Постанова

від 15.01.2013 по справі 0870/11097/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року 14 год. 50 хв. Справа № 0870/11097/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представників позивача - Смирнова О.В. (довіреність від 13 листопада 2012 року), та Фруслової Г.М. (довіреність від 07 грудня 2012 року), представника відповідача - Стреляєва С.В. (довіреність від 12 грудень 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

21 листопада 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» (далі іменується - позивач) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2012 №0003071530, №0003061510.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки за даними операціями товар був поставлений, роботи виконані, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій.

Ухвалою судді від 22.11.2012 відкрито провадження а адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

15.01.2013 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 15.01.2013.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (а.с. 14-24, том 1).

На підставі наказу від 09.10.2012 №1635 та направлення на проведення перевірки від 10.10.2012 №395, фахівцями Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс», за результатами якої складено акт «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Азов.Сервіс» (код за ЄДРПОУ 31247042) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з фірмою «Капітель Плюс», код ЄДРПОУ 31095815, БВП «Строитель-Плюс», код ЄДРПОУ 31263808, КП «Альянс», код ЄДРПОУ 32468182, ПП «Габарит-Груп», код ЄДРПОУ 35941644, ПП «Пан Буд», код ЄДРПОУ 37081614, ПП «Сіті Буд», код ЄДРПОУ 37081640, ПП «Мастер Торг», код ЄДРПОУ 37196250, ПП «Комманд», код ЄДРПОУ 37081766, ТОВ «Бренд Строй», код ЄДРПОУ 36165567, ПП «Ротонда Торг», код ЄДРПОУ 36165656, ПП «Базис Торг», код ЄДРПОУ 36165986, ПП «Укрторгпартнер», код ЄДРПОУ 36693415, ПП «Кримспецтехнолоджи», код ЄДРПОУ 36693441 за період з 01.01.2009 по 30.06.2012» від 23.10.2012 №818/22/31247042 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 25, том 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 286481 грн. 00 коп., в тому числі: I квартал 2010 року - 53902 грн. 00 коп., III квартал 2010 року - 86652 грн. 00 коп., I квартал 2011 року - 20879 грн. 00 коп., II квартал 2011 року - 32533 грн. 00 коп., III квартал 2011 року - 86200 грн. 00 коп., IV квартал - 6315 грн. 00 коп.; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 237884 грн. 00 коп., в тому числі: за травень 2010 року - 5084 грн. 00 коп., за червень 2010 року - 38037 грн. 00 коп., за липень 2010 року - 69321 грн. 00 коп., за липень 2011 року - 5651 грн. 00 коп., за серпень 2011 року - 63578 грн. 00 коп., за вересень 2011 року - 5728 грн. 00 коп., за листопад 2011 року - 5492 грн. 00 коп.

За результатами розгляду письмових заперечень на Акт перевірки (а.с. 54, том 1), позивача повідомлено про незмінність позиції контролюючого органу щодо виявлених порушень норм податкового законодавства, викладених в Акті перевірки (а.с. 57-68, том 1).

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 №0003071530, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 286107 грн. 75 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 237884 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 48223 грн. 75 коп. (а.с. 70, том 1), та податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 №0003061510, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 321620 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 286481 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 35139 грн. 50 коп. (а.с. 71, том 1).

Не погоджуючись з винесеними суб'єктом владних повноважень рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012 №0003071530 та №0003061510, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 23.10.2012 №818/22/31247042, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та Приватним підприємством «Ротонда Торг» був укладений договір купівлі-продажу від 01.04.2010 №44, предметом якого являлась поставка товару - бензину А-80 та інших товарів, визначених сторонами додатково (а.с. 135, том 1).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу від 01.04.2010 №44, позивачем надані суду: видаткова накладна від 06.04.2010 №773 на суму в розмірі 30504 грн. 00 коп.; видаткова накладна від 10.07.2010 №1696 на суму в розмірі 62010 грн. 00 коп.; видаткова накладна від 01.07.2010 №1481 на суму в розмірі 31291 грн. 20 коп.; видаткова накладна від 03.06.2010 №1200 на суму в розмірі 24585 грн. 60 коп.; видаткова накладна від 07.06.2010 №1202 на суму в розмірі 12211 грн. 20 коп. (а.с. 135-139, том 1).

