Постанова

від 15.01.2013 по справі 2а/0470/13848/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13848/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріШевцовій М.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Оскаленко М.Ю. Бєлєвої А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001072302, 0001082302, 0001062302 від 25.10.2012 р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №№0001072302, 0001082302, 0001062302 від 25.10.2012 р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач вважає спірні повідомлення-рішення прийнятими не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, зазначив, що отримання товару за договорами поставки підтверджується первинною документацією, надав до суду додаткові письмові пояснення до адміністративного позову, які містяться в матеріалах справи, та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, надав суду письмові заперечення від 12.12.2012 року та додаткові письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 18.06.2008 року та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі направлень №№68/22-2, 671/22-4, 673/22-4, 669/17-2, 672/22-3, 670/22-3 від 07.09.2012 року, згідно із пп.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (надалі - Податкового кодексу України) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складений Акт № 3261/222/35985168 від 12.10.2012 року, яким встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 1228788,00 грн., в т. ч. за період 2-3 квартал 2011 року в сумі 89446 грн., за період 2-4 кв. 2011 року в сумі 805017 грн., за 1 кв. 2012 року на 235 764 грн., за 1 півріччя на 98561 грн.; п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 602200,00 грн., в т.ч.: за серпень 2011 на суму 61563,05 грн., за жовтень 2011 року на суму 188679 грн., за лютий 2012 року на суму 7000 грн., за березень 2012 року на суму 210537 грн., квітень 2012 року на суму 49124 грн., травень 2012 року на суму 9340 грн., червень 2012 року на суму 75957 грн..

Позивачем 17.10.2012 року наданні заперечення на акт позапланової виїзної перевірки, відповідно до статті 86 Податкового кодексу України, на які отримана відповідь від 24.10.2012 року за №31887/10/22-2.

На підставі даного Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року за № 0001072302 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 602200,00 грн. та нарахування штрафних санкцій за цим зобов'язанням в розмірі 301100,00 грн.; № 0001062302 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1228788,00 грн. та нарахування штрафних санкцій за цим зобов'язанням в розмірі 83581,00 грн.; № 0001082302 про застосування суми штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0001062302 та № 0001072302 від 25.10.2012 року про збільшення розміру грошових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій.

Перевіркою встановлено, що на бухгалтерському рахунку 62 ТОВ «Стандарт - Ресурс» рахується кредиторська заборгованість по виданим векселям на загальну суму 2637763,00 грн.. Як встановлено в ході перевірки, позивач видав підприємствам векселі на загальну суму 2 637 763,00 грн. в рахунок оплати вартості поставленого товару, а саме: ТОВ «Фоер» - простий вексель № 1590509 від 31.05.2010 р. на суму 81 080,77 грн., дата погашення - «за пред'явленням»; ТОВ «Укрторг - Метал» - простий вексель № 1590520 від 10.11.2010 р. на суму 2 556 683,77 грн., дата погашення - «за пред'явленням».

Згідно із актом перевірки ТОВ «Фоер» скасовано державну реєстрацію - 12.01.2011 року, а ТОВ «Укрторг - Метал» - 17.06.2011 року.

Відповідно до Закону України «Про обіг векселів в України» від 5 квітня 2001 р. №2374-ІІІ, цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.

Згідно статті 1 Закону України «Про обіг векселів в України» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Тобто, щодо обігу векселів цей закон є спеціальним.

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно в документарній формі. Відповідно до ст. 5 Закону № 2374-III векселі (переказні та прості) складаються на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Нацбанком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Простий вексель - це письмове, чітко встановленої форми абстрактне і безумовне боргове зобов'язання векселедавця векселедержателю сплатити зазначену в ньому суму у визначений строк і в певному місці.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону «Про переказні та прості векселі», запровадженим Конвенцією, яка підписана в Женеві 07.06.1930 року до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Індосамент - це передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. Його вчиняють на зворотному боці векселя або на додатковому листі (алонжі).

Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно до статті 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Таким чином, з урахуванням норм законодавства, суд приходить до висновку, що заборгованість векселедавця перед векселедержателем, тільки за якою минув строк позовної давності, належить до безповоротної фінансової допомоги та включається до складу валового доходу відповідного податкового періоду. Однак строк позовної давності щодо пред'явлення векселів ТОВ «Фоер», ТОВ «Укрторг - Метал» не минув, а тому заборгованість не може належати до безповоротної фінансової допомоги, яка визначена Податковим кодексом України та включатися до складу валового доходу відповідного податкового періоду, на момент перевірки, оскільки строк позовної давності спливає в 2014 році.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією викладеною в п.16,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів».

Між тим, як встановлено в судовому засіданні, ТОВ «Укрторг - Метал» передало простий вексель №1590520 від 10.11.2010 року ПП «Технопром-СТ», яке в подальшому передало його ПП «Техно-Промбуд», про що на векселі проставлено відповідні написи. Таким чином, векселедержателем простого векселя №1590520 від 10.11.2010 року є ПП «Техно-Промбуд», якому позивач в повному обсязі сплатив суму 2556683,77 гривень, про що векселедержателем проставлено відповідний напис на векселі, також на підтвердження таких обставин до суду надано Акт пред'явлення векселя до сплати №1 від 15.10.2012 року, Акт приймання-передачі погашеного векселя від 16.10.2012 року, Акт взаємозаліку від 16.10.2012 року.

Щодо простого векселя виданому позивачем ТОВ «Фоер», як встановлено в судовому засіданні, позивачу невідома інформація щодо застосування до виданого ним векселю індосаменту, оскільки норми Уніфікованого Закону, ані Закону України «Про обіг векселів в Україні», Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» не містять вказівки на обов'язкове повідомлення першого векселедержателя адресоване векселедателю та про подальшу передачу векселя, а відповідачем в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами не індосамент векселя позивача до моменту скасування державної реєстрації тому, суд вважає, що нарахування відповідачем податкового зобов'язання щодо зазначених підприємств було передчасним.

Щодо взаємовідносин між контрагентами позивача, суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Стандарт-Ресурс» (покупець) та ТОВ «Галактика-М» (постачальник) було укладено договір поставки № 03-111 від 01.03.2012 р.. Відповідно до п.1.4. договору поставки товар поставляється на умовах FСА згідно з вимогами Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Згідно д. 5.2. договору поставки, товар відпускається покупцю на складі постачальника та вивозиться транспортом покупця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження товару зі складу постачальника в транспорт покупця (п. 5.4. Договору поставки). На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду видаткові накладні, рахунки на оплату товару, журнали проводок, виписки з банку про оплату, податкові накладні.

Між ТОВ «Стандарт-Ресурс» та ПП «Техпром-СТ» було укладено договір поставки 01/02-2 від 01.02.2011 р.. Відповідно до п.l.l. договору поставки товар поставляється на умовах FCA згідно з вимогами Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс 2000». Згідно п. 4.4. Договору поставки, товар відпускається ТОВ «Стандарт-Ресурс» на складі Постачальника та вивозиться транспортом покупця. Право власності на товар переходить до покупця при виконанні умов по оплаті товару (п.5.7. Договору). На виконання умов вказаного договору позивач придбав у ПП «Техпром-СТ» товар на загальну суму 337 120,30 грн., в тому числі ПДВ 56186,72 гривень, що підтверджується видатковою накладною № 310803 від 31.08.2011 р., податковою накладною. Оплата товару позивачем по договору поставки підтверджується випискою з особового рахунку за 12.07.2011 р. (рахунок № 346 на оплату було пред'явлено 12.07.2011 р.).

Між ТОВ «Стандарт-Ресурс» та ТОВ «Магик» було укладено Договір поставки № 20-011 від 20.07.2011 р.. Відповідно до п.1.1. договору поставки товар поставляється на умовах FCA згідно з вимогами Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс 2000». Згідно п. 4.4. договору поставки, товар відпускається ТОВ «Стандарт-Ресурс» на складі Постачальника та вивозиться транспортом покупця. Право власності на товар переходить до покупця при виконанні умов по оплаті Товару (п.5.7. Договору). На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду видаткову накладну №281001 від 28.10.2011 року на загальну суму 522899,14 гривень, рахунок на оплату товару від 28.10.2011 року, податкову накладну №7 від 28.10.2011 року. Оплата товару позивачем по договору поставки підтверджується випискою з відомостей по розрахункам позивача за жовтень 2011 р. (на загальну суму 522899,14 грн.).

