Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а-13985/12/0170/27

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2013 р. (10:50) Справа №2а-13985/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимов Е.Е., за участю секретаря судового засідання Залюбовської Л.В., представників сторін:

від позивача -Теплицький Максим Ілліч, паспорт НОМЕР_3,

від відповідача -Жукова Ольга Миколаївна, паспорт НОМЕР_4, довіреність № 55/10-0 від 31.07.12р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримторгсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримторгсервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2012 року №0007742204 та №0007732204.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими донараховано грошові зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, прийняті на підставі акту перевірки від 08 жовтня 2012 року № 7087/22-1 підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання нікчемними правочинів. Вказав, що правові взаємовідносини позивача з контагентами мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно, з порушенням норм чинного податкового законодавства України, а відтак підлягають скасуванню.

Ухвалами суду від 14.12.2012 року відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

В судовому засіданні представником відповідача надано суду та в копії представнику позивача письмові заперечення на адміністративний позов, які у повному обсязі підтримано в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач-ТОВ "Кримторгсервіс" 14.03.2008р. зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, як юридична особа ЄДРПОУ 35813662, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серія А01 № 632191 (а.с. 78), перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від 02.03.2009р. № 100306715 виданого ДПІ у м. Сімферополі, індивідуальний податковий номер № 358136601092 (а.с. 48, 76).

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Кримторгсервіс", ЄДРПОУ 35813662, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Грандпродукт" ЄДРПОУ 34946788, ПП "Ротонда Торг" ЄДРПОУ 36165656, ПП "Базис Торг" ЄДРПОУ 36165986, ПП "Укрторгпатнер" ЄДРПОУ 36693415, ПП "Пан Буд" ЄДРПОУ 37081614, ПП "Комманд" ЄДРПОУ 37081766, КП "Альянс" ЄДОПОУ 32468182 за період з 01.07.09р. по 30.06.12р., за наслідками якої складено акт №7087/22-1 від 08.10.2012 року (а.с. 8-42).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення:

1) п.5.1.ст.5, п.п. 5.2.1. п 5.2., п.п.5.3,9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 14.1.191 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-V всього у сумі 204556 грн., у тому числі у 4 кварталі 2009 р. у сумі 13530 грн., у 1 кварталі 2010 р. у сумі 24615 грн., у 2 кварталі 2010 р. у сумі 44153 грн., у 3 кварталі 2010 р. у сумі 50851 грн., у 4 кварталі 2010 р. у сумі 18807 грн., у 1 кварталі 2011 р. у сумі 12501 грн., у 2 кварталі 2011 р. у сумі 16405 грн., у 3 кварталі 2011 р. у сумі 7648 грн., у 4 кварталі 2011 р. у сумі 16046 грн.;

2) п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.2, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями та пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, пп. 187.1 а п.187.1 ст. 187, п. 201.1. ст. 201, п.198.2, 198.3, 198,6 ст.198 Податкового Кодексу України по факту взаємовідносин з вказаними підприємствами встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 166434 грн., у тому числі: за жовтень 2009 р. у сумі 2333 грн., за листопад 2009 р. сумі 3414 грн., за грудень 2009 р. у сумі 5077 грн., за січень 2010 р. у: сумі 2084 грн., за лютий 2010 р, у сумі 7636 грн., за березень 2010 р. у сумі 9972 грн., за квітень 2010 р. у сумі 4548 грн., за травень 2010 р. у сумі 6962 грн., за червень 2010 р. у сумі 23812 грн., за липень 2010 р. у сумі 19546 грн., за серпень 2010 р. у сумі 10794 грн., за вересень 2010 р. у сумі 10341 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 3333 грн., за листопад 2010 р. у сумі 7523 грн., за грудень 2010 р. у сумі 4190 грн., за лютий 2011 р. у сумі 10001 грн.,за квітень 2011 р. у сумі 6852 грн., за травень 2011 р. у сумі 3294 грн., за червень 2011 р. у сумі 4119 грн., за липень 2011 р. у сумі 2379 грн., за серпень 2011 р. у сумі 4271 грн., за жовтень 2011 р, у сумі 3143 грн., за листопад 2011 р, у сумі 6355 грн., за грудень 2011 р. у сумі 4455 грн. (а.с.42).

Як убачається з акту перевірки, вказані висновки зроблені контролюючим органом з підстав того, що позивач з іншими суб'єктами господарювання-контрагентами мав господарські відносини, реальність яких не підтверджена, а також не можливо провести зустрічні перевірки із даними контрагентами.

Виходячи з вказаних підстав, відповідно до податкової звітності, інформації комп'ютерних автоматизованих систем ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС встановлено, що вищевказані постачальники-контрагенти мають ознаки "фіктивності" та їх діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012р. №0007742204, яким позивачу нараховано до сплати з податку на прибуток суму грошового зобов'язання у розмірі 242 546 грн. у тому числі за основним платежем 204 556 грн., за штрафними санкціями 379 90 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012р. №0007732204, яким позивачу нараховано до сплати з податку на додану вартість суму грошового зобов'язання у розмірі 201 977 грн., у тому числі за основним платежем 166 434 грн., за штрафними санкціями 355 43 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Досліджуючи спірні рішення від 26.10.2012р. №0007742204, №0007732204 правомірність прийняття яких є предметом даного спору, суд виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки та податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року №0007732204, підставою для прийняття оспорюваного рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.1, 7.4.2, п. 7.4.5 пп. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а також порушення пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, пп. 187.1 а п.187.1 ст. 187, п. 201.1. ст. 201, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, полягало у неправомірному, на думку податкового органу, включенні до складу податкового кредиту, сум ПДВ за податковими накладними, виписаних постачальниками, завищення в податковому обліку сум ПДВ на суму 166 434 грн.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань, нарахування штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 названого Закону, визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Однак, відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Абзацем 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 наведеного Закону встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, положення Закону України "Про податок на додану вартість" передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Законом не передбачено.

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крімподатку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, за змістом вище наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, адже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у взаємовідносинах з постачальниками -контрагентами ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер" , ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс", оскільки, як наголошено представником позивача, податкові накладні включалися до реєстрів після отримання їх від контрагентів, про що свідчать також реєстри отриманих податкових накладних.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС від 08.10.2012р. № 7087/22-1 ТОВ "Кримторгсервіс" безпідставно завищив податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів, робіт у ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер" , ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 (з 01.01.2011 по 31.12.2011) у розмірі 166 434 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно отриманих матеріалів, а саме, актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від наступних постачальників: ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 (з 01.01.2011 по 31.12.2011).

Згідно вищезазначених актів встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за перід з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Також, не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками за перід з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

В акті перевірки та письмових запереченнях на позов відповідач, посилається на те, що, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва- створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ БВП "Строитель-плюс", (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Гранд-М" (ЄДРПОУ 33581667), ПП "Райс-М" (ЄДРПОУ 33655597), ПП "Грандпродукт" (ЄДРПОУ 34946788), ПП "Севелітстрой" (код ЄДРПОУ 55096833), ТОВ "ВТК "Окнополь" (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (код ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (код ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ 37081939), ПП "Нантехімидж" (код ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (код ЄДРПОУ - 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (код ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг" (код ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ПП "Мастер Торг" (код ЄДРПОУ 37196250), ПП "Кримспецтехнолоджи" (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ "Аквамарин" (код ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (код ЄДРПОУ 34836406), ПП "Прима Торг" (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (код ЄДРПОУ 37081991) з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

На підставі вищезазначеного, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" угод.

Суд критично відноситься до зазначених висновків та вважає їх не обґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, наведена відповідачем інформація, без відповідного вироку суду, не є та не може бути належним доказом фіктивності первинних документів складених на виконання укладених угод і відповідно не може прийматися судом до уваги як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів суд зважає на наступне.

Так, між ТОВ "Кримторгсервіс" та КП "Альянс" 19.01.2010 року було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого замовник (ТОВ "Кримторгсервіс") доручає, а виконавець (КП "Альянс") зобов'язується надати консультаційні, інформаційні, правові послуги. Строки та види наданих послуг визначаються актами здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем від КП "Альянс" були отримані юридичні послуги, що підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт № 3424 від 30.09.2010 року на загальну суму 6300,00 грн., актом здачі-прийому виконаних робіт № 4426 від 30.11.2010 року на загальну суму 6300,00 грн., актом здачі-прийому виконаних робіт № 4881 від 31.12.2010 року на загальну суму 6300,00 грн., а також податковими накладними № 3424 від 30.09.10 року, № 4426 від 30.11.10 року, № 4881 від 31.12.10 року.

З матеріалів справи встановлено, що між ПП "Комманд" та ТОВ "Кримторгсервіс" 10.01.2011 року було укладено договір купівлі-продажу № 3/276, відповідно до умов якого постачальник (ПП "Комманд") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ "Кримторгсервіс") зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті в термін, узгоджений сторонами і вказані в рахунках - фактурах та видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору позивачем від ПП "Комманд" був отриманий товар, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними документами, а саме: рахунком від 03 вересня 2010 року, накладною № 467 від 03 вересня 2010 року, податковою накладною № 464 від 03.09.10 року; рахунком від 04 квітня 2011 року, накладною № 846 від 04 квітня 2011 року, податковою накладною № 16 від 04 квітня 2011 року; рахунком від 04 травня 2011 року, накладною № 1148 від 04 травня 2011 року, податковою накладною № 14 від 04 травня 2011 року; рахунком № 1228 від 07 червня 2011 року, накладною № 1228 від 07 червня 2011 року, податковою накладною № 54 від 07 червня 2011 року; рахунком від 08 серпня 2011 року, накладною від 08 серпня 2011 року, податковою накладною № 62 від 08 серпня 2011 року; рахунком від 05 жовтня 2011 року, накладною від 05 жовтня 2011 року, податковою накладною № 55 від 05 жовтня 2011 року; рахунком від 01 листопада 2011 року, накладною від 01 від длистопада 2011 року, податковою накладною № 18 від 01 листопада 2011 року; накладною № 84 від 07 грудня 2011 року, податковою накладною № 84 від 07 грудня 2011 року, що маються в матеріалах справи.

Між ПП "Пан Буд" та ТОВ "Кримторгсервіс" 10.01.2011 року було укладено договір купівлі-продажу № 2/151, відповідно до умов якого постачальник (ПП "Пан Буд") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ "Кримторгсервіс") зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті в термін, узгоджений сторонами і вказані в рахунках - фактурах та видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору позивачем від ПП "Пан Буд" був отриманий товар, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними документами, а саме: рахунком № 322 від 05 квітня 2011 року, накладною № 322 від 05 квітня 2011 року, податковою накладною № 14 від 05.04.11 року; рахунком від 03 травня 2011 року, накладною № 405 від 03 травня 2011 року, податковою накладною № 5 від 03 травня 2011 року; рахунком № 452 від 03 червня 2011 року, накладною № 425 від 03 червня 2011 року, податковою накладною № 21 від 03 червня 2011 року; рахунком від 01 липня 2011 року, накладною № 9 від 01 липня 2011 року, податковою накладною № 9 від 01 липня 2011 року; рахунком від 03 серпня 2011 року, накладною № 15 від 03 серпня 2011 року, податковою накладною № 15 від 03 серпня 2011 року; рахунком від 03 жовтня 2011 року, накладною від 03 жовтня 2011 року, податковою накладною № 5 від 03 жовтня 2011 року; рахунком від 03 листопада 2011 року, накладною № 11 від 03 листопада 2011 року, податковою накладною № 11 від 03 листопада 2011 року; накладною № 24 від 05 грудня 2011 року, податковою накладною № 24 від 05 грудня 2011 року, що маються в матеріалах справи та були досліджені судом.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору № 98 від 10 січня 2011 року, укладеного між ПП "Укрторгпартнер" та ТОВ "Кримторгсервіс" продавець (ПП "Укрторгпартнер") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Кримторгсервіс") належне йому майно, а покупець зобов'язується прийняти це майно та сплатити його ціну.

На виконання умов договору позивачем були надані належним чином оформлені бухгалтерські документи: рахунок від 07 червня 2010 року, накладна № 265/1 від 07 червня 2010 року, податкова накладна № 265/1 від 07 червня 2010 року; рахунок від 02 липня 2010 року, накладна № 401/1 від 05 липня 2010 року, податкова накладна № 401/1 від 05 липня 2010 року; рахунок від 03 серпня 2010 року, накладна № 1059 від 03 серпня 2010 року, податкова накладна № 1059 від 03 серпня 2010 року; рахунок від 03 листопада 2010 року, накладна № 2002 від 03 листопада 2010 року, податкова накладна № 2002 від 03 листопада 2010 року; рахунок № 2413 від 07 грудня 2010 року, накладна № 2413/1 від 07 грудня 2010 року, податкова накладна № 2413/1 від 07 грудня 2010 року; рахунок № 348/1 від 03 лютого 2011 року, накладна № 343 від 03 лютого 2011 року, податкова накладна № 343 від 03 лютого 2011 року, виписки по особовому рахунку позивача (1 том с. 181-208).

Відповідно до договору купівлі-продажу №40 від 10.01.2011 року, укладеного між ПП "Базис Торг" та ТОВ "Кримторгсервіс", продавець (ПП "Базис Торг") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Кримторгсервіс") майно, що належить продавцю, а покупець зобов'язується прийняти це майно та сплатити його вартість.

На виконання умов договору контрагентом були надані рахунок від 02 грудня 2009 року, накладна № 979/1 від 02 грудня 2009 року, податкова накладна №м 979/1 від 01 грудня 2009 року; рахунок від 11 січня 2010 року, накладна № 21 від 11 січня 2010 року, податкова накладна № 21 від 11 січня 2010 року; рахунок від 04 лютого 2010 року, накладна № 69/1 від 04 лютого 2010 року, податкова накладна № 69/1 від 04 лютого 2010 року; рахунок від 01 березня 2010 року, накладна № 148 від 01 березня 2010 року, податкова накладна № 148 від 01 березня 2010 року; рахунок від 05 квітня 2010 року, накладна № 390/2 від 05 квітня 2010 року, податкова накладна № 390/2 від 05 квітня 2010 року; накладна № 309 від 30 квітня 2010 року, податкова накладна № 309 від 30 квітня 2010 року; рахунок від 04 травня 2010 року, накладна № 318 від 04 травня 2010 року, податкова накладна № 318 від 04 травня 2010 року; рахунок від 03 червня 2010 року, накладна № 697 від 03 червня 2010 року,податкова накладна № 697 від 03 червня 2010 року; рахунок від 12 липня 2010 року, накладна № 920/1 від 12 липня 2010 року, податкова накладна № 920/1 від 12 липня 2010 року; рахунок від 05 серпня 2010 року, накладна № 1327 від 05 серпня 2010 року, податкова накладна № 390/2 від 05 квітня 2010 року; рахунок від 15 вересня 2010 року, накладна № 1472 від 15 вересня 2010 року, податкова накладна № 1472 від 15 вересня 2010 року; рахунок від 04 жовтня 2010 року, накладна № 15266 від 04 жовтня 2010 року, податкова накладна № 1526 від 04 жовтня 2010 року; рахунок від 03 листопада 2010 року, накладна № 1661 від 03 листопада 2010 року, податкова накладна № 1661 від 03 листопада 2010 року; рахунок від 15 листопада 2010 року, накладна № 1674 від 15 листопада 2010 року, податкова накладна № 1674 від 15 листопада 2010 року; рахунок № 187/1 від 03 лютого 2011 року, накладна № 187 від 03 лютого 2011 року, податкова накладна № 187 від 03 лютого 2011 року, виписки з рахунку позивача (т.1 а.с. 214-249).

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП "Ротонда торг", як контрагентом, господарські правовідносини підтверджуються накладною № 1527 від 02 червня 2010 року, податковою накладною № 1527 від 02 червня 2010 року, звітами про використання коштів, рахунком № 1039/11 від 02 листопада 2009 року, накладною № 1550 від 02 листопада 2009 року, податковою накладною № 1550 від 02 листопада 2009 року (т. 1 а.с. 33-43).

ТОВ "Кримторгсервіс" протягом 2009-2010 року перебувало в господарських правовідносинах з ПП "Грандпродукт". Факт купівлі - продажу товарів підтверджується наданими ТОВ "Кримторгсервіс" податковою накладною № 1499 від 14 жовтня 2009 року, податковою накладною № 1499 від 14 жовтня 2009 року; рахунком від 05 листопада 2009 року, накладною № 1622 від 05 листопада 2009 року, податковою накладною № 1622 від 05 листопада 2009 року, рахунком від 03 грудня 2009 року, накладною № 1702/1 від 03 грудня 2009 року, податковою накладною № 1702/1 від 03 грудня 2009 року; рахунком від 11 січня 2010 року, накладною № 23 від 11 січня 2010 року, податковою накладною № 23 від 11 січня 2010 року; рахунком від 04 лютого 2010 року, накладною № 98/1 від 04 лютого 2010 року, податковою накладною № 98/1 від 04 лютого 2010 року; рахунком від 03 березня 2010 року, накладною № 180 від 03 березня 2010 року, податковою накладною № 180 від 03 березня 2010 року та виписками по особовим рахункам позивача, що були також досліджені в судовому засіданні.

Всі зазначені податкові накладні включені до реєстру виданих та отриманих накладних (т.2 а.с. 68-251, т. 3 а.с. 1-35 ).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості наданих послуг шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок контрагента, про що свідчать рахунки банку та виписки по особовому рахунку позивача, що маються в матеріалах справи.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і виписується у момент виникнення податкових зобов'язань, тому до неї також застосовуються приписи ст. 15 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тобто, податкова накладна дійсна 1095 днів з моменту її складання та згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є підставою для включення до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку. В свою чергу, як свідчать обставини справи, постачальники товарів (послуг) не відмовляли позивачеві у наданні податкових накладних.

Позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі правочинів та отриманих податкових накладних, які були видані контрагентами та оформлені відповідно до законодавства, що підтверджено наданими позивачем доказами по справі та не заперечується відповідачем. Зазначені вище контрагенти на момент укладення угод, були платниками ПДВ, їх свідоцтва платника ПДВ не були скасовані. Зазначені податкові накладні містяться у реєстрах податкових накладних, які були надані позивачем.

Все викладене свідчить про правомірність віднесення сум ПДВ по взаємовідносинах з цими підприємствами до податкового кредиту за відповідній період.

Позивач має та надав для перевірки все необхідні документи: договори, накладні, податкові накладні, акти, платіжні документи про оплату товару, а тому у суду відсутні підстави для погодження з висновком відповідача в акті, щодо неправомірного, включення до складу податкового кредиту, податкових накладних, виписаних постачальниками у попередніх звітних податкових періодах.

Досліджені судом документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідні господарські дії зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності. Аналіз вказаних документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності дають суду підстави вважати, що спірні операції між позивачем та його безпосередніми контрагентами, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність збільшення основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій за вказаним видом податку здійснено податковим органом також неправомірно.

Зважаючи на висновки акту перевірки, покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0007742204, щодо порушення позивачем п. 5.1 та п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р., п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 п. 138.2, п.138.6 ст. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України необґрунтоване, на думку податкового органу, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 204 556 грн., суд, надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду питання законності нарахування грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пункті 1.32 статті 1 названого Закону, зазначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 того ж Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Кодексу передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що вказані валові витрати у сумі 657 830 грн. по операціям з придбанням товарів, робіт від ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" включені позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за перевіряємий період.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "Кримторгсервіс" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт у контрагентів ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт.

Судом встановлено, що всі необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження взаємовідносин з ПП "Грандпродукт" ЄДРПОУ 34946788, ПП "Ротонда Торг" ЄДРПОУ 36165656, ПП "Базис Торг" ЄДРПОУ 36165986, ПП "Укрторгпартнер" ЄДРПОУ 36693415, ПП "Пан Буд" ЄДРПОУ 37081614, ПП "Комманд" ЄДРПОУ 37081766, КП "Альянс" ЄДРПОУ 32468182, позивач надав під час перевірки, результати отриманих послуг, придбаних товарів за своїм змістом відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

За правилами ведення податкового обліку, визначених Законом України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема положень пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правомірності правочину, визначаючи, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, будь-які судові рішення щодо визнання недійсними угод з поставки товарів(послуг), укладених між ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" - відсутні, таким чином відповідно до презумпції правомірності правочину всі угоди з поставки товарів між вказаними контрагентами є дійсними.

Таким чином, витрати пов'язані з придбанням товарів та послуг по взаємовідносинах позивача з контрагентами-постачальниками правомірно включені до складу валових витрат позивачем, оскільки факт придбання вказаних послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а самі послуги відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

Безпідставність висновків податкового органу, викладені в акті перевірки, дають підстави суду для визнання неправомірним збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, з огляду на що нарахування штрафних санкцій за вказаним податком також здійснено податковим органом неправомірно.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічної необґрунтованості) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що договірні відносини позивача з його контрагентами направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договорів вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Положення ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено (збільшено) відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу, Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту та порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток, викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкових повідомлень-рішень, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень, якими б позивачу за обґрунтованих податковим законодавством підстав збільшено суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток приватних підприємств.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 28.01.2013 року.

Керуючисьст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 26.10.2012 року №0007742204 та №0007732204

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримторгсервіс" (ЄДРПОУ 35813662) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.