Постанова

від 27.01.2009 по справі 8/400-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/400-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 січня 2009 р.                                                                                    № 8/400-08  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури "Дніпро", м. Київ,

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2008

зі справи № 8/400-08

за позовом державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури "Дніпро" (далі –Підприємство)

до відкритого акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика" (далі –Товариство), м. Біла Церква Київської області,

про стягнення 49 839,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства 26 000 грн. боргу, 15 915,56 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 2 924,34 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього 49 839,90 грн.

Рішенням названого суду від 02.09.2008 (суддя Чорна Л.В.) позов задоволено частково: з Товариства стягнуто 13 840 грн. основного боргу,       5 702,08 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1 037,43 грн.; в іншій частині позову відмовлено. Прийняте місцевим судом рішення в частині стягнення коштів мотивовано несвоєчасністю виконання відповідачем договірних зобов'язань, тоді як у задоволенні іншої частини позову відмовлено з посиланням на безпідставність відповідних вимог.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2008 (колегія суддів у складі: Шевченко В.Ю. –головуючий, судді Міщенко П.К., Яковлєв М.Л.) рішення господарського суду Київської області від 02.09.2008 скасовано в частині задоволення позовних вимог Підприємства та в позові відмовлено повністю. Постанову апеляційного суду мотивовано належним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- 20.12.2005 Товариством (виконавець) та Підприємством (замовник) укладено договір № 478 на виконання поліграфічних робіт (далі –Договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати поліграфічні роботи з виготовлення видання "Мігель де Сервантес Сааведра "Дон Кіхот" тиражем 4 000 примірників;

- відповідно до пункту 2.1 Договору вартість робіт з виготовлення видання становить 40 000 грн. (без ПДВ); вартість одного примірника - 10 грн. (без ПДВ);

- пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата здійснюється: 50 % - попередня оплата, 50 % - на протязі 5 банківських днів з дня отримання сигнального примірника згідно з видатковою накладною;

- Підприємство здійснило повну оплату замовлення;

- згідно з пунктом 3.1 Договору виконавець зобов'язався виконати весь комплекс поліграфічних робіт на протязі 30 днів після отримання від замовника плівок чи оригінал-макетів;

- відповідно до пункту 3.2 Договору замовник зобов'язався вивезти виготовлений тираж замовлення з території виконавця протягом 10 календарних днів з дня отримання сигнального примірника згідно з видатковою накладною; за домовленістю сторін продукція може бути доставлена замовникові за його рахунок транспортом виконавця;

- позивач отримав замовлену продукцію на суму 26 160 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 8, 24, 26);

- частину тиражу на суму 13 840 грн. позивачем недоотримано;

- 10.06.2008 Підприємство звернулося до Товариства з претензією    № 47, якою повідомило відповідача про відмову від подальшого прийняття виконання зобов'язання через втрату інтересу та просило повернути кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 11);

- позивачем не подано доказів заподіяння йому моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- плівки (оригінал-макети) передані позивачем відповідачеві в момент укладення Договору;

- 27.12.2005 відповідачем надіслано позивачу сигнальний примірник видання, що підтверджується видатковою накладною та не заперечується сторонами у справі (а.с. 26);

- Договір не містить положень щодо обов'язку Товариства здійснювати доставку виготовленої продукції Підприємству;

- позивач отримав замовлену за Договором продукцію на суму 26 160 грн., а саме: 27.12.2005 на суму 160 грн., 15.02.2006 на суму 14 000 грн. та 09.10.2007 на суму 12 000 грн.;

- Товариство зберігання виготовленої для Підприємства продукції на власному складі протягом тривалого строку послідовно пояснює наданням додаткової послуги для зручності позивача; ці доводи Підприємством не спростовано;    

- наявність на складі відповідача продукції в кількості 1 384 примірників замовленого за Договором видання підтверджується експертним висновком (а.с. 49);

- позивачем не подано доказів несвоєчасного (з пропуском встановленого Договором тридцятиденного строку) виконання замовлення відповідачем;

- позивачем не подано доказів на підтвердження власних доводів щодо неодноразових звернень до відповідача з вимогами отримати замовлену продукцію.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства боргу за Договором, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною третьою статті 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції на відміну від суду першої інстанції, дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності та повно встановивши фактичні взаємовідносини сторін спору, на підставі з'ясованих ним фактів [зокрема, щодо: дати одержання позивачем сигнального примірника (27.12.2005); отримання позивачем більшої частини замовлення в декілька прийомів на протязі тривалого періоду (з грудня 2005 року по жовтень 2007 року); наявності виготовленої за Договором продукції на складі Товариства та її тривалого зберігання відповідачем; відсутності доказів несвоєчасного виконання Товариством зобов'язань за Договором] дійшов обґрунтованого висновку стосовно необхідності повної відмови в задоволенні даного позову.

Твердження скаржника щодо недоведеності фактичних обставин, визнаних апеляційним судом встановленими, не можуть бути підставами для задоволення вимог Підприємства, оскільки відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2008 зі справи № 8/400-08 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури "Дніпро" –без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                               Б.Львов