Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а-12918/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2013 р. (16:39) Справа №2а-12918/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представника позивача - Жаворонкової Г.В., довіреність від 01.09.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Каскад-Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Каскад-Крим» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0008722204 від 02.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53274,50грн., в тому числі за основним платежем 42616грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1658,5грн., №0008692204 від 02.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 190871,25грн., в тому числі за основним платежем 152697грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38174,25грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем БВП «Строитель плюс», віднесення до складу валових витрат сум, сплачених такому постачальнику, у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з таким постачальником є нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення за суттю справи.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Каскад-Крим» є юридичною особою (ідентифікаційний код 35002347), перебуває на податковому обліку з 13.03.2007 року, є платником податку на додану вартість з 02.04.2007 року, про що видане свідоцтво №100032431.

Посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Каскад-Крим» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс за період з 01.07.2009 року до 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №8265/22-7/35002347 від 23.10.2012 р. (а.с.22-31), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Транспортна компанія «Каскад-Крим» вимог:

- п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №344/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 152 697,50 грн., в тому числі у 3 кварталі 2009 року на суму 113 442,50грн., в 4 кварталі 2009 року на суму 39 255грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 120 529грн., зменшено 26 строку Декларації з ПДВ за серпень на 2 642грн.

В акті перевірки зазначено, що враховуючи матеріали зустрічних перевірок не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від БВП «Строітель-Плюс», у зв'язку із тим, що усі операції з купівлі продажу за участю БВП «Строітель-Плюс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

За результатами перевірки, на підставі акту №8265/22-7/35002347 від 23.10.2012 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0008722204 від 02.11.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 53274,50грн., в тому числі за основним платежем 42616грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1658,5грн., №0008692204 від 02.11.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 190871,25грн., в тому числі за основним платежем 152697грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38174,25грн. (а.с.20, 21).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача відбулися до 01.01.2011р. (липень 2009 - грудень 2009), тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, такі правовідносини регулювалися Законом України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за №334/98-ВР(далі Закон №334).

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2009 року до 30.06.2012 року в сумі 120529грн. складається з сум ПДВ, що визначені наступними податковими накладними: № 2928/1 від 10.07.09 року на суму ПДВ 39633,33грн., № 2928/2 від 10.07.09 року на суму ПДВ 23880 грн., №3532/1 від 17.08.09 року на суму ПДВ 14400грн., №15 від 21.09.09 року на суму ПДВ 12008 грн., №35 від 03.10.09 року на суму ПДВ 14338 грн., №51 від 18.11.09 року на суму ПДВ 8232 грн., №69 від 10.12.09 року на суму ПДВ 8038 грн. (а.с. 39, 41, 68, 74, 80, 85, 90, 101, 108).

При цьому в акті перевірки допущено помилки при визначенні сум ПДВ по наступним періодам: у вересні 2009 року зазначена сума 12841грн. замість 12008грн., у жовтні 2009 року зазначена сума 15132грн. замість 14338грн.

Загальна сума, заниження ПДВ, що вказана у висновках акту перевірки відповідає загальній сумі ПДВ, визначеній у зазначених податкових накладних.

Суд зазначає, що вищевказані податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та БВП «Строитель плюс», оскільки не підтверджено зустрічними перевірками фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначеного постачальника.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ТОВ «ТК «Каскад-Крим» та БВП «Строитель плюс» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій з БВП «Строітель-Плюс» оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

01.01.2009 року між ТОВ «ТК «Каскад-Крим» (Замовник) та БВП «Строітель-Плюс» (Виконавець) було укладено договір №17, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконувати послуги з ремонту та обслуговуванню автомобілів Замовника(а.с.35).

01.01.2009 року між БВП «Строітель-Плюс» «Продавець» та ТОВ «ТК «Каскад-Крим» (Покупець) було укладено договір №37, за умовами якого Продавець продає, а Покупець покупає автозапчастини та автопродукцію (а.с.36).

Відповідно до вищезазначених договорів позивач отримав від БВП «Строітель-Плюс» автозапчастини, послуги з ремонту та обслуговування автотранспорту на загальну суму 723176,06грн., що підтверджується наступними прибутковими накладними та актами виконаних робіт: № 2928/1 від 10.07.09 року на суму 237800грн., ПДВ 39633,33грн.; № 2928/2 від 10.07.09 року на суму 143280грн., ПДВ 23880 грн.; №3532/1 від 17.08.09 року на суму 86400грн., ПДВ 14400грн.; №15 від 21.09.09 року на суму 72048грн., ПДВ 12008 грн.; №35 від 03.10.09 року на суму 86028,03грн., ПДВ 14338 грн.; №51 від 18.11.09 року на суму 49392грн., ПДВ 8232 грн.; №69 від 10.12.09 року на суму 48228,03грн., ПДВ 8038 грн. (а.с. 40, 42-43, 67, 73, 79, 84, 89, 100, 107).

Щодо використання отриманих позивачем товарів (послуг) у своїй господарській діяльності, суд зазначає наступне.

16.09.2008 року між ВАТ «АК «Кримавтотранс» та ТОВ «ТК «Каскад-Крим» укладено договір №572-030-09 за умовами якого ВАТ «АК «Кримавтотранс» здійснює поточну та попередню продаж квитків на рейсові автобуси, надає платформи прибуття, відправлення та міжрейсового відстою автобусів, згідно з затвердженим розкладом руху, а ТОВ «ТК «Каскад-Крим» забезпечує подачу технічно справних автобусів, що належать йому, та експлуатуються на законних підставах(а.с.135-138).

До матеріалів справи залучено копії реєстраційних талонів на автобуси, що належать позивачу та ліцензійних карток на внутрішнє перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування(а.с. 139-145).

Отримані позивачем від БВП «Строитель-Плюс» паливо, автозапчастини та послуги з ремонту автобусів використані ним для забезпечення технічної справності та руху автобусів. Отримані товари (послуги) списані позивачем відповідно до актів списання(а.с. 112-125).

Отримані товари (послуги) оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується прибутковими касовими ордерами (а.с. 69-71, 75-77, 81-82, 86-87, 91-98, 102-105, 109-111).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальність виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0008722204 від 02.11.2012 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення №0008692204 від 02.11.2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки, матеріалами справи висновки податкового органу щодо безтоварності спірних господарських операцій спростовуються, висновок відповідача про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0008692204 від 02.11.2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.01.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 28.01.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0008722204 від 02.11.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Каскад-Крим» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53274,50грн., в тому числі за основним платежем 42616грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1658,5грн.

3. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0008692204 від 02.11.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Каскад-Крим» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 190871,25грн., в тому числі за основним платежем 152697грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38174,25грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.