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано документів на підтвердження господарської операції, а саме товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з поставки товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару. Перелік видаткових накладних, за якими здійснювалося придбання товару, а також податкових накладних, за якими суми сплаченого ПДВ включалися до складу податкового кредиту, наведено безпосередньо в акті перевірки. Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перевіркою не встановлена невідповідність первинних документів, а саме податкових накладних вимогам законодавства, саме тих з якими законодавець пов'язує право на податковий кредит.

Дані операції відображені в податковому і бухгалтерському обліку позивача, що підтверджують відповідні видаткові накладні та податкові накладні.

У видаткових накладних зазначені дані про постачальника та одержувача вантажу, ПІБ та посади осіб - представників сторін, які виконували здачу-приймання товару, дані стосовно договору поставки, за яким товар поставлявся, однак в акті перевірки зазначено, що видаткові накладні не відповідають ознакам первинних документів, оскільки не містять передбачених ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV, а саме не зазначено ПІБ особи ТОВ «Галактика М», ПП «Техпром-СТ», ТОВ «Магік», яка відповідала за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Однак, видаткові накладні від імені ТОВ «Галактика М» підписані директором - ОСОБА_5 та скріплено печаткою підприємства, видаткова накладна від ПП «Техпром-СТ» підписана директором - ОСОБА_6, видаткова накладна від ТОВ «Магік» підписана директором - ОСОБА_7, що також підтверджується довідками з ЕДРПОУ. Тому посилання в Акті перевірки на неможливість встановити осіб, які здійснювали здачу-приймання товару, є необґрунтованим.

Таким чином, видаткова накладна на товар, підписана повноважними сторонами по вище зазначеним договорам поставки, повністю відповідає зазначеним вимогам чинного законодавства і є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При дотриманні контрагентом законодавчих вимог з оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність даних, які містяться у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платник знав або повинен був знати про надання контрагентом неправдивих або протирічливих відомостей. Відповідні обставини податковим органом не виявлено.

Лише в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для встановлення нереальності договору. Таких доказів відповідачем до суду не надано.

У ході розгляду справи також відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, доказів протиправної поведінки обох сторін договору.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення ним зазначених господарських операцій було одержання податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі). Необхідність придбання товарно-матеріальних цінностей за вказаними господарськими операціями пояснюється сутністю та характером здійснюваної ним господарської діяльності.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, на які посилається відповідач були розроблені на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. N 7 і визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

З огляду на те, що факт виконання договорів, поставки та оплати товару підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, виписками банку про оплату, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на підставу для невизнання права позивача на валові витрати та податковий кредит. Адже серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат за договором поставки - документи про перевезення вантажу, які підтверджують отримання транспортних послуг не перелічені як обов'язкові.

Щодо висновків перевіряючи викладених в акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з ПП Фірма «Промторгопт», суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом від 22.12.2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. Аналогічна норма закріплена в ст. 86.9 Податкового кодексу України.

Так, Між ТОВ «Стандарт-Ресурс» (постачальник) та ПП Фірма «Промторгопт» (покупець) було укладено договір поставки № 11/001 від 01.11.2011 р.. Відповідно до п.1.4. договору поставки товар поставляється на умовах FCA згідно з вимогами Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Згідно 5.2. Договору поставки, товар відпускається ТОВ «Стандарт-Ресурс» (Покупцю за Договором поставки) на складі постачальника та вивозиться транспортом покупця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження товару зі складу постачальника в транспорт покупця (п. 5.4. Договору поставки). На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду видаткову накладну №РН-2811002 від 28.11.2011 року на суму 14625,00 гривень, рахунок-фактуру від 28.11.2011 року, податкову накладну №61 від 28.11.2011 року; видаткову накладну №РН-2511002 від 25.11.2011 року на суму 58789,34 гривень, рахунок-фактуру від 25.11.2011 року, податкову накладну №58 від 25.11.2011 року на суму 58789,34 гривень; видаткову накладну №РН-1611001 від 16.11.2011 року на суму 8570, 26 гривень, рахунок-фактуру від 16.11.2011 року, податкову накладну №33 від 16.11.2011 року на суму 8570, 26 гривень; видаткову накладну №РН-1511002 від 15.11.2011 року на суму 6620, 26 гривень, рахунок-фактуру від 15.11.2011 року, податкову накладну №27 від 15.11.2011 року на суму 6620, 26 гривень; видаткову накладну №РН-1511004 від 15.11.2011 року на суму 58793, 98 гривень, рахунок-фактуру від 15.11.2011 року, податкову накладну №31 від 15.11.2011 року на суму 58793, 98 гривень; видаткову накладну №РН-1111002 від 11.11.2011 року на суму 4875, 00 гривень, рахунок-фактуру від 11.11.2011 року, податкову накладну №20 від 11.11.2011 року на суму 4875, 00 гривень; видаткову накладну №РН-1011002 від 10.11.2011 року на суму 4875, 00 гривень, рахунок-фактуру від 10.11.2011 року, податкову накладну №17 від 10.11.2011 року на суму 4875, 00 гривень; видаткову накладну №РН-0211003 від 02.11.2011 року на суму 4875, 00 гривень, рахунок-фактуру від 02.11.2011 року, податкову накладну №6 від 02.11.2011 року на суму 4875, 00 гривень; видаткову накладну №РН-0211002 від 02.11.2011 року на суму 9750, 00 гривень, рахунок-фактуру від 02.11.2011 року, податкову накладну №4 від 02.11.2011 року на суму 9750, 00 гривень; видаткову накладну №РН-0211004 від 02.11.2011 року на суму 12120, 00 гривень, рахунок-фактуру від 02.11.2011 року, податкову накладну №3 від 02.11.2011 року на суму 12120, 00 гривень. Від ПП Фірма «Промторгопт» видаткові накладні підписані - директором ОСОБА_8 та скріплені печатками підприємств.

Однак, як вбачається з акту перевірки перевіряючими зроблено висновок про порушення податкового законодавства щодо іншого договору, а не договору №11/001 від 01.11.2011 року, оскільки в зазначеному договорі позивач є постачальником товару, а не його покупцем (Т1 а.с.198-203, Т.2 а.с.7-12). В тому числі в матеріалах справи міститься інший договір укладений між позивачем та ПП фірма «Промторгопт» від 20.10.2011 року №20/10-ДЛ, тобто оскільки порушення викладені в акті перевірки не стосуються договору №11/001 від 01.11.2011 року, який зазначений в акті перевірки та стосовно якого нараховане податкове зобов'язання, то суд вважає, що такі висновки перевіряючих, з урахуванням вимог законодавства до складення акту перевірки, не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

В тому числі, щодо взаємовідносин між ТОВ «Стандарт-Ресурс» та ТОВ «Магик» перевіряючим в акті перевірки також зазначено видаткову накладну від 22.07.2011 року на загальну суму 32258,00 гривень (Т.12 а.с.162), яка була підставою для нарахування податкових зобов'язань, однак така видаткова накладна складена за іншим договором укладеного між позивачем та ТОВ «Магік», а саме №02-040 від 21.02.2011 року та за яким порушення в акті не зазначено, а тому податкове зобов'язання за даною видатковою накладною також не може бути нараховане.

