Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а/1270/7939/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2013 року Справа № 2а/1270/7939/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Ірметової О.В.;

при секретарі: Іванович К.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Аутрайт" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районні міста Луганська Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Аутрайт" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районні міста Луганська Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог послався на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «АУТРАЙТ» (далі - позивач, ТОВ «ТПК «АУТРАЙТ») зареєстрована Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради від 01.04.1999, взято на податковий облік 07.04.1999 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська за № 3500.

У відповідності з п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язав платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ТОВ «ТПК «АУТРАЙТ» були подані податкові декларації про податок на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 року, дата реєстрації в органі державної податкової служби 29.04.2011.

В податковій декларації за червень 2010 року заявлено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 80 301,00 грн., в податковій декларації за липень 2010 року заявлено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 222 820,00 грн., в податковій декларації за серпень 2010 року заявлено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 125 903,00 грн.

Головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб, інспектором податкової служби І рангу ДПІ у Жовтневому: районі м. Луганська Луганської області ДПС Дездеревичем Сергієм Олександровичем на підставі: п.п. 78.1.8, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2012 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзду перевірку правомірності нарахування ТОВ «ТПК

«АУТРАЙТ» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Перевірка проводилася у період з 12.09.2012 по 17.09.2012 року. Документи для перевірки були наданні в повному обсязі, що відображено в акті перевірки.

ТОВ «ТПК «АУТРАЙТ» вважає, що перевірка проводилась з порушеннями вимог чинного законодавства, а саме ДПІ Жовтневого району м. Луганська (далі - відповідач) у встановлений законодавством строк не проводила документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТПК «АУТРАЙТ», що свідчить про проведення камеральної перевірки заявлених даних та відсутність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Позивач зазначає, що відповідач в акті посилається на акт від 05.12.2011 № 920/36901817 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Укрторг-ТВНК» за період з 01.01.2010 по 01.02.2011 та протоколу допиту директора ТОВ «Укрторг-ТВНК» ОСОБА_3

В протоколі допиту ОСОБА_3, здійсненого працівниками ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську вказано: «Документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрторг-ТВНК» були вкрадені, документи не знайдені, відновити документи ОСОБА_3 не має можливості».

Також відповідач посилається на акт від 05.12.2011 № 919/36486083 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП «КК «Лугпромоптторг» за період з 01.07.2009 по 01.02.2011 та протоколу допиту директора ПП «КК «Лугпромоптторг» ОСОБА_4

В протоколі допиту ОСОБА_4, здійсненого працівниками ПМ Ленінської МДШ у м. Луганську вказано: «Документи фінансово-господарської діяльності ПП «КК «Лугпромоптторг» були вкрадені, документи не знайдені, відновити документи ОСОБА_4. не має можливості».

При проведенні перевірки ТОВ «ТПК «АУТРАЙТ» були надані первинні, бухгалтерські та інші документи в повному обсягу, про що є запис в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 19 вересня 2012 року № 1423/15-417/30339320.

Згідно п.п. 10.2 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за втримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

На думку позивача, сама по собі несплата податку продавцем у випадку фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця та суму бюджетного відшкодування.

З висновками в акті від 19.09.2012 № 1423/15-417/30339320 позивач не погодився, у зв'язку із чим подав заперечення до акту перевірки № 2509/01 від 19.09.2012, оскільки вважає, що ДПІ Жовтневого району м. Луганська не враховано викладені аргументи ТОВ «ТПК «АУТРАЙТ» та виставлено податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 року № 0000142320 про заниження бюджетного відшкодування на суму - 1155,00грн., № 0000162320 про завищення бюджетного відшкодування на суму 197 531,00грн та штрафні санкції на суму - 18 481,43 грн., № 0000152320 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму -194 415,00 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд відмінити податкові повідомлення-рішення №0000152320 від 01.10.2012, №0000162320 від 01.10.2012 та №0000142320 від 01.10.2012, винесені ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська.

Під час судового засідання представники позивача позов підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, пояснивши, що висновки акту зроблені відповідно до норм діючого законодавства, а спірні повідомлення-рішення винесені правомірно (том 2, а.с.97-103).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.

Відповідно до п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст.78 ПК України.

Так, відповідно до п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України);

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пунктів 86.1, 86.3, 86.7, 86.8, 86.9 та 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Склад витрат та порядок їх визнання визначений ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.2 вищевказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку передбачені статтею 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.139.1.9. п. 139 зазначеної статті витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Стаття 200 ПК України передбачає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно із п. 200.11 вищезазначеної статті за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ТПК «Аутрайт», код ЄДРПОУ 30339320, зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 01.04.1999 за №1 382 107 0010 002327, взято на податковий облік 06.04.1999 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська за № 03500 (том 1, а.с.196, 197, 198).

На підставі направлення від 12 вересня 2012 року №461 та наказу ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року №890, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень-серпень 2010 року на рахунок платника у банку ТОВ «ТПК «Аутрайт» (том 2, а.с.104,105).

Результати перевірки були викладені в акті від 19 вересня 2012 року №1423/15-417/30339320 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «ТПК «Аутрайт» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень - червень 2010 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення сум податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів за червень - серпень 2010 року (том 1, а.с.8-18).

Згідно висновку зазначеного акту перевіркою встановлені наступні порушення:

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 895 109,00 грн., в тому числі в травні 2010 року - у сумі ПДВ 334 901,00 грн., в червні 2010 року - 194 415,00 грн., в липні 2010 року - 338 360, 00 грн., в серпні 2010 року 27 433,00 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством ТОВ «ТПК «Аутрайт» завищено суму податкових зобов'язань у суму ПДВ 698 733,00 грн., в тому числі за травень 2010 року у сумі 336 056,00 грн., за липень 2010 року у сумі 362 677,00 грн.;

- п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ТПК «Аутрайт» занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1155 грн. по декларації за червень 2010 року, яку податковим органом враховано згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» враховано у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів;

- п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ТПК «Аутрайт» завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму ПДВ 197 531,00 грн., в тому числі за липень 2010 року - у сумі 159 714,00 грн., за серпень 2010 року - 37 817,00 грн.

Не погодившись із висновками вищевказаного акту і даними, зазначеними в акті перевірки, позивач подав на нього заперечення від 19.09.2012 № 2509/01, в яких зазначив, що ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська в установлений законодавством строк не провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТПК «Аутрайт», що свідчить про проведення камеральної перевірки заявлених даних та відсутністю підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки. При проведенні перевірки були надані первинні, бухгалтерські та інші документи в повному обсязі (том 1, а.с.23).

Заперечення були розглянуті відповідачем, про що позивачу надано відповідь № 11732/15-421 від 26.09.2012, з якої вбачається, що відповідач визнав правомірним проведення перевірки з урахуванням строків давності, визначених п.102.1 ст. 12 ПК України, а висновки акту перевірки такими, що відповідають чинному законодавству (том 2, а.с.110).

На підставі акту перевірки 19 вересня 2012 року №1423/15-417/30339320 ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська були винесені податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 року №0000142320 про заниження бюджетного відшкодування на суму 1155,00 грн., №0000152320 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму - 194 415,00 грн. та №0000162320 від 01.10.2012 про завищення бюджетного відшкодування на суму 197 531,00 грн. та штрафні санкції на суму - 18 481,43 грн. (том 1, а.с.24, 25, 26).

Як встановлено у судовому засіданні між позивачем (покупець) та ПП «КК «Лугпромоптторг» (постачальник) 05.05.2010 укладено договір поставки №505/10-1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти 30 тон трансформаторного масла - далі товар, згідно умов цього договору (том 1, а.с.34 зворотній бік).

07.06.2010 між позивачем (покупець) та ПП «КК «Лугпромоптторг» (постачальник) укладено договір поставки №706/10 - ВГ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти 80 тон трансформаторного масла ВГ - далі товар, згідно умов цього договору (том 1, а.с.31 зворотній бік).

Договори є ідентичні.

Відповідно до п.3.1 Договорів умови поставки - самостійне вивезення автотранспортом за рахунок Покупця, тобто вивезення товару власними силами ТОВ ТПК «Аутрайт».

На виконання умов зазначених договорів позивачем надано:

- рахунки №226 від 11.05.2010, №271 від 21.06.2010, №306 від 06.07.2010, №317 від 14.07.2010, №358 від 21.06.2010, де постачальником зазначено ПП «КК «Лугпромоптторг», найменування товару - масло трансформаторне (том 1, а.с.27, 28, 30, 32, 33);

- накладні №13 від 11.05.2010, №14 від 06.07.2010, №21 від 14.07.2010, №24 від 21.07.2010, № 26 від 21.06.2010, де постачальником зазначено ПП «КК «Лугпромоптторг», найменування товару - масло трансформаторне (том 1, а.с.27 зворотній бік , 29 зворотній бік, 30 зворотній бік, 32 зворотній бік, 33 зворотній бік);

- податкові накладні №11 від 11.05.2010 (том 1 а.с.96), №24 від 21.06.2010 (том 1 а.с.113), №12 від 06.07.2010 (том 1 а.с.120 зворотній бік), №19 від 14.07.2010 (том 1 а.с.122), №22 від 21.07.2010 (том 1 а.с.125).

В податкових накладних, виписаних ПП «КК «Лугпромоптторг» на адресу позивача, замість форм цивільно-правового договору (умов продажу) зазначено рахунок.

Рахунок-фактура - в комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), зведення про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов, та не є формою цивільно-правового договору.

Таким чином, зазначені податкові накладні не можуть бути належними доказами правомірності формування податкового кредиту позивачем за господарськими відносинами з ПП «КК «Лугпромоптторг», оскільки не можливо встановити, на виконання якого договору вони були виписані.

При цьому рахунок фактура №271 від 21.06.2010, накладна № 26 від 21.06.2010 та податкова накладна №24 від 21.06.2010 не можуть бути належними доказами виконання будь-яких з вищезазначених договорів, укладених позивачем з ПП «КК «Лугпромоптторг», оскільки за даними документами на адресу позивача було відпущено товар каретки трансформаторні, які не є предметом укладених договорів.

Також на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7- щодо транспортування нафтопродуктів в певних цистернах з відповідними пломбами, щодо зважування нафтопродукту для визначення його маси, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття нафтопродукту, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

На виконання договорів позивачем взагалі не надано ТТН на підтвердження факту само вивозу товару.

ТТН і путні листи є основними документами на перевезення вантажів, відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на дорозі їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи (абз. 28 розділу 1 Правил перевезення вантажів). Як випливає з вмісту ст. 48 Закону про автотранспорт, ТТН необхідно оформляти навіть при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). ТТН - це один з документів, які завжди мають бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

При оформленні ТТН необхідно дотримуватися загальних вимог відносно вмісту первинних документів. Такі вимоги містяться в п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88) та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996. Так, первинний документ обов'язково повинен містити наступні реквізити: назва підприємства, від імені якого складається документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; вміст та об'єм господарській операції і її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні); посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, ТТН на перевезення нафтопродукту, яким є олія трансформаторна, є бланком строгої звітності. Форма ТТН на перевезення нафтопродукту визначена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за N 805/15496 (додаток №3 до Інструкції).

Крім того, олія трансформаторна має різні назви, залежно від області застосування устаткування з урахуванням напруги: селективного очищення, ТКп, Т-750, Т-1500. Жодний з наданих документів (договір, рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна) не містять у собі марку олії трансформаторної, що також підтверджує про формальність правочину.

Посилання представників позивача, що перевезення трансформаторної олії відбувалось третьою особою - ВАТ «Укртранснафта» за договором №3052-10/110-00 від 23.04.2010 (том 2 а.с.77-78) є незмістовним, оскільки саме за п.1.1 вказаного договору, ВАТ «Укртранснафта» бере на себе обов'язок щодо надання послуг автокраном марки «Demag-АС-80-1», держ №035 34 АО, г.п.80 т. та автомобілем марки КРАЗ-65101 (бортовий) для проведення робіт на об'єктах замовника (ТОВ «ТПК «Аутрайт») по Луганській області, а саме в м.Красний Луч, м. Артемівськ Перевальського району, м. Краснодон, м. Первомайськ с. Тошківка, м. Брянка с. Південна Ломоватка, м. Сєвєродонецьк.

Згідно технічної характеристики вантажопід'ємність КРАЗ-65101 складає 16 тон. Згідно накладних одночасно відвантажувалось трансформаторної олії більш ніж 16 тон, що в свою чергу унеможливлює одночасне перевезення вантажу однією машиною.

Також наданий позивачем паспорт на трансформаторну олію (том 1 а.с.31) не є належним доказом поставки товару з наступних підстав.

Сертифікат - це документ, який підтверджує, що продукція якісна та відповідає стандартам, що діють в Україні (ДСТУ, ГОСТ, ТУ и т.п.). Сертифікат відповідності - показник якості, перед усім для споживача.

Відповідно до ч.1 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.1993 «Про стандартизацію і сертифікацію» під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29.11.2001, затверджено опис та правила застосування національного знака відповідності.

Згідно п. 4 Правил застосування національного знаку відповідності, у редакції яка діяла у період, за який була здійснена перевірка, знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками.

Відповідно до п.5 Правил знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Таким чином нормами чинного законодавство встановлено обов'язкова наявність знаку відповідності на товарносупровідній документації до продукції не залежно від обов'язковості чи добровільності сертифікації продукції.

При огляді наданих сертифікатів якості, судом не виявлено наявність знака відповідності продукції, а тому наданий паспорт не є належними доказами виконання Договору, а також підтвердження постачання товару від ПП КК «Лугпромоптторг».

06.04.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укрторг ТВНК» (Постачальник) укладено договір поставки №604/10 - У, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію - далі продукція, товар, марочний товар, об'єм поставки, ціна, реквізити відвантаження та якість якої додатково погоджується сторонами і оформлюється окремими додатками, які є невід'ємною частиною цього договору (том 1, а.с.35).

Згідно додатку №1 до договору №604/10-У від 06.04.2010 (том 1 а.с.36), позивач покупає у ТОВ «Укрторф ТВНК» вугілля марки АШ 0-6 мм., у кількості 5000 тон, зола 19,8 %, вологість 7,5 %, вартість без залізничного тарифу 497,50 грн.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.5 ст.180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

З аналізу зазначених норм вбачається, що ціна є істотною умовою договору.

Водночас, ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з додатку №1 до Договору №604/10-У від 06.04.2010 ціна договору містить у собі вартість вугілля 2487500,00 грн. (з ПДВ), вартість залізничного тарифу за перевезення та послуги експедитора 1,2% від суми залізничного тарифу.

Таким чином до ціни договору включені послуги експедитора без зазначення таких послуг у самому договорі.

Відносини транспортної експедиції на загальному рівні врегульовано ст. 316 ГК України, гл. 65 ЦК України. Спеціальним нормативним актом у цій сфері є Закон України від 1 липня 2004 р. № 1955-ІУ "Про транспортно-експедиторську діяльність". Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності також регулюються законами України від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР "Про транспорт", від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", від 20 жовтня 1999 р. № 1172-Х1У "Про транзит вантажів", транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Поняття договору транспортного експедирування Згідно зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Це визначення дублюється у ст. 316 ГК України та ст. 929 ЦК України. Предметом договору транспортного експедирування є виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; іншими словами, за відповідним договором надаються транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"). За визначеннями Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" експедитором (транспортним експедитором) є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнтом, у свою чергу, є споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі і є консенсуальним. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: - відомості про сторони договору: - для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; - для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; - для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, адресу місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; - для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; - вид послуги експедитора; - вид та найменування вантажу; - права, обов'язки сторін; - відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; - розмір плати експедитору; - порядок розрахунків; - пункти відправлення та призначення вантажу; - порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; - строк (термін) виконання договору; - а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на наведене вбачається, що до ціни договору без погодження істотних умов надання експедиторських послуг було включено вартість таких послуг.

Також в додатку №1 зазначено вантажоотримувачем ТОВ «Краматорськтеплоенерго». Однак розділ 3 Договору не містить у собі посилання на особливий порядок поставки товару - до місця, зазначеного покупцем.

Також в п.6.1 Договору зазначено, що приймання товару по якості здійснюється на підставі сертифікатів якості на товар, виданих лабораторією підприємства вантажовідправника після перевірки якості товару на відповідність лабораторії вантажоотримувача.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано:

- акти прийому продукції по кількості від 07.05.2010, від 17.05.2010 де вантажовідправником зазначено ДП ГОФ «Богучарська», найменування товару вугілля АШ 0-6 мм (том 1, а.с.41, 46 зворотній бік), від 14.05.2010, де вантажовідправником зазначено ТОВ «Укрторг ТВНК», найменування товару вугілля АШ 0-6 мм (том 1, а.с.43 зворотній бік), від 18.05.2010 де вантажовідправником зазначено ТОВ «Востокресурс», найменування товару вугілля АШ 0-6 мм (том 1, а.с.50 зворотній бік);

- квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів (том 1, а.с.38, 40, 47, 48), з яких вбачається, що відправником є ДП ГЗФ «Богучарська», а одержувачем продукції є ТОВ «Краматорськтеплокомуненерго», квитанцію про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів (том 1, а.с.45), з якої вбачається, що відправником є ТОВ «Укрторг-ТВНК», а одержувачем продукції є ТОВ «Краматорськтеплокомуненерго», квитанцію про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів (том 1, а.с.52), з якої вбачається, що відправником є ТОВ «Востокресурс», а одержувачем продукції є ТОВ «Краматорськтеплокомуненерго».

- листи ТОВ «Укрторг ТВНК» без вихідного номеру та дати, в яких підприємство підтверджує відвантаження вугілля марки АШ 0-6 зі станцій Должанська, Брауновка, Торез (том 1, а.с.42, 44 зворотній бік, 49 зворотній бік, 51 зворотній бік).

- рахунки №212, №211, №228, №223, №224, де постачальником зазначено ТОВ «Укрторг ТВНК», найменування товару - вугілля АШ 0-6мм (том 1, а.с.37 зворотній бік, 39 зворотній бік, 44, 49, 51);

- накладні №8, №6, №15, №21, №24, де постачальником зазначено ТОВ «Укрторг ТВНК», найменування товару - вугілля АШ 0-6мм (том 1, а.с.37, 39, 43, 46, 50);

Акти приймання продукції по кількості не можуть бути належними доказами підтвердження передачі права власності на вугілля марки АШ 0-6 та виконання Договору, оскільки підписані невідомими особами, не містять у собі відомості щодо уповноваженої особи від ТОВ «ТПК «Аутрайд» на підписання цих актів.

Квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів також не можуть бути належними доказами поставки вугілля від ТОВ «Укрторф ТВНК» на адресу позивача з наступних підстав.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Моментом виконання обов'язку продавця передати товар, за ст. 664 ЦК України, вважається:

- вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві;

- надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як зазначено в п.6.1 Договору приймання продукції за кількістю здійснюється за результатами зважування на станції вантажовідприваника. Як було зазначено вище за квитанціями про приймання вантажу відправником вугілля були інші юридичні особи, ніж зазначено у договорі.

Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Таким чином, згідно наведених норм квитанція про приймання вантажу видається вантажовідправнику, який за даними квитанцій є інша юридична особа ніж позивач ТОВ ТПК «Аутрайт», а тому надані позивачем квитанції про приймання вантажу не можуть бути належними доказами придбання товару від постачальника.

Також на квитанціях про приймання вантажу (том 1 а.с.45) як юридичну адресу ТОВ «Укрторф ТВНК» зазначено м. Луганськ кв. Молодежный,18, хоча за даними ЄДРПОУ юридичною адресою підприємства є м. Луганськ вул.. Курчатова,4а.

28.05.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укрторг ТВНК» (Постачальник) укладено договір поставки №2805/10-УМ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію - далі продукція, товар, марочний товар, об'єм поставки, ціна, реквізити відвантаження та якість якої додатково погоджується сторонами і оформлюється окремими додатками, які є невід'ємною частиною цього договору (том 1, а.с.53).

За додатком №1 від 03.06.2010 до договору поставки №2805/10 - УМ від 28.05.2010 (том 1, а.с.54), постачається вугілля марки АКО 25-100 мм, кількістю 1000 т. , строк постачання - червень 2010 року, станція навантаження - Браунівка Донецька залізниця, вантажоотримувач - ТОВ «АЗОВ-ЧАРТ ХОЛДИНГ».

За додатком №2 від 01.07.2010 до договору поставки №2805/10 - УМ від 28.05.2010 (том 1, а.с.54 зворотній бік) постачається вугілля марки АКО 25-100 мм, кількістю 1000 т., АМ 13-25 мм, кількістю 1000 т., АС 6-13 мм., кількістю 1000 т. , строк постачання - липень 2010 року, станція навантаження - Браунівка Донецька залізниця, вантажоотримувач - ТОВ «АЗОВ-ЧАРТ ХОЛДИНГ».

Також у додатках до договору включено вартість послуг експедитора без укладання відповідної угоди.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано:

- рахунки №244, №251, №253, №264, №309, №320, №318, №355 (том 1, а.с.56, 58, 60, 62, 64, 67, 68 зворотній бік, 72);

- накладні №6, №12, №16, №24, №10, №20, №22, №26 (том 1, а.с.55, 57, 59, 61, 63, 66, 69, 71);

- акти прийому продукції по кількості від 03.06.2010, від 09.06.2010, від 10.06.2010, від 18.06.2010, від 07.072010, від 14.07.2010, 19.07.2010, де вантажовідправником зазначено ТОВ «Укрторг ТВНК», найменування товару вугілля АКО 25-100 (том 1, а.с.55 зворотній бік, 57 зворотній бік, 59 зворотній бік, 61 зворотній бік, 63 зворотній бік, 66 зворотній бік, 71 зворотній бік), від 14.07.2010, де вантажовідправником зазначено ТОВ «Укрторг ТВНК», найменування товару вугілля АС 6-13 (том 1, а.с.69 зворотній бік);

- квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів (том 1, а.с.65, 68, 70, 73);

- листи ТОВ «Укрторг ТВНК» в підтвердження відвантаження вугілля марки АКО 25-100 та марки АС 6-13 зі станції Брауновка, (том 1, а.с.56 зворотній бік, 58 зворотній бік, 60 зворотній бік, 62 зворотній бік, 64 зворотній бік, 67 зворотній бік, 72 зворотній бік).

Надані документи не можуть бути належними доказами поставки товару від ТОВ «Укрторф ТВНК» на адресу позивача, з підстав зазначених вище.

20.08.2010 між позивачем - покупець та ТОВ «Укрторг ТВНК» - постачальник укладено договір поставки №2008/10-У, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію - далі продукція, товар, марочний товар, об'єм поставки, ціна, реквізити відвантаження та якість якої додатково погоджується сторонами і оформлюється окремими додатками, які є невід'ємною частиною цього договору (том 1, а.с.74). 23.04.2010 між позивачем - постачальник та ТОВ «Укрторг ТВНК» - покупець укладено договір поставки №2304/10-УРФ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець оплатити та прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору (том 1, а.с.76-77).

Документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за даним договором, не можуть бути належними доказами, оскільки вони містять у собі різні дані щодо відправника товару із зазначенням іншою юридичної адреси, ніж за довідкою ЄДРПОУ, не надані сертифікати якості товару, не можливо встановити повноваження осіб, які підписали акти приймання продукції за кількістю,

Постановою Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яка є обов'язковою відповідно до ст.244-2 КАС України, зазначена правова позиція стосовно формування податкового кредиту. Так судом зазначено, що у разі коли товарність операцій з поставки контрагентом позивачу не оспорюється, а надані останнім документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, то ці обставини свідчать про правильне застосування п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки під час проведення перевірки податковим органом поставлено під сумнів товарність операцій між позивачем та ТОВ «Укрторф ТВНК» та ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та надані позивачем первинні документи визнані судом такими, що не можуть бути належними доказами товарності операцій, висновки податкового органу щодо наступні порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 895 109,00 грн., в тому числі в травні 2010 року - у сумі ПДВ 334 901,00 грн., в червні 2010 року - 194 415,00 грн., в липні 2010 року - 338 360, 00 грн., в серпні 2010 року 27 433,00 грн.; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством ТОВ «ТПК «Аутрайт» завищено суму податкових зобов'язань у суму ПДВ 698 733,00 грн., в тому числі за травень 2010 року у сумі 336 056,00 грн., за липень 2010 року у сумі 362 677,00 грн.; п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ТПК «Аутрайт» занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1155 грн. по декларації за червень 2010 року, яку податковим органом враховано згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» враховано у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів; п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ТПК «Аутрайт» завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму ПДВ 197 531,00 грн., в тому числі за липень 2010 року - у сумі 159 714,00 грн., за серпень 2010 року - 37 817,00 грн. знайшли своє підтвердження та під час розгляду справи не спростовано позивачем, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2012 року №0000142320 про заниження бюджетного відшкодування на суму 1155,00 грн., №0000152320 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму - 194 415,00 грн. та №0000162320 від 01.10.2012 про завищення бюджетного відшкодування на суму 197 531,00 грн. та штрафні санкції на суму - 18 481,43 грн.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Аутрайт" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районні міста Луганська Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152320 від 01.10.12 р., №0000162320 від 01.10.12 р., №0000142320 від 01.10.12 р. відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 25 січня 2013 року

Суддя О.В. Ірметова