Постанова
від 22.01.2013 по справі 2а-12723/12/0170/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2013 р. (15:10) Справа №2а-12723/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0008432204 від 30.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 388000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 310400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77600,00 грн. та № 0008442204 від 30.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 513670 грн., у тому числі за основним платежем - 410936,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 102734,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що у контрагентів позивача - фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» відсутній об'єкт оподаткування, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, основні фонди та інші виробничі потужності, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що, в свою чергу, на думку податкового органу свідчить про нікчемність укладених правочинів, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарська операція з придбання робіт у контрагентів позивача має реальний характер, отримання позивачем робіт та їх подальша передача замовнику з метою отримання прибутку підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню. Крім того, позивач вказує, що податковий орган не має повноважень на визнання правочинів нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2012 за клопотанням представника позивача зупинено провадження у справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2012 провадження у справі поновлено.

Позивач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Під час розгляду справи представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, приймаючи до уваги клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутністю, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 30448541) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Залізничної районної ради м. Сімферополя 01.07.1999р.

Відповідно до довідки серії АБ №683654 від 11.10.2012 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основним видом економічної діяльності підприємства є, зокрема, Будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" з питань взаємовідносин з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки був складений акт від 19.10.2012р. №7832/22-8/30448541 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008432204 від 30.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 388000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 310400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77600,00 грн.;

- № 0008442204 від 30.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 513670,00 грн., у тому числі за основним платежем - 410936,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 102734,10 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 388000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 310400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77600,00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Декор-СВ" п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 310400,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 513670 грн., у тому числі за основним платежем - 410936,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 102734,10 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення "Декор-СВ" п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012 р. на суму 1643745,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання робіт у контрагентів - фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 410936,25 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток та було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення 0008442204 від 30.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 513670 грн., у тому числі за основним платежем - 410936,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 102734,10 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» були сформовані позивачем у період 2009 - 2010 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ІІІ розділ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств» набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ТОВ "Декор-СВ" до валових витрат у 3,4 кварталі 2009 р. та 2,4 кварталі 2010 р. включені витрати по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів: фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Декор-СВ" в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 були завищені валові витрати на суму 1643745,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 410936,25 грн., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом збільшено грошове зобов'язання з податку на прибутку.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ " Декор-СВ " необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання робіт у контрагентів: фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки робіт.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, відповідно до яких встановлено, нікчемність укладених угод з постачальниками та покупцями.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ "Декор-СВ" за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Декор-СВ" по взаємовідносинах з ТОВ БВП «Строитель Плюс», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ " Декор-СВ " та ТОВ БВП «Строитель Плюс» було укладено договір надання послуг, відповідно до якого ТОВ БВП «Строитель Плюс» (Виконавець) бере на себе зобов'язання по виконанню робіт спеціальним транспортом та механізмами на об'єктах замовника, а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти вказані послуги та сплатити їх. Вартість послуг вказується в актах здачі-прийняття робіт.

На виконання умов вказаного договору ТОВ БВП «Строитель Плюс» виконало роботи автокраном на користь позивача на загальну суму 86400,00 грн., у тому числі ПДВ 14400,00 грн. (вартість без ПДВ 72000,00 грн.), що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2188 від 25.10.2010р.

А відтак, за датою отримання вказаних робіт, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 р. суму у розмірі 72000,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ " Декор-СВ " та ТОВ БВП «Строитель Плюс» був складений акт про зарахування взаємних вимог, відповідно до якого на час підписання зазначеного акту залишок кредиторської заборгованості ТОВ " Декор-СВ " перед ТОВ БВП «Строитель Плюс» складає 35683,02 грн., згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2188 від 25.10.2010р.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Декор-СВ" по взаємовідносинах з фірмою «Капитель Плюс», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що фірма «Капитель Плюс» є спеціалізованою будівельною організацією відповідно до ліцензії серії АВ №195348 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із будівництвом(згідно з переліком) з 22.12.2006р.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ " Декор-СВ " та фірмою «Капитель Плюс» було укладено ряд договорів, а саме:

- договір надання послуг № 312 від 04.05.2009р., відповідно до якого фірма «Капитель Плюс» (виконавець) надає в розпорядження замовника свій персонал будівельників забезпечених інструментом і технікою для виконання обсягу будівельних робіт на об'єкті замовника, а саме будівництво аквапарку, який розташований за адресою смт. Кирилівка Запоріжської області, а Замовник в свою чергу зобов'язується сплатити отримані послуги від Виконавця у залежності від кількості будівельників;

- договір № 615 від 01.09.2009р., відповідно до якого фірма «Капитель Плюс» (виконавець) бере на себе зобов'язання власними силами з використанням свого спеціального транспорту, а також будівельних машин та механізмів виконати роботи на об'єктах ТОВ " Декор-СВ " (замовника), а Замовник в свою чергу зобов'язується сплатити вказані послуги виконавця відповідно до умов зазначеного договору;

- договір субпідряду № 32/10-П/341 від 28.04.2010р., відповідно до якого Субпідрядник (фірма «Капитель Плюс») приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по монтажу водних гірок на об'єкті «Аквапарк», який розташований за адресою смт. Кирилівка Запоріжської області, в встановлені наявним договором строки, а Підрядник (ТОВ " Декор-СВ ") зобов'язується забезпечити фінансування робіт, виконаних Субпідрядником та прийняти зазначені у договорі роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника.;

- договір субпідряду № 33/10-П/343 від 28.04.2010р., відповідно до якого Субпідрядник (фірма «Капитель Плюс») приймає на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт по встановленню устаткування для функціонування «Ленивої реки» на об'єкті «Аквапарк», який розташований за адресою смт. Кирилівка Запоріжської області, у встановлені наявним договором строки, а Підрядник (ТОВ " Декор-СВ ") зобов'язується забезпечити фінансування робіт, виконаних Субпідрядником та прийняти зазначені у договорі роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника;

- договір субпідряду № 34/10-П/342 від 28.04.2010р., відповідно до якого Субпідрядник (фірма «Капитель Плюс») приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по монтажу устаткування для систем фільтрації та дезінфекції води в басейнах на об'єкті «Аквапарк», який розташований за адресою смт. Кирилівка Запоріжської області, у встановлені наявним договором строки, а Підрядник (ТОВ " Декор-СВ ") зобов'язується забезпечити фінансування робіт, виконаних Субпідрядником та прийняти зазначені у договорі роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника;

- договір субпідряду № 35/10-П/340 від 28.04.2010р., відповідно до якого Субпідрядник (фірма «Капитель Плюс») приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по монтажу устаткування для циркуляції насосного обладнання водних гірок на об'єкті «Аквапарк», який розташований за адресою смт. Кирилівка Запоріжської області, в встановлені наявним договором строки, а Підрядник (ТОВ " Декор-СВ ") зобов'язується забезпечити фінансування робіт, виконаних Субпідрядником та прийняти зазначені у договорі роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника;

- договір субпідряду № 03/06-П/425 від 01.06.2010р., відповідно до якого Субпідрядник (фірма «Капитель Плюс») приймає на себе зобов'язання по виконанню загальнобудівничих робіт на об'єкті «Аквапарк», який розташований за адресою смт. Кирилівка Запоріжської області, в встановлені наявним договором строки, а Підрядник (ТОВ " Декор-СВ ") зобов'язується забезпечити фінансування робіт, виконаних Субпідрядником та прийняти зазначені у договорі роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника;

- договір субпідряду № 01/06-П/424 від 01.06.2010р., відповідно до якого Субпідрядник (фірма «Капитель Плюс») приймає на себе зобов'язання по виконанню обробних робіт на об'єкті «Аквапарк», який розташований за адресою смт. Кирилівка Запоріжської області, в встановлені наявним договором строки, а Підрядник (ТОВ " Декор-СВ ") зобов'язується забезпечити фінансування робіт, виконаних Субпідрядником та прийняти зазначені у договорі роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника;

- договір субпідряду № 40/10-С/969 від 30.11.2010р., відповідно до якого Субпідрядник (фірма «Капитель Плюс») приймає на себе зобов'язання по будівництву басейнів на території Туристичного готелю підвищеної комфортності «Яночка», а Підрядник (ТОВ " Декор-СВ ") зобов'язується забезпечити фінансування робіт, виконаних Субпідрядником та прийняти зазначені у договорі роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника;

- договір субпідряду № 41/10-С/970 від 30.11.2010р., відповідно до якого Субпідрядник (фірма «Капитель Плюс») приймає на себе зобов'язання по виконанню ремонтно-відновлювальних робіт у басейні на території санаторію «Гірський», який розташований за адресою: м. Ялта, п. Ливадія 1, а Підрядник (ТОВ " Декор-СВ ") зобов'язується забезпечити фінансування робіт, виконаних Субпідрядником та прийняти зазначені у договорі роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника;

- договір субпідряду № 42/10-С/971 від 30.11.2010р., відповідно до якого Субпідрядник (фірма «Капитель Плюс») приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з будівництва басейну на території ТОВ «Нова Алушта», який розташований за адресою м. Алушта, вул. Сергія-Ценського, 41, а Підрядник (ТОВ " Декор-СВ ") зобов'язується забезпечити фінансування робіт, виконаних Субпідрядником та прийняти зазначені у договорі роботи. Роботи виконуються з матеріалів замовника.

На виконання умов вказаних договорів фірма «Капитель Плюс» на користь позивача надала послуги та виконала будівельні та монтажні роботи, що підтверджується наступними документами:

- у липні - вересні 2009р. - акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № б/н від 31.07.2009р., на загальну суму 110094,66 грн., у тому числі ПДВ 18349,11 грн. (вартість без ПДВ 91745,55 грн.), акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № б/н від 30.09.2009р., на загальну суму 394086,00 грн., у тому числі ПДВ 65681,00 грн. (вартість без ПДВ 328405,00 грн.), акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № б/н від 30.09.2009р., на загальну суму 311688,00 грн., у тому числі ПДВ 51948,00 грн. (вартість без ПДВ 259740,00 грн.), акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № б/н від 30.10.2009р., на загальну суму 35904,00 грн., у тому числі ПДВ 5984,00 грн. (вартість без ПДВ 29920,00 грн.) та акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2 та КБ-3)

- у травні 2010р. - акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № 737 від 31.05.2010р. на загальну суму 247650,00 грн., у тому числі ПДВ 41275,00 грн. (вартість без ПДВ 206375,00 грн.), № 1 від 31.05.2010р. на загальну суму 51408,00 грн., у тому числі ПДВ 8568,00 грн. (вартість без ПДВ 42840,00 грн.), № 2 від 31.05.2010р. на загальну суму 103891,20 грн., у тому числі ПДВ 17315,20 грн. (вартість без ПДВ 86576,00 грн.), № 2 від 31.05.2010р. на загальну суму 7650,00 грн., у тому числі ПДВ 1275,00 грн. (вартість без ПДВ 6375,00 грн.), № 1 від 31.05.2010р. на загальну суму 27134,40 грн., у тому числі ПДВ 4522,40 грн. (вартість без ПДВ 22612,00 грн.), № 3 від 31.05.2010р. на загальну суму 29829,60 грн., у тому числі ПДВ 4971,60 грн. (вартість без ПДВ 24858,00 грн.), № 4 від 31.05.2010р. на загальну суму 62370,00 грн., у тому числі ПДВ 10395,00 грн. (вартість без ПДВ 51975,00 грн.), № 4 від 31.05.2010р. на загальну суму 114562,80 грн., у тому числі ПДВ 19093,80 грн. (вартість без ПДВ 95469,00 грн.), № 1 від 31.05.2010р. на загальну суму 33241,20 грн., у тому числі ПДВ 5540,20 грн. (вартість без ПДВ 27701,00 грн.), № 2 від 31.05.2010р. на загальну суму 63926,40 грн., у тому числі ПДВ 10654,40 грн. (вартість без ПДВ 53272,00 грн.),

- у червні 2010р. -акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № 1 від 30.06.2010р. на загальну суму 63066,10 грн., у тому числі ПДВ 10511,02 грн. (вартість без ПДВ 52555,08 грн.), № 1 від 30.06.2010р. на загальну суму 59780,00 грн. (роботи по будівництву відповідно до довідки вартості виконаних робіт від 30.06.2010р.), у тому числі ПДВ 9963,33 грн. (вартість без ПДВ 49816,67 грн.),

- у грудні 2010р. - акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № 1 від 30.12.2010р. на загальну суму 27540,00 грн. (роботи по будівництву відповідно до довідки вартості виконаних робіт від 30.12.2010р.(том І, а.с.140), у тому числі ПДВ 4590,00 грн. (вартість без ПДВ 22950,00 грн.), № 1 від 30.12.2010р. на загальну суму 41436,76 грн. (роботи по будівництву відповідно до довідки вартості виконаних робіт від 30.12.2010р.(том І, а.с.142)), у тому числі ПДВ 6906,13 грн. (вартість без ПДВ 34530,63 грн.), № 1 від 30.12.2010р. на загальну суму 100835,23 грн. (роботи по будівництву відповідно до довідки вартості виконаних робіт від 30.12.2010р.(том І, а.с.145)), у тому числі ПДВ 16705,87 грн. (вартість без ПДВ 84029,36 грн.). Загалом було отримано робіт (послуг) на загальну суму 1886094,00 грн., у тому числі ПДВ 314349,00 грн. (вартість без ПДВ 1571745,00 грн.)

А відтак, по факту отримання робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та актами здачі-прийняття робіт(надання послуг), відповідно вимог підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 у позивача виникло право на формування валових витрат у 3 кварталі 2009р., 4 кварталі 2009 року, 2 кварталі 2010р. та 4 кварталі 2010р. у сумі 1571745,00 грн.

Судом встановлено, що вартість отриманих робіт(послуг) була сплачена позивачем, що підтверджується виписками банку № 498 від 18.11.2009р., № 439 від 03.11.2009р., № 389 від 14.10.2009р., № 255 від 13.08.2009р., № 540 від 09.08.2010р., № 126 від 29.11.2011р., № 179 від 14.12.2011р. Загалом позивачем здійснена оплати виконаних робіт(послуг) по вказаним договорам у сумі 1886094,00 грн.

Таким чином, при дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, по взаємовідносинах з ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірмою «Капитель Плюс» у 3 кварталі 2009р., 4 кварталі 2009 року, 2 кварталі 2010р. та 4 кварталі 2010р., судом встановлено, що ТОВ "Декор-СВ" до складу валових витрат було віднесено витрат на загальну суму 1643745,00 грн. (вартість без ПДВ), що підтверджується актами прийому виконаних робіт та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відповідні податкові періоди.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих робіт (послуг) від ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс» у 3 кварталі 2009р., 4 кварталі 2009 року, 2 кварталі 2010р. та 4 кварталі 2010р. з господарською діяльністю позивача, судом встановлене наступне.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Декор-СВ» уклало ряд договорів:

- з ТОВ «Нова Алушта» - договори підряду № 34/07 від 17.12.2007р. та № 35/07 від 17.12.2007р. відповідно до яких, Замовник (ТОВ «Нова Алушта») доручає, а Підрядник (ТОВ «Декор-СВ») зобов'язується виконати монтажні та будівельні роботи на території ТОВ «Нова Алушта» (м. Алушта, вул. Сергій-Ценського, 41);

- з ТОВ «Кирилівський Аквамир» - договори підряду № 30/08 від 01.10.2008р., № 33/08-П від 01.10.2008р., № 32/08-П від 01.10.2008р., № 34/08-П від 01.10.2008р., № 35/08-П від 01.10.2008р., № 1/09-П від 28.04.2009р., № 1/09-П від 28.04.2009р. відповідно до яких Замовник (ТОВ «Кирилівський Аквамир») доручає, а Підрядник (ТОВ «Декор-СВ») зобов'язується виконати монтажні та будівельні роботи на об'єкті Замовника, який знаходиться за адресою: Запоріжська область, смт. Кирилівка;

- з ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим» - договір підряду № 6/10-П від 30.04.2010р., відповідно до якого Замовник (ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим») доручає, а Підрядник (ТОВ «Декор-СВ») зобов'язується виконати роботи по будівництву підземної споруди, яка знаходиться за адресою м. Севастополь, вул. Паркова, 11;

- з ТОВ «Сінтезис Інжиниринг» - договір будівельного підряду № 25/10-П від 26.08.2010р., відповідно до якого Замовник (ТОВ «Сінтезис Інжиниринг») доручає, а Підрядник (ТОВ «Декор-СВ») зобов'язується виконати будівельні роботи на території Туристичного готелю підвищеної комфортності «Яночка»;

- з ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський» - договір підряду № 26/10-П від 07.09.2010р., відповідно до якого Замовник (ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський») доручає, а Підрядник (ТОВ «Декор-СВ») приймає на себе зобов'язання по виконанню ремонтно-відновлювальних робіт у басейні на території санаторію «Гірський»;

Судом встановлено, що роботи, отримані від ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс», були передані замовникам, а саме: ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим», ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський», ТОВ «Сінтезис Інжиниринг», ТОВ «Кирилівський Аквамир» та ТОВ «Нова Алушта», що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт за липень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., травень 2010р., червень 2010р. та грудень 2010р.

Як вбачається з актів прийому виконаних підрядних робіт позивачем для ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим», ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський», ТОВ «Сінтезис Інжиниринг», ТОВ «Кирилівський Аквамир» та ТОВ «Нова Алушта», об'єкти на яких виконувались монтажні та будівельні роботи та були надані послуги (надання в розпорядження позивача будівельників для виконання робіт на об'єктах замовників) співпадають з об'єктами, на яких виконувались роботи ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірмою «Капитель Плюс» для позивача, що було встановлено судом під час дослідження та аналізу актів прийому виконаних підрядних робіт позивача у розрізі замовників - ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим», ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський», ТОВ «Сінтезис Інжиниринг», ТОВ «Кирилівський Аквамир» та ТОВ «Нова Алушта» з субпідрядниками - ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс».

Таким чином, по даті передачі робіт (послуг) замовнику у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкту оподаткування податку на прибуток.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням вказаних робіт (наданням послуг), були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями та податковими накладними, які виписав позивач по факту виконання робіт (надання послуг) для ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим», ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський», ТОВ «Сінтезис Інжиниринг», ТОВ «Кирилівський Аквамир» та ТОВ «Нова Алушта».

Таким чином, при передачі робіт (послуг), отриманих від ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс», позивачем було отримано економічну вигоду, що призвело до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 1643745,00 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 1643745,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у 3 кварталі 2009р., 4 кварталі 2009 року, 2 кварталі 2010р. та 4 кварталі 2010р.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «Декор-СВ» виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням робіт (послуг) у ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс» на суму 1643745,00 грн., оскільки за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 1643745,00 грн., у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення про збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 513610,35 грн., у тому числі за основним платежем 410936,25 грн. (1643745,00 х 25%) та за штрафними (фінансовими) санкціями 102734,10 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0008432204 від 30.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 388000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 310400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77600,00 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс» був сформований позивачем у періоді 2009-2010 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість".

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Як вбачається з висновків акту перевірки, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ТОВ «Декор-СВ» було завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів - фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., на загальну суму 328749,00 грн.

Розбіжність у висновках акту перевірки та у сумі збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (за податковим повідомленням - рішенням № 0008432204 від 30.10.2012р.) у розмірі 18349,00 грн., виникла в результаті того, що вказана сума податкового кредиту була сформована позивачем по взаємовідносинах з фірмою «Капитель Плюс» у липні 2009р.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Згідно до підпункту 1.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Згідно 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання (п. 15.1.2 . п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Аналогічна норма знайшла відображення і у Податковому кодексі України.

Відповідно до п.102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що формування податкового кредиту позивачем по операціям з фірмою «Капитель Плюс» у липні 2009р. на загальну суму ПДВ 18349,00 грн. не повинно досліджуватись у межах названої адміністративної справи, оскільки операції, які стали підставою для нарахування податкового кредиту, вишли за межі 1095 днів.

Крім того, суд зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення податковий орган (при розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість) також не приймав до уваги формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з фірмою «Капитель Плюс» у розмірі 18349,00 грн. у липні 2009р., у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання за липень 2009р. після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України).

А відтак, враховуючи вище зазначене, суд вважає за необхідне дослідити документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів ТОВ БВП «Строитель-плюс» та фірми «Капитель Плюс», на підставі яких був сформований кредит у розмірі 310400,00 грн. (328749,00 - 18349,00).

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 310400,00 грн., у т.ч. за вересень 2009р. у сумі 117629,00 грн., за жовтень 2009р. у сумі 5984,00 грн., за травень 2010р. у сумі 138011,00 грн., за червень 2010р. у сумі 20474,00 грн., за грудень 2010р. у сумі 28302,00 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Декор-СВ" з ТОВ БВП «Строитель Плюс», суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ "Декор-СВ" було укладено ряд договорів з ТОВ БВП «Строитель Плюс».

По факту виконання вказаних робіт ТОВ БВП «Строитель Плюс» виписало ТОВ "Декор-СВ" податкову накладну № 2188 від 25.05.2010р. на загальну суму 86400,00 грн. у тому числі ПДВ 14400,00 грн. (вартість без ПДВ 72000,00 грн.).

У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку робіт відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ " Декор-СВ " виникло право на формування податкового кредиту у травні 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ БВП «Строитель Плюс» в сумі 14400,00 грн., що підтверджено податковою накладною та реєстром отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2010 року., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ БВП «Строитель Плюс» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді травня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель Плюс» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Декор-СВ" з фірмою «Капитель Плюс» суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, між ТОВ "Декор-СВ" та фірмою «Капитель Плюс» було укладено ряд договорів.

На виконання умов вищезазначених договорів, фірма «Капитель Плюс» на користь позивача надала послуги та виконала будівельні та монтажні роботи, що підтверджується наступними документами:

- вересні 2009р. - акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № б/н від 30.09.2009р., на загальну суму 394086,00 грн., у тому числі ПДВ 65681,00 грн. (вартість без ПДВ 328405,00 грн.), акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № б/н від 30.09.2009р., на загальну суму 311688,00 грн., у тому числі ПДВ 51948,00 грн. (вартість без ПДВ 259740,00 грн.), акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № б/н від 30.10.2009р., на загальну суму 35904,00 грн., у тому числі ПДВ 5984,00 грн. (вартість без ПДВ 29920,00 грн.) та акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2 та КБ-3)

- у червні 2010р. - акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № 1 від 30.06.2010р. на загальну суму 63066,10 грн., у тому числі ПДВ 10511,02 грн. (вартість без ПДВ 52555,08 грн.), № 1 від 30.06.2010р. на загальну суму 59780,00 грн. (роботи по будівництву відповідно до довідки вартості виконаних робіт від 30.06.2010р.), у тому числі ПДВ 9963,33 грн. (вартість без ПДВ 49816,67 грн.),

- у грудні 2010р. - акт здачі-прийняття робіт(надання послуг) № 1 від 30.12.2010р. на загальну суму 27540,00 грн. (роботи по будівництву відповідно до довідки вартості виконаних робіт від 30.12.2010р.(том І, а.с.140), у тому числі ПДВ 4590,00 грн. (вартість без ПДВ 22950,00 грн.), № 1 від 30.12.2010р. на загальну суму 41436,76 грн. (роботи по будівництву відповідно до довідки вартості виконаних робіт від 30.12.2010р.(том І, а.с.142)), у тому числі ПДВ 6906,13 грн. (вартість без ПДВ 34530,63 грн.), № 1 від 30.12.2010р. на загальну суму 100835,23 грн. (роботи по будівництву відповідно до довідки вартості виконаних робіт від 30.12.2010р.(том І, а.с.145)), у тому числі ПДВ 16705,87 грн. (вартість без ПДВ 84029,36 грн.). Загалом було отримано робіт (послуг) на загальну суму 1776000,00 грн., у тому числі ПДВ 296000,00 грн.

По факту виконання вказаних робіт (надання послуг) згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 фірма «Капитель Плюс» виписала ТОВ "Декор-СВ" податкові накладні: № 147 від 30.09.2009р., №1848 від 30.09.2009р., № 2065 від 30.10.2009р., № 737 від 31.05.2010р., № 730 від 31.05.2010р., № 729 від 31.05.2010р., № 732 від 31.05.2010р., № 733 від 31.05.2010р., № 731 від 31.05.2010р., № 735 від 31.05.2010р., № 734 від 31.05.2010р., № 736 від 31.05.2010р., № 738 від 31.05.2010р., № 1018 від 30.06.2010р., № 1017 від 30.06.2010р., № 2678 від 30.12.2010р., № 2677 від 30.12.2010р., № 2679 від 30.06.2010р. на загальну суму 1776000,00 грн., у тому числі ПДВ 296000,00 грн.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у вересні 2009р., жовтні 2009р., травні 2010р., червні 2010р., грудні 2010р. та включені до реєстру податкових накладних за відповідні звітні періоди 2009-2010 років.