Позивачем надані також податкові накладні: від 06.04.2010 №773 на суму в розмірі 30504 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 5084 грн. 00 коп.; від 03.06.2010 №1200 на суму в розмірі 24585 грн. 60 коп., з яких ПДВ - 4097 грн. 60 коп.; від 07.06.2010 №1202 на суму в розмірі 12211 грн. 20 коп., з яких ПДВ - 2035 грн. 20 коп.; від 01.07.2010 №1481 на суму в розмірі 31291 грн. 20 коп., з яких ПДВ - 5215 грн. 20 коп.; від 10.07.2010 №1696 на суму в розмірі 62010 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 10335 грн. 00 коп. (а.с. 140-144, том 1).

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій сторони договору купівлі-продажу від 01.04.2010 №44 були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Крім того, судом досліджені прибуткові накладні на поставлені товарно-матеріальні цінності з відмітками про їх отримання відповідальною особою на склад покупця (а.с. 156-167, том 1).

Позивачем на виконання вимог договору купівлі-продажу від 01.04.2010 №44 здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи про проведення платежів та банківськими виписками з рахунків платника податків, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 145-155, том 1).

Судом також встановлено, що придбаний товар використовувався позивачем для облаштування спеціального устаткування, про що складені акти про введення в експлуатацію основних засобів (а.с. 168-173, том 1).

Крім того, між сторонами укладено також договір купівлі-продажу від 04.01.2011 №209/36 (а.с. 156, том 2), предметом якого являлась поставка товару - бензину А80 та дизельного палива.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані наступні первинні документи: видаткова накладна від 01.02.2011 №276 на суму в розмірі 13824 грн. 00 коп. (а.с. 157, том 2); видаткова накладна від 04.01.2011 №126 на суму в розмірі 35463 грн. 75 коп. (а.с. 158, том 2); видаткова накладна від 02.03.2011 №586 на суму в розмірі 47232 грн. 00 коп. (а.с. 160, том 2); видаткова накладна від 06.07.2011 №1416 на суму в розмірі 16992 грн. 00 коп. (а.с. 161, том 2); видаткова накладна від 01.06.2011 №1113 на суму в розмірі 17088 грн. 00 коп. (а.с. 162, том 2); видаткова накладна від 13.05.2011 №986 на суму в розмірі 17856 грн. 00 коп. (а.с. 153, том 2); видаткова накладна від 28.04.2011 №212 на суму в розмірі 17760 грн. 00 коп. (а.с. 164, том 2); податкові накладні від 01.02.2011 №276 на суму в розмірі 13824 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2304 грн. 00 коп.; від 04.01.2011 №126 на суму в розмірі 35463 грн. 75 коп., з яких ПДВ - 5910 грн. 63 коп.; від 01.06.2011 №3 на суму в розмірі 17088 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2848 грн. 00 коп.; від 13.05.2011 №94 на суму в розмірі 17856 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2976 грн. 00 коп.; від 06.07.2011 №57 на суму в розмірі 16992 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2832 грн. 00 коп.; від 28.04.2011 №212 на суму в розмірі 17760 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2960 грн. 00 коп.; від 02.03.2011 №16 на суму в розмірі 47232 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 7872 грн. 00 коп. (а.с. 165-171, том 2); банківські виписки з рахунку платника податків та платіжні доручення на відповідні суми (а.с. 172-181, том 2); прибуткові накладні на товарно-матеріальні цінності від 04.01.2011 №2109, від 01.02.2011 №2117, від 02.03.2011 №2132, від 21.04.2011 №2152, від 13.05.2011 №2170, від 01.06.2011 №2184, від 06.07.2011 №2192 (а.с. 182-188, том 2).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Приватним підприємством «Габарит Груп» судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та вказаним підприємством був укладений договір поставки від 01.06.2010 №47, предметом якого являлась поставка товару - хімічних реактивів для санітарної обробки (а.с. 174, том 1).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу від 01.04.2010 №44 та реальності здійснення господарських операцій, позивачем надані суду: видаткова накладна від 14.06.2010 №511 на суму в розмірі 74653 грн. 20 коп. (а.с. 175, том 1); видаткова накладна від 14.06.2010 №511 на суму в розмірі 74653 грн. 20 коп., з яких ПДВ - 12442 грн. 20 коп. (а.с. 176, том 1); платіжне доручення від 23.06.2010 №250; платіжне доручення від 22.06.2010 №248 та копії банківських виписок по рахунку платника податків (а.с. 177, 178, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 14.06.2010 №2033 (а.с. 179); видаткова накладна від 20.07.2010 №1066 на суму в розмірі 83610 грн. 00 коп. (а.с. 180, том 1); податкова накладна від 20.07.2010 №1066 на суму в розмірі 83610 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 13935 грн. 00 коп. (а.с. 181, том 1); банківські виписки з рахунку платника податків (а.с. 182-185, том 1); платіжні доручення 23.07.2010 №347, від 22.07.2010 №342, від 21.07.2010 №335 (а.с. 186-188, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 20.07.2010 №2070 (а.с. 189, том 1).

Крім того, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу від 03.08.2011 (а.с. 199, том 2), предметом якого являлась поставка товару - Акватабс - 8,68 та Клорсепт - 25.

Позивачем надані наступні документи в підтвердження реальності здійснення господарської операції: видаткова накладна від 05.08.2011 №186 на суму в розмірі 77292 грн. 00 коп. (а.с. 200, том 2); податкова накладна від 05.08.2011 №5 на суму в розмірі 77292 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 12882 грн. 00 коп. (а.с. 201, том 2); платіжне доручення від 25.08.2011 №389 (а.с. 202, том 2); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 05.08.2011 №2208 (а.с. 203, том 2).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Приватним підприємством «Кримспецтехнолоджи» судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та вказаним підприємством був укладений договір поставки від 01.06.2010 №70, предметом якого являлась поставка товару - «Бензокоса «Штиль», «Люки колодцев» (а.с. 190, том 1).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, судом досліджені: видаткова накладна від 15.06.2010 №333 на суму в розмірі 20250 грн. 00 коп. (а.с. 191, том 1); податкова накладна від 15.06.2010 №333 на суму в розмірі 20250 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 3375 грн. 00 коп. (а.с. 192, том 1); платіжне доручення на суму в розмірі 20250 грн. 00 коп. та виписка з банківського рахунку платника податків (а.с. 193, том 1); Акти про введення в експлуатацію основних засобів від 15.06.2010 (а.с. 194, том 1).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Приватним підприємством «Укрторгпартнер» судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та вказаним підприємством був укладений договір поставки від 01.06.2010 №70/54, предметом якого являлась поставка товару - будівельних матеріалів, лакофарбових матеріалів (а.с. 196, том 1).

На підтвердження виконання умов договору поставки від 01.06.2010 №70/54, позивачем надані, та судом досліджені: видаткова накладна від 09.06.2010 №277 на суму в розмірі 4612 грн. 00 коп. (а.с. 197, том 1); податкова накладна від 09.06.2010 №277 на суму в розмірі 4612 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 768 грн. 67 коп. (а.с. 198, том 1); платіжне доручення від 17.06.2010 №234 та банківські виписки з рахунку платника податків (а.с. 199, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 09.06.2010 №2032 (а.с. 200, том 1).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та вказаним підприємством був укладений договір поставки від 01.06.2010 №149, предметом якого являлась поставка товару - процесорів AMD, INTEL, Samsung (а.с. 201, том 1).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, судом досліджені: видаткова накладна від 21.06.2010 №595 на суму в розмірі 14750 грн. 00 коп. (а.с. 202, том 1); видаткова накладна від 21.06.2010 №717 на суму в розмірі 14750 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2458 грн. 33 коп. (а.с. 203, том 1); платіжне доручення від 23.06.2010 №257 та виписка з банківського рахунку платника податків (а.с. 204, том 1); платіжне доручення від 23.06.2010 №256 та виписка з банківського рахунку платника податків (а.с. 205, том 1); Акти про введення в експлуатацію основних засобів (а.с. 206-208, том 1).

