Рішення

від 17.12.2012 по справі 9/60/5022-858/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2012 р.Справа № 9/60/5022-858/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТ УКРАЇНА", юр. адр.: вул. Буковинська, 5/21, м.Рівне, 33027, поштова адр.: вул. Соборна, 1, оф. 312, м. Рівне, 33028

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиського району, Тернопільської області, 47823

про cтягнення заборгованості в сумі 506 738 грн. 28 коп., з яких: 495 164 грн. 92 коп. - основна заборгованість, 9 640 грн. 17 коп. - пеня, 1 928 грн. 04 коп. - 3% річні

За участю представників сторін:

позивача: Лавренчук Тетяна Віталіївна, довіреність №1 від 10.08.2012р.

відповідача: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 26.11.2012р. суд перейшов до розгляду спору по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 17.12.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТ УКРАЇНА", юр. адр.: вул. Буковинська, 5/21, м.Рівне, 33027, поштова адр.: вул. Соборна, 1, оф. 312, м. Рівне (далі по тексту -позивач, або ТОВ "ЕФЕКТ УКРАЇНА") звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (далі по тексту -відповідач, або ТОВ "Агробізнес"), с. Токи, Підволочиського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 506 738 грн. 28 коп., з яких: 495 164 грн. 92 коп. - основна заборгованість, 9 640 грн. 17 коп. - пеня, 1 928 грн. 04 коп. - 3% річні.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору поставки №30/03/12 від 30.03.2012р.; видаткової накладної №88 від 15.06.2012р.; довіреності №231 від 15.06.2012р.; видаткової накладної №96 від 27.07.2012р.; довіреності №253 від 27.07.2012р.; видаткової накладної №113 від 27.07.2012р.; довіреності №291 від 27.07.2012р.; листа №21/08/юр від 21.08.2012р. з поштовими квитанціями; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 06.11.2012 р. о 14 год. 30 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви до 26.11.2012р. о 14 год. 10 хв., до 11.12.2012р. о 14 год. 40 хв. та до 17.12.2012р. о 14 год. 10 хв. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву від 02.11.2012р. №1/11/юр (вх.№16735(н) від 06.11.2012р.) про збільшення позовних вимог у справі №9/60/5022-858/2012, якою просив стягнути з відповідача 495164,92 грн. заборгованості, 14307,741 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 2861,55 грн. три відсотки річних. Всього було збільшено позовні вимоги на 5601,05 грн. При цьому долучено платіжне доручення №506 від 05.11.2012р. про сплату 112,02 грн. судового збору.

В подальшому позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог від 26.11.2012р. №26/11/юр (вх.№17365(с) від 26.11.2012р.), згідно якої позивач просить зменшити позовні вимоги на суму 124116,00 грн., а саме стягнути з відповідача 371048,92 грн. заборгованості, 14307,71 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 2861,55 грн. три проценти річних.

Дана сума заборгованості підтверджується наданими суду Банківською випискою по особовим рахункам за 10.12.2012р. та копіями платіжних доручень на підтвердження здійснення часткового погашення боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

Враховуючи вищевикладене, суд розглянувши заяву позивача розцінює її як заяву, якою позивач фактично зменшив суму позову та приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Таким чином, суд розглядає справу, предметом позовних вимог у якій є стягнення: 371048,92 грн. заборгованості, 14307,71 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 2861,55грн. три проценти річних.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням поданої суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримує в повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України. Разом з тим, в судовому засіданні 11.12.2012р. надав клопотання (вх. №17898(н) від 11.12.2012р.), яким просить суд зменшити розмір пені вдвічі в зв'язку із тяжким матеріальним становищем та здійсненням часткового погашення боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 30 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТ УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" було укладено договір поставки №30/03/12 (далі по тексту -договір), згідно з умовами якого TOB "ЕФЕКТ УКРАЇНА" зобов'язалось поставляти пакети поліпропіленові з нанесеним на них флексодруком, виготовлені польським підприємством P.P.H.U. "EFEKT", в кількості, асортименті та за цінами відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

В свою чергу, TOB "Агробізнес" взяло на себе зобов'язання приймати та оплачувати замовлений ним товар в наступному порядку: 50% протягом 3 банківських днів з дня замовлення товару та кінцевий розрахунок протягом 30 календарних днів з дати поставки Товару, при цьому під датою поставки Товару сторони розуміють дату вказану у кожній окремій накладній на приймання-передачу Товару виписаній протягом строку дії даного Договору.

Згідно п.1.2. Договору Товар поставляється партіями в строки, в кількості та асортименті, що погоджуються сторонами при укладенні Графіку поставок. Графік поставок становить невід'ємну частину даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору ціна одиниці Товару визначається Сторонами у Специфікації. Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривні. До ціни Товару включена вартість доставки, тари, упакування і маркування.

Також, договором передбачено, що поставка кожної окремої партії товару здійснюється в строк вказаний у Графіку поставок. Право власності на партію Товару переходить до Покупця з моменту її отримання. Ризик випадкової загибелі або пошкодження Товару Покупець несе з моменту отримання Товару. Сторони погодилися, що особи, які отримують від імені Покупця товар, вважаються такими, що належним чином уповноважені Покупцем на отримання такого Товару та підписання всіх документів, необхідних для здійснення приймання Товару. Обидві сторони визнають на всіх накладних, виписаних протягом строку дії цього договору, підписи представників сторін як свідчення прийняття Товару Покупцем та погодження всіх показників, зазначених у такій накладній, а також те, що такі особи мають безспірне право на вчинення таких дій, навіть якщо вони не надали представнику Постачальника відповідної довіреності.

Сторони погодили, що договір набирає чинності з «01»квітня 2012 року і діє до «01»квітня 2013р. або до повного виконання зобов'язань по даному договору.

Розглянувши та оцінивши умови Договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару в асортименті.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч.1,2 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання взятого на себе зобов'язання, TOB "ЕФЕКТ УКРАЇНА" у червні та липні 2012 року передало для TOB "Агробізнес" товар (пакети поліпропіленові) на загальну суму 539202,72грн., а саме:

- по видатковій накладній №88 від 15.06.2012р. товар на загальну суму 64116,00грн. в т.ч. ПДВ;

- по видатковій накладній №96 від 27.07.2012р. товар на загальну суму 284228,24грн. в т.ч. ПДВ;

- по видатковій накладній №113 від 27.07.2012р. товар на загальну суму 190858,48грн. в т.ч. ПДВ.

При цьому, факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача та печаткою ТОВ "Агробізнес" в графі накладних про отримання продукції від позивача. Отримання товару за накладними не заперечується і представником відповідача у судових засіданнях.

Проте, як стверджує позивач та зазначене підтверджується поданими ним доказами відповідач порушив свої зобов'язання за договором оплативши вартість поставленого йому товару лише частково.

Так, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами Договору сторони, передбачили, що оплата вартості товару здійснюється покупцем самостійно безготівково в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або готівкою в межах та порядку, передбачених діючим законодавством України. Розрахунки за даним договором здійснюються в наступному порядку:

попередня оплата в розмірі 50% від вартості замовленої партії Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту замовлення ним такої партії Товару;

кінцевий розрахунок в розмірі 50% замовленої партії Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем Товару за накладною.

Оплата вартості поставленого Товару здійснюється Покупцем по кожній окремій партії Товару. Під партією Товару Сторони розуміють кількість та асортимент Товару, вказаний у окремій накладній.

Датою оплати вартості поставленого Товару вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. (п.п.2.6.,2.7.,2.8. Договору).

Враховуючи зазначені умови договору, розрахунки по кожній з вищевказаних накладних у відповідності за діючим між сторонами договором мали здійснюватися Відповідачем наступним чином:

- за товар по видатковій накладній №88 від 15.06.2012р. - попередня оплата в розмірі 32058,00грн. та кінцевий розрахунок в сумі 32058,00грн. в строк до 15.07.2012р. включно;

- за товар по видатковій накладній №96 від 27.07.2012р. - попередня оплата в розмірі 142114,12грн. та кінцевий розрахунок в сумі 142114 .12грн. в строк до 26.08.2012р. включно;

- за товар по видатковій накладній №113 від 27.07.2012р. - попередня оплата в розмірі 95429,24грн. та кінцевий розрахунок в сумі 95429.24грн. в строк до 26.08.2012р. включно.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач в процесі розгляду справи частково виконав свої зобов'язання по договору №30/03/12 від 30.03.2012р., зокрема, оплатив лише частково вартість поставленого товару, що, підтверджується представленими суду копіями платіжних доручень №542-Ф від 02.11.2012р. у сумі 64116,00 грн., №891-Ф від 13.11.2012р. на суму 30 000,00 грн., №866-Ф від 09.11.2012р. на суму 10 000,00 грн., №837-Ф від 08.11.2012р. на суму 20 000,00 грн., №1029-Ф від 10.12.2012р. на суму 115 000,00 грн. та копіями банківських виписок за 25.07.2012р. та за 10.12.2012р.

Направлена позивачем на адресу відповідача претензія №21/08/юр від 21.08.2012р. з проханням здійснити розрахунок за отриманий товар в повному обсязі, залишена останнім без задоволення.

При цьому, на момент звернення позивача із позовними вимогами у господарський суд, непогашеним залишився борг в розмірі 495 164,92 грн. за неоплачений товар згідно видаткових накладних від 15.06.2012р. №88, від 27.07.2012р. №96, від 27.07.2012р. №113, які підписані без зауважень уповноваженою особою відповідача Нестеренко В.А., на підставі виданих йому ТзОВ "Агробізнес" довіреностей, №231 від 15.096.2012р., №291 від 27.07.2012р. та Нестеренко В.В., на підставі виданої йому довіреності №253 від 27.07.2012р. (належним чином завірені копії накладних та довіреностей долучено до матеріалів справи).

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу 212 011 грн. 12 коп. є правомірними, документально підтвердженими, не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Разом з цим, розглянувши та оцінивши подані відповідачем докази часткового погашення основного боргу в розмірі 283 153,80 грн., а саме платіжні доручення №542-Ф від 02.11.2012р. на суму 64116,00 грн., №891-Ф від 13.11.2012р. на суму 30000,00 грн., №866-Ф від 09.11.2012р. на суму 10000,00 грн., №837-Ф від 08.11.2012р. на суму 20000,00 грн. та №1029-Ф від 10.12.2012р. на суму 115 000,00 грн. суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи, предмет спору в цій частині заявлених до стягнення вимог між сторонами відсутній, відтак, провадження у справі в частині стягнення 283 153,80 коп. підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 частини 1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо нарахованих позивачем процентів у розмірі 3% річних, то судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.7 Договору, у випадку прострочення виконання Продавцем грошових зобов'язань за даним договором, Покупець сплачує Постачальнику за весь час прострочення проценти за користування чужими коштами у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В силу приписів статті 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, зокрема поданих накладних, товар позивачем продано відповідачу у період з 15.06.2012р. по 27.07.2012р.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та зробивши власний перерахунок, суд вважає, що 2857 грн. 86 коп. - 3% річних підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані за період з 16.07.2012р. по 02.11.2012р. із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості.

Разом з цим, у нарахованих 3% річних в розмірі 3 грн. 69 коп. суд відмовляє у позові у зв'язку з тим, що позивачем при розрахунку річних не зменшено суму боргу на здійснену відповідачем 02.11.2012р. проплату у сумі 64 116грн. в погашення основного боргу за договором.

Щодо стягнення пені, то судом встановлено наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, поданої позивачем, загальна сума пені за прострочення оплати обрахована позивачем у розмірі 14307,71 грн.

Відповідно до п.7.2. договору поставки №30/03/12 від 30.03.2012р., сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного або неповного здійснення розрахунків Покупцем за отриманий Товар згідно до договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штрафну неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період заборгованості, від простроченої суми за кожен день існування заборгованості,

Зважаючи на вказане, суд провівши власний розрахунок пені, вважає, що Відповідач зобов'язаний сплатити на користь TOB "ЕФЕКТ УКРАЇНА" пеню в розмірі 14281 грн. 43 коп.

Разом з цим, у нарахованій пені у розмірі 26 грн. 28 коп. суд відмовляє у позові у зв'язку з тим, що позивачем при розрахунку пені не зменшено суму боргу на здійснену відповідачем 02.11.2012р. проплату у сумі 64 116грн. в погашення основного боргу за договором.

Одночасно, розглянувши подане відповідачем клопотання за вх.№17898(н) від 11.12.2012р. про зменшення розміру пені вдвічі з посиланням на важке матеріальне становище, кредиторську заборгованість контрагентів перед ТОВ "Агробізнес" та з врахуванням часткової сплати заборгованості, суд відхиляє його з огляду на таке.

Заявлена до стягнення (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) загальна сума пені за договором складає 14 307,71 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як вбачається із змісту вказаних норм зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом а не обов'язком суду.

При цьому, суд, має за необхідне звернути увагу на те, що поставка товару відбулась в червні-липні 2012р., позовна заява до господарського суду надійшла 16 жовтня 2012р. З огляду на зазначене у відповідача був час для погашення заборгованості. Крім того, на думку суду заявлена до стягнення сума пені за договором в розмірі 14307,71 грн. є абсолютно співрозмірною щодо загальної суми основного боргу в розмірі 495164 грн. 92 коп., заявленого у позовних вимогах.

Окрім того, суд вважає, що усі посилання, наведені боржником у заяві, суперечать вимозі ст.5 ГК України в частині обов'язку суб'єктів господарювання діяти у межах встановленого господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Встановлений господарський порядок, регламентований нормами ГК України, передбачає, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання було неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку необхідних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.218 ГК України); учасник господарських відносин при порушенні ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання та зобов'язаний сплатити штрафні санкції згідно з вимогами, передбаченими цим Кодексом та іншими законами (ст.229 ГК України).

Слід також зазначити, що принцип презумпції комерційних ризиків під час провадження підприємницької діяльності та саме визначення підприємництва як діяльності, здійснюваної на власний ризик (ст.42 ГК України), виключає залежність обов'язку боржника сплатити штрафні санкції нараховані за невиконання зобов'язання тільки через те, що їх сплата може призвести до погіршення фінансового стану суб'єкта господарювання.

При цьому важкий фінансовий стан боржника суб'єкта господарювання є результатом його власної господарської діяльності, і не може бути прийнятий судом як об'єктивна обставина, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що заявлена сума пені є правомірно нарахованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідпальністю "ЕФЕКТ УКРАЇНА" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" - 212 011 грн. 12 коп. основного боргу, 14 281 грн. 43 коп. пені, 2 857 грн. 83 коп. 3% річних. В частині стягнення 26 грн. 28 коп. пені та 3 грн. 69 коп. 3% річних, в суд у позові відмовляє як помилково обрахованих. В частині стягнення 283 153 грн. 80 коп . основного боргу, суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати -1609,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат -64380 грн.

Згідно п. 5. ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

У п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011р. викладено правову позицію згідно якої касаційна інстанції роз'яснює, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню серед інших і у випадку, зазначеному у такій нормі ГПК України як частина перша статті 80 ГПК України (припинення провадження у справі).

Також і згідно п.п. 4.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вищим господарським судом відмічено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги часткове задоволення позову, та те, що спір в справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору №30/03/12 від 30.03.2012р. суд судовий збір у розмірі 4583 грн. 34 коп., згідно ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.

Одночасно, враховуючи припинення провадження у справі в частині стягнення 283153 грн. 80 коп. основної заборгованості, товариству з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТ УКРАЇНА" підлягає поверненню з Державного бюджету України 5663 грн. 34 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиського району, Тернопільської області, (ідент. код 30915832) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТ УКРАЇНА", юр. адр.: вул. Буковинська, 5/21, м. Рівне, 33027, поштова адр.: вул. Соборна, 1, оф. 312, м. Рівне, 33028 (код ЄДРПОУ 37246133) - 212 011 (двісті дванадцять тисяч одинадцять) грн. 12 коп. основного боргу, 14 281 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 43 коп. пені, 2 857 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 83 коп. 3% річних, 4583 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 34 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 283 153 (двісті вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят три) грн. 80 коп. основного боргу, припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору.

4. В частині стягнення 26 (двадцять шість) грн. 28 коп. пені та 3 (три) грн. 69 коп. 3% річних, в позові відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТ УКРАЇНА", юр. адр.: вул. Буковинська, 5/21, м. Рівне, 33027, поштова адр.: вул. Соборна, 1, оф. 312, м. Рівне, 33028 (код ЄДРПОУ 37246133) - 5663 (п'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 34 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 24.12.2012р.

Суддя В.Л. Гевко