Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-13647/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13647/12/0170/2

11.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 16.01.13 у справі № 2а-13647/12/0170/2

за позовом Приватного підприємства "ГЕРА" (вул. Цурцумія, 3, кв. 41,Октябрське,Красногвардійський район, Автономна Республіка Кр,97060)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2013 року, позовні вимоги Приватного підприємства "ГЕРА" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 13.11.2012 року № 0000862200 та №0000852200.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2013 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 11.06.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що працівниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Грандпродкут», ПП «Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» за період з 01.06.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої 31.10.2012 р. був складений акт №3065/22-00/31887840.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п.5.1., п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п. 134.1.1. п .134.1 ст.134, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, ст..149, п. 152.1 ст. 152 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 108692,95 грн., порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198, п. 201.1, ст. 201 ПК України, в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 89951,70 грн.

За результатами перевірки відповідачем 13.11.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0000852200, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 105358 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 28731 грн., та № 0000862200, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 72407 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13840 грн.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Підпунктом 1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

Відповідно до п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ (п.п. 138.1.1. п. 138 .1 ст.138 ПК України) ,

Згідно з п. 138 .2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Як вбачається з акту перевірки № 3065/22-00/31887840 від 31.10.2012 р. відповідачем зазначено, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу, що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ, сплачені ПП «Грандпродкут», ПП «Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» при проведенні розрахунків за придбаний у них товар. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ними договори не мали. У зв'язку з наведеним, відповідач також вважає, що у позивача не було правових підстав для віднесення коштів сплачених нібито для придбання товарів у ПП «Грандпродкут», ПП «Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» до складу валових витрат.

В акті перевірки № 3065/22-00/31887840 від 31.10.2012 р податковим органом зазначено, що основним видом діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами ( код 51.36.0).

Матеріали справи свідчать про придбання позивачем у ПП «Грандпродукт» у серпні - грудні 2009 р., лютому - березні 2010 р. продуктів харчування на суми: 22970,71 грн., 19259 грн., 25316,46грн., 10000 грн., 41602,03 грн., 2841,50 грн., 5806 грн., факт отримання вказаного товару (продуктів харчування) підтверджений податковими накладними №1080 від 04.08.2009 р., № 1313/1 від 04.09.2009 р., № 1513 від 05.10.2009р., №1673 від 18.11.2009 р., № 1721/1 від 07.12.2009 р., №152 від 11.02.2010р., №190/1 від 04.03.2010р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Позивачем надані документи, яки підтверджують факт оплати позивачем ПП «Грандпродукт» вартості придбаного у нього товару (в тому числі перерахування ПДВ), подальшої його реалізації в повному обсязі контрагентам на виконання укладених договорів купівлі-продажу.

У вересні - листопаді 2010 р., березні - вересні 2011 р. на підставі податкових накладних №1092 від 06.09.2010р., №1842 від 01.10.2010р., №2037 від 17.11.2010р., №17 від 01.03.211р., №97 від 14.04.201р., №!33 від 17.05.2011р., №107 від 07.06.2011р., №33 від 01.07.2011р., №26 від 01.08.2011 р., №13 від 01.09.2011р. придбав у ПП«Укрторгпартнер» продукти харчування на суми відповідно 29625,40 грн., 60551 грн., 16096,80 грн., 9499,80 грн., 17550 грн., 29156 грн., 46176,99 грн., 41359,33 грн., 17298 грн., 20755 грн., оплатив його вартість та перерахував ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що у вересні - листопаді 2010 р., березні - вересні 2011 р. товар (продукти харчування), придбаний у ПП «Укрторгпартнер», ним були реалізований у повному обсязі іншим суб'єктам господарювання на виконання укладених з ними договорів купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у лютому 2012 р. придбав у ПП «Комманд» продуктів харчування на суму 13725 грн., сплатив їх вартість в повному обсязі (в тому числі перерахував ПДВ), здійснив в подальшому їх реалізацію своїм контрагентам на виконання укладених з ним договорів купівлі - продажу.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №3065/22-00/31887840 від 31.10.2012 р., не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ, сплачених при здійсненні розрахунків з ПП «Грандпродкут», ПП «Укрторгаргопатрнер», ТОВ «Комманд» при здійсненні розрахунків за придбані продукти харчування, до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 16.01.13 у справі № 2а-13647/12/0170/2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 16.01.13 у справі № 2а-13647/12/0170/2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян