Рішення

від 22.01.2013 по справі 5011-9/14606-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/14606-2012 22.01.13

За позовом Республіканського унітарного підприємства "Могилевський

завод ліфтового машинобудування"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтпром - Україна"

Про стягнення 1085549,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Кириченко П.О. (дов. №62 від 07.05.2012р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Республіканське унітарне підприємство "Могилевський завод ліфтового машинобудування" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтпром - Україна" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 1085549,00 грн. за договором № 52407-ОВЄС-260-2011 на поставку ліфтового обладнання від 15.08.2011 року, з яких 983645 грн. - основна заборгованість, 101 904, 00 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані ст. ст. 525,610,611,692 ЦК України, ст. ст. 7, 20, 173, 174, 179, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 1, 2, 3, 4 угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних з виконанням господарської діяльності (укладеного в м. Києві) від 20.03.1992 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/14606-2012, розгляд справи призначено на 13.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 27.11.2012 року, в зв'язку з неявкою відповідача та позивача в судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, неповним виконанням позивачем вимог ухвали суду.

26.11.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 27.11.2012 року розгляду справи відкладено на 18.12.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу №5011-9/14606-2012 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою від 18.12.2012 року справу №5011-9/14606-2012 прийнято до провадження суддею Балацом С.В., розгляд справи призначено на 22.01.2013 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу №5011-9/14606-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

В судове засідання 22.01.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги.

Відповідачу направлялись ухвала від 27.11.2012 року та ухвала від 18.12.2012 року про відкладення розгляду справи на адресу відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 09.11.2012 року, а саме: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 94; направлені конверти повернулися до канцелярії суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати".

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р.N01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2011 року між Республіканським унітарним підприємством "Могилевський завод ліфтового машинобудування" (далі по тексту - позивач; Постачальник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліфтпром - Україна" (далі по тексту - відповідач; Покупець за Договором) укладено Договір поставки ліфтового обладнання № 52407-OBЄС-260-2011 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач зобов'язався передати, а відповідач оплатити та отримати ліфтове обладнання на умовах, обумовлених в кожній окремій специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість поставленого товару вказується на момент підписання специфікацій та погоджуються в специфікаціях.

Згідно п. 2.2. договору порядок розрахунків, умови та строки оплати товару встановлюється по кожній окремій специфікації.

Поставка товару здійснюється на умовах та в строк, вказаний в специфікації (п.3.1. Договору).

У випадках порушення сторонами взятих на себе зобов'язань - строків оплати або поставки товару, отримання товару після повідомлення про його готовність - винувата сторона оплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,2 % вартості несплаченого зобов'язання за кожний день прострочення, але не більше 10 % простроченої суми (п.5.2. Договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що всі спори та розбіжності, які виникають при виконанні даного договору, вирішуються шляхом переговорів, а при неможливості досягти згоди в господарському суді за місцем знаходження відповідача.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно специфікації від 15.08.2011 року (додаток № 1 до договору), він поставив відповідачу товар на суму 859430 гривень, згідно специфікації від 15.08.2011 року (додаток № 2), на суму 134930 гривень, згідно специфікації від 18.08.2011 року (додаток № 3), на суму 5320 гривень, згідно специфікації від 07.09.2011 року (додаток № 4), на суму 265175 гривень, згідно специфікації від 05.10.2011 року (додаток № 6), на суму 465 850 гривень, згідно специфікації від 05.10.2011 року (додаток № 8), на суму 3 602 515 гривень, всього, керуючись додатками № 1-12, позивач поставив товар на суму 5 333 220 грн.

За твердженням позивача, відповідач за поставку товару на суму 156 880 грн., який він отримав згідно специфікації від 15.08.2011 року у редакції додаткових договорів від 23.08.2011 року, 10.11.2011 року, 05.12.2011 року., не розрахувався. Також позивачем не було отримано від відповідача 264 300, 00 грн. за поставлені ліфти з заводськими номерами № 156187, № 156188, № 156189, які відповідач отримав згідно специфікації від 05.11.2011 р. (додаток № 6) та додаткових договорів від 01.11.2011 року, 05.12.2011 року. Позивачем не було отримано 597 860 грн. за поставку ліфтів № 802720, № 802721, № 156431, № 156430 згідно специфікації від 05.11.2011 року ( додаток № 8) у редакції додаткового договору від 29.11.2011 року, а тому загальна вартість заборгованості відповідача перед позивачем складає 983 645 грн.

Позивач також просить стягнути судом з відповідача пеню у розмірі 101904 грн. за весь час прострочення оплати за поставку товару.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 52407-ОВЄС-260-2011 на поставку ліфтового обладнання від 15.08.2011 року складає 1 085 549 грн.

21.05.2012 позивач відправив відповідачу претензію № 4010 року, в якій просив в місячний строк погасити заборгованість та перерахувати кошти на рахунок позивача. Листом від 24 липня 2012 року № 151 відповідач повідомив позивача, що йому відомо про заборгованість та виконуються дії щодо вирішення спору. Після відповіді на претензію, відповідачем не було виконано зобов'язання та заборгованість не була погашена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Республіканського унітарного підприємства "Могилевський завод ліфтового машинобудування" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 52407-ОВЄС-260-2011 від 15.08.2011 року. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 52407-ОВЄС-260-2011 від 15.08.2011 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 5 333 220 грн. згідно додатків № 1-12 до договору № 52407-ОВЄС-260-2011 від 15.08.2011 року.

Позивачем від відповідача не було отримано 156 880 грн. за поставку ліфту № 153945, який він отримав згідно специфікації від 15.08.2011 року у редакції додаткових договорів від 23.08.2011 року, 10.11.2011 року, 05.12.2011 року. Також позивачем не було отримано від відповідача 264 300, 00 грн. за поставлені ліфти № 156187, № 156188, № 156189, які відповідач отримав згідно специфікації від 05.11.2011 р. (додаток № 6) та додаткових договорів від 01.11.2011 року, 05.12.2011 року. Позивачем не було отримано 597 860 грн. за поставку ліфтів № 802720, № 802721, № 156431, № 156430 згідно специфікації від 05.11.2011 року ( додаток № 8) у редакції додаткового договору від 29.11.2011 року.

Отже загальна вартість заборгованості відповідача перед позивачем основного боргу складає 983 645 грн.

У випадках порушення сторонами взятих на себе зобов'язань - строків оплати або поставки товару, отримання товару після повідомлення про його готовність - винувата сторона оплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,2 % вартості несплаченого зобов'язання за кожний день прострочення, але не більше 10 % простроченої суми (п.5.2. Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Згідно з пунктом 5.4 договору у всьому, що не передбачено даним договором, сторони керуються угодами держав СНГ, міжправлячими угодами та іншим обов'язковим для сторін законодавством.

Статтею 3 Угоди про міри по забезпеченню покращення розрахунків між господарськими організаціями держав - учасниць співдружності незалежних держав від 15.05.1992 року порядок вирішення спорів, пов'язаних з виконанням господарської діяльності від 20.03.1992 року передбачено, що в цілях підвищення відповідальності господарюючих суб'єктів за своєчасне проведення розрахунків встановлено пеню за несвоєчасну оплату поставлених товарів та наданих послуг у розмірі 0,2 відсотка за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, керуючись п. п. 5.2, 5.4 договору, статтею 3 Угоди про міри по забезпеченню покращення розрахунків між господарськими організаціями держав - учасниць співдружності незалежних держав від 15.05.1992 року, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені нарахованої на суму боргу за період з 29.11.2011 року по 02.10.2012 року підлягають повному задоволенню, із розрахунку:

- 156 880*285*0,2% = 89 421, 60 грн., а з умовою обмеження в 10 % вартості простроченої суми - 15 688 грн.

- 264 300*309*0,2% = 163 337, 40 грн., а з умовою обмеження в 10 % вартості простроченої суми - 26 430 грн.

- 597 860*285*0,2% = 340 780, 20 грн., а з умовою обмеження в 10 % вартості простроченої суми - 59 786 грн.

- 15 688 грн. + 26 430 грн. + 59 786 грн. = 101 904 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 085 549, 00 грн. (983 645 грн. основного боргу + 101 904 грн. пені за договором = 1 085 549, 00 грн.), доказів сплати якої Відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору поставки № 52407-ОВЄС-260-2011 від 15.08.2011 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1 085 549, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 085 549, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п.2.2 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 983 645, 00 грн. та 101 904, 00 грн. пені за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог Республіканського унітарного підприємства "Могилевський завод ліфтового машинобудування" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтпром - Україна" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 94; код ЄДРПОУ 32620268, р/р 26001030284620 в ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 322012; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Республіканського унітарного підприємства "Могилевський завод ліфтового машинобудування" (Республіка Білорусь, 212798, м. Могилев, пр.-т. Мира 42; обліковий номер платника 700008856; реквізити для перерахування коштів в Україні в гривнях: отримувач ПАТ «БПС-Сбербанк», м. Мінськ, МФО 153001369; банк отримувача АТ «Ощадбанк», м. Київ, Україна, р/р 16009201131, МФО 300465; в призначенні платежа для зарахування РУП «Могилевліфтмаш» на р/р 3012119325038/980 в Регіональній Дирекції №600 ПАТ «БПС-Сбербанк», МФОГ 153001369) 983 645 (дев'ятсот вісімдесят три тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 101 904 (сто одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 00 коп. пені, а також судовий збір у розмірі 21 710 (двадцять одна тисяча сімсот десять) грн. 98 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко