Ухвала

від 23.01.2013 по справі 2-298

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-298 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бойко Номер провадження 22-ц/788/19/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 32

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2013 року колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Гагіна М. В., Дубровної В. В.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 жовтня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 14 грн. 25 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 02 грн. 84 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, разом 2 017 грн. 09 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 57 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, 8000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 11 грн. 37 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, разом 8 068 грн. 37 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 64 грн. 38 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 257 грн. 52 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять розмір відшкодування матеріальної шкоди залишити без змін, змінити рішення суду, зменшивши розмір завданої моральної шкоди до 1000 грн., поклавши відшкодування на володільця джерела підвищеної небезпеки відповідача ОСОБА_5

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, який підтримав скаргу з мотивів, в них викладених, позивачки та її представника, які заперечують проти задоволення скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, мотивуючи вимоги тим, що 26 серпня 2005 року близько 20 год. 35 хв. в районі перехрестя вулиць Набережна р. Стрілки та Засумська в м. Суми сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок наїзду автомобіля Шеврове-Блазер, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 на пішохода - її чоловіка ОСОБА_6 останньому було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

За даний фактом була порушена кримінальна справа. Постановами органів внутрішніх справ від 05 листопада 2005 року, 07 лютого 2007 року, 22 грудня 2007 року, 14 липня 2010 року та іншими постановами справа неодноразово закривалася, але постанови про закриття кримінальної справи були скасовані.

Просила стягнути з ОСОБА_3 8812 грн. 14 коп. матеріальної шкоди, яку пов'язувала з витратами на лікування та поховання чоловіка, витратами на правову допомогу, направленням кореспонденції у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи за фактом ДТП, оскарженням до прокуратури та суду незаконних дій органу досудового слідства, а також 50000 гр. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою чоловіка.

Ухвалою суду від 5 червня 2012 року залучено третьої особою в справі Моторне (транспортне) страхове бюро України, а ухвалою від 30 липня 2012 року на підставі заяви позивачки залучена співвідповідачем ОСОБА_2 - власник автомобіля (а.с.133, 243- 246 т. 1).

В серпні 2012 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила, посилаючись, крім іншого, на те, що відповідачі добровільно не надали їй матеріальної допомоги при лікуванні чоловіка та при похованні, на відсутність доказів про керування ОСОБА_3 автомобілем на законних підставах, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як власника транспортного засобу спільно на її користь 8812 грн. 41 коп. матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.18-20, т.2).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті ДТП чоловікові позивачки були заподіяні тілесні ушкодження, в зв'язку з чим позивачці була завдана матеріальна та моральна шкода, пов'язана з вимушеністю лікування чоловіка, догляду за ним, переживаннями за здоров'я близької людини, яка не відшкодована, а тому підлягає стягненню з відповідачів.

Цей висновок узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів цивільної справи вбачається, що 26 серпня 2005 року близько 20 год. 35 хв. в районі перехрестя вулиць Набережна р. Стрілки та Засумська в місті Суми сталася дорожньо-транспортна пригода - наїзд автомобіля Шевроле-Блазер, д.н.НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 на пішохода - чоловіка позивачки ОСОБА_6, який перетинав проїзну частину дороги. Внаслідок ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді забитої рани м'яких тканин потиличної області зліва, закритий перелом тазобедренного суглобу, знаходився на лікуванні в ортопедично-травматологічному відділенні № 1 КУ «Сумська міська клінічна лікарня» з 26 серпня 2005 року по 17 вересня 2005 року (а.с. 79 - 107, 114-115, 148, 159, 167-168, 188, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Згідно висновків судово-медичної експертизи, смерть настала від хронічної ішемічної хвороби серця, обумовленої стенозуючим коронаросклерозом, яка ускладнилась серцево-судинною недостатністю. Тілесні ушкодження у ділянці тазу (переломи правої вертлюжної западини із зміщенням та сідничної кістки зліва мають ознаки середньої тяжкості. Між тілесними ушкодженнями та настанням смерті причинний зв'язок відсутній (а.с. 5, т.1).

Автомобіль на час ДТП належав ОСОБА_2, відомості про наявність страхового полісу про страхування цивільно-правової відповідальності та про наявність у ОСОБА_3 на момент ДТП права керування автомобілем на передбачених законом підставах відповідачі не надали (а.с.187, 210, 214-221, 238, 241, а.с. 1, а.с.11-12, 14, 16, т.2).

За даним фактом ДТП 05 листопада 2005 року і 7 лютого 2007 року органом внутрішніх справ виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину.

Постановами Ковпаківського районного суду м. Суми, відповідно, від 19 грудня 2006 року і від 24 травня 2007 року, постанови органів внутрішніх справ від 05 листопада 2005 року і від 7 лютого 2007 року про відмову у порушенні кримінальної справи були скасовані з направленням матеріалів прокурору м. Суми для проведення додаткової перевірки (а.с. 6-9, т.1).

Постановою інспектора з дізнання ВОДТП ДАІ при УМВС України в Сумській області від 22 грудня 2007 року в порушенні кримінальної справи по факту ДТП на підставаі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України було відмовлено до отримання результатів судово-медичного та автотехнічного дослідження (а.с.10, т.1).

Постановою заступника прокурора м. Суми від 26 січня 2008 року постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 22 грудня 2007 року по факту ДТП скасовано як незаконну та порушено кримінальну справу за фактом ДТП, що мала місце 26 серпня 2005 року в м. Суми по вул. Набережна р. Стрілки, внаслідок чого пішоходу ОСОБА_6 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України (а. с. 11, т.1).

Постановами начальника ВДТП СВ СМУ ГУМВС України в Сумській області від 25 лютого 2010 року та від 14 липня 2010 року кримінальну справу №08840008, порушену за ч.1 ст. 286 КК України за фактом ДТП, було закрито за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_3

Вказані постанови про закриття кримінальної справи були скасовані, відповідно, прокурором відділу Генеральної прокуратури України 17 травня 2010 року та постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 березня 2011 року, а матеріали повернуті для додаткової перевірки (а.с.12-15, т.1).

Постановою слідчого ВДТП СВ СМУ УМВС України в Сумській області від 25 серпня 2011 року кримінальну справу №08840008 за фактом ДТП було закрито за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_3

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 листопада 2011 року скарга ОСОБА_4 на постанову слідчого від 25 серпня 2011 року про закриття кримінальної справи була залишена без задоволення.

Ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області від 08 грудня 2011 року постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 листопада 2011 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого від 25 серпня 2011 року про закриття кримінальної справи скасовано, а справу направлено до Ковпаківського районного суду м. Суми на новий судовий розгляд.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 січня 2012 року скасовано постанову старшого слідчого ВДТП СВ СМУ УМВС України в Сумській області від 25 серпня 2011 року про закриття кримінальної справи за фактом ДТП.

Постановою ст. слідчого ВДТП СВ СМУ УМВС України в Сумській області від 23 травня 2012 року закрито кримінальну справу, порушену за ч. 1 ст. 286 КК України за фактом ДТП за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_3 (а.с. 16-21, 76-78, 108, 124, 188-191, 224, т. 1).

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 серпня 2012 року постанову ст. слідчого ВДТП СВ СМУ УМВС України в Сумській області від 23 травня 2012 року про закриття кримінальної справи №08840008, порушеної за ч.1 ст. 286 КК України за фактом ДТП за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_3 - скасовано, а справу направлено прокурору м. Суми для відновлення слідства (а.с.7, т.2).

Згідно ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, в т.ч. і якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 1 ст. 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про відшкодування шкоди», до володільців джерел підвищеної небезпеки, зокрема, належать власники джерел підвищеної небезпеки (кооперативи, акціонерні товариства, громадяни тощо; організації, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на праві повного господарського відання або на праві оперативного управління (державні підприємства та установи); організації та громадяни, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на підставі відповідних договорів (договору оренди, підряду); громадяни, які мають доручення на керування транспортним засобом; організації, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на підставі адміністративного акта про передачу їх у тимчасове користування.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для притягнення до цивільної відповідальності по відшкодуванню шкоди позивачці власника джерела підвищеної небезпеки в зв'язку з неналежним ставленням до зберігання автомобіля та безпосереднього заподіювача шкоди - водія автомобіля.

Доводи відповідачів про те, що ОСОБА_3 на законних підставах керував транспортним засобом, і протилежного позивач не довела, з посиланням на те, що в межах кримінальної справи цей факт не оспорюється, а тому є незаконним покладення судом 20% відповідальності на ОСОБА_2 як власника автомобіля, є безпідставними. Самі відповідачі не надали доказів цій обставині, а посилання їх представника на те, що з приводу незаконного керування під час ДТП водієм ОСОБА_3 автомобілем, належним ОСОБА_2, ніхто з них не притягувався до адміністративної відповідальності, не спростовують висновків суду про недоведеність їх заперечень проти позову в цій частині.

Суд зробив вірний висновок про те, що в результаті травмування чоловіка позивачки при ДТП, виникла необхідність його лікування, догляду за ним, додаткових витрат, які відповідачі не компенсували до розгляду цивільної справи в суді, це потягло тривалі хвилювання позивачки за здоров'я близької людини. При цьому колегія враховує і ту обставину, що після лікарні чоловік позивачки був доставлений додому в лежачому стані, в якому і помер.

Посилання представника відповідачів в апеляційному суді на те, що позивачка просила відшкодувати моральну шкоду, заподіяну саме смертю чоловіка, яка не знаходиться в причинному зв'язку з ДТП, а тому в задоволенні позову слід було взагалі відмовити, колегія суддів вважає безпідставними. Обставини, які склались в житті позивачки в зв'язку з травмуванням чоловіка, вимушеність зміни способу життя, переживання в зв'язку з станом близької людини, при якому чоловік з моменту ДТП не став на ноги до моменту смерті, чого не спростували і відповідачі, також заслуговують на відшкодування моральної шкоди, що суд і зробив, задовольнивши позов частково.

З огляду на зазначене, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом, узгоджується з обставинами справи, є виваженим, справедливим та співмірним з ступенем моральних страждань, заподіяних позивачці.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилаються відповідачі, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -