Постанова

від 21.01.2009 по справі 3/498-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/498-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 січня 2009 р.                                                                                    № 3/498-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючий,

                                         Воліка І.М.,

                                         Ковтонюк Л.В.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дніпропетровської обласної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2007 року у справі № 3/498-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНС", Дніпропетровська область,  до  Дніпропетровського обласного орендного підрядного спеціалізованого підприємства "Дорожник", м. Дніпропетровськ, про визнання права власності,

за участю представників:

позивача –не з'явився                                

відповідача –Никифоров А.С. (дов. від 20.01.2009)

скаржника –Смирний О.С. (дов. № вих -2061/0/2-08 від 23.12.2008)

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2007 року позивач –ТОВ "РЕНС" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Дніпропетровського обласного орендного підрядного спеціалізованого підприємства "Дорожник" про визнання права власності.

Вказував, що 10.01.2002 між Дніпропетровським обласним орендним підрядним спеціалізованим підприємством "Дорожник" (лізингодавець) та  ТОВ фірма "Кассіопея" (лізингоодержувач) укладено договір лізингу нерухомого майна               №10/01 ЛН, відповідно до умов якого лізингодавець передає, а лізингоодержувача отримує в платне користування на умовах оперативного лізингу належну лізингодавцеві на праві власності виробничу базу, що розташована під №15-А по вул. Харківська в м. Павлоград, Дніпропетровської області та складається з гаражних боксів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, загальною площею 633,4 м.кв., Літ. №5,  гаражних боксів з навісами №19, загальною площею 304,7 кв.м. Літ.№10, одноповерхової цегляної будівлі контори, площею 219,6 кв.м., Літ.№1, одноповерхового шлакоблочного цеху, площею 136,6 кв.м., Літ.№21, будівлі ТП, Літ.№3, будівлі складу з рампою, площею 142,0 кв.м., Літ. №6, бітумосховища, Літ.№15, побутового приміщення, площею 128,9 кв.м., Літ.№20, одноповерхової цегляної будівлі оздоровчого центру з навісом, площею 56, 7 кв.м., Літ.№8, вбудованого приміщення котельні, площею 116,2 кв.м., Літ.№20, під'їзної залізничної колії, довжиною 300 метрів, №25, під'їзної залізничної колії, довжиною 131 метр, №28, гідро-розподільника, складу паливно-мастильних матеріалів, приміщення  прохідної Літ №34, асфальтових мостінь, площею 457 кв.м., огорожі, площею 4 080 м.               

Також, 10.01.2002 між сторонами укладено договір лізингу рухомого майна           № 11/02 ЛД, відповідно до умов якого лізингодавець передає, а лізингоодержувача отримує в платне користування на умовах оперативного лізингу об'єкти рухомого майна, що належать лізингодавцю на праві власності, а саме: трактор ЮМЗ 6АКЛ №64, 1996 р.в., автомобіль КРАЗ -6510 держ. № 03884 АВ, автомобіль КРАЗ-256-Б держ. №7164 ДНУ, автогрейдер ДЗ-180 №368, 1997 р.в., битовка пересувна №366, 1996 р.в., гідро-навантажувач L34 Staleva Vola №108, 1987 р.в., асфальтозмішувач ДС –158 №139, 1991 р.в., автомашина КДМ №144, 1992 р.в., причіпна цистерна №297, 1990 р.в., зварювальний апарат №137, 1991 р.в., каток ДУ-50 №141, 1992 р.в., плуг №146, 1992 р.в., компрессор ПКСД-5 №367, 1997 р.в., котел паровий Е-1-09Г  №322, 1998 р.в.        

Посилаючись на те, що згідно додаткових угод №1 від 10.09.2002 про заміну сторони у вказаних договорах ТОВ "РЕНС" є правонаступником прав та обов'язків лізингоодержувача, який виконав свої договірні зобов'язання у повному обсязі відповідно до умов договору, –позивач просив визнати за ним право власності на виробничу базу, яка розташована під №15-А по вул. Харківська в м. Павлоград, Дніпропетровської області та на вказані об'єкти рухомого майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2007 року (суддя Юзіков С.Г.), позов задоволено частково.

Постановлено визнати за ТОВ "РЕНС" право власності на виробничу базу, що розташована під №15-А по вул. Харківська в м. Павлоград, Дніпропетровської області та складається з гаражних боксів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, загальною площею 633,4 м.кв., Літ. №5,  гаражних боксів з навісами №19, загальною площею 304,7 кв.м. Літ.№10, одноповерхової цегляної будівлі контори, площею 219,6 кв.м., Літ.№1, одноповерхового шлакоблочного цеху, площею 136,6 кв.м., Літ.№21, будівлі ТП, Літ.№3, будівлі складу з рампою, площею 142,0 кв.м., Літ. №6, бітумосховища, Літ.№15, побутового приміщення, площею 128,9 кв.м., Літ.№20, одноповерхової цегляної будівлі оздоровчого центру з навісом, площею 56, 7 кв.м., Літ.№8, вбудованого приміщення котельні, площею 116,2 кв.м., Літ.№20, гідро-розподільника, складу паливно-мастильних матеріалів, приміщення  прохідної Літ №34, асфальтових мостінь, площею 457 кв.м., огорожі, площею 4 080 м.     

та на об'єкти рухомого майна, які не підлягають реєстрації у держаних органах, а саме: зварювальний апарат №137, 1991 р.в., плуг №146, 1992 р.в., компрессор ПКСД-5 №367, 1997 р.в., асфальтозмішувач ДС –158 №139, 1991 р.в., битовка пересувна №366, 1996 р.в., котел паровий Е-1-09Г №322, 1998 р.в.

Решту позовних вимог залишено без розгляду.

В частині задоволення позову, судове рішення мотивоване посиланнями на         ст. 10 Закону України "Про лізинг" (в редакції, яка діяла на момент укладення договорів) згідно якої, право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу, що було виконане позивачем у повному обсязі відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

В частині залишення позову без розгляду судове рішення мотивоване посиланнями на невиконання відповідачем вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та неподання ним правовстановлюючих документів на спірні під'їзні залізничні колії, трактор, автомобілі КРАЗ, автогрейдер, гідро-навантажувач, автомашину КДМ, причіпну цистерну та каток.

У касаційній скарзі особа, що не була залучена до участі у справі –Дніпропетровська обласна рада, посилаючись на те, що оскаржуване рішення стосується її прав та обов'язків, просила рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкти рухомого та нерухомого                                                      майно, що було предметом договорів лізингу.

За змістом ст.806 ЦК України та ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, яка діяла на момент укладення договору)  майно, що передається у користування на умовах лізингу має належати лізингодавцю  виключно на праві власності.

Судом встановлено, що лізингодавцем  спірного майна за договором лізингу нерухомого майна №10/01 ЛН від 10.01.2002 та за договором лізингу рухомого майна № 11/02 ЛД від 10.01.2002 було Дніпропетровське обласне орендне підрядне спеціалізоване підприємством "Дорожник" (відповідач).

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що право власності відповідача на спірне майно підтверджується генеральним планом (схемою)  земельної ділянки під №15а по вул. Харківська в м. Павлограді Дніпропетровської області та наявним в матеріалах справи переліком рухомого майна, яке знаходиться на балансі відповідача.

Такі висновки господарського суду не можна вважати законними та обґрунтованими, з таких підстав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України та ст.ст. 2, 4 Закону України "Про власність" (чинного на момент укладення договору) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України  та ст.2 Закону України "Про власність" (чинного на момент укладення договору) зміст права власності складають  право  володіння,  право користування  та право розпоряджання своїм майном.

В генеральному плані (схемі) земельної ділянки під №15а по вул. Харківська в м. Павлограді Дніпропетровської області, на який посилався суд, як на підставу права власності відповідача на спірне майно, останній значиться лише як володілець вказаної земельної ділянки.

Володільцем майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право  володіння є однією з правомочностей власника майна, а також різновидом речових прав на чуже майно і може виникнути на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.  

Також, слід зазначити, що право власності, як суб'єктивне право особи на річ, зокрема, об'єкти нерухомого майна є титульним правом і передбачає наявність правовстановлюючих документів, які підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна визначений Додаток1 до             п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7.02 2002 N 7/5) 

Генеральний план (схема) земельної ділянки не є правовстановлюючим документом і не може підтверджувати право власності відповідача на спірну виробнича базу, яка розташована на вказаній земельній ділянці.

З огляду на викладене, суд першої інстанції всупереч вимог ст.43 ГПК України не з'ясував до об'єктів якої форми власності належить спірне мано, який його правовий режим, на якій правовій підставі відповідач володіє вказаним майном та відповідно дійшов необгрунтованого й передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Між тим, оскаржуючи рішення суду, Дніпропетровська обласна рада посилається на те, що спірне майно належить до об'єктів права комунальної власності і знаходиться в управлінні Дніпропетровської обласної ради, а Дніпропетровське обласне орендне підрядне спеціалізоване підприємство "Дорожник" є орендарем вказаного майна на підставі договору оренди від 30.07.1993.

На підтвердження вказаних посилань скаржником до касаційної скарги додані відповідні документи, які не  досліджувались судом першої інстанції та не можуть бути оцінені судом касаційної інстанції, оскільки, згідно імперативних вимог  ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Також, слід зазначити, що місцевий господарський суд допустив істотне порушення норм процесуального права, оскільки безпідставно залишив без розгляду позовні вимоги про визнання права власності на під'їзну залізничну колію довжиною 300 метрів, №25, під'їзну залізничну колію довжиною 131 метр, №28, трактор ЮМЗ 6АКЛ №64, 1996 р.в., автомобіль КРАЗ -6510 держ. № 03884 АВ, автомобіль КРАЗ-256-Б держ.№7164 ДНУ, автогрейдер ДЗ-180, №368 1997 р.в., гідро-навантажувач, L34 Staleva Vola №108, 1987 р.в., автомашина КДМ №144, 1992 р.в., причіпна цистерна №297, 1990 р.в., каток ДУ-50, №141, 1992 р.в., плуг, №146, 1992 р.в. та про зобов'язання відповідача здійснити зняття з реєстраційного обліку рухоме майно.

Так, оскаржуваний судовий акт не містить посилань на відповідну норму процесуального права на підставі якої вказані позовні вимоги підлягали залишенню без розгляду.

Посилання господарського суду на ненадання позивачем правовстановлюючих документів на вказане майно є необгрунтованим, з таких підстав.

Господарський суд ухвалою від 29.11.2007 витребував у сторін правовстановлюючі документи на спірне рухоме та нерухоме майно і відклав розгляд справи на 24.12.2007.  На виконання ухвали відповідач надав суду довідку про майно, що знаходиться на балансі Дніпропетровського обласного орендного підрядного спеціалізованого підприємства "Дорожник", яка за змістом вимог чинного законодавства не є правовстановлюючим документом.

24.12.2007 господарський суд розглянув справу та постановив оскаржуване рішення.

При цьому, суд не з'ясував чому сторони не подали витребувані правовстановлюючі документи та всупереч ст.ст.38, 43 ГПК України не вжив відповідних заходів до з'ясування усіх суттєвих обставин справи та правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 11110  підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин, оскаржуване рішення суду стосується прав та обов'язків Дніпропетровської обласної ради, яка уповноважена здійснювати управління об'єктами права комунальної власності.  

У зв'язку з наведеним рішення підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.    

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11110 -11112, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2007 року у справі № 3/498-07 скасувати.

3.Справу № 3/498-07 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі.

Головуючий:                                                                            Н.Г. Дунаєвська

Судді:                                                                                        І.М. Волік

                                                                                                           Л.В. Ковтонюк