Ухвала

від 23.06.2014 по справі 2а/0470/13848/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/57972/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2013

у справі № 2а/0470/13848/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, від 25.10.2012 № 0001062302, № 0001072302, № 0001082302.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, складено акт № 3261/222/35985168 від 12.10.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1 228 788 грн., в т.ч.: за період ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 89 446 грн., за період ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 805 017 грн., за І квартал 2012 року на 235 764 грн., за І півріччя 2012 року на 98 561 грн.; п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 602 200 грн., в т.ч.: за серпень 2011 року на суму 61 563,05 грн., за жовтень 2011 року на суму 188 679 грн., за лютий 2012 року на суму 7 000 грн., за березень 2012 року на суму 210 537 грн., за квітень 2012 року на суму 49 124 грн., за травень 2012 року на суму 9 340 грн., за червень 2012 року на суму 75 957 грн.; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: податковим агентом - ТОВ «Стандарт-Ресурс» не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з сум грошових коштів, як додаткового блага та виданих під звіт та надміру витрачених, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 135,07 грн.; пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого рахується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4 000,31 грн.; пп. 168.1.2 та пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету; пп. 3.1.3 п. 3.1, п. 3.4 р. 3 Порядку № 1020 заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, зареєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020; п. 3.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004.

На підставі результатів вказаної перевірки, 25.10.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001062302 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 312 369 грн., в т.ч.: 1 228 788 грн. основного платежу та 83 581 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001072302 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 903 300 грн., в т.ч.: 602 200 грн. основного платежу та 301 100 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001082302 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.

Актом перевірки встановлено, що на бухгалтерському рахунку позивача рахується кредиторська заборгованість за виданими векселями на суму 2 637 763 грн., оскільки було видано векселі в рахунок оплати вартості поставленого товару, зокрема, ТОВ «Фоер» - простий вексель № 1590509 від 31.05.2010 на суму 81 080,77 грн., дата погашення - «за пред'явленням»; ТОВ «Укрторг-Метал» - простий вексель № 1590520 від 10.11.2010 на суму 2 556 683,77 грн., дата погашення - «за пред'явленням». Державну реєстрацію ТОВ «Фоер» та ТОВ «Укрторг-Метал» скасовано відповідно 12.01 та 17.06.2011.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ТОВ «Укрторг-Метал» передало простий вексель ПП «Технопром-СТ» та, в продальшому, ПП «Технопромбуд», якому позивач повністю сплатив суму 2 556 683,77 грн.; строк позовної давності на пред'явлення простого векселя № 1590509 від 31.05.2010 не пройшов, в зв'язку з чим дану заборгованість не можна визнати як безнадійну.

Також судами обох інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ «Стандарт-Ресурс» укладено договори з:

- ПП «Техпром-СТ» (договір № ДГ-01/02-2 від 01.02.2011), на виконання якого було придбано товар на суму 280 933,60 грн. без ПДВ на підставі видаткової накладної від 12.07.2011 на загальну суму 337 120,30 грн., в т.ч.: ПДВ 56 186,72 грн.;

- ТОВ «Магік» (договір № 20-011 від 20.07.2011), на виконання якого за період з 01.07 по 31.12.2011 було придбано товар на суму 462 631 грн. без ПДВ;

- ТОВ «Галактика-М» (договір № 03.111 від 01.03.2012), на підставі чого отримувався товар;

- ПП фірмою «Промторгопт» (договір № 11/001 від 01.11.2011), за умовами якого здійснювалась поставка товару.

Позивач також укладав договори зберігання ТМЦ з: КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) № 137-2011 від 30.03.2011, ТОВ «Вікол-Нафта» (Івано-Франківськ) № 01/3-ХР від 01.03.2011, ДП «Локомотив» ТОВ ДППЖТ (Дніпропетровськ) № 2 від 01.01.2011, № 7 від 01.01.2012, СП «Українсько-американське ТОВ «Промагроінвест» (Кіровоград) № 6хр від 18.04.2011, ТОВ «Мастер-Авіа» (Київ) № 149-2011 від 16.08.2011, ТОВ «Дніпровська сталева компанія - термінал» (Запоріжжя) № 44хд від 01.01.2012, ТОВ «Дніпропетровська металургійна компанія» (Запоріжжя) № 41хд від 01.11.2011.

Також, ТОВ «Стандарт-Ресурс» було укладено договори оренди з: ТОВ «Термогальванічний завод» №132 від 26.03.2011, № 138 від 22.03.2012, ТОВ «АЗС» № 11038 від 01.03.2011, Філією ПАТ «ІДС Аква Сервіс» № ДО-7012151 від 19.01.2011, ФОП ОСОБА_3 № 10 від 25.12.2010.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем підтверджено факт поставки товарів належними первинними документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі товарів); неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн., оскільки запит податкового органу від 05.10.2012 позивачем отримано 22.10.2012 та, на день складання акта перевірки - 12.10.2012, позивач не був обізнаний про наявність такого запиту; не доведено факт відмови позивача в наданні первинних документів під час проведення перевірки.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що наявність у платника податків належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (купівлі-продажу товарів, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «Галактика-М», ПП фірмою «Промторг», ТОВ «Техпром-СТ», ТОВ «Магік», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів та послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судами обох інстанцій залишились без уваги доводи податкового органу про формування позивачем доходів без врахування безнадійної кредиторської заборгованості по векселям, виданим ТОВ «Укрторг-Метал» та ТОВ «Фоер», по яким згідно ст. ст. 33 - 37 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, минули строки пред'явлення до оплати.

Також, судами обох інстанцій не досліджено питання нарахування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0001082302 від 25.10.2012 в розрізі із зафіксованими актом перевірки порушеннями.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2013 слідує, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний