Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а-13362/12/0170/10

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2012 р. Справа №2а-13362/12/0170/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участі представників сторін:

від позивача - Цатурян С.С., довіреність від 10.04.2012 року;

від відповідача - Бігняк М.І., довіреність від 11.01.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Краншип"

до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Краншип" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції із вимогами про визнання незаконним та скасування рішення про тимчасову заборону (зупинення) виробничої діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів лако-фарбувальних метаріалів, полімерів, гуми, тари Дочірнього підприємства "Краншип" від 15 листопада 2012 року № 15/3749. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та є таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.11.2012 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду, про що сторони повідомлені належним чином та завчасно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в адміністративному позові та матеріалах справи, у тому числі вказав, що під час прийняття оскарженого рішення відповідачем не було враховано, що підприємство не може нести відповідальність за непогодження проектів лімітів у випадку невиконання органами державної влади свого обов'язку щодо надіслання на їх адресу повідомлень про необхідність подання на погодження проектів лімітів на наступний рік, а тому вважає, що застосування санкції щодо тимчасової забороні діяльності, яка пов'язання з утворенням та розміщенням відходів виробництва, є такою, що застосована протиправно.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, зазначив, що оскаржуване рішення прийнято законно та обґрунтовано, а тому не може бути скасовано.

Вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ (далі - Закон України № 1264-ХІІ) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року, спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.12.2006 року № 526, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди) та входить до сфери його управління. Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Таким чином, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень, і відповідно дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Як свідчать матеріали справи, у період з 17 по 28 вересня 2012 року працівниками Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Дочірнім підприємством "Краншип", за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 7-9), у якому закріплено про виявлені порушення природоохоронного законодавства.

На підставі даного акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства був складений припис № 23 від 02 жовтня 2012 року (а.с. 34) та протоколи про адміністративне правопорушення стосовно посадових осіб ДП "Краншип", за результатами розгляду яких прийняти постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, а саме:

- протокол № 001823 від 25 вересня 2012 року (а.с. 10) та постанова № 001823 від 01.10.2012 року (а.с. 11) стосовно ОСОБА_3, який працює енергетиком ДП «Краншип», за ч.1 ст. 82-1 КпАП України та ст. 42 Закону України "Про відходи" - порушення правил ведення первинного обліку операцій з відходами, накладено адміністративне стягнення в розмірі 51,00 гривень, штраф було сплачено 02.10.2012 року (квитанція № ПН2375 - а.с. 12),

- протокол № 001824 від 25.09.2012 року (а.с. 13) та постанова № 001824 від 01.10.2012 року (а.с. 14) стосовно ОСОБА_4, який працює технологом ДП «Краншип», за ч.1 ст. 82-4 КпАП України та ст. 42 Закону України "Про відходи" - за змішування відходів полімерів з відходами лако-фарбових матеріалів, накладено адміністративне стягнення в розмірі 85,00 гривень, штраф сплачено 02.10.2012 року (квитанція № ПН2384 - а.с. 15),

- протокол № 001828 від 28.09.2012 року (а.с. 16) та постанова № 001828 від 01.10.2012 року (а.с. 17) стосовно ОСОБА_5, який працює інженером по ОТ ПБ і ООС, за ч.1 ст. 82 КпАП України та ст. 42 Закону України "Про відходи" - за порушення вимог з обігу відходів лако-фарбових матеріалів, полімерів під час їх зберігання, накладено адміністративне стягнення в розмірі 1530,00 гривень (квитанція № ПН2360 - а.с. 18),

- протокол № 001838 від 07.11.2012 року (а.с. 19) та постанова № 001838 від 08.11.2012 року (а.с. 20) стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_3, який працює енергетиком ДП «Краншип», за ч.1 ст. 188-5 КпАП України та ст. 42 Закону України "Про відходи" - не виконання до 07.11.2012 року припису Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 23 від 02.10.2012 року, накладено адміністративне стягнення в розмірі 765,00 гривень, штраф сплачено 13.11.2012 року (квитанція № ПН909 - а.с. 21).

Окрім того, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період з 05 листопада 2012 року по 09 листопада 2012 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ДП "Краншип", за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 22-29).

На підставі даного акту позапланової перевірки головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції ОСОБА_8 15 листопада 2012 року прийнято рішення № 15/3749 про тимчасову заборону (зупинення) з 22.11.2012 року виробничої діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари Дочірнього підприємства "Краншип" (код ЄДРПОУ 33433543, директор ОСОБА_9, адреса: АДРЕСА_1). Прийняття даного рішення мотивовано тим, що заходи адміністративного реагування не призвели до усунення виявлених порушень Дочірнім підприємством «Краншип» вимог природоохоронного законодавства, а саме:

- утворенням та розміщенням відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари без ліміту на їх утворення і розміщення та без дозволу на їх розміщення, що є порушенням ст. 17, 32 Закону України «Про відходи»;

- не веденням обліку відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари за формою 1-ВТ, що є порушенням статті 17 Закону України «Про відходи», Інструкції, затвердженої наказом Мінприроди України № 342 від 07.07.2008 року;

