Ухвала

від 17.01.2013 по справі 2а-20968/09/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року м. Київ К-22265/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010

у справі № 2а-20968/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

Донецької області

Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у повному розмірі

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 позов задоволено частково.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 скасовано в частині відмови у стягненні з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на позивача заявлену у податковій декларації за липень 2009 року суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 36031 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області оскаржила їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період з 12.10.2009 по 14.10.2009 відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 по 28.02.2009 та складений акт №1351/23-111/31577486 від 16.10.2009.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення №0000662300/0 від 29.10.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 21216 грн., що була заявлена в декларації за липень 2009 року №19987 від 20.08.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.8 ст. 1, абзац «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2009 року на суму 201081 грн., а також не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2009 року на суму 1108 грн., що не пов'язано з не отриманням на дату складання акту відповідей по матеріалам зустрічних перевірок податкового кредиту за лютий 2009 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що при формуванні податкового кредиту за липень 2009 року позивачем порушень допущено не було.

20.07.2009 позивач подав до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року, в якій зазначив залишок від'ємного значення в розмірі 806645 грн. та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 152661 грн.

20.08.2009 позивач подав до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі М.Маріуполя податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року, в якій вказав залишок від'ємного значення в розмірі 653800 грн. та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 360031 грн.

При перевірці правильності нарахуванні суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2009 року, відповідачем було встановлено порушення п.1.8. ст. 1, абзацу «а»п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач в довідці (додаток 2 до декларації за липень 2009 року) невірно вказав частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашену податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування у сумі 36031 грн. Виявлена розбіжність становить -21216 грн.

З акту перевірки вбачається, що по отриманим матеріалам зустрічних перевірок по ланцюгам постачання за лютий 2009 року виявлено факти, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2009 року у сумі 21216 грн.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що при формуванні податкових зобов'язань у декларації за лютий 2009 року порушень не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.09.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «Интерколтрейд»(Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір постачання №29-09/08У.

З накладної №042901АВ, виданої на ім'я позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Интерколтрейд» 29.04.2009 на поставку вугілля марки АКО в кількості 474,820 т. на суму 221598,49 грн., вбачається, що сума податку на додану вартість складає 44319,70 грн. Факт поставки вугілля підтверджується актом приймання -передачі №042901АВ від 20.04.2009.

Згідно акту перевірки до складу податкового кредиту за липень 2009 року були включені податкові накладні, виписані у попередніх періодах, порушень при цьому не встановлено, а податковому органу були надані всі первинні та бухгалтерські документи, що свідчать про діяльність підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач переніс у наступну декларацію за липень 2009 року значення рядка 26 декларації за червень 2009 року в сумі 653984 грн. через його непогашення позитивними нарахуваннями та наявністю сплати постачальникам сум податку на додану вартість у попередніх періодах, та заявив бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 36031 грн.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до п.7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзацу 2 пп.7.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пп.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, серед них (підпункт «в») у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з пп.7.7.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) потягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо того, що надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податкового зобов'язання з податку на додану вартість до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом інших осіб, у тому числі контрагентів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що сума бюджетного відшкодування відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» виникла внаслідок надмірної сплати позивачем такого податку шляхом формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2а-20968/09/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2а-20968/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко