Постанова

від 14.01.2013 по справі 2а-12711/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2013 р. (11:51 год.) Справа №2а-12711/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Халецька Тетяна Ігорівна, довіреність № 1 від 09.01.13р., паспорт серії ЕС 059617;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: 08.11.2012 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132201 від 25.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3333,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1666,50 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 14.01.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що з 26.09.2012 по 02.10.2012 Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сиваш-Енерго» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з підприємством «Росмен» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» (надалі -Підприємство „Росмен" ВОІ СОІУ ) період з 01.01.2011 по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 1309/22-01/33201591 від 09.10.2012 року.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними у акті перевірки №1309/22-01/33201591 від 09.10.2012 року щодо встановлення ознак нікчемності правочину між Підприємством „Росмен" ВОІ СОІУ ", який знаходиться на обліку в ДПІ у м. Сімферополі та ТОВ «Сиваш-Енерго» - яке знаходиться на обліку у Красноперекопської ОДПІ (Армянське відділення).

Позивач спростовує обставини, викладені у акті перевірки № 1309/22-01/33201591 від 09.10.2012 року та не погоджується з прийнятим Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби на підставі акту перевірки податковим повідомленням-рішенням № 0000132201 від 25.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3333,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1666,50 грн.

Позивач вважає висновки Акту необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що прийняте на підставі Акту перевірки таким, що підлягає скасуванню на підставі того, що позивач здійснював господарські операції з юридичною особою - Підприємством „Росмен" ВОІ СОІУ у відповідності до чинного законодавства.

Позивач в обґрунтування позовних заяв посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу №58 від 04.01.2011 року Підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ продало ТОВ «Сиваш-Енерго» - силовий трансформатор ТМ- 250 10/0,4. Договірна ціна силового трансформатора ТМ-250 10/0.4 складає 20000,00 грн. з ПДВ.

Оплата суми здійснюється ТОВ «Сиваш-Енерго» протягом 2-х робочих днів на підставі рахунку наданого продавцем.

На вказаний товар було виписано податкову накладну №2 від 01.02.2011 року на суму 3333,00 грн. Оплату було здійснено на підставі платіжного доручення №21 від 01.02.2011р.

Позивач вказує, що при проведенні перевірки Красноперекопською ОДПІ в АР Крим ДПС був зроблений висновок, що ТОВ «Сиваш-Єнерго» та підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ було порушено ст. 203 Цивільного кодексу України та була укладена угода, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямована на протиправне придбання майна держави та доходної частини бюджету.

На думку податкового органу, згідно з п.2 ст. 228 ЦК України правочин, який укладено між ТОВ «Сиваш-Єнерго» та підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ є нікчемним.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу між ТОВ «Сиваш-Єнерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ було складено у повній відповідності з вимогами гл. 54 підр.1 розділу 3 Цивільного кодексу України. На момент підписання та виконання цого договору сторони були належним чином зареєстровані та були платниками ПДВ.

На думку позивача акт перевірки № 1309/22-01/33201591 від 09.10.2012 року не доводить умислу ТОВ «Сиваш-Енерго» на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає, що спростовує ствердження Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС про нікчемність правочину.

Про реальність здійснення господарської операції, на думку позивача, свідчить податкова накладна від 01.02.2011 року, видаткова накладна № РН-2000131 від 01.02.2011 р., рахунок-фактура № СФ-2000071 від 25.01.2011 року, платіжне доручення № 21 від 01.02.2012 року про оплата суми у розмірі 20000,00 грн. за поставлений товар, отже, усі первинні та бухгалтерські документи, які формлені належним чином.

У судове засідання 14.01.2013 року позивач - ТОВ «Сиваш-Енерго» надав пояснення до позовної заяви та додаткові документи, які на його думку свідчать про реальність здійснення господарської операції та використання силового трансформатору у господарській діяльності ТОВ «Сиваш-Енерго». У поясненнях до позовної заяви позивачем вказано, що:

- згідно виписки з журналу-ордеру за рахунком 631 у бухгалтерському обліку ТОВ «Сиваш-Енерго» відображена покупка трансформатора силового ТМ 250 10/0,4 у постачальника - Підприємства «Росмен» ВОІ СОІУ.

- згідно виписки з журналу-ордеру за рахунком 10 (Основні засоби) за жовтень 2012 року трансформатор силовий ТМ 250 10/0,4 був введений в експлуатацію. Крім того, введення в експлуатацію підтверджується Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 10.10.2012 року.

- виписка з журналу-ордеру за рахунком 131 (знос основних засобів) за листопад 2012 року підтверджує, що трансформатор силовий ТМ 250 10/0,4 використовується у господарської діяльності ТОВ «Сиваш-Енерго» та у бухгалтерському обліку нараховується знос основних засобів.

Таким чином, позивач вважає, що правочин між ТОВ «Сивіаш-Єнерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ не суперечить законодавству, укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Позивач зазначає, що в акті перевірки № 1309/22-01/33201591 від 09.10.2012 року відповідачем не вказані докази щодо наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та товариства, а також наявність умислу у ТОВ «Сиваш-Енерго» та його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позивач зауважує, що Податковим кодексом України не передбачений контроль органів державної податкової служби за дотриманням суб'єктами господарювання приписів цивільного та господарського законодавства, тобто податкові органи невзмозі висловлюватися стосовно дотримання суб'єктами господарювання вимог цивільного законодавства, тим більш, робити висновки про їх порушення, а також посилаючись на норми ст. 20. Податкового кодексу України вказує, що органам державної податкової служби не надано повноваження щодо визнання тих або інших угод (правочинів) недійсними або нікчемними.

Крім того ТОВ «Сиваш-Енерго» в обґрунтування позовних вимог вказує, позивач та Підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та Підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ є окремими платниками податків в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, поширюються лише на діяння, що були вчинені саме цим платником.

Тому позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що Підприємством «Росмен» ВОІСОІУ зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях, сформовано податковий кредит по відсутніх документах з метою одержання податкової вигоди, і відповідно відсутній факт поставки товарів(робіт, послуг) покупцям вказаних товарів, оскільки Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ до перевірки не представлено жодних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують те, що Підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів(робіт, послуг) у контрагентів та продаж цих товарів покупцям, не стосуються ТОВ «Сиваш-Енерго», оскільки якщо контрагент по договору не виконав свого зобов'язання по сплаті податку в бюджет або подання звітності в податкові органи, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки відносно нього, та не є підставою для визнання нікчемними підписаних з ним правочинів.

Таким чином ТОВ «Сиваш-Енерго» вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за результатами господарської операції з Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ. Висновки податкового органу та факти, встановлені при проведенні перевірки не підкріплюються нормами діючого законодавства, не підтверджуються необхідними доказами, отже протиправним є зменшення податкового кредиту у сумі 3333,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 1666,5 грн., у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення №0000132201 від 25.10.2012 підлягає скасуванню.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіславши до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких у задоволенні адміністративного позову просить відмовити, посилаючись на те, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ порушена ст.203 Цивільного кодексу України та укладений правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Відповідно до п.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, укладений між ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ є нікчемним, як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства, та порушує публічний порядок.

Відповідач вважає, що ТОВ «Сиваш-Енерго» сформував витрати та використав право на податковий кредит по взаємовідносинам з Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ за нікчемним правочином, який в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані, як стверджує відповідач з його недійсністю.

Враховуючи вищенаведене, виписані Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарської операції з ТОВ «Сиваш-Енерго».

Враховуючи вищевикладене, відповідач - Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000132201 від 25.10.2012 р., прийняте правомірно, податкове зобов'язання визначено згідно діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, зокрема, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (далі -ТОВ «Сиваш-Енерго») має статус юридичної особи з 12.07.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А001 № 652406, виданим виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим та Довідкою АБ № 413744 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим (а.с. 32, 33).

Суд зазначає, що ТОВ «Сиваш-Енерго» взято на облік як платника податків в Армянському відділення Красноперекопської ОДПІ 20.01.2005 року за №11381020000000051 (а.с. 36) та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100222792 від 23.04.2009 року ТОВ «Сиваш-Енерго» зареєстроване як платник податку на додану вартість в Армянському відділенні Красноперекопської ОДПІ (а.с. 37).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Сиваш-Енерго» є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 26.09.2012 року №389/22-01 та наказу від 26.09.2012 року №688, виданого Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС посадовою особою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, згідно підпункту 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго», код ЄДРПОУ 33201591 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ код ЄДРПОУ 33364847 за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС складено акт перевірки № 1309/22-01/33201591 від 09.10.2012 року (а.с. 13-20).

З акту перевірки № 1309/22-01/33201591 від 09.10.2012 року слідує, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. ч. 1, ч. 5 ст.203, ст.215, ст.228, ст.655, ст.656, ст.662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

2. п. 198.1 п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ТОВ «Сиваш-Енерго» завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2011 року в сумі 3333,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011р. за лютий 2011 р. на загальну суму 3333,00 грн.

Зазначені висновки були покладені в основу податкового повідомлення - рішення від 25.10.12 року № 0000132201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3333,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1666,50 грн. (а.с. 6).

Перевіряючи правомірність прийнятого Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС податкового повідомлення -рішення, суд встановив наступне.

В акті перевірки зазначено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Сиваш-Енерго» відображено податковий кредит по придбанню товару у Підприємства «Росмен» ВОІ СОІУ на загальну суму ПДВ 3333,33 грн. Згідно наданих документів за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року між ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» був укладений договір купівлі-продажу № 58 від 04.01.2010 року.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ Позивачем були надані наступні документи:

договір купівлі-продажу №58 від 04.01.2011

податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг);

видаткова накладна;

платіжне доручення;

журнали-ордери по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Згідно договору купівлі-продажу №58 від 04.01.2011 р. Підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ продало ТОВ Сиваш-Енерго» - силовий трансформатор ТМ- 250 10/0,4. Договірна ціна силового трансформатора ТМ-25010/0.4 складає 20000,00 грн. з ПДВ.

Оплата суми здійснюється ТОВ «Сиваш-Енерго» протягом 2-х робочих днів на підставі рахунку, наданого Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ.

На вказаний товар було виписано податкову накладну №2 від 01.02.2011 року на суму 3333,00 грн. Оплату було здійснено на підставі платіжного доручення №21 від 01.02.2011р.

Але, як зазначає відповідач в акті перевірки, вказана господарська операція не могла відбутися в силу того, що при перевірці Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим Підприємства «Росмен» ВОІ СОІУ, останнім не надано жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт придбання вказаного силового трансформатора у інших контрагентів, а також документів, які б підтверджували, що вказаний силовий трансформатор використовувався в господарській діяльності підприємства, що відображено в акті перевірки № 6050/23-7/33364847 від 16.05.2011 року, який складено Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

Також відповідач зазначає в акті перевірки, що ТОВ «Сиваш-Енерго» при проведенні перевірки документів, які підтверджують транспортування, фактичне отримання та оприбуткування товару до перевірки не надано.

Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС зроблено висновок, що ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ порушена ст. 203 Цивільного кодексу України та укладений правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Відповідно до п. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, укладений між ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ на думку відповідача є нікчемним.

Отже відповідач вважає, що ТОВ «Сиваш-Енерго» в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 3333,00 грн. у лютому 2011 р.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу, суд встановив наступне.

04.01.2011 року між Підприємством «Росмен» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» (Продавець, далі - Підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ) та ТОВ «Сиваш-Енерго» (Покупець) був укладений договір купівлі - продажу № 58, предметом якого є передача Продавцем у власність Покупця належного йому на праві власності силового трансформатору ТМ 250 10/0,4 (випуск 2009 року).

Згідно п. 1.3 Договору договірна ціна складає 20000,00 грн. у тому числі ПДВ.

Згідно п. 1.4. Договору оплата суми вартості силового трансформатору здійснюється Покупцем на протязі 2-х робочих днів на підставі рахунку, виставленого Продавцем. Право власності на силовий трансформатор переходить до Покупця після оплати у повному обсязі. Пунктом 2.1 Договору визначено, що договір діє з моменту підписання і до 31.03.2011 року. (а.с. 12).

Суд зазначає, що Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ на виконання умов договору видані рахунок -фактура № СФ -2000071 від 25.01.2011 року, назва товару - трансформатор силовий ТМ-250 10/0,4 випуск 2009 на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ -3333,33 грн.; видаткова накладна № РН-2000131 від 01.02.2011 року на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3333,33 грн. та податкова накладна № 2 від 01.02.2011 року на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3333,33 грн. (а.с. 9, 10, 11).

Оплата ТОВ "Сиваш-Енерго» придбання товару - силового трансформатору ТМ-250 10/0,4, згідно договору купівлі-продажу № 58 від 04.01.2011 року підтверджується платіжним дорученням № 21 від 01.02.2011 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 21).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договір, видаткова накладна, податкова накладна, платіжне доручення), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд не погоджується із висновками відповідача про відсутність документів, що підтверджують транспортування та фактичне отримання придбаного товару. Суд зазначає, що уповноваженою особою позивача, яка отримала силовий трансформатор згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної №РН-2000131 від 01.02.2011р є ОСОБА_2, який поставив свій підпис в даній накладній на підтвердження факту отримання товару.

Крім того, в цій видатковій накладній зазначені реквізити довіреності, виданої позивачем, на отримання товарно-матеріальних цінностей, зокрема довіреність № 10 від 01.02.2011р. Суд зазначає, що бланк довіреності в момент передачі товару передається продавцю, тому примірник самого бланку знаходиться у продавця за договором і не може бути наданий позивачем.

Однак згідно Журналі реєстрації довіреностей, пронумерованої, прошитої та скріпленої печаткою позивача, судом встановлено, що дійсно 01.02.2011р. позивачем виписано довіреність на ім'я ОСОБА_2, строком дії до 10.02.2011р. на отримання від Підприємства «Росмен» ВОІ СОІУ трансформатору, ОСОБА_2 розписався у Журналі реєстрації довіреностей за отримання бланку довіреності №10 від 01.02.2011р.(а.с.93-95).

Щодо транспортування товару суд встановив, що на виконання договору купівлі-продажу трансформатора № 58 від 04.01.2011 року Продавець - підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ самостійно та своїми силами забезпечило доставку товару Покупцеві - ТОВ «Сиваш-Енерго», що підтверджується письмовими поясненнями позивача. У зв'язку з чим ТОВ «Сиваш-Енерго» витрати з доставки придбаного товару не понесло та у бухгалтерському обліку цю операцію не відображало.

Отже висновки податкового органу про відсутність документів, що підтверджують транспортування та фактичне отримання придбаного товару спростовуються матеріалами справи

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання придбаних товарів та отриманих послуг в господарській діяльності підприємства.

Згідно виписки з журналу-ордеру за рахунком 631 у бухгалтерському обліку ТОВ «Сиваш-Енерго» відображена покупка трансформатора силового ТМ 250 10/0,4 у постачальника - Підприємства «Росмен» ВОІ СОІУ (а.с. 43).

Згідно виписки з журналу-ордеру за рахунком 10 (Основні засоби) за жовтень 2012 року трансформатор силовий ТМ 250 10/0,4 був введений в експлуатацію (а.с. 89). Крім того, введення в експлуатацію підтверджується Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 10.10.2012 року (а.с. 92).

Виписка з журналу-ордеру за рахунком 131 (знос основних засобів) за листопад 2012 року підтверджує, що трансформатор силовий ТМ 250 10/0,4 використовується у господарській діяльності ТОВ «Сиваш-Енерго» та у бухгалтерському обліку нараховується знос основних засобів (а.с. 90-91).

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірної господарської операції.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених позивачем з Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ господарського договору № 58 від 04.01.2011 року на підставі ст. 228 та ч.2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність договорів, укладених між позивачем та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Проте, з цих підстав спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Що стосується посилання податкового органу на те, що контрагент позивача не надав у ході його перевірки документи первинного бухгалтерського обліку, зайво включив до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях, сформував податковий кредит по відсутніх документах з метою одержання податкової вигоди, суд зазначає наступне.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту за рахунок цього контрагенту, а саме висновків відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року в сумі 3333,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3333,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів / послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ під час виписки вищевказаної податкової накладної були зареєстровані як платники ПДВ.

Дослідивши наявну у справі податкову накладну, судом встановлено, що вона містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця; скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатуру) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціну постачання без урахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

П. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) період (п. 200.3).

Зважаючи на те, що судом встановлена реальність господарської угоди між ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкова накладна, по договору, укладеному у перевіряємий період, що відповідають нормам чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність висновків податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту, та, як наслідок, завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року в сумі 3333,00 грн.

Суд зауважує, що жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000132201 від 25.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3333,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1666,50 грн., прийняті відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000132201 від 25.10.2012 року Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

А також суд зазначає, що протиправне податкове повідомлення-рішення № 0000132201 від 25.10.2012 року Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу витрати на сплату судового збору в розмірі 107,30 грн.

У зв'язку зі складністю справи судом 14.01.2013 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 21.01.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132201 від 25.10.12р. Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (ЄДРПОУ 33201591) витрати зі сплати судового збору у сумі 107,30 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.