- не переданням відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари відповідним суб'єктам господарювання, що мають ліцензії та дозволи щодо поводження з цими відходами, не укладенням договорів на вивезення побутових відходів, що є порушенням статей 17,32,33,34 Закону України «Про відходи»;

- не поданням статистичної звітності щодо поводження з відходами за формою № 1 - відходи, що є порушенням статей 17,26 Закону України «Про від'їзди», Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року № 2034;

- здійсненням експлуатації плавучого доку «Берестечко», не обладнаного місткостями для накопичування забруднюючих речовин, у тому числі вод, що їх містять без регістрових документів щодо запобігання забруднення моря нафтою, стічними водами та сміттям, що є порушенням ст.ст. 67, 102 Водного кодексу України, ст.ст. 15,22,23 Кодексу торговельного мореплавства України, пунктів 7,8,19 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року № 269 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 431;

- змішенням відходів полімерів, для утилізації яких в Україні існують відповідні технології, з іншими відходами, що є порушенням ст. 17 Закону України «Про відходи»;

- не виконанням пунктів 1,2,4,6,7 припису № 23 від 02.10.2012 року, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ст. ст. 17,26,32,33,34 Закону України «Про відходи», ст. ст. 67,102 Водного кодексу України, ст. ст. 15,22,23 Кодексу торговельного мореплавства України.

Досліджуючи правомірність прийнятого відповідачем рішення суд встановив наступне.

Спеціальним Законом, який визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України є Закон України "Про відходи" №187/98-ВР від 05.03.1998 року.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Також, статтею 1 вищезазначеного Закону дано визначення термінам, які вживаються в Законі. А саме визначено, що збирання відходів - це діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення. Зберіганням відходів, є тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення), видаленням відходів є здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. Спеціально відведеним місцем чи об'єктом для утилізації чи видалення Закон визначає місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Операцією поводження з відходами є збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Терміни "розміщення відходів", "зберігання" та "захоронення відходів" у "спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах для утилізації чи видалення" і "зберігання відходів" - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення) спеціально визначені у статті 1 Закону України "Про відходи", оскільки подальша доля цих відходів суттєво відрізняється.

Якщо розміщені відходи назавжди або практично на невизначений довготривалий термін будуть поховані або займуть певне місце на поверхні, то тимчасово розміщенні відходи згодом можуть бути передані на утилізацію або видалення, і зазначені остаточні операції можливо будуть проведені в інших місцях та іншими суб'єктами господарювання.

Таким чином, тимчасове зберігання відходів у контейнерах або урнах не є розміщенням відходів у розумінні статті 1 Закону України "Про відходи", тобто фактичне розміщення відходів власники та балансоутримувачі не здійснюють.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про відходи" суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст.32 Закону України «Про відходи» з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів;

Відповідно до абз. 3) ч. 1, ч.2 ст. 31 Закону України «Про відходи» з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та стимулювання впровадження маловідходних технологій Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють встановлення на основі затверджених нормативів (питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів.

Приписами ч. 4 ст. 33 Закону України «Про відходи» зазначено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Так, згідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.08.2011 року № 7/12-8463 та листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.08.2011 року № 14364/07/10-11 контейнери та контейнерні майданчики для побутових відходів, що належать споживачам (фізичним чи юридичним особам) або виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, не є спеціально відведеними місцями чи об'єктами для розміщення відходів, на використання яких необхідно отримувати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Ні власники чи балансоутримувачі, ні виконавці послуг з вивезення побутових відходів, які здійснюють виключно збір та/або перевезення побутових відходів, не здійснюють розміщення відходів.

З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, удосконалення економічного механізму справляння зборів за їх розміщення та відповідно до статті 31 Закону України "Про відходи" Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 03.08.1998 року № 1218 затвердив Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів.

Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1218:

ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території;

ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Відповідно до п.п.13-15, 17 Порядка № 1218 органи Мінекоресурсів на місцях видають дозволи на розміщення відходів, на підставі яких власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів, які після погодження останніх органами Мінекоресурсів на місцях передаються на затвердження Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

Відповідно до п. 10,11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Під час розгляду справи було встановлено, що у виконання норм діючого законодавства позивачем були отримані дозволи на розташування відходів у 2012 році (а.с. 35) та 2013 році (а.с. 37), а також, було укладено ряд договорів:

- договір № КР-899 від 12.04.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Український центр поводження з відходами" приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт із перевезення, знешкодження, утилізації відходів, інших речовин, матеріалів, товарів, продукції, що належать на праві власності ДП "Краншип",

- договір № М-012 від 30.12.2011 року, відповідно до якого ТОВ "Кримсплав" приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт із вивозу металобрухту,

- договір № 13/4-12 від 13.04.2012 року, відповідно до якого ТОВ "ИСТ ПРОФИТ" приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт із прийому та розміщенню твердих побутових відходів на полігоні ТБО,

- договір № 155 від 03.11.2012 року, відповідно до якого ПП "Крчекотехпром" приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з проведення інвентаризації відходів виробництва ДП "Краншип" відповідно до нормативних документів, складання реєстрових карт та технічних паспортів відходів виробництва, розробки нормативів утворення відходів виробництва.

При цьому ДП "Краншип" з урахуванням перспектив на 2013 рік передбачає отримання лімітів на відходи лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари, у зв'язку з чим ПП «Екотехпром», з яким ДП «Краншип» уклав договір № 155 від 03.11.2012 року, розробив паспорта та реєстрові карти, які 07.11.2012 року були відправлені до Рескомприроди для отримання лімітів.

Окрім того, як свідчать матеріали справи та надані під час розгляду справи докази учасниками процесу за результатами діяльності ДП «Краншип» у 2011 році відходи лако-фарбувальних матеріалів, полімерів та гуми не утворювалися, у зв'язку з чим статистична звітності щодо поводження з відходами за формою № 1 - відходи за 2011 рік ДП «Краншип» не подавалась, у той час, як відповідно до наказу Держкомстату № 96 від 22.04.2011 року звіти по закінченню календарного року подаються до 20 лютого наступного року, у зв'язку з чим час подання звіту за 2012 рік настане - 20 лютого 2013 року.

Як свідчать матеріали справи ДП «Краншип» має свідоцтво про гідність до плавання плавучого доку «Берестечко», яке видано Російським морським регістром судноплавства, яке дійсно до 03.08.2014 року, при цьому між ДП «Краншип» та Російським морським регістром судноплавства укладений договір № 228 на надання послуг. Окрім того, відповідно до листу Російського морського регістру судноплавства на плавучий док «Берестечко» свідоцтво про запобігання забруднення суден ф. 2.4.18 не видається.

Однак, відповідач, приймаючи рішення про тимчасову заборону (зупинення) виробничої діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари Дочірнього підприємства "Краншип" № 15/3749 від 15.11.2012 року, не врахував наявність вищеперелічених договорів, укладених ДП "Краншип", розробку з урахуванням перспектив на 2013 рік паспортів та реєстрових карт та відправлення їх до Рескомприроди для отримання лімітів, обставин стосовно подання звітності щодо поводження з відходами за формою № 1 - відходи та підстав особливості реєстрації плавучого доку «Берестечко», ведення журналу обліку відходів за формою 1-ВТ на ДП «Краншип».

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що пунктом 4 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою ВР України від 29.10.92 року N 2751, вказано, що діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.

В рішенні № 15/3749 від 15 листопада 2012 року відповідач посилається на відсутність у позивача лімітів на утворення та розміщення відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари, а також обліку відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари за формою 1-ВТ, не поданням статистичної звітності щодо поводження з відходами за формою № 1 - відходи, не виконанням приписів, у тої час як відсутність лімітів на утворення та розміщення відходів, обліку відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари за формою 1-ВТ, не поданням статистичної звітності щодо поводження з відходами за формою № 1 - відходи, в якості підстави для зупинення діяльності підприємства законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доказів правомірності та обґрунтованості оскаржуваного позивачем рішення - не надано.

При цьому суд не може прийняти як доказ посилання відповідача на те, що посадові особи ДП «Краншип» за порушення вимог природоохоронного законодавства були притягнути до адміністративної відповідальності, та навіть сплатила штраф, чим підтвердили згоду із виявленими порушеннями вимог природоохоронного законодавства, оскільки вони засновані на припущеннях та не є допустимими, з урахуванням наявних у справі доказів ведення первинного обліку операції з відходами та їх реєстрації у журналі обліку відходів за формою 1-ВТ, договорів та дозвільних документів позивача, які свідчать про відсутність завданої позивачем шкоди та докладання ним зусиль щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства.

Суд зауважує, що надані відповідач обґрунтування правомірності свого рішення не спростовують наявних у справі належними та допустимими доказами.

При цьому суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, в той час як судом встановлено, що відповідач діяв упереджено, недобросовісно, не дотримуючись принципу рівності перед законом, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Більш того, суд звертає увагу відповідача на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення. Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що застосування на підставі рішення Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 15 листопада 2012 року № 15/3749 до Дочірнього підприємства "Краншип" тимчасової заборони (зупинення) виробничої діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується помірність позивача від усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства, навпаки наявні у матеріалах справи документи свідчать про докладання з боку позивача зусиль щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства та відсутність заподіяної з боку позивача шкоди.

В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані явно неспіврозмірні санкції. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача допускати у своєї діяльності порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в наслідок чого суд вважає, що рішення Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції про тимчасову заборону (зупинення) виробничої діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари Дочірнього підприємства "Краншип" (код ЄДРПОУ 33433543, директор ОСОБА_9, адреса: АДРЕСА_1) від 15 листопада 2012 року № 15/3749 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 гривень.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.12.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 07.12.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції про тимчасову заборону (зупинення) виробничої діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів лако-фарбувальних матеріалів, полімерів, гуми, тари Дочірнього підприємства "Краншип" (код ЄДРПОУ 33433543, директор ОСОБА_9, адреса: АДРЕСА_1) від 15 листопада 2012 року № 15/3749.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Краншип" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 32,19 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.