Крім того, між сторонами також укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2011 №957 (а.с. 246, том 1) на поставку комплектуючих для проведення ремонтних робіт на водоводах, та договір купівлі-продажу від 01.11.2011 №67/1442 (а.с. 247, том 1) на поставку трансформатора ТМ 63/10-66.

Судом досліджені первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій: видаткова накладна від 16.11.2011 №1226 на суму в розмірі 13142 грн. 00 коп. (а.с. 248, том 1); видаткова накладна від 02.08.2011 №1026 на суму в розмірі 76621 грн. 18 коп. (а.с. 249, том 1); податкова накладна від 02.08.2011 №13 на суму в розмірі 76621 грн. 18 коп., з яких ПДВ - 12770 грн. 20 коп. (а.с. 250, том 1); податкова накладна від 16.11.2011 б/н на суму в розмірі 13142 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2190 грн. 33 коп. (а.с. 251, том 1); платіжні доручення від 02.12.2011 №535 та від 25.08.2011 №388 (а.с. 252, 253 том 1); банківська виписка з рахунку платника податків (а.с. 254, том 1); Акт про введення в експлуатацію основних засобів від 16.11.2011 (а.с. 255, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 02.08.2011 №2207 (а.с. 256, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 02.08.2011 №2205 (а.с. 257, том 1).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Приватним підприємством «Пан Буд» судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та вказаним підприємством був укладений договір купівлі-продажу від 01.07.2010 №6, предметом якого являлась поставка обладнання - телефону Nokia-1202 (а.с. 209, том 1).

За даним правочином судом досліджені: видаткова накладна від 16.07.2010 №75 на суму в розмірі 1170 грн. 00 коп. (а.с. 210, том 1); податкова накладна від 16.07.2010 №75 на суму в розмірі 1170 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 195 грн. 00 коп. (а.с. 211, том 1); платіжне доручення від 16.07.2010 №318 (а.с. 212, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 16.07.2010 №2056 (а.с. 213, том 1).

Крім того, між сторонами був укладений договір поставки від 01.06.2011 на поставку товару - запчастин для автомобілів (а.с. 1, том 2), на виконання умов якого надані: видаткові накладні від 16.06.2011 №466 на суму в розмірі 35851 грн. 00 коп., від 20.06.2011 №473 на суму в розмірі 40226 грн. 00 коп., від 22.06.2011 №496 на суму в розмірі 40955 грн. 00 коп. (а.с. 2-4 том 2); податкові накладні від 16.06.2011 №56 на суму в розмірі 35851 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 5975 грн. 17 коп., від 20.06.2011 №60 на суму в розмірі 40226 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 6704 грн. 33 коп., від 22.06.2011 №66 на суму в розмірі 40955 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 6825 грн. 83 коп. (а.с. 5-7, том 2); платіжне доручення від 29.06.2011 №248 (а.с. 8, том 2); банківські виписки з рахунку платника податків (а.с. 9-11, том 2); прибуткові накладні на товарно-матеріальні цінності від 22.06.2011 №2190, від 20.06.2011 №2189, від 16.06.2011 №1288 (а.с. 12-14, том 2).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Приватним підприємством «Базис Торг», судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та вказаним підприємством був укладений договір поставки від 01.06.2010 №60, предметом якого являлась поставка товару - хомутів водоводу, труб пластикових, кранів, труб сталевих, та технічного обладнання (а.с. 214, том 1).

На підтвердження виконання умов договору поставки від 01.06.2010 №60, судом досліджені: видаткова накладна від 15.06.2010 №616 на суму в розмірі 37470 грн. 00 коп. (а.с. 215, том 1); податкова накладна від 15.06.2010 №616 на суму в розмірі 37470 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 6245 грн. 00 коп. (а.с. 216, том 1); видаткова накладна від 25.06.2010 №734 на суму в розмірі 18186 грн. 80 коп. (а.с. 217, том 1); податкова накладна від 25.06.2010 №734 на суму в розмірі 18186 грн. 80 коп., з яких ПДВ - 3031 грн. 13 коп. (а.с. 218, том 1); платіжне доручення від 23.06.2010 №249 та банківські виписки з рахунку платника податків, від 25.06.2010 №264, від 18.06.2010 №240, від 21.06.2010 №245 (а.с. 219-222, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 15.06.2010 №2031 (а.с. 223, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 25.06.2010 №2048 (а.с. 224, том 1); Акти про введення в експлуатацію основних засобів (а.с. 225, 226, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 25.06.2010 №2049 (а.с. 227, том 1); Акти про введення в експлуатацію основних засобів (а.с. 228-230, том 1); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 25.06.2010 №2050 (а.с. 231, том 1).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Фірмою «Капітель Плюс» судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» (Замовник) та вказаним підприємством був укладений договір підряду від 01.08.2011 №813, предметом якого являлось виконання Фірмою «Капітель Плюс» (Виконавець) будівельних робіт (розробка, відвал, перевезення ґрунту, та планування площі за допомогою спеціальної техніки) на полігонах для розміщення ТПВ та РПВ, що розташовані в смт Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області (а.с. 232, том 1).

На підтвердження виконання умов договору підряду від 01.08.2011 №813 та реальності здійснення господарських операцій, позивачем наданий суду Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року на об'єкті - Полігон смт Кирилівка, за формою КБ-2В, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми N КБ-2в, КБ-3)» від 04.12.2009№554 (а.с. 234-236, том 1). Також наданий кошторис з розрахунком договірної вартості (а.с. 237, том) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за серпень 2011 року (а.с. 139, том 1).

Фірмою «Капітель Плюс» надана позивачу податкова накладна на підставі вказаних вище документів від 30.08.2011 №185 на суму в розмірі 98644 грн. 80 коп., з яких ПДВ - 16440 грн. 80 коп. (а.с. 243, том 1). Позивачем здійснена оплата за надані будівельні послуги, що підтверджується банківською випискою з рахунку платника податків та платіжним дорученням від 30.08.2011 №398 (а.с. 244, 245, том 1).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс», судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» (Замовник) та вказаним підприємством був укладений договір підряду на проведення ремонтних робіт від 03.08.2011 №1002, предметом якого являлось проведення поточних ремонтних робіт водопровідних мереж - водогону Шелюги-Кирилівка, що розташований в Якимівському районі, Запорізької області, а саме: заміна насосу НС - II підйому, заміна водопідйомних труб свердловини в с. Шелюги, заміна засувок Д-300 на НС - II підйому (а.с. 15, том 2).

Судом досліджені: податкова накладна від 29.08.2011 №371 на суму в розмірі 38521 грн. 20 коп., з яких ПДВ - 6420 грн. 20 коп., податкова накладна від 29.08.2011 №373 на суму в розмірі 16097 грн. 22 коп., з яких ПДВ - 2682 грн. 87 коп., від 29.08.2011 №372 на суму в розмірі 31829 грн. 35 коп., з яких ПДВ - 5304 грн. 89 коп. (а.с. 17-19, том 2); Акт приймання виконаних будівельних робіт №8 за серпень 2011 року (а.с. 21, том 2); Розрахунок №4 до локального кошторису (а.с. 23, том 2); Кошторис з розрахунком договірної ціни (а.с. 24, том 2); Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (а.с. 26, том 2); Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року за формою КБ-2В (а.с. 28, том 2); Кошторис з розрахунком договірної ціни (а.с. 31, том 2); Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (а.с. 33, том 2); Розрахунок №4 (а.с. 34, том 2); Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (а.с. 42, том 2); Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 44, том 2); Кошторис з розрахунком договірної ціни (а.с. 46, том 2).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Колективним підприємством «Альянс» судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» (Замовник) та вказаним підприємством був укладений договір підряду на проведення ремонтних робіт від 01.05.2010 №1081, предметом якого являлось виконання поточних ремонтних робіт водопровідних мереж, а саме: водогін Шелюги-Кирилівка, що розташований в Якимівському районі, Запорізької області (а.с. 61, том 2).

На підтвердження виконання умов договору підряду від 01.05.2010 №1081, позивачем надані, та судом досліджені: Акти приймання виконаних будівельних робіт; Кошториси з розрахунками договірної ціни; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 63-127, том 2); податкові накладні від 30.07.2010 №2308 на суму в розмірі 19520 грн. 40 коп., з яких ПДВ - 3253 грн. 40 коп., від 30.07.2010 №2307 на суму в розмірі 16572 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2762 грн. 00 коп., від 30.07.2010 №2306 на суму в розмірі 20454 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 3409 грн. 00 коп., від 30.07.2010 №2303 на суму в розмірі 27372 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 4562 грн. 00 коп., від 30.07.2010 №2305 на суму в розмірі 16484 грн. 40 коп., з яких ПДВ - 2747 грн. 40 коп., від 30.07.2010 №2304 на суму в розмірі 18206 грн. 40 коп., з яких ПДВ - 3034 грн. 40 коп., від 30.07.2010 №2300 на суму в розмірі 19951 грн. 20 коп., з яких ПДВ - 3325 грн. 20 коп., від 30.07.2010 №2301 на суму в розмірі 17497 грн. 20 коп., з яких ПДВ - 2916 грн. 20 коп., від 30.07.2010 №2302 на суму в розмірі 28788 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 4798 грн. 00 коп. (а.с. 128-136, том 2); банківські виписки з рахунку платника податків (а.с. 137-139, том 2); платіжні доручення від 29.07.2010 №370, від 28.07.2010 №366, від 27.07.2010 №358 (а.с. 140-142, том 2).

Крім того, між сторонами укладено договір поставки від 01.06.2010 №875 (а.с. 143, том 2), предметом якого була поставка товару - обладнання та устаткування відповідно до замовлення. Так, позивачем надані суду наступні документи: видаткова накладна від 22.07.2010 №2256 на суму в розмірі 53000 грн. 00 коп. (а.с. 144, том 2); податкова накладна від 22.07.2010 №2256 на суму в розмірі 53000 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 8833 грн. 33 коп. (а.с. 145, том 2); видаткова накладна від 21.06.2010 №1777 на суму в розмірі 21506 грн. 00 коп. (а.с. 146, том 2); податкова накладна від 21.06.2010 №1777 на суму в розмірі 21506 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 3584 грн. 33 коп. (а.с. 147, том 2); Акти про введення в експлуатацію основних засобів (а.с. 148-150, том 2); платіжні доручення та банківські виписки з рахунку платника податків (а.с. 151-155, том 2).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Приватним підприємством «Комманд» судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та вказаним підприємством був укладений договір поставки від 01.11.2011 №66/547 (а.с. 189, том 2), предметом якого являлась поставка товару - запчастин для автомобілів та офісної техніки.

На виконання умов даного договору позивачем надані та судом досліджені первинні документи: видаткова накладна від 22.11.2011 №2518 на суму в розмірі 5123 грн. 00 коп. (а.с. 190, том 2); видаткова накладна від 25.11.2011 №2546 на суму в розмірі 14685 грн. 00 коп. (а.а. 191, том 2); податкова накладна від 22.11.2011 на суму в розмірі 5123 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 853 грн. 83 коп. (а.с. 192, том 2); податкова накладна від 25.11.2011 на суму в розмірі 14685 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2447 грн. 50 коп. (а.с. 193, том 2); платіжна доручення та банківські виписки з рахунку платника податків (а.с. 194-196, том 2); Акт про введення в експлуатацію основних засобів (а.с. 197, том 2); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 25.11.2011 №2226 (а.с. 198, том 2).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Приватним підприємством «Сіті Буд» судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та вказаним підприємством був укладений договір поставки від 01.07.2011 (а.с. 204, том 2), предметом якого являлась поставка товару - бензину А-80 та дизельного палива.

Судом досліджені наступні первинні документи: видаткова накладна від 18.07.2011 №96 на суму в розмірі 16915 грн. 20 коп.; видаткова накладна від 01.08.2011 №116 на суму в розмірі 42460 грн. 00 коп.; видаткова накладна від 09.09.2011 №256 на суму в розмірі 17280 грн. 00 коп.; видаткова накладна від 26.09.2011 №306 на суму в розмірі 17088 грн. 00 коп. (а.с. 205-208, том 2); податкова накладна від 18.07.2011 №23 на суму в розмірі 16915 грн. 20 коп., з яких ПДВ - 2819 грн. 20 коп.; податкова накладна від 01.08.2011 №1 на суму в розмірі 42460 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 7076 грн. 00 коп.; податкова накладна від 09.09.2011 №19 на суму в розмірі 17280 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2880 грн. 00 коп.; податкова накладна від 26.09.2011 №56 на суму в розмірі 17088 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2848 грн. 00 коп. (а.с. 209-212, том 2); платіжні доручення та банківські виписки з рахунку платника податків (а.с. 213-221, том 2); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 18.07.2011 №2196, прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 26.09.2011 №2215, прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 09.09.2011 №2213, прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 01.08.2011 №2199 (а.с. 222-225, том 2).

Щодо правовідносин позивача з контрагентом - Приватним підприємством «Мастер Торг», судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» та вказаним підприємством був укладений договір поставки від 01.02.2011 №05 (а.с. 226, том 2), предметом якого являлась поставка товару - хімічних реактивів.

На виконання умов договору позивачем надані: видаткова накладна від 07.02.2011 №66 на суму в розмірі 3700 грн. 00 коп. (а.с. 227, том 2); податкова накладна від 07.02.2011 №66 на суму в розмірі 3700 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 616 грн. 67 коп. (а.с. 228, том 2); банківські виписки з рахунку платника податків (а.с. 229, том 2); прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності від 07.02.2011 №2116 (а.с. 230, том 2).

Крім того позивачем надані документи, які підтверджують наявність у нього на праві власності ємкостей для зберігання бензину, дизельного палива та інших речовин; договори оренди відповідних приміщень та об'єктів, де провадилась господарська діяльність; оборотно-сальдові відомості по рахунках; бухгалтерські проводки (том 3).

Суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, до 01.01.2011 був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР).

За приписами п. 7.2 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Починаючи з 01.01.2011 питання визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, регулюються Податковим кодексом України.

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV), операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Оцінивши сказані правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, їх предметом є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони правочинів мали правовий статус платників ПДВ.

Суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем були надані до перевірки всі первинні документи по вказаним вище господарським операціям, що зафіксовано в Акті перевірки.

Зі змісту податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012 №0003071530 та №0003061510 вбачається, що позивачем порушено приписи пп. 7.4.1, 7.4.5, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, та п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. В Акті перевірки встановлено наявність завищення платником податків податкового кредиту на суму в розмірі 237884 грн. 00 коп. п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 286481 грн. 00 коп.

Контролюючий орган зробив висновок про те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним за операціями з вище наведеними контрагентами.

Підставою для таких висновків відповідача стала постанова слідчого ДПС України від 02.04.2012, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, у відповідності до якої вказана кримінальна справа порушена відносно директора КП «Альянс» за фактом умисного ухилення від сплати податків та за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд критично оцінює дані посилання контролюючого органу як на підставу для формування висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, з огляду на те, що жодного остаточного рішення по даній кримінальній справі немає.

За приписами пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі іменується - Закон України №334/94-ВР) платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України №334/94-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України №168/97-ВР платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податкових кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податкових кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд зазначає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України №168/97-ВР передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» акт перевірки не містить. Не міститяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Згідно з пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податквого кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність угод, зазначених а Акті перевірки, суд дійшов висновку, що їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів ст.ст. 203, 215, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

В податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідачем по справі не надано жодних доказів, які свідчили б про визнання укладених угод недійсними в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вказане підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини, а також практикою Верховного Суду України, врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст. 244-2 КАС України.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини, викладені в Акті перевірки, та не спростовано докази позивача.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 07 листопада 2012 року №0003071530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 07 листопада 2012 року №0003061510.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс» суму сплаченого судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 (нуль) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) К.М.Недашківська

Суддя К.М.Недашківська