Постанова

від 22.01.2013 по справі 13732/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 січня 2013 р. № 13732/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Мозгового М.В.

представників відповідача - Курченко К.В., Вінокурова І.І., Рождественський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Андриса" до Харківської обласної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «АНДРИСА», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської обласної митниці форми «Р» №124 від 05.12.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05.12.2012 року Харківською обласною митницею прийняте податкове повідомлення - рішення №124, яке на думку позивача прийняте в порушення норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріли справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ПП «Андриса», код ЄДРПОУ 31800005, зареєстроване як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності у Харківській обласній митниці (облікова картка - № 80700\04\2010\606 від 31.08.10.), юридична адреса: 61050, м. Харків, вул. Червоношкільна наб.2, фактична адреса: 61050, м. Харків, пр. Гагаріна, 1, к. 405.

В період з 02.11.12. по 07.11.12. співробітниками Харківської обласної митниці була проведена невиїзна документальна перевірка фактів митного оформлення приватним підприємством «Андриса» (код ЄДРПОУ 31800005) товару «шприци з полімерних матеріалів з голками або без голок…», за період з 01.03.10. по 15.09.10. та з 25.11.10. по 16.03.11., за результатами якої був складений акт № 0051/12/807000000/31800005 від 16.11.12. (далі - Акт) з висновками про встановлені порушення ПП «Андриса» вимог законодавства України в галузі митної справи у зв'язку з несплатою антидемпінгового мита, що призвело до порушення вимог Митного кодексу України, Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» в частині повноти сплати антидемпінгового мита за імпорт товарів, в результаті чого було занижено податкові зобов'язання на суму - 1541369,47 грн., в тому числі : антидемпінгового ввізного мита - 1 541 369,47 грн., податку на додану вартість - 0,00 грн.

Такого висновку митний орган дійшов з того, що на момент ввезення зазначеного вище товару (а саме: 26.05.2010, 09.06.2010, 08.09.2010., 01.12.2010, 16.12.2010, 03.02.2011) антидемпінгове мито, передбачене Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №АД-216/2009/4402-37 (далі - Рішення), не справлялось тому що діяли рішення судів про забезпечення позову у справі №2а-3851/10/2670, якими дія Рішення була призупинена 12.03.2010 року по 15.09.2010 року та з 25.11.2010 року по 16.03.2011 . Проте, оскільки вже після розмитнення товару та випущення товару у вільний обіг 16.03.2011 Вищим адміністративним судом України в подальшому заходи забезпечення позову були скасовані, Рішення визнано правомірним, то антидемпінгові заходи, на думку відповідача, підлягають застосуванню протягом всього строку на який вони запроваджувались і не сплата їх Позивачем є порушенням, тому антидемпінгове мито підлягає сплаті в теперішній час.

На підставі вищевказаного акту Харківською області прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 05.12.2012 року №124.

Суд не погоджується з такими висновками митного органу, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що за вантажно-митними деклараціями (далі - ВМД) №№807070006/2010/472690 від 26.05.10., 807070006/2010/420524 від 09.06.10., 807070006/2010/426721 від 08.09.10., 807070006/2010/432156 від 01.12.10., 807070006/2010/433168 від 16.12.10., 807070006/2010/421490 від 03.02.2011 року ПП «Андриса» провело митне оформлення товару «Шприци ін'єкційні одноразового застосування BDDISCARDITTMII» об'ємом 5 мл. з голками 0,7*40, 0,8*40. Країна виробництва - Іспанія» за кодом УКТ ЗЕД 9018311000 з наданням преференції «202», у відповідності до вимог Постанови КМУ від 17.12.2003 року № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продаж яких звільняються від обкладення податком на додану вартість» (далі - товар «Шприци»).

Позивачем було подано до митного оформлення товарів зазначені ВМД до відповідних структурних підрозділів Відповідача, згідно з якими було задекларовано та ввезено на митну територію України товар: «Шприци ін'єкційні одноразового застосування BDDISCARDITTMII» об'ємом 5 мл. з голками 0,7*40, 0,8*40. Країна виробництва - Іспанія» за кодом УКТ ЗЕД 9018311000. Вказаний товар пройшов митне оформлення та був випущений у вільний обіг.

При здійсненні митного оформлення ПП «Андриса» виконало вимоги, передбачені наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 р. «Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації». При цьому, працівниками Харківської митниці були здійснені необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитку штампу «Під митним контролем», що підтверджується відповідними відмітками в ВМД. Здійснений також митний контроль, який включає в себе згідно п.п.17 п. 3 наказу ДМС України № 314 від 20.04.05. - перевірку правильності класифікації та кодування товарів відповідно з поданими документами та згідно пп.23 п. 3 перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх платі у відповідності з законодавством.

Суд зазначає, що на момент ввезення Позивачем товару на митну територію України, оформлення ВМД та подання їх для проведення митного контролю Відповідачу антидемпінгове мито не справлялось тому що діяли рішення судів про забезпечення позову, якими було призупинено Рішення. Цей факт сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 3 ст.117 КАС України передбачено, що суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року судам наголошено, на необхідність у своїй діяльності враховувати, що згідно з ч.ч.3,4 ст.117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається в двох формах в тому числі зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Тому необхідно зробити висновок проте, що на час дії рішень судів про забезпечення позову в порядку ст.117 КАС України Рішення суб'єкту владних повноважень, що зупинені такими ухвалами, не підлягають виконанню. Скасування ухвал суду про забезпечення позову в порядку ст.117 КАС України не є підставою для відновлення дії оскаржуваних рішень на той період часу коли вони були призупинені.

Судом враховано, що під час здійснення митного контролю з боку Відповідача зауваження до ВМД, поданих Позивачем, були відсутні, працівники Харківської митниці підтвердили правильність та достовірність даних, зазначених у ВМД (зокрема й щодо відсутності обов'язку сплати антидемпінгового мита), що затверджується завершальною стадією митного оформлення - поставленням відбитку печатки у відповідній графі. Зазначений факт підтверджений представниками Відповідача в судовому засіданні, як і те, що під час митного оформлення товару Позивачем порушень законодавства допущено не було.

Слід зазначити, що нормами п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію (затверджено постановою КМУ від 09.06.97. № 574), Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджено наказом ДМС України від 09.07.97. № 307), правильність оформлення вантажної митної декларації, тобто перевірка декларації, здійснюється митним органом при прийнятті вантажної митної декларації. Харківська обласна митниця, приймаючи вантажні-митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодилась зокрема з відомостями щодо звільнення ПП «Андриса» від сплати антидемпінгового мита.

Пунктом 3.1. статті 3 Податкового Кодексу України, передбачено, що Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 9.1.16. пункту 9.1. ст.9 Податкового кодексу України мито є загальнодержавним збором, відносини з приводу установлення та справляння якого відповідно до п.9.2 Кодексу регулюються Митним кодексом України.

Пунктом 54.5. статті 54 Податкового Кодексу України, передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд зазначає, що аналогічні положення містились і в Законі України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон 2181), що діяв на момент імпорту товару протягом 2010 року.

Зокрема пунктом 4.2.1 Закону № 2181 якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податку не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку встановленому цим Законом.

Підпунктом г) пункту 4.2.2. Закону №2181 визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Статтею 88 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року (що діяв на момент подання декларацій), що регулює обов'язки декларанта, не встановлено обов'язок декларанта розраховувати суму податкового зобов'язання. Обов'язок встановлений тільки щодо надання документів та відомостей для такого розрахунку.

Судом враховано, що відповідно, до частини 1 статті 17 Закону України (чинного в момент виникнення спірних правовідносин) «Про єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Митними органами, відповідно до норм п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, був здійснений митний контроль, а саме, проведені сукупність заходів в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідними позначками на ВМД, які оглянуті у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного суд робить висновок про те, що сума мита вже була нарахована Харківською обласною митницею під час митного оформлення товару, то в даному випадку застосуванню підлягає пункт 54.5. Податкового кодексу України, а ПП «Андриса» не може бути притягнуте до відповідальності у формі додаткових нарахувань зі сплати антидемпінгового мита, передбаченого статтею 11 Закону України «Про єдиний митний тариф.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Аналогічна позиція міститься в ст.10 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 8 Конституції України регламентує, що норми Конституції України є нормами прямої дії.

Посилання відповідача на рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 щодо офіційного тлумачення частини 1 ст.58 Конституції України, відповідно до якого суд дійшов висновку, що зазначена норма стосується виключно відповідальності фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб є хибною. Так, при прийнятті зазначеного рішення Конституційний суд України зазначив, що надання зворотної дії в часі щодо відповідальності юридичних осіб може бути передбачено шляхом прямої вказівки на це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

При цьому, частиною 3 статті 3 Митного кодексу України передбачено, що Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил, передбачені Митним кодексом України, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час проведення митного оформлення товару «Шприци ін'єкційні одноразового застосування BDDISCARDITTMII» об'ємом 5 мл. з голками 0,7*40, 0,8*40. Країна виробництва - Іспанія» за кодом УКТ ЗЕД 9018311000 за вантажно-митними деклараціями №№807070006/2010/472690 від 26.05.10., 807070006/2010/420524 від 09.06.10., 807070006/2010/426721 від 08.09.10., 807070006/2010/432156 від 01.12.10., 807070006/2010/433168 від 16.12.10., 807070006/2010/421490 від 03.02.2011 року ПП «Андриса» дотримано чинне законодавство в галузі митної справи, що діяло на момент проведення відповідних митних процедур.

В свою чергу Харківською обласною митницею під час складання акту перевірки № 0051/12/807000000/31800005 від 16.11.12. у висновках щодо встановлених порушень з боку ПП «Андриса» зазначено, що позивачем порушені вимоги Митного кодексу України, Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», проте відомості, щодо того, яка конкретна норма порушена (стаття, пункт, тощо) не зазначені. Зазначені відомості також не зазначені і в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні форми «Р» №124 від 05.12.2012., що суперечить абз.2 пункту 58.1 ст.58 Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на момент ввезення позивачем товару (а саме: 26.05.2010, 09.06.2010, 08.09.2010., 01.12.2010, 16.12.2010, 03.02.2011) антидемпінгове мито, передбачене Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №АД-216/2009/4402-37 (далі - Рішення), не справлялось тому що діяли рішення судів про забезпечення позову у справі №2а-3851/10/2670, якими дія Рішення була призупинена з 12.03.2010 року по 15.09.2010 року та з 25.11.2010 року по 16.03.2011 року саме у період ввезення позивачем товару.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення форми «Р» за №124 від 05.12.2012 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, з огляду на що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Митним кодексом України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, 255 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Андриса" до Харківської обласної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №124 від 05.12.2012 року яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 1 541 369, 47 гривень, у тому числі за основним платежем 1 541 369, 47 гривень, за штрафними санкціями 0,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Андриса" (код ЄДРПОУ 31800005, р/р 26006830188000 в Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" ,м. Харків, МФО 351016) сплачений судовий збір у розмірі 2146,00 грн., (дві тисячі сто сорок шість грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.