Рішення

від 24.01.2013 по справі 5015/4135/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.13 року Справа№ 5015/4135/12

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Березяк Н.І та Яворського Б.І.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДАР», м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна», м. Київ,

про: стягнення 93 617 грн. 78 коп. сплаченого страхового відшкодування та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Бабко Г.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Ядлось Я.Т. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від третьої особи: не з'явився;

Від державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького: Кальмук Н.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДАР» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» про стягнення 93 617 грн. 78 коп. сплаченого страхового відшкодування та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.10.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 08.10.2012 року рекомендованою поштою №04070 1878355 2 та №01032 3641953 7, відповідач - 17.10.2012 року рекомендованою поштою №79071 0263318 1 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

Ухвалою від 29.11.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» та продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 ГПК України.

На підставі ухвали від 20.12.2012 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Запотічняк О.Д. та Синчук М.М.

У зв'язку із відпусткою суддів Запотічняк О.Д. та Синчук М.М. 15.01.2013 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Березяк Н.Є. та Яворського Б.І.

Представник позивача в судове засідання 24.01.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав клопотання (вх. №2013/13), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64.

Представник ДП «МА «Львів» ім. Д. Галицького в судове засідання з'явився, подав письмові пояснення (вх. №2063/13).

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20474912, знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №441700 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дар» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20777392, знаходиться за адресою: 81634, Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, буд. 72, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №157717 (докази в матеріалах справи).

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дар» (надалі - відповідач) про стягнення 93 617 грн. 78 коп. сплаченого страхового відшкодування та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що 31.12.2010 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» укладено договір страхування вантажів №1158886/FR, за умовами якого позивач, при дотриманні всіх умов і винятків, встановлених договором, зобов'язувався відшкодувати ТзОВ «Жефко Україна» прямі збитки понад встановлену франшизу, які відбулися в період дії договору, але в межах страхової суми.

08.07.2009 року між GEFCO Deutschland GmbH та ТзОВ «Жефко Україна» укладено договір транспортної експедиції №08-07-2009, за умовами якого GEFCO Deutschland GmbH доручило, а ТзОВ «Жефко Україна» прийняло на себе надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів GEFCO Deutschland GmbH через територію України і інших держав, а GEFCO Deutschland GmbH зобов'язувався оплатити ТзОВ «Жефко Україна» вартість таких послуг в розмірах та в порядку, встановлених договором. Надання послуг за договором здійснюється ТзОВ «Жефко Україна» на підставі заявок.

03.01.2011 року між ТзОВ «Жефко Україна» та відповідачем укладено договір №D-TLI-03-01-11 про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів), за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання за плату і за рахунок ТзОВ «Жефко Україна» організувати надання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням і обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні, а саме: організувати виконання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням вантажів ТзОВ «Жефко Україна» автомобільним транспортом та оброблення вантажів ТзОВ «Жефко Україна» з метою доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України та інших держав.

На виконання умов договору від 03.01.2011 року №D-TLI-03-01-11 Товариством з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» здійснено заявку від 29.06.2011 року №1, за умовами якої відповідач зобов'язувався 30.06.2011 року о 10:00 год. прибути під завантаження за адресою UA-82431, Нежухів, вул. Леоні, 1 і 04.07.2011 року доставити вантаж (комплектуючі) за адресою: OPEL AG Mainzer Strasse LKW Leitstelle K131 D-65423 Russelsheim.

Вартість перевезення, згідно пункту 12 заявки від 29.06.2011 року №1 до договору від 03.01.2011 року №D-TLI-03-01-11, становить 600 євро ALL IN, умови оплати: протягом п'ятнадцяти банківських днів з дати отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, двох екземплярів CMR з відмітками отримувача вантажу шляхом безготівкового перерахування коштів в гривнях по офіційному курсу НБУ на дату розвантаження, вказану в CMR.

Як зазначає позивач, під час здійснення перевезення вантажу згідно заявки від 29.06.2011 року №1 до договору від 03.01.2011 року №D-TLI-03-01-11, автомобіль відповідача зламався, і з метою запобігання зупинки лінії виробництва OPEL AG, зафрахтовано чартерний рейс для поставки необхідної продукції.

Позивач вказує на те, що рахунок за оплату чартерного рейсу виставлено GEFCO Deutschland GmbH, а ТзОВ «Жефко Україна», в свою чергу, звернулось до відповідача Претензією від 11.10.2011 року вих. №U-154/2 riv з вимогою про сплату штрафу в розмірі 12 051 євро (належним чином завірена копія Претензії в матеріалах справи).

Заявою про виплату від 31.01.2012 року 310-12А ТзОВ «Жефко Україна» звернулось до позивача з вимогою про задоволення претензії від Жефко Німеччина по випадку, описаному в заяві від 11.10.2011 року вих. №U-154/1 riv (належним чином завірена копія заяви про виплату в матеріалах справи).

17.02.2012 року позивачем складено Страховий акт №24/12/11/11 і Наказом від 17.02.2012 року №111 вирішено здійснити виплату страхового відшкодування на користь ТзОВ «Жефко Україна» в розмірі 93 617 грн. 78 коп. (належним чином завірена копія страхового акту та наказу долучена до матеріалів справи).

Платіжним дорученням від 20.02.2012 року №6609 позивачем здійснено перерахування страхового відшкодування згідно страхового акту №54/12/11/11 в розмірі 93 617 грн. 78 коп. (належним чином завірена копія вказаного платіжного доручення долучена до матеріалів справи).

Таким чином, на думку позивача, він набув право вимоги до відповідача про відшкодування збитків в розмірі 93 617 грн. 78 коп.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 29.11.2012 року за вх. №27121/12, позовні вимоги позивача заперечує в повному обсязі з підстав того, що, на думку відповідача, позивачем пропущено строк звернення з претензією до відповідача, встановлений частиною третьою статті 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі - КПДВ), ратифікованої Законом України від 01.08.2006 року №57-V та строк позовної давності для звернення до суду з вимогою, що випливає з договору перевезення, встановлений пунктом 6 частини другої статті 258 Цивільного Кодексу України та статтею 32 КПДВ.

Відповідно до приписів статті 30 КПДВ прострочка доставки вантажу спричиняє виплату відшкодування лише в тому випадку, якщо зроблено письмове застереження протягом 21 дня з моменту отримання одержувачем вантажу.

Відповідно до приписів пункту 6 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог, які виникають у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.

Приписами частини першої статті 32 КПДВ встановлено, що право заявлення позову стосовно перевезення, яке здійснюється з застосуванням КПДВ, погашається давністю в один рік.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що Наказ позивача від 17.02.2012 року №111 не підписано головним бухгалтером, директором андерайтингу та продукт-менеджменту і начальником відділу судової роботи, а договір від 08.07.2009 року №08-07-2009, укладений між GEFCO Deutschland GmbH та ТзОВ «Жефко Україна», припинено 31.12.2009 року, оскільки позивачем не надано суду доказів його пролонгації.

Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено документ на перевезення вантажу, з якого вбачається, за цим документом перевозиться вантаж вартістю 1 614 600 євро, в документі відсутнє маркування та вага вантажу, а також, як підставу виставлення документа зазначено «помилка експедитора», яким є ТзОВ «Жефко Україна» а не відповідач.

Вантаж, який перевозився відповідачем, 06.07.2011 року доставлено на склад за адресою OPEL AG Mainzer Strasse LKW Leitstelle K131 D-65423 Russelsheim 06.07.2011 року, про що свідчить відповідна відмітка вантажоодержувача в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) А №118713 (належним чином завірена копія вказаної CMR долучено до матеріалів справи).

Також відповідач звертає увагу суду на те, що у випадку доведеності прострочення поставки відповідальність відповідача за таку прострочку є обмеженою, оскільки приписами частини п'ятої статті 23 КПДВ встановлено, що у випадку прострочки доставки і доведення управленою стороною нанесення шкоди такою про строчкою, транспортер зобов'язаний виплатити відшкодування, яке не може перевищувати розміру плати за перевезення.

Листом від 05.11.2012 року вих. №1/5 компанія ДСВ Україна повідомила відповідача про те, що вартість перевезення вантажу вагою 200 кг, 7 коробок загальним об'ємом 1.2 м. куб. авіатранспортом за маршрутом FOB LWO Львів, Україна - CIF FRA Франкфурт-на-Майн, Німеччина складає 590 євро у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ (належним чином завірена копія вказаного листа долучена до відзиву на позовну заяву).

Як вбачається із долученого 24.01.2013 року представником відповідача до матеріалів справи супровідним листом (вх. №2013/13) перекладу документа, 05.07.2011 року у зв'язку з помилкою експедитора 322763095 Товариством з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» в с. Нежухів, Україна завантажено експедитору - компанії «Arcus Air» чартером комплектуючі вартістю 14 340, 69 євро, в тому числі ПДВ 2 289, 69 євро для доставки за адресою: м. Руссельсгайм, Німеччина.

Вказаний документ не містить підписів повноважних та відтисків печаток юридичних осіб, які його склали, а також дати і місця його складання.

Відповідач зазначає також про те, що сумлінно виконував свої зобов'язання за договором і тому, згідно частини п'ятої статті 18 КПДВ, звільняється від відповідальності за прострочення поставки вантажу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у своїх письмових поясненнях, поданих до суду що у зв'язку з поломкою автомобіля відповідача, який здійснював перевезення вантажу згідно заявки від 29.06.2011 року №1 до договору від 03.01.2011 року №D-TLI-03-01-11 GEFCO Deutschland GmbH здійснено фрахт літака для поставки товарів, ідентичних тим, що перевозились відповідачем.

Як зазначає третя особа, GEFCO Deutschland GmbH надіслано на адресу ТзОВ «Жефко Україна» претензію про відшкодування збитків в розмірі 12 051 євро. Платіжним дорученням від 14.03.2012 року вказана сума перерахована GEFCO Deutschland GmbH.

Згідно пункту 2.1.1. договору від 03.01.2011 року №D-TLI-03-01-11 до обов'язків відповідача входило забезпечення своєчасного прибуття на місце завантаження транспортних засобів в належному технічному стані і придатних для перевезення вантажу. Окрім того, відповідач зобов'язувався забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до моменту його видачі у пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача, а також вжити заходів до своєчасного та безпечного перевезення вантажу.

Також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача зазначає про те, що 11.10.2011 року звернулась до відповідача з претензією про оплату завданих збитків, яку відповідачем залишено без реагування та відповіді.

Представник Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д.Галицького в судовому засіданні 24.01.2013 року зазначає про те, що у зв'язку з проведенням реконструкції аеропорту по вівторках аеропорт Львів був закритий для прийому - випуску літаків, а 05.07.2011 року було саме вівторком. За таких обставин рейс авіакомпанії «Arcus Air» 05.07.2011 року обслуговуватись не міг.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов.

Як вбачається із долученої позивачем до позовної заяви копії Договору страхування вантажів від 31.12.2010 року №1158886/FR, у графі «Страхувальник» розділу Підписи сторін відсутній підпис Генерального директора ТзОВ «Жефко Україна» Жерома Шевроле.

Окрім того, датою підписання вказаного договору є 31.12.2010 року тоді, як позивач у своїй позовній заяві, страховому акті від 17.02.2012 року №54/12/11/11 та Наказі від 17.02.2012 року №111 як на підставу для проведення виплати страхового відшкодування посилається на договір від 01.01.2011 року №1158886/FR.

Приписами частини другої статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Ухвалами від 03.10.2012 року, від 16.10.2012 року, від 06.11.2012 року, від 29.11.2012 року від 20.12.2012 року та від 15.01.2013 року суд зобов'язував позивача надати оригінали доказів, якими позивач підтверджує позовні вимоги для огляду в судовому засіданні. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» вказану вимогу суду не виконав, оригіналу вказаного договору станом на час розгляду справи по суті не подав.

Приписами частини другої статті 307 ГК України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Приписами частини другої статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Враховуючи відсутність у графі «Страхувальник» розділу Підписи сторін договору страхування вантажів від 31.12.2010 року №1158886/FR відсутній підпис Генерального директора ТзОВ «Жефко Україна» Жерома Шевроле та неподання позивачем примірника вказаного договору, що підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, суд дійшов до висновку про те, що Договір страхування вантажів від 31.12.2010 року №1158886/FR є неукладеним, а тому жодних юридичних прав і обов'язків для ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ТзОВ «Жефко Україна» не створив.

Доказів сплати ТзОВ «Жефко Україна» страхової премії на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» у встановленому пунктом 15 договору страхування вантажів від 31.12.2010 року №1158886/FR порядку та розмірі станом на час розгляду справи по суті позивачем суду не подано.

Окрім того, у заяві про виплату страхового відшкодування ТзОВ «Жефко Україна» просить ПрАТ «СК «АХА Страхування» задоволити вимогу GEFCO Deutschland GmbH, а не відшкодувати реально понесені ТзОВ «Жефко Україна» збитки.

Відповідно до частини першої статті 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином суд встановив, що Договір страхування вантажів від 31.12.2010 року №1158886/FR є неукладеним, а товариство з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» не заявляло до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» вимогу про відшкодування понесених збитків, а тому між сторонами не виникло регресних зобов'язань, ПрАТ «СК «АХА Страхування» безпідставно здійснило перерахування коштів товариству з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна», а відтак, вимога позивача про стягнення із відповідача 93 617 грн. 78 коп. збитків є безпідставною та необґрунтованою.

В той же час, договір від 03.01.2011 року №D-TLI-03-01-11 про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів), укладений між третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідачем, не містить спеціальних умов щодо відповідальності ТзОВ «ВКФ «Дар», а тому слід застосовувати загальні положення законодавства про відповідальність перевізника за договором перевезення.

Приписами статті 10 ЦК України встановлено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Пунктом 1.3. договору від 03.01.2011 року №D-TLI-03-01-11 сторони погодили, що перевезення здійснюється відповідно до умов договору, Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Митної декларації про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, а також відповідно до ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транспорт», Статуту автомобільного транспорту, Цивільного та Господарського кодексів та інших чинних нормативно-правових актів.

Пунктом 6.7. договору від 03.01.2011 року №D-TLI-03-01-11 встановлено, що відповідач не несе відповідальності за непрямі збитки товариства з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» і/або непряму шкоду, завдану ТзОВ «Жефко Україна» включно з втраченими прибутками, комерційними і/або іншими подібними втратами.

Відповідно до приписів статті 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі - КПДВ), ратифікованої Законом України від 01.08.2006 року №57-V прострочка доставки вантажу спричиняє виплату відшкодування лише в тому випадку, якщо зроблено письмове застереження протягом 21 дня з моменту отримання одержувачем вантажу.

Як вбачається із долученої відповідачем до матеріалів справи належним чином завіреної копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А №118713, OPEL AG прийнято без зауважень і застережень.

Згідно частини третьої статті 31 КПДВ прострочка в доставці вантажу може призвести до виплати відшкодування лише в тому випадку, коли було зроблено письмове застереження протягом 21 дня від дня надання вантажу в розпорядження одержувача.

Відповідно до частини першої статті 17 КПДВ транспортер несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу, або за його пошкодження, яке виникло в проміжку часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здаванням, а також прострочку доставки.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Приписами частини п'ятої статті 23 КПДВ встановлено, що у випадку прострочки доставки і доведення управленою стороною нанесення шкоди такою прострочкою, транспортер зобов'язаний виплатити відшкодування, яке не може перевищувати розміру плати за перевезення.

Відповідачем належним чином повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про поломку транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу згідно заявки від 29.06.2011 року №1 до договору від 03.01.2011 року №D-TLI-03-01-11 та вжито всіх необхідних заходів для доставки вантажу, а саме: здійснено перевантаження вантажу з поламаного транспортного засобу на справний, здійснено переоформлення митних документів та доставлено вантаж одержувачу 06.07.2011 року, про що свідчить відмітка про отримання, здійснена уповноваженою особою вантажоодержувача в графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А №118713.

Протягом строку встановленого приписами частини третьої статті 31 КПДВ, а саме протягом 21 дня, починаючи від 06.07.2011 року, жодних претензій відповідачу не надходило. Доказів зворотного сторонами та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

24.01.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 28.01.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Березяк Н.Є.

Суддя Яворський Б.І.