Ухвала

від 21.01.2013 по справі 2а-597/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-597/12/2770

21.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Обухова Алла Вячеславівна, довіреність № 21/9/10-025 від 20.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 01.10.2012 у справі № 2а-597/12/2770

за позовом Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.10.2012 у задоволенні адміністративного позову Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-відмовлено.

На зазначене судове рішення від Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що у березні 2012 року Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2012 року № 0000341530 про застосування фінансових санкцій в сумі 329790,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2012 року № 0000341530 про застосування фінансових санкцій в сумі 329790,00грн., оскільки зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, та відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи 17.02.2012 відповідачем стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000341530, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 329790,00грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб ( за затримку на 575 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з розмірі 1648954,64грн.).

Передумовою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт позапланової невиїзної перевірки від 2 лютого 2012 року за № 237/15-316/02498725 в якому зафіксовано порушення частин першої, другої статті 17 Закону України "Про плату за землю" та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами", що виразилось у затримці сплати сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за вказані періоди більш ніж на 30 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи позивач є платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за відповідними договорами оренди земельної ділянки: від 31.05.2009, від 12.12.2005, від 26.10.2006.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно облікової картки платника позивачем за період січень-грудень 2009року податкове зобов'язання по сплаті орендної плати за землю було сплачено у розмірі 1005329,78грн. Також у позивача є недоїмка у розмірі 2409092,77грн. за самостійно визначеному податковому зобов'язанню по орендній платі землі за 2008-2009роки та пеня у розмірі 233420,39грн., з яких за 2008рік недоїмка складає-1761899,76грн., за 2009рік-647193,01грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо самостійного зарахування протягом 2009-2010 років податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, оскільки у платіжних документах, приєднаних позивачем до матеріалів справи, не визначено призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, за який сплачується податкове зобов'язання, зазначено тільки за яким договором сплачується податок з орендної плати за землю та строк сплати, тобто реквізит "Призначення платежу" цих платіжних доручень не надає повної інформації про платіж.

Слід зазначити, що згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (частина перша статті 14 цього Закону).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац перший, другий пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (закон втратив чинність 01 січня 2011 року).

Податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання визнається податковим боргом (недоїмка) (пункт 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачені штрафні санкції у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Судова колегія звертає увагу на те, що згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Заявником апеляційної скарги не враховано, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, -у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, що повністю відповідає приписам абзацу третьому пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема, докази щодо своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю, а надані відповідачем письмові пояснення щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій за затримку на 575 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.10.2012 у справі № 2а-597/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко