Рішення

від 21.01.2013 по справі 16/68/5022-981/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2013 р.Справа № 16/68/5022-981/2012 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм", вул. Молодіжна, 54, м. Івано-Франківськ.

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився.

Суть справи.

Ухвалою суду від 18.12.2012 року розгляд справи було відкладено на 21.01.2013 року на 15 год. 00 хв., керуючись п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм", вул. Молодіжна, 54, м. Івано-Франківськ, звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, про cтягнення заборгованості у сумі 2300 грн. 90 коп., пені в сумі 323 грн. 26 коп., 84 грн. 39 коп. - 3% річних, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно договору поставки № 12 від 30.01.2012 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився. 18.01.2013 року від позивача надійшло клопотання № 4 від 14.01.2013 року про уточнення позовних вимог по справі № 16/68/5022-981/2012, в якому, зазначив, зокрема, що у зв'язку з частковою оплатою відповідачем позивачу заборгованості в сумі 800 грн., що підтверджується банківськими виписками № ЗЛ-0000522 від 13.11.2012 року на суму 300 грн., № ЗЛ-0000541 від 22.11.2012 року на суму 300 грн., № ЗЛ-0000551 від 28.11.2012 року на суму 200 грн., сума основного боргу станом на сьогоднішній день зменшилась і становить 1500 грн. 90 коп., зв'язку із частковою сплатою відповідачем позивачу заборгованості змінилась сума нарахованих згідно статті 625 ЦК України три проценти річних, яка станом на 14.01.2013 року становить 98 грн. 04 коп., просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1500 грн. 90 коп., пеню в сумі 323 грн. 26 коп., 98 грн. 04 коп. - 3% річних, всього 1922 грн. 20 коп.

Як вбачається з клопотання № 4 від 14.01.2013 року про уточнення позовних вимог, позивач зменшив суму позовних вимог , просить суд стягнути з відповідача: 1500 грн. 90 коп. заборгованості, пеню в сумі 323 грн. 26 коп. а також 98 грн. 04 коп. - 3% річних, всього 1922 грн. 20 коп.

Суд вважає, що дії позивача по зменшенню розміру позовних вимог відповідають ст. 22 ГПК України, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів відповідача, не суперечать законодавству, а тому справа розглядається з врахуванням клопотання № 4 від 14.01.2013 року про уточнення позовних вимог.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано за вказаною в позовній заяві позивачем адресою відповідача: АДРЕСА_1, ухвалу від 26.11.2012 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду 10.12.2012 року і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду.

Повідомлення про вручення поштового відправлення , відправлене відповідачу 26.11.2012 року повернулось разом із конвертом з ухвалою від 26.11.2012 року про порушення провадження у справі до господарського суду Тернопільської області з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення : "за закінченням терміну зберігання".

Як зазначається, зокрема, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" № 670-2010-р від 15.03.2010 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві .

У відповідності до п. 11 Листа Вищого господарського суду України № n0006645-06 від 15.03.2007 року "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи № 16/68/5022-981/2012 господарським судом Тернопільської області.

Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності представників сторін та відповідних клопотань.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

30 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм", в подальшому "Постачальник", з однієї сторони та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 в подальшому "Покупець", з другої сторони, був укладений договір поставки № 12, згідно п. 1.1. р. 1 якого "Постачальник" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити медичний товар згідно замовлення "Покупця", а "Покупець" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар.

Згідно п. 3.1 р. 3 договору товар, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується відповідно до письмової заявки "Покупця" не пізніше трьох календарних днів з моменту її погодження "Постачальником".

Як визначається в п.п. 3.1.1 п. 3.1 р. 3 договору "Покупець" оформлює письмову заявку на поставку товару на підставі цього договору та специфікації, яка додається до нього та є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п. 4.1 р. 4 договору поставка здійснюється на умовах FCA відповідно до Офісних правил тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" 2000.

Згідно п. 4.2 р. 4 договору поставка товару може здійснюватись партіями; про поставку відповідної партії товару сторони оформляють видаткову накладну, яка є невід'ємною частиною цього договору.

В п. 4.3 р. 4 договору визначається, що разом з поставкою товару "Постачальник" надає "Покупцеві" видаткову накладну та, у разі необхідності, податкову накладну; після отримння видаткової накладної "Покупець" зобов'язаний негайно її підписати та направити "Постачальнику"; у випадку неотримання "Постачальником" належним чином оформленої зі сторонни "Покупця" видаткової накладної на протязі 15 днів видаткова накладна вважається такою, що підписана "Покупцем", а товар вважається прийнятим "Покупцем".

