Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а-15014/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2013 року 17:12 № 2а-15014/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Громов С.І.,

представник відповідача - Борисов І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000292201 від 26.06.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» (надалі - ТОВ «Вентиляція України», позивач) до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києва (надалі - ДПІ в Солом'янському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення № 0000292201 від 26.06.2012р., яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66 667,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 33 334,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Вентиляція України» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Вентиляція України» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних ТОВ «Украгро ШМП» правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочин між позивачем та ТОВ «Украгро ШМП» як нікчемний, так як ДПІ в Солом'янському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі, а також податковим органом не враховувалось те, що правочини жодним чином не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «Вентиляція України» зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 23.10.2007р за № 10731020000014323.. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35524726.

ТОВ «Вентиляція України» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.10.2007р. за №22949, перебуває на обліку в ДПІ в Солом'янському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.10.2007р. № 100074252, виданого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 3355247226584 ТОВ «Вентиляція України» є платником ПДВ.

ДПІ в Солом'янському районі м. Києва проведена позапланова невиїзна перевірка господарської діяльності ТОВ «Вентиляція України» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Украгро ШМП», код ЄДРПОУ 37501276 за період діяльності з 01.01.2012р. по 31.01.2012р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 07.06.2012р. №4082/22-417/35524726 (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Вентиляція України» порушило вимоги п п.198.3, 198.6 ст.198, п. 201.4., п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України при відображені в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки ТОВ «Украгро ШМП», що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість за січень 2012 року на загальну суму 66 667,00 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує наступним.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що протягом періоду з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року ТОВ «Вентиляція України», задекларовано податковий кредит з контрагентом ТОВ «Украгро ШМП» в сумі 66 666,67 грн.

Сума податку на додану вартість включена позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 року та відображена в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2012 року.

Однак, відповідно до акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Украгро ШМП» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами за січень 2012 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.

Також, в акті зазначено, що від ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано висновок №01/04-12/10 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Украгро ШМП» за січень 2012 року.

Згідно даного висновку не встановлено місцезнаходження суб'єкта господарювання у зв'язку з чим неможливо встановити причетність директора до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством.

Податковий орган зазначає, що згідно АРМ «Звіт» ТОВ «Украгро ШМП» до декларації з податку за прибуток за П-ІV квартали 2011 року не подано додаток AM, а подані додатки СВ до рядка 05.1, АВ до рядка 06.2 та ВЗ до рядка 06.3 не містять інформації щодо амортизації основних засобів, а отже, основні фонди на підприємстві відсутні. Відповідно до АРМ «Звіт» довідка по формі 1 ДФ до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ТОВ «Украгро ШМП» не подавались, тобто на підприємстві відсутні співробітники.

Крім того, актом від 20.02.2012р. №573/23-522-37501276 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Украгро ШМП» (код за ЄДРПОУ 37501276) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами: ТОВ «Вентиляція України» (код ЄДРПОУ 35524726) та ТОВ «Інфомеддіалл» (код ЄДРПОУ 37292635) за вересень 2011 року та актом від 24.02.2012р. № 667/23-522-37501276 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Украгро ШМП» (код за ЄДРПОУ 37501276) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за грудень 2011 року встановлено порушення вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Украгро ШМП» (код за ЄДРПОУ 37501276) при придбанні та продажу товарів (послуг) та, відповідно, відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами за вересень, грудень 2011 року.

Враховуючи вищезазначене, податковий орган приходить до висновку, що операції між контрагентом та позивачем здійсненні фіктивно, тобто відбулось перерахування постачальнику коштів за виконані роботи без фактичного отримання послуг, без наміру викликати юридичні наслідки та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування.

Податковий орган зазначає, що контрагентом з порушенням сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по фінансово-господарським операціям, що, в свою чергу, спричинило неправомірне формування податкового кредиту позивачем за січень 2012 року на загальну суму 66 667,00 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ в Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000292201 від 26.06.2012р., яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66 667,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 33 334,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві № 5796/10/12-114, від 17.09.2012 p., про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скарга - без задоволення.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням і рішенням ДПС у м. Києві за результатами розгляду скарги подав до ДПС України повторну скаргу.

ДПС України своїм рішенням № 4104/0/61-12/10-2115, від 23.10.2012 p., залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, а скаргу ТОВ «Вентиляція України» - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року ТОВ «Вентиляція України», задекларовано податковий кредит з контрагентом ТОВ «Украгро ШМП» в сумі 66 666,67 грн.

Згідно податкової звітності з податку на додану вартість сума податку на додану вартість включена позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 року та відображена в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2012 року.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Украгро ШМП» позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договору про виконання робіт № 0212-11 від 02 грудня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Украгро ШМП», акту здачі - прийняття робіт № ОУ-0310-11/1.

В підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивач надав суду копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Украгро ШМП» по вищезазначеному договору.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач подав суду копію договору з додатками № 13/10/11 від 13.10.2011р., копію акту здачі - прийняття робіт № ОУ - 0000077 від 30.03.2012р., копії податкових накладних № 34 від 26.10.2011 p.; №10 від 14.12.2011 p.; №16 від 24.11.2011 р.; № 13 від 15.12.2011 p.; №25 від 22.11.2011 p.; №30 від 28.12.2011 p.; №31 від 29.12.2011 p.; №16 від 23.01.2012 p.; №24 від 27.01.2012 p.; №27 від 31.01.2012 p.; №20 від 15.03.2012 p.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно положень п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з надання послуг ТОВ «Украгро ШМП», що, у свою чергу, свідчить про відсутність реального надання послуг та укладання угоди з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Украгро ШМП» та покупцями (в тому числі ТОВ «Вентиляція України»).

Оскільки в ході проведення перевірки контрагента позивача податковим органом встановлено, що ТОВ «Украгро ШМП» зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям, суд погоджується із висновком ДПІ в Солом'янському районі м. Києва про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Вентиляція України» та ТОВ «Украгро ШМП».

Вказані висновки суду підтверджуються актом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 25.04.2012р. №720/22-222-37501276 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Украгро ШМП» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за січень 2012 року, висновком ВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №01/04-12/10 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Украгро ШМП» за січень 2012 року, актом від 20.02.2012р. №573/23-522-37501276 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Украгро ШМП» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами: ТОВ «Вентиляція Українии» (код ЄДРПОУ 35524726) та ТОВ «Інфомеддіалл» (код ЄДРПОУ 37292635) за вересень 2011 року та актом від 24.02.2012р. № 667/23-522-37501276 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Украгро ШМП» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за грудень 2011 року.

Окрім того, судом встановлено, що сума податку на додану вартість 66 666,67 грн. відповідно до податковий накладних, отриманих ТОВ «Вентиляція України» від ТОВ «Украгро ШМП» та віднесених до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2012 року, не відповідає сумі податкових зобов'язань з даної поставки, задекларованої ТОВ «Украгро ШМП» у січні 2012 року.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Украгро ШМП» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Вентиляція України» та ТОВ «Украгро ШМП» при укладенні договору на створення правових наслідків. Тобто, така угода є нікчемною.

Господарські операції за січень 2012 року щодо придбання ТОВ «Вентиляція України» товару у контрагента - постачальника ТОВ «Украгро ШМП» не підтверджується відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України та є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66 667,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 33 334,00 грн. здійснено ДПІ в Солом'янському районі м. Києва а правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000292201 від 26.06.2012р. винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.01.2013р.

Суддя В.П. Шулежко