А відтак по даті отримання платником податку робіт (послуг), що підтверджено податковими накладними, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ "Декор-СВ" виникло право на податковий кредит у вересні 2009р., жовтні 2009р., травні 2010р., червні 2010р. та грудні 2010р. на загальну суму 296000,00 грн.

Водночас по факту виписки податкової накладної, що засвідчує факт передачі робіт замовнику (ТОВ "Декор-СВ") у фірми «Капитель Плюс» (субпідрядник) відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 296000,00 грн.

Судом встановлено, що постачальник - фірма «Капитель Плюс», відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах 2009 - 2010 років по взаємовідносинам з фірмою «Капитель Плюс» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Судом встановлено, що вартість отриманих робіт(послуг) була сплачена позивачем, що підтверджується виписками банку № 498 від 18.11.2009р., № 439 від 03.11.2009р., № 389 від 14.10.2009р., № 540 від 09.08.2010р., № 126 від 29.11.2011р., № 179 від 14.12.2011р. Загалом позивачем здійснена оплати виконаних робіт(послуг) по вказаним договорам у сумі 1776000,00 грн.

Таким чином, ТОВ "Декор-СВ" по взаємовідносинах з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» був сформований податковий кредит у розмірі 310400,00 грн. (14400,00+ 296000,00)

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ "Декор-СВ" по взаємовідносинах з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» судом встановлено, що господарські операції з переліченими контрагентами здійснені у зв'язку з укладенням договорів позивача з ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим», ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський», ТОВ «Сінтезис Інжиниринг», ТОВ «Кирилівський Аквамир» та ТОВ «Нова Алушта» на виконання монтажних та будівельних робіт на об'єктах зазначених замовників, отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання робіт (послуг) у фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання робіт(послуг) від фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» булі вчинені господарські операції з придбання робіт (послуг). Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт (послуг) від фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 310400,00 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, суд зауважує, що матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт (послуг) від фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» (зокрема доказів отримання вказаного товару, робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт (послуг) саме від фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність постачальників фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» за місцезнаходженням, а також відсутність у них достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ "Декор -СВ" відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту ТОВ «Декор -СВ» від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Слід зазначити, що у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів та фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним: внаслідок укладання та виконання ТОВ «Декор - СВ» та фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» правочинів.

Суд наголошує, що відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, що без відповідних доказів про відсутність реальності поставок робіт, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012р. у справі №К/9991/50772/12.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 388000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 310400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77600,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 513670,35 грн., у тому числі за основним платежем - 410936,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 102734,10 грн. по операціям з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс», знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутком підприємств».

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0008432204 від 30.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 388000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 310400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77600,00 грн. та № 0008442204 від 30.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 513670,35 грн., у тому числі за основним платежем - 410936,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 102734,10 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.01.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 28.01.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0008432204 від 30.10.2012р. та № 0008442204 від 30.10.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" (ЄДРПОУ 30448541) 2146,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Тоскіна Г.Л.


Суд	Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення	22.01.2013
Оприлюднено	05.02.2013
Номер документу	28932863
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-12723/12/0170/15

Ухвала від 21.05.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дугаренко Ольга Володимирівна

Ухвала від 22.02.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дугаренко Ольга Володимирівна

Постанова від 22.01.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Тоскіна Г.Л.

Ухвала від 11.12.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Тоскіна Г.Л.

Ухвала від 12.11.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Тоскіна Г.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.01.2013 по справі 2а-12723/12/0170/15ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Судовий реєстр по справі —2а-12723/12/0170/15

Ухвала від 21.05.2013

Ухвала від 22.02.2013

Постанова від 22.01.2013

Ухвала від 11.12.2012

Ухвала від 12.11.2012

Постанова
від 22.01.2013 по справі 2а-12723/12/0170/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