Як визначається в п. 6.1 р. 6 договору товар вважається прийнятим по кількості згідно з кількістю, зазначеною у накладній; по якості - згідно із документом, що посвідчує якість товару.

У відповідності до п. 7.1 р. 7 договору оплата товару "Покупцем" здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок "Постачальника" протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку на відповідну партію товару або з моменту отримання відповідної партії товару.

Згідно п. 7.2 р. 7 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України - гривнях.

Згідно п. 12.1 р. 12 договору поставки № 12 від 30.01.2012 року , даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не пізніше ніж до 29 січня 2013 року.

Як визначається в п. 12.2 р. 12 договору, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить другу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих зобов'язань поставив відповідачеві товар згідно видаткових накладних:

- № ОМ-0000204 від 01.02.2012 року на суму 1499 грн. 59 коп.;

- № ОМ-0000278 від 14.02.2012р. на суму 113 грн. 86 коп.,

- № ОМ-0000380 від 01.03.2012 р. на суму 290 грн. 40 коп.

- № ОМ-0000381 від 01.03.2012 року на суму 98 грн. 93 коп;

- № ОМ-0000467 від 14.03.2012 року на суму 767 грн.

- № ОМ-0000565 від 23.03.2012 року на суму 580 грн. 80 коп;

- № ОМ-0000616 від 02.04.2012 року на суму 84 грн.

- № ОМ-0000615 від 02.04.2012 року на суму 290 грн. 40 коп.;

- № ОМ-0000663 від 09.04.2012 року на суму 580 грн. 80 коп. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).

Всього на загальну суму 4305 грн. 78 коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом його повноважного представника на вказаних видаткових накладних та відтиском печатки відповідача. Будь-яких заперечень щодо отриманого товару від відповідача не поступило.

Відповідачем всього було оплачено за поставлений товар 2245 грн. 68 коп., що підтверджується банківськими виписками (належним чином засвідчені копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 порушила господарське зобов'язання та оплату повної вартості поставленого їй товару за вказаними накладними не здійснила . Відтак, борг відповідача по справі за поставлений йому товар становить 2060 грн. 10 коп., однак, Позивач у клопотанні № 4 від 14.01.2013 року про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 1500 грн. 90 коп . заборгованості за поставлений товар, що є правом позивача.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача 1500 грн. 90 коп. боргу за переданий йому позивачем товар .

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2. р.9 договору поставки № 12 від 30.01.2012 року сторони погодили, що за прострочення платежу "Покупець" сплачує "Постачальнику" пеню в розмірі 0.1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати отриманого товару, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості за кожний день прострочки оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 323 грн. 26 коп. за кожен день прострочення оплати за товар по кожній накладній окремо (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Судом здійснено перерахунок суми пені. За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 323 грн. 26 коп. пені, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не оспорені відповідачем (розрахунок пені, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 98 грн. 04 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати за товар по кожній накладній окремо (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Перерахувавши суму 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 96 грн. 69 коп. - 3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не оспорені відповідачем. (розрахунок 3% річних, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 грн. 35 коп. - 3% річних слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

За таких обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача: 1500 грн. 90 коп. основного боргу, 323 грн. 26 коп. пені та 96 грн. 69 коп. - 3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та неоспорені відповідачем. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем в ході розгляду справи було зменшено розмір позовних вимог шляхом подання клопотання № 4 від 14.01.2013 року про уточнення позовних вимог.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач зменшив позовні вимоги на загальну суму 786 грн. 35 коп. (2708 грн. 55 коп. (первісна сума позовних вимог) - 1922 грн. 20 коп. (уточнена сума позовних вимог)

В п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-061175/2011 від 25.08.2011 року "Про Закон України "Про судовий збір" зазначається, зокрема, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення; зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК: частині четвертій статті 22 (зменшення позивачем розміру позовних вимог).

З огляду на наведене, суд вважає, що слід повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм", вул. Молодіжна, 54, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 36733143 судовий збір в сумі 15 грн. 72 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 3476 від 19.11.2012 року. Платіжне доручення №3476 від 19.11.2012 року на суму 1609 грн. 50 коп. залишити в справі.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм", вул. Молодіжна, 54, м. Івано-Франківськ. ідентифікаційний код 36733143 - 1500 грн. 90 коп. основного боргу, 323 грн. 26 коп. пені, 96 грн. 69 коп. - 3% річних та 1592 грн. 66 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

4.Повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм", вул. Молодіжна, 54, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 36733143 судовий збір в сумі 15 грн. 72 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 3476 від 19.11.2012 року. Платіжне доручення №3476 від 19.11.2012 року на суму 1609 грн. 50 коп. залишити в справі.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 28 січня 2013 року.

Суддя С.О. Хома