Постанова

від 22.01.2013 по справі 22/17-3820-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р.Справа № 22/17-3820-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

Суддів: Разюк Г.П. та Ліпчанської Н.В.,

При секретарі судового засідання : Подуст Л.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2011 р.

у справі №22/17-3820-2011

за позовом Приватного підприємства "Агро-Фірма"ПОЛЄВІК"

до відповідачів: 1)Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситнез Груп і К"

про стягнення 427377,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2011р Приватне підприємство "АГРО-ФІРМА "ПОЛЄВІК" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" про стягнення 427377,53 грн., заборгованість за договором від 10.01.2011р., із яких 400100 грн. - основний борг, 20388,66 грн. - пеня, 3946,19грн. - 3% річних, 2942,68 грн. - індекс інфляції.

Рішенням господарського суду Одеської області позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Рішення господарського суду обґрунтовано доведеністю позовних вимог, наявністю заборгованості у відповідача, та мотивовано нормами діючого законодавства.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, без встановлення всіх обставин справи.

Не погоджується з нарахуванням неустойки, інфляційних та 3 % річних оскільки предметом договору є поставка відповідачем-1 позивачу 600 тон гороху шліфованого, а не сплата коштів як про те вказано у зазначеній претензії, позивач не ставив питання про розірвання договору, а отже не мав і права вимагати кошти, виходячи із тексту претензії, позивач вимагав сплати коштів на протязі 10-ти днів, а не 7-ми днів, як про це зазначено у рішенні суду; позивач, згідно тексту претензії № 35 від 13 травня 2011 р. вимагав повернення коштів за недопоставлений у 2010 р. горох шліфований, тоді ж як договір № 1 на який посилається позивач як на підставу своїх вимог укладено 10 січня 2011 р., і, відповідно за цим договором не міг поставлятися горох шліфований у 2011 р., відповідач-1 вказану претензію взагалі не отримував, дізнався про неї пі час ознайомлення з матеріалами справи 28.11.2011 р., позивач не надав суду доказів її направлення, і, як наслідок, - вручення вказаної претензії відповідачу-1. Та посилається на відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують факт направлення, або ж вручення вказаної претензії.

Перегляд справи зупинявся та відкладався у зв'язку з розглядом господарським судом Одеської області справи №5017/435/2012 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПП "Агро - Фірма "Полєвік" про визнання не дійсним договору від 10.01.2011р. №1 на передачу (покупку) гороху шліфованого і неявкою сторін у судове засідання апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 вересня 2011р., розгляд справи призначено на 07 жовтня 2011р.

07 жовтня 2011р. справа розглянута за відсутності представників відповідачів, докази повідомлення яких належним чином про час, місце та дату проведення засідання відсутні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того що. 10.01.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого продавець-відповідач зобов'язався передати у власність покупця-позивача, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити горох шліфований на умовах визначених договором.

Як зазначає позивач, у відповідності до п. 3.3 договору, оплата, придбаної за договором продукції складає 100% передоплати. Позивач на виконання своїх зобов'язань по договору здійснив оплату товару, на загальну суму 1930000 три,, що підтверджується платіжними дорученнями: №5 від 10.01.2011р. - 400000 грн.; №10 від 14.01. 2011р. - 200000 грн.; № 13 від 18.01. 2011р - 250000 грн.; № 15 від 20.01.2011р. - 150000 грн.; №23 від 24.01, 2011р 200000 грн.; № 25 від 25.01.2011р. - 130000 грн.; № 31 від 28.01.2011р. - 200000 грн.; № 35 від 01.02. 2011р. - 200000 грн.; № 112 від 31.03.2011р. - 100000 грн.; № 115 від 06.04. 2011р. - 100000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив поставку товару частково на загальну суму 1489900грн.. що підтверджується видатковими накладними - № 35 від 10.01.2011р. на суму 108000 грн., № 38 від 18.01.2011р. на суму 108000 грн., № 44 від 28.01.2011р. на суму 129600 грн., № 52 від 28.02.2011р. на суму 372600 грн., № 36 від 14.01.2011р. на суму 108000 грн., № 42 від 25.01.2011 грн. на суму 135000 грн., № 40 від 20.01.2011р. на суму 108000 грн., № 41 від 24.01.2011р. на суму 108000 грн., № 78 від 31.03.2011р. на суму 181200 грн.

22,08.2011р. відповідачем частково повернуто кошти, які були перераховані позивачем за товар на суму 40000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №361 від 22.08.2011р. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 400100 грн. (1930000-1489900-40000-400100).

Дану заборгованість апелянт визнає в тексті апеляційної скарги.

Сума в 400100 грн. є безпідставно набутою апелянтом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має прав; вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсним, тому зобов'язання за цим договором має виконуватися належим чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова в від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Як зазначено в позовній заяві позивач звертався до відповідача з письмовою претензією від 13.05.2011р. №35, але в порушення вимог п. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто з 19.05.2011р.

При перегляді справи дослідженням матерів справи встановлено відсутність доказів направлення, або ж вручення вказаної претензії відповідачу.

Крім того, в доданій до матеріалів справи копії претензії відсутній підпис директора - ОСОБА_5

У договорі відсутні строки поставки товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторони не погодили строк поставки гороху шліфованого, вимога про поставку вказаного товару взагалі не направлялась, і позивач не надавав суду копії такої вимоги, доказів направлення та вручення відповідачу-1 такої вимоги, висновок суду першої інстанції щодо прострочки відповідачем-1 свого зобов'язання за договором № 1 від 10 січня 2011 р. не ґрунтуються на нормах матеріального права, та на обставинах справи.

При таких обставинах колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, оскільки позивачем не доведені підстави прострочення виконання грошового зобов'язання, а справу розглянуто за відсутністю відповідача не повідомленого належним чином про місце засідання суду.

За договором поруки б/н від 01.07.2011 року ТОВ "Синтез груп і к" на добровільних підставах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед Приватним підприємством „Агро-фірма"Полєвік" у випадку порушення ФОП ОСОБА_2, що виникають із умов Договору №1 від 10.01.2011 року, але не більше 1000 грн.. (п.п.. 1,2., 2.1. 2.2. договору поручительства).

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід задовольнити. Рішення господарського суду одеської області від 07 жовтня 2011р у справі №22/17-3820-2011 - скасувати. Відмовити в позові в частині стягнення 20388,66 грн. пені, 3946,19грн. 3% річних, 2942,68грн. інфляційних. Задовольнити вимоги в частині повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 400100грн.

Наявність заборгованості у розмірі 400100грн. підтверджується матеріалами справи, та відсутністю доказів про повернення.

Керуючись ст. ст. 99; 101; 103 - 105 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від "07" жовтня 2011р. у справі № 22/17-3820-2011 скасувати.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юр. адреса: АДРЕСА_2, фак. адреса: АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2. АТ „Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805, Ідн. НОМЕР_3) на користь Приватного підприємства „Агро-фірма"Полєвік" (юр. адреса: 65000, м. Одеса, провул. Північний, 14, кв. 70., фак. адреса: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 28, цоколь р/р 26006311394101, АБ „Південний", МФО 328209, Інд. 351189815536) суму боргу в розмірі: 399100 грн. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СИНТЕЗ ГРУП І К" (65079, м. Одеса, Кулікове поле, буд. 1. каб. 107.) на користь Приватного підприємства „Агро-фірма"Полєвік" (юр. адреса: 65000, м. Одеса, провул. Північний, 14, кв. 70., фак. адреса: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 28, цоколь р/р 26006311394101, АБ „Південний", МФО 328209, Інд. № 351189815536) 1000 грн. заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, забезпеченої порукою.

В частині стягнення 20388,66 грн. пені, 3946,19грн. 3% річних, 2942,68грн. інфляційних - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Г.П. Разюк