з його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, акт не містить жодного доказу щодо встановлення порушень ТОВ «Перфект» вимог вищевказаних норм, а є лише припущення, які не підтвердженні відповідними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03 травня 2012 року № 00001032220 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 січня 2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.