Ухвала

від 25.03.2013 по справі 2а-13985/12/0170/27

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13985/12/0170/27

25.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 21.01.13 по справі №2а-13985/12/0170/27

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримторгсервіс" (вул. Мальченко, 16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримторгсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 26.10.2012 року №0007742204 та №0007732204

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримторгсервіс" (ЄДРПОУ 35813662) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13р. та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Відповідач наполягає на тому, що взаємовідносини позивача з ПП "Грандпродукт" ЄДРПОУ 34946788, ПП "Ротонда Торг" ЄДРПОУ 36165656, ПП "Базис Торг" ЄДРПОУ 36165986, ПП "Укрторгпатнер" ЄДРПОУ 36693415, ПП "Пан Буд" ЄДРПОУ 37081614, ПП "Комманд" ЄДРПОУ 37081766, КП "Альянс" ЄДОПОУ 32468182 за період з 01.07.09р. по 30.06.12р. не мали реальний характер та є нікчемними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримторгсервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2012 року №0007742204 та №0007732204.

ТОВ"Кримторгсервіс" 14.03.2008р. зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, як юридична особа ЄДРПОУ 35813662, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серія А01 № 632191 (а.с.78), перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від 02.03.2009р. №100306715 виданого ДПІ у м. Сімферополі, індивідуальний податковий номер № 358136601092 (а.с. 48, 76).

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Кримторгсервіс", ЄДРПОУ 35813662, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Грандпродукт" ЄДРПОУ 34946788, ПП "Ротонда Торг" ЄДРПОУ 36165656, ПП "Базис Торг" ЄДРПОУ 36165986, ПП "Укрторгпатнер" ЄДРПОУ 36693415, ПП "Пан Буд" ЄДРПОУ 37081614, ПП "Комманд" ЄДРПОУ 37081766, КП "Альянс" ЄДОПОУ 32468182 за період з 01.07.09р. по 30.06.12р., за наслідками якої складено акт №7087/22-1 від 08.10.2012 року (а.с. 8-42).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення:

1) п.5.1.ст.5, п.п. 5.2.1. п 5.2., п.п.5.3,9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 14.1.191 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-V всього у сумі 204556 грн., у тому числі у 4 кварталі 2009 р. у сумі 13530 грн., у 1 кварталі 2010 р. у сумі 24615 грн., у 2 кварталі 2010 р. у сумі 44153 грн., у 3 кварталі 2010 р. у сумі 50851 грн., у 4 кварталі 2010 р. у сумі 18807 грн., у 1 кварталі 2011 р. у сумі 12501 грн., у 2 кварталі 2011 р. у сумі 16405 грн., у 3 кварталі 2011 р. у сумі 7648 грн., у 4 кварталі 2011 р. у сумі 16046 грн.;

2) п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.2, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями та пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, пп. 187.1 а п.187.1 ст. 187, п. 201.1. ст. 201, п.198.2, 198.3, 198,6 ст.198 Податкового Кодексу України по факту взаємовідносин з вказаними підприємствами встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 166434 грн., у тому числі: за жовтень 2009 р. у сумі 2333 грн., за листопад 2009 р. сумі 3414 грн., за грудень 2009 р. у сумі 5077 грн., за січень 2010 р. у: сумі 2084 грн., за лютий 2010 р, у сумі 7636 грн., за березень 2010 р. у сумі 9972 грн., за квітень 2010 р. у сумі 4548 грн., за травень 2010 р. у сумі 6962 грн., за червень 2010 р. у сумі 23812 грн., за липень 2010 р. у сумі 19546 грн., за серпень 2010 р. у сумі 10794 грн., за вересень 2010 р. у сумі 10341 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 3333 грн., за листопад 2010 р. у сумі 7523 грн., за грудень 2010 р. у сумі 4190 грн., за лютий 2011 р. у сумі 10001 грн.,за квітень 2011 р. у сумі 6852 грн., за травень 2011 р. у сумі 3294 грн., за червень 2011 р. у сумі 4119 грн., за липень 2011 р. у сумі 2379 грн., за серпень 2011 р. у сумі 4271 грн., за жовтень 2011 р, у сумі 3143 грн., за листопад 2011 р, у сумі 6355 грн., за грудень 2011 р. у сумі 4455 грн. (а.с.42).

Вказані висновки зроблені відповідачем з підстав того, що позивач з іншими суб'єктами господарювання-контрагентами мав господарські відносини, реальність яких не підтверджена, а також не можливо провести зустрічні перевірки із даними контрагентами.

Відповідно до податкової звітності, інформації комп'ютерних автоматизованих систем ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС встановлено, що вищевказані контрагенти мають ознаки "фіктивності" та їх діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.10.2012р. №0007742204, та від 26.10.2012р. №0007732204.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття оспорюваного рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.1, 7.4.2, п. 7.4.5 пп. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а також порушення пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, пп. 187.1 а п.187.1 ст. 187, п. 201.1. ст. 201, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, полягало у неправомірному, на думку податкового органу, включенні до складу податкового кредиту, сум ПДВ за податковими накладними, виписаних постачальниками, завищення в податковому обліку сум ПДВ на суму 166 434грн.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість")

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (п.п.7.4.5. п.7.4. Закону №168)

З положень Закону №168 передбачено єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Відповідно до п.3.4 ст.3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, адже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у взаємовідносинах з постачальниками - контрагентами ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер" , ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс", оскільки, як наголошено представником позивача, податкові накладні включалися до реєстрів після отримання їх від контрагентів, про що свідчать також реєстри отриманих податкових накладних.

На думку відповідача ТОВ "Кримторгсервіс" безпідставно завищив податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів, робіт у ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер" , ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 (з 01.01.2011 по 31.12.2011) у розмірі 166 434 грн.

Порушення, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно отриманих матеріалів, а саме, актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від наступних постачальників: ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 (з 01.01.2011 по 31.12.2011).

Згідно вищезазначених актів встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Також, не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

З акту перевірки вбачається, що відповідач посилається на те, що, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

На підставі зазначеного, відповідач зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" угод.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Постанова слідчого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Щодо наявних у матеріалах справи документів первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів слід зазначити наступне.

Між ТОВ "Кримторгсервіс" та КП "Альянс" 19.01.2010 року укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого замовник (ТОВ "Кримторгсервіс") доручає, а виконавець (КП "Альянс") зобов'язується надати консультаційні, інформаційні, правові послуги. Строки та види наданих послуг визначаються актами здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем від КП "Альянс" були отримані юридичні послуги, що підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт № 3424 від 30.09.2010 року на загальну суму 6300,00 грн., актом здачі-прийому виконаних робіт № 4426 від 30.11.2010 року на загальну суму 6300,00 грн., актом здачі-прийому виконаних робіт № 4881 від 31.12.2010 року на загальну суму 6300,00 грн., а також податковими накладними № 3424 від 30.09.10 року, № 4426 від 30.11.10 року, № 4881 від 31.12.10 року.

З матеріалів справи встановлено, що між ПП "Комманд" та ТОВ "Кримторгсервіс" 10.01.2011 року було укладено договір купівлі-продажу № 3/276, відповідно до умов якого постачальник (ПП "Комманд") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ "Кримторгсервіс") зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті в термін, узгоджений сторонами і вказані в рахунках - фактурах та видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору позивачем від ПП "Комманд" отриманий товар, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними документами, що маються в матеріалах справи.

Між ПП "Пан Буд" та ТОВ "Кримторгсервіс" 10.01.2011 року укладено договір купівлі-продажу №2/151, відповідно до умов якого постачальник (ПП "Пан Буд") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ "Кримторгсервіс") зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті в термін, узгоджений сторонами і вказані в рахунках - фактурах та видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору позивачем від ПП "Пан Буд" отриманий товар, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними документами.

Також, відповідно до договору №98 від 10 січня 2011 року, укладеного між ПП "Укрторгпартнер" та ТОВ "Кримторгсервіс" продавець (ПП "Укрторгпартнер") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Кримторгсервіс") належне йому майно, а покупець зобов'язується прийняти це майно та сплатити його ціну.

На виконання умов договору позивачем надані належним чином оформлені бухгалтерські документи (1 том с. 181-208).

Відповідно до договору купівлі-продажу №40 від 10.01.2011 року, укладеного між ПП "Базис Торг" та ТОВ "Кримторгсервіс", продавець (ПП "Базис Торг") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Кримторгсервіс") майно, що належить продавцю, а покупець зобов'язується прийняти це майно та сплатити його вартість.

На виконання умов договору контрагентом надані рахунки, податкові накладні, виписки з рахунку позивача (т.1 а.с. 214-249).

Встановлено, що між позивачем та ПП "Ротонда торг", як контрагентом, господарські правовідносини підтверджуються накладною № 1527 від 02 червня 2010 року, податковою накладною № 1527 від 02 червня 2010 року, звітами про використання коштів, рахунком № 1039/11 від 02 листопада 2009 року, накладною № 1550 від 02 листопада 2009 року, податковою накладною № 1550 від 02 листопада 2009 року (т. 1 а.с. 33-43).

Позивач протягом 2009-2010 року перебував в господарських правовідносинах з ПП "Грандпродукт". Факт купівлі - продажу товарів підтверджується наданими ТОВ "Кримторгсервіс" податковою накладною №1499 від 14.10.2009 року, податковою накладною №1499 від 14.10.2009 року; рахунком від 05.11.2009 року, накладною №1622 від 05.11.2009 року, податковою накладною №1622 від 05.11.2009 року, рахунком від 03.12.2009 року, накладною №1702/1 від 03.12.2009 року, податковою накладною №1702/1 від 03.12.2009 року; рахунком від 11.01.2010 року, накладною №23 від 11.01.2010 року, податковою накладною №23 від 11.01.2010 року; рахунком від 04.02.2010 року, накладною №98/1 від 04.02.2010 року, податковою накладною №98/1 від 04.02.2010 року; рахунком від 03.03.2010 року, накладною №180 від 03.03.2010 року, податковою накладною №180 від 03.03.2010 року та виписками по особовим рахункам позивача.

Зазначені податкові накладні включені до реєстру виданих та отриманих накладних (т.2 а.с. 68-251, т. 3 а.с. 1-35 ).

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості наданих послуг шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок контрагента, про що свідчать рахунки банку та виписки по особовому рахунку позивача, що маються в матеріалах справи.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і виписується у момент виникнення податкових зобов'язань, тому до неї також застосовуються приписи ст.15 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тобто, податкова накладна дійсна 1095 днів з моменту її складання та згідно з пп. 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є підставою для включення до складу податкового кредиту звітного періоду.

Позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі правочинів та отриманих податкових накладних, які видані контрагентами та оформлені відповідно до законодавства, що підтверджено наданими позивачем доказами по справі та не заперечується відповідачем. Зазначені вище контрагенти на момент укладення угод, були платниками ПДВ, їх свідоцтва платника ПДВ не були скасовані. Зазначені податкові накладні містяться у реєстрах податкових накладних, які були надані позивачем.

Все викладене свідчить про правомірність віднесення сум ПДВ по взаємовідносинах з цими підприємствами до податкового кредиту за відповідній період.

Позивач надав для перевірки необхідні документи, з урахуванням чого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відсутні підстав для погодження з висновком відповідача викладеного в акті перевірки, щодо неправомірного, включення позивачем до складу податкового кредиту, податкових накладних, виписаних постачальниками у попередніх звітних податкових періодах.

Враховуючи встановлення неправомірності збільшення основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій за вказаним видом податку здійснено податковим органом також неправомірно.

Щодо висновків акту перевірки, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року №0007742204, слід враховувати наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.5.2.1 п.п5.2 ст.5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлено, що вказані валові витрати у сумі 657 830грн. по операціям з придбанням товарів, робіт від ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" включені позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за перевіряємий період.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "Кримторгсервіс" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт у контрагентів ПП "Грандпродукт", ПП "Ротонда Торг", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Комманд", КП "Альянс" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт.

Встановлено, що всі необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження взаємовідносин з ПП "Грандпродукт" ЄДРПОУ 34946788, ПП "Ротонда Торг" ЄДРПОУ 36165656, ПП "Базис Торг" ЄДРПОУ 36165986, ПП "Укрторгпартнер" ЄДРПОУ 36693415, ПП "Пан Буд" ЄДРПОУ 37081614, ПП "Комманд" ЄДРПОУ 37081766, КП "Альянс" ЄДРПОУ 32468182, позивач надав під час перевірки, результати отриманих послуг, придбаних товарів за своїм змістом відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

Чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, витрати пов'язані з придбанням товарів та послуг по взаємовідносинах позивача з контрагентами-постачальниками правомірно включені до складу валових витрат позивачем, оскільки факт придбання вказаних послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а самі послуги відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вказаної норми, доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не надано.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13 по справі №2а-13985/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко