Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а-13647/12/0170/2

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2013 р. Справа №2а-13647/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Е.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ГЕРА»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Жаворонкова Г.В. - пред-к, дов. від 01.09.2012 р.

від відповідача - Казанцева З.Т. - пред-к,дов. № 6239/9/38/10 від 03.08.2012 р.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ГЕРА» (далі позивач) до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень відповідача від 13.11.2012 р. № 0000852200 та № 0000862204. Вимоги мотивовані тим, що відповідач при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача зробив помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, в наслідок чого безпідставно нарахував податкові зобов'язання та протиправно застосував до нього штрафні санкції .

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав , викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні , яке відбулось 20.12.2012р., представник відповідача надав заперечення на позов ( вих. № 10152/9/10 від 19.12.2012 р.) , в яких зазначив,що відсутні підстави для задоволення позову, податкові зобов'язання нараховані позивачу за з дотриманням вимог чинного законодавства при повному з'ясуванні всіх обставин справи.

Розгляд справи відкладався для надання додаткових доказів.

Представники сторін у судовому засіданні 16.01.2013 р. наполягали на вимогах та запереченнях , викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності , достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Грандпродкут», ПП «Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» за період з 01.06.2009 р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої 31.10.2012 р. був складений акт №3065/22-00/31887840.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано,зокрема, порушення позивачем п.п.5.1., п.п.5.2.1. п. 5.2. , п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,п.п.14.1.27 , п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 , п.п. 134.1.1. п .134.1 ст.134, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 , ст..149, п. 152.1 ст. 152 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 108692,95 грн., порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198, п. 201.1, ст. 201 ПК України, в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 89951,70 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 13.11.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0000852200, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 105358 грн. , застосовані штрафні санкції у сумі 28731 грн., та № 0000862200 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 72407 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13840 грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності з 01.06.2009 р. по 31.12.2010 р. діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»,а платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У п. 138.1 ст.138 ПК України встановлено,що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ ( п.п. 138.1.1. п. 138 .1 ст.138 ПК України) ,

Згідно з п. 138 .2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки № 3065/22-00/31887840 від 31.10.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ПП «Грандпродкут», ПП «Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» при проведенні розрахунків за придбаний у них товар. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому,що на його думку діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ними договори не мали. У зв'язку з наведеним відповідач також вважає,що у позивача не було правових підстав для віднесення коштів сплачених нібито для придбання товарів у ПП «Грандпродкут», ПП «Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» до складу валових витрат.

Судом встановлено,що в акті перевірки № 3065/22-00/31887840 від 31.10.2012 р податковим органом зазначено,що основним видом діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами ( код 51.36.0).

Матеріали справи свідчать про те,що позивач придбав у ПП «Грандпродукт» у серпні - грудні 2009 р., лютому - березні 2010 р. продукти харчування на суму відповідно 22970,71 грн. ( в тому числі ПДВ), 19259 грн. ( в тому числі ПДВ), 25316,46грн. ( в тому числі ПДВ), 10000 грн. ( в тому числі ПДВ), 41602,03 грн. ( в тому числі ПДВ) , 2841,50 грн. ( в тому числі ПДВ), 5806 грн. ( в тому числі ПДВ) , факт отримання вказаного товару (продуктів харчування) підтверджений податковими накладними №1080 від 04.08.2009 р., № 1313/1 від 04.09.2009 р., № 1513 від 05.10.2009р., №1673 від 18.11.2009 р., № 1721/1 від 07.12.2009 р., №152 від 11.02.2010р., №190/1 від 04.03.2010р. , копії яких залучені до матеріалів справи.

Позивачем надані документи, яки підтверджують факт оплати позивачем ПП«Грандпродукт» вартості придбаного у нього товару (в тому числі перерахування ПДВ), подальшої його реалізації в повному обсязі контрагентам на виконання укладених договорів купівлі-продажу.

На вимогу суду до матеріалів справи залучені документи , яки свідчать про те,що у вересні - листопаді 2010 р., березні -вересні 2011 р. на підставі податкових накладних №1092 від 06.09.2010р., №1842 від 01.10.2010р., №2037 від 17.11.2010р., №17 від 01.03.211р., №97 від 14.04.201р., №!33 від 17.05.2011р., №107 від 07.06.2011р., №33 від 01.07.2011р., №26 від 01.08.2011 р., №13 від 01.09.2011р. придбав у ПП«Укрторгпартнер» продукти харчування на суми відповідно 29625,40 грн.( в тому числі ПДВ), 60551 грн. ( в тому числі ПДВ), 16096,80 грн. ( в тому числі ПДВ), 9499,80грн. ( в тому числі ПДВ), 17550 грн. ( в тому числі ПДВ), 29156 грн. в тому числі ПДВ), 46176,99 грн. ( в тому числі ПДВ), 41359,33 грн. ( в тому числі ПДВ), 17298 грн.(в тому числі ПДВ), 20755 грн. ( в тому числі ПДВ), оплатив його вартість та перерахував ПДВ.

Надані позивачем документи свідчать про те,що у вересні - листопаді 2010 р., березні -вересні 2011 р. товар ( продукти харчування), придбаний у ПП«Укрторгпартнер», ним були реалізований у повному обсязі іншим суб'єктам господарювання на виконання укладених з ними договорів купівлі-продажу.

Матеріали справ свідчать ,що позивач у лютому 2012 р. придбав у ПП«Комманд» продуктів харчування на суму 13725 грн.( в тому числі ПДВ), сплатив їх вартість в повному обсязі ( в тому числі перерахував ПДВ), здійснив в подальшому їх реалізацію своїм контрагентам на виконання укладених з ним договорів купівлі - продажу.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того,що позивач на отримував від ПП «Грандпродкут», ПП«Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» продуктів харчування в наведених вище обсягах, реалізував своїм контрагентам товар, придбаний у інших суб'єктів господарювання.

Вивчивши надані позивачем документи, приймаючи до уваги,що основним видом діяльності платника податків була оптова торгівля продовольчими товарами , відсутність доказів неотримання товарів від ПП «Грандпродкут», ПП «Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» , суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №3065/22-00/31887840 від 31.10.2012 р., не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ, сплачених при здійсненні розрахунків з ПП «Грандпродкут», ПП «Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» при здійсненні розрахунків за придбані продукти харчування, до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

За таких обставин існують підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.01.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 23.01.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АРКрим Державної податкової служби від 13.11.2012 р. № 0000862200 та № 0000852200 .

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АРКрим Державної податкової служби , на користь Приватного підприємства «ГЕРА»(смт. Октябрське , вул..Цурцумія 3 кв.41, код ЄДРПОУ 31887840) 2146 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.