Додатково на підтвердження факту отримання, зберігання, перевалювання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей позивачем до перевірки та до суду надано договори ТОВ «Стандарт-Ресурс» на виконання комплексу робіт по прийманню, зберіганню та подальшого відвантаження товару з наступними контрагентами: КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) № 137-2011 від 30.03.2011 р., ТОВ «Вікол-Нафта» № 01/3-ХР від 01.03.2011 р., ДП «Локомотив» ТОВ ДППЖТ № 2 від 01.01.2011 p., №7 від 01.01.2012 p., Спільне українсько-американське підприємство ТОВ «Промагроінвест» №6хр від 18.04.2011 р., ТОВ «Мастер-Авіа» № 149-2011 від 16.08.2011 р., ТОВ «Дніпровська сталева компанія-термінал» № 44хд від 01.01.2012 p., TOB «Дніпровська металургійна компанія» № 41хд від 01.11.2011 p.,

Також, ТОВ «Стандарт-Ресурс» було укладено договори оренди з ТОВ «Термогальванічний завод» № 132 від 26.03.2011 р., № 138 від 22.03.2012 р., ТОВ «АЗС» №11038 від 01.03.2011 р., Філія ПрАТ «ІДС Аква Сервіс» № ДО -7012151 від 19.01.2011 р., ФОП ОСОБА_10 № 10 від 25.12.2010 р..

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано документів на підтвердження господарської операції.

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавецем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності. Відповідно до ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Параграф 2 глави 66 (Зберігання) Цивільного кодексу України містить норми, які регулюють зберігання на товарному складі. Згідно зі ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. Відповідно до вимог ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво. Згідно зі ст. 956 цього Кодексу, товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Аналогічне визначення «товарного складу» міститься в ст. 1 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» від 23.12.2004 № 2286-IV. Так, законодавством передбачена конкретна форма документу, який необхідно складати підприємствам при передачі товарів на зберігання до товарних складів.

Згідно із пояснень представника позивача контрагенти, з якими ТОВ «Стандарт-Ресурс» уклав договори на виконання робіт по прийманню, зберіганню та відвантаженню товару, не є товарними складами, а договори укладенні на отримання послуг. Доказів того, що вище вказані контрагенти позивача є саме товарними складами суду не надано.

Відповідно до пояснень представника позивача та умов вищезазначених договорів, приймання та передача товару на зберігання та подальше його відвантаження оформлюються актами приймання-здачі робіт, які підписуються обома сторонами за договорами.

Таким чином, вказані акти є документами, що засвідчують факт виконання визначених в них робіт (послуг). Акти підписані повноваженими представниками сторін по відповідним договорам та скріплені печатками підприємств.

Також до договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Дніпровська сталева компанія-термінал», ТОВ «Дніпровська металургійна компанія», додаються приймальні акти, в яких зазначені дані по виду товару, який приймається на зберігання, його тоннаж (вага), дата прийняття на зберігання, місце відвантаження тощо, та довідки по наявності залишків товару в місці зберігання. Оплата послуг, наданих позивачу вищевказаними підприємствами, здійснювалась згідно з виставлених рахунків та підтверджується банківськими виписками (відомостями) по рахунку позивача.

До договорів, укладених позивачем надано з ТОВ «Мастер-Авіа»: акти інвентаризації нафтопродуктів позивача та знаходяться на відповідальному зберіганні на 01.02.2012 р., на 03.01.2012 р., на 01.12.2011 р., на 01.11.2011 р., на 01.07.2012, на 01.06.2012 р. (порівняльна відомість), на 01.05.2012 р., на 02.04.2012 р., на 01.03.2012 р., на 01.10.2011 р., на 01.09.2011 p., Довідки про книжкові залишки нафтопродуктів на 01.02.2012 р., на 03.01.2012 p., 01.12.2011 p., на 01.11.2011 р., на 01.07.2012 p., на 01.06.2012 p., на 01.05.2012 p., на 02.04.2012 p., на 01.03.2012 p., на 01.09.2011 p.; з КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни): Акт інвентаризації нафтопродуктів позивача і знаходяться на відповідальному зберіганні на 01.08.2011 p., Довідка про книжкові залишки нафтопродуктів на 01.08.2011 р.; з ТОВ «Вікол-Нафта»: Акти інвентаризації нафтопродуктів позивача і знаходяться на відповідальному зберіганні на 01.08.2011 р., на 01.07.2011 р., Довідки про книжкові залишки нафтопродуктів на 01.08.2011 p., на 01.07.2011 р.; з ТОВ СП «Промагроінвест»: Акт вимірювання нафтопродуктів у резервуарі на 29.07.2011 p., Довідка про книжкові залишки нафтопродуктів на 29.07.2011 р.. Оплата послуг, наданих позивачу вищевказаними підприємствами, здійснювалась згідно виставлених рахунків та підтверджується банківськими виписками (відомостями) по рахунку позивача.

Позивачем також на підтвердженням наявності товарів, які передавались на зберігання позивачем вищевказаним підприємствам, є Висновки експертів Дніпропетровської торгово-промислової палати, відповідно до яких визначалася ринкова вартість товару, встановлювалася кількість товару: № ГО-2217 від 11.04.2012 р., № ГО-1433 від 14.03.2012 р., № ГО-78 від 13.01.2012 р., № ГО-5957/2 від 30.11.2011 p., № ГО-5957/1 від 30.11.2011 р., № ГО-5880/1 від 25.11.2011 р., № ГО-5957/3 від 30.11.2011 p., № ГО-5880/2 від 25.11.2011 р., № ГО-4898 від 09.11.2011 р., № ГО-5124 від 21.10.2011 р., № ГО-5679 від 22.11.2011 р., № ГО-4782 від 24.10.2011 р., № ГО-4601 від 30.09.2011 р., № ГО-4065/2 від 01.09.2011 р., № ГО-4065/1 від 01.09.2011 р., № ГО-4065/3 від 01.09.2011 р., № ГО-4065/4 від 01.09.2011 р., № ГО-3599/5 від 29.08.2011 р., № ГО-3599/6 від 04.08.2011 р., № ГО-3599/7 від 29.08.2011 р., № ГО-3599/4 від 29.08.2011 р., № ГО-3599/1 від 29.08.2011 р., № ГО-3599/3 від 29.08.2011 р., № ГО-3599/2 від 29.08.2011 p..

Щодо підписання первинних документів ОСОБА_11.

Згідно п. 12.4. Статуту ТОВ «Стандарт-Ресурс», виконавчим органом Товариства є Дирекція: Генеральний директор та Директор. Генеральний директор діє без довіреності від імені Товариства, укладає та підписує договори (а тому й акти приймання, які є невід'ємною частиною договорів), угоди, контракти та інше (п. 12.5. Статуту). До повноважень Директора також віднесено право діяти без довіреності від імені Товариства, укладати та підписувати договори, угоди, контракти та інше (п.12.6. Статуту).

Згідно з Рішенням № 2 власника ТОВ «Стандарт-Ресурс» від 07.12.2009 р. Генеральним директором Товариства було призначено ОСОБА_12, Директором - ОСОБА_11. Таким чином, первинні документи від імені позивача підписані повноважною особою ОСОБА_11.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001082302 про застосування суми штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Згідно ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Запит датований 05.10.2012 р. був отриманий позивачем 22.10.2012 р. засобом поштового зв'язку, що підтверджується матеріалами справи, тобто на день складання акту перевірки - 12.10.2012 р. позивач не був обізнаний про наявність такого запиту. На такий запит відповідача позивач відповів листом від 22.10.2012 року, який отримано відповідачем 23.10.2012 року. Отже, належних та допустимих доказів витребовування податковим органом у позивача документів під час проведення перевірки суду надано не було. Також, відповідачем в судовому засіданні належним чином не доведено факту відмови позивача в надані первинних документів, оскільки згідно п.85.6 ст. 85 Податкового кодексу у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис, такий акт до суду не надано, згідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України судом не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 року №№0001072302, 0001082302, 0001062302 та відповідно і застосування штрафних (фінансових) санкцій належними та допустимими доказами, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4400 гривень 00 копійок, що підтверджується квитанціями, що містяться в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001072302, 0001082302, 0001062302 від 25.10.2012 р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001072302, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 25.10.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001082302, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 25.10.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001062302, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 25.10.2012 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс» (код ЄДРПОУ 35985168) судові витрати у розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21.01.2013 року.

Суддя Н.В. Боженко