Ухвала

від 08.04.2013 по справі 2а-12711/12/0170/8

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12711/12/0170/8

08.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 14.01.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" (Промзона, буд. 7, м. Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим,96012)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Північна, 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.13р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000132201 від 25.10.12р. Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (ЄДРПОУ 33201591) витрати зі сплати судового збору у сумі 107,30 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. На думку відповідача, виписані Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарської діяльності позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132201 від 25.10.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» має статус юридичної особи з 12.07.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 652406, виданим виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим та Довідкою АБ № 413744 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим (а.с. 32, 33).

ТОВ «Сиваш-Енерго» взято на облік як платника податків в Армянському відділення Красноперекопської ОДПІ 20.01.2005 року за №11381020000000051 (а.с. 36) та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100222792 від 23.04.2009 року ТОВ «Сиваш-Енерго» зареєстроване як платник податку на додану вартість в Армянському відділенні Красноперекопської ОДПІ (а.с. 37).

На підставі направлення від 26.09.2012 року №389/22-01 та наказу від 26.09.2012 року №688, виданого Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС посадовою особою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, згідно підпункту 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго», код ЄДРПОУ 33201591 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ код ЄДРПОУ 33364847 за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС складено акт перевірки № 1309/22-01/33201591 від 09.10.2012 року (а.с. 13-20).

Відповідно до висновків акту перевірки № 1309/22-01/33201591 від 09.10.2012 року встановлено порушення позивачем:

1. ч. 1, ч. 5 ст.203, ст.215, ст.228, ст.655, ст.656, ст.662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

2. п. 198.1 п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ТОВ «Сиваш-Енерго» завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2011 року в сумі 3333,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011р. за лютий 2011 р. на загальну суму 3333,00 грн.

На підставі зазначених висновків, прийнято податкового повідомлення - рішення від 25.10.12 року № 0000132201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3333,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1666,50 грн. (а.с. 6).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Сиваш-Енерго» відображено податковий кредит по придбанню товару у Підприємства «Росмен» ВОІ СОІУ на загальну суму ПДВ 3333,33 грн. Згідно наданих документів за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року між ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» укладений договір купівлі-продажу № 58 від 04.01.2010 року.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ Позивачем були надані наступні документи: договір купівлі-продажу №58 від 04.01.2011; податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг); видаткова накладна; платіжне доручення; журнали-ордери по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Згідно договору купівлі-продажу №58 від 04.01.2011 р. Підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ продало ТОВ Сиваш-Енерго» - силовий трансформатор ТМ- 250 10/0,4. Договірна ціна силового трансформатора ТМ-25010/0.4 складає 20000,00 грн. з ПДВ. (а.с.12) Оплата суми здійснюється ТОВ «Сиваш-Енерго» протягом 2-х робочих днів на підставі рахунку, наданого Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ. На вказаний товар виписано податкову накладну №2 від 01.02.2011 року на суму 3333,00 грн. (а.с.10) Оплату здійснено на підставі платіжного доручення №21 від 01.02.2011р.

На думку відповідача, вказана господарська операція не могла відбутися в силу того, що при перевірці Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим Підприємства «Росмен» ВОІ СОІУ, останнім не надано жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт придбання вказаного силового трансформатора у інших контрагентів, а також документів, які б підтверджували, що вказаний силовий трансформатор використовувався в господарській діяльності підприємства, що відображено в акті перевірки №6050/23-7/33364847 від 16.05.2011 року, який складено Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим. (а.с.68-74)

Також відповідач зазначає в акті перевірки, що ТОВ «Сиваш-Енерго» при проведенні перевірки документів, які підтверджують транспортування, фактичне отримання та оприбуткування товару до перевірки не надано.

Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС зроблено висновок, що ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ порушена ст. 203 Цивільного кодексу України та укладений правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

На думку відповідача нікчемним є правочин, укладений між ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ відповідно до п. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідач вважає, що ТОВ «Сиваш-Енерго» в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 3333,00 грн. у лютому 2011 р.

Як вже зазначалось, 04.01.2011 року між Підприємством «Росмен» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» та ТОВ «Сиваш-Енерго» (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № 58, предметом якого є передача Продавцем у власність Покупця належного йому на праві власності силового трансформатору ТМ 250 10/0,4 (випуск 2009 року).

Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ на виконання умов договору видані рахунок -фактура № СФ - 2000071 від 25.01.2011 року, назва товару - трансформатор силовий ТМ-250 10/0,4 випуск 2009 на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; видаткова накладна № РН-2000131 від 01.02.2011 року на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3333,33 грн. та податкова накладна № 2 від 01.02.2011 року на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3333,33 грн. (а.с. 9, 10, 11).

Оплата ТОВ "Сиваш-Енерго» придбання товару - силового трансформатору ТМ-250 10/0,4, згідно договору купівлі-продажу № 58 від 04.01.2011 року підтверджується платіжним дорученням № 21 від 01.02.2011 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 21).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Дослідивши надані позивачем документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договір, видаткова накладна, податкова накладна, платіжне доручення), судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія не погоджується із висновками відповідача про відсутність документів, що підтверджують транспортування та фактичне отримання придбаного товару, оскільки уповноваженою особою позивача, яка отримала силовий трансформатор згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної №РН-2000131 від 01.02.2011р є ОСОБА_2 (а.с.11), який поставив свій підпис в даній накладній на підтвердження факту отримання товару.

Крім того, в цій видатковій накладній зазначені реквізити довіреності, виданої позивачем, на отримання товарно-матеріальних цінностей, зокрема довіреність № 10 від 01.02.2011р. Згідно журналу реєстрації довіреностей, пронумерованої, прошитої та скріпленої печаткою позивача, встановлено, що 01.02.2011р. позивачем виписано довіреність на ім'я ОСОБА_2, строком дії до 10.02.2011р. на отримання від Підприємства «Росмен» ВОІ СОІУ трансформатору, ОСОБА_2 розписався у Журналі реєстрації довіреностей за отримання бланку довіреності №10 від 01.02.2011р.(а.с.94-96).

Щодо транспортування товару встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу трансформатора №58 від 04.01.2011 року Продавець - підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ самостійно та своїми силами забезпечило доставку товару Покупцеві - ТОВ «Сиваш-Енерго», що підтверджується письмовими поясненнями позивача. (а.с.97) У зв'язку з чим ТОВ «Сиваш-Енерго» витрати з доставки придбаного товару не понесло та у бухгалтерському обліку цю операцію не відображало.

Наведеними матеріалами справи спростовуються висновки податкового органу про відсутність документів, що підтверджують транспортування та фактичне отримання придбаного товару.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання придбаних товарів та отриманих послуг в господарській діяльності підприємства.

Згідно виписки з журналу-ордеру за рахунком 631 у бухгалтерському обліку ТОВ «Сиваш-Енерго» відображена покупка трансформатора силового ТМ 250 10/0,4 у постачальника - Підприємства «Росмен» ВОІ СОІУ (а.с. 43).

Згідно виписки з журналу-ордеру за рахунком 10 (Основні засоби) за жовтень 2012 року трансформатор силовий ТМ 250 10/0,4 був введений в експлуатацію (а.с. 89). Крім того, введення в експлуатацію підтверджується Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 10.10.2012 року (а.с. 92).

Виписка з журналу-ордеру за рахунком 131 (знос основних засобів) за листопад 2012 року підтверджує, що трансформатор силовий ТМ 250 10/0,4 використовується у господарській діяльності ТОВ «Сиваш-Енерго» та у бухгалтерському обліку нараховується знос основних засобів (а.с. 90-91).

Вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірної господарської операції.

Також безпідставними є висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, щодо нікчемності укладених позивачем з Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ господарського договору № 58 від 04.01.2011 року на підставі ст. 228 та ч.2 ст. 215 ЦК України, виходячи з наступного.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Щодо посилання відповідача на те, що контрагент позивача не надав у ході його перевірки документи первинного бухгалтерського обліку, зайво включив до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях, сформував податковий кредит по відсутніх документах з метою одержання податкової вигоди, суд зазначає наступне.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту за рахунок цього контрагенту, а саме: висновків відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року в сумі 3333,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3333,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів / послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п.184.5 ст.185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємство «Росмен» ВОІ СОІУ під час виписки вищевказаної податкової накладної були зареєстровані як платники ПДВ.

Судом встановлено, що наявна у справі податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р.

П. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи, що судом встановлена реальність господарської угоди між ТОВ «Сиваш-Енерго» та Підприємством «Росмен» ВОІ СОІУ, що підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають нормам чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності висновків податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту, та, як наслідок, завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року в сумі 3333,00 грн.

Сумуючи наведене, податкове повідомлення-рішення №0000132201 від 25.10.2012 року прийнято відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.13р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко