Ухвала

від 21.05.2013 по справі 2а-12723/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12723/12/0170/15

21.05.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 22.01.13 у справі № 2а-12723/12/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" (вул. Гоголя, 25, кв. 6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.13 у справі № 2а-12723/12/0170/15 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0008432204 від 30.10.2012 та № 0008442204 від 30.10.2012. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.05.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 19.10.2012 №7832/22-8/30448541 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0008432204 від 30.10.2012 та № 0008442204 від 30.10.2012.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що між ТОВ " Декор-СВ " та ТОВ БВП «Строитель Плюс» укладено договір надання послуг, відповідно до якого ТОВ БВП «Строитель Плюс» (Виконавець) бере на себе зобов'язання по виконанню робіт спеціальним транспортом та механізмами на об'єктах замовника, а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти вказані послуги та сплатити їх. Вартість послуг вказується в актах здачі-прийняття робіт.

На виконання умов договору ТОВ БВП «Строитель Плюс» виконало роботи автокраном на користь позивача на загальну суму 86400,00 грн., у тому числі ПДВ 14400,00 грн. (вартість без ПДВ 72000,00 грн.), що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2188 від 25.10.2010р.

Між ТОВ " Декор-СВ " та ТОВ БВП «Строитель Плюс» складений акт про зарахування взаємних вимог, відповідно до якого на час підписання зазначеного акту залишок кредиторської заборгованості ТОВ "Декор-СВ " перед ТОВ БВП «Строитель Плюс» складає 35683,02 грн., згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2188 від 25.10.2010р.

Окрім того, між ТОВ " Декор-СВ " та фірмою «Капитель Плюс» укладено ряд договорів: № 312 від 04.05.2009, договір № 615 від 01.09.2009; № 32/10-П/341 від 28.04.2010; договір субпідряду № 33/10-П/343 від 28.04.2010; № 34/10-П/342 від 28.04.2010; № 35/10-П/340 від 28.04.2010; № 03/06-П/425 від 01.06.2010; № 01/06-П/424 від 01.06.2010; № 40/10-С/969 від 30.11.2010; № 41/10-С/970 від 30.11.2010; № 42/10-С/971 від 30.11.2010.

На виконання умов вказаних договорів фірма «Капитель Плюс» на користь позивача надала послуги та виконала будівельні та монтажні роботи, що підтверджується відповідними документами.

Вартість отриманих робіт (послуг) сплачена позивачем, що підтверджується виписками банку № 498 від 18.11.2009р., № 439 від 03.11.2009р., № 389 від 14.10.2009р., № 255 від 13.08.2009р., № 540 від 09.08.2010р., № 126 від 29.11.2011р., № 179 від 14.12.2011р.

ТОВ «Декор-СВ» уклало ряд договорів:- з ТОВ «Нова Алушта» - договори підряду № 34/07 від 17.12.2007р. та № 35/07 від 17.12.2007; з ТОВ «Кирилівський Аквамир» - договори підряду № 30/08 від 01.10.2008р., № 33/08-П від 01.10.2008р., № 32/08-П від 01.10.2008р., № 34/08-П від 01.10.2008р., № 35/08-П від 01.10.2008р., № 1/09-П від 28.04.2009р., № 1/09-П від 28.04.2009; з ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим» - договір підряду № 6/10-П від 30.04.2010; з ТОВ «Сінтезис Інжиниринг» - договір будівельного підряду № 25/10-П від 26.08.2010; з ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський» - договір підряду № 26/10-П від 07.09.2010;

Роботи, отримані від ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс», були передані замовникам, що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт за липень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., травень 2010р., червень 2010р. та грудень 2010р.

Як вбачається з актів прийому виконаних підрядних робіт позивачем для ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим», ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський», ТОВ «Сінтезис Інжиниринг», ТОВ «Кирилівський Аквамир» та ТОВ «Нова Алушта», об'єкти на яких виконувались монтажні та будівельні роботи та були надані послуги (надання в розпорядження позивача будівельників для виконання робіт на об'єктах замовників) співпадають з об'єктами, на яких виконувались роботи ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірмою «Капитель Плюс» для позивача, що було встановлено судом під час дослідження та аналізу актів прийому виконаних підрядних робіт позивача у розрізі замовників - ТОВ «Будівельна компанія Форум Крим», ТОВ «Атомпромздравниця «Санаторій «Гірський», ТОВ «Сінтезис Інжиниринг», ТОВ «Кирилівський Аквамир» та ТОВ «Нова Алушта» з субпідрядниками - ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс».

Таким чином, по даті передачі робіт (послуг) замовнику у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкту оподаткування податку на прибуток.

Враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334, а тому витрати у сумі 1643745,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у 3 кварталі 2009р., 4 кварталі 2009 року, 2 кварталі 2010р. та 4 кварталі 2010р.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

Податковий кредит по операціям з ТОВ БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капитель Плюс» був сформований позивачем у періоді 2009-2010 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість".

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вбачається з висновків акту перевірки, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ТОВ «Декор-СВ» завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів - фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., на загальну суму 328749,00 грн.

Згідно 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що формування податкового кредиту позивачем по операціям з фірмою «Капитель Плюс» у липні 2009р. на загальну суму ПДВ 18349,00 грн. не повинно досліджуватись у межах названої адміністративної справи, оскільки операції, які стали підставою для нарахування податкового кредиту, вишли за межі 1095 днів.

При винесені податкового повідомлення-рішення податковий орган (при розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість) також не приймав до уваги формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з фірмою «Капитель Плюс» у розмірі 18349,00 грн. у липні 2009р., у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання за липень 2009р. після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України).

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ "Декор-СВ" за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Як було зазначено вище, між ТОВ "Декор-СВ" було укладено ряд договорів з ТОВ БВП «Строитель Плюс».

На виконання умов вказаного договору ТОВ БВП «Строитель Плюс» виконало роботи автокраном на користь позивача на загальну суму 86400,00 грн., у тому числі ПДВ 14400,00 грн. (вартість без ПДВ 72000,00 грн.), що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2188 від 25.10.2010р.

По факту виконання вказаних робіт ТОВ БВП «Строитель Плюс» виписало ТОВ "Декор-СВ" податкову накладну № 2188 від 25.05.2010р. на загальну суму 86400,00 грн. у тому числі ПДВ 14400,00 грн. (вартість без ПДВ 72000,00 грн.).

Між ТОВ " Декор-СВ " та ТОВ БВП «Строитель Плюс» складений акт про зарахування взаємних вимог, відповідно до якого на час підписання зазначеного акту залишок кредиторської заборгованості ТОВ " Декор-СВ " перед ТОВ БВП «Строитель Плюс» складає 35683,02 грн., згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2188 від 25.10.2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку робіт відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ " Декор-СВ " виникло право на формування податкового кредиту у травні 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ БВП «Строитель Плюс» в сумі 14400,00 грн., що підтверджено податковою накладною та реєстром отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2010 року., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді травня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель Плюс» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Між ТОВ "Декор-СВ" та фірмою «Капитель Плюс» було укладено ряд договорів.

На виконання умов вищезазначених договорів, фірма «Капитель Плюс» на користь позивача надала послуги та виконала будівельні та монтажні роботи, що підтверджується відповідними документами.

По факту виконання вказаних робіт (надання послуг) згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 фірма «Капитель Плюс» виписала ТОВ "Декор-СВ" податкові накладні: № 147 від 30.09.2009р., №1848 від 30.09.2009р., № 2065 від 30.10.2009р., № 737 від 31.05.2010р., № 730 від 31.05.2010р., № 729 від 31.05.2010р., № 732 від 31.05.2010р., № 733 від 31.05.2010р., № 731 від 31.05.2010р., № 735 від 31.05.2010р., № 734 від 31.05.2010р., № 736 від 31.05.2010р., № 738 від 31.05.2010р., № 1018 від 30.06.2010р., № 1017 від 30.06.2010р., № 2678 від 30.12.2010р., № 2677 від 30.12.2010р., № 2679 від 30.06.2010р. на загальну суму 1776000,00 грн., у тому числі ПДВ 296000,00 грн., які отримані позивачем у вересні 2009р., жовтні 2009р., травні 2010р., червні 2010р., грудні 2010р. та включені до реєстру податкових накладних за відповідні звітні періоди 2009-2010 років.

Тобто, по даті отримання платником податку робіт (послуг), що підтверджено податковими накладними, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ "Декор-СВ" виникло право на податковий кредит у вересні 2009р., жовтні 2009р., травні 2010р., червні 2010р. та грудні 2010р. на загальну суму 296000,00 грн.

Водночас по факту виписки податкової накладної, що засвідчує факт передачі робіт замовнику (ТОВ "Декор-СВ") у фірми «Капитель Плюс» (субпідрядник) відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 296000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що вартість отриманих робіт(послуг) сплачена позивачем, що підтверджується виписками банку № 498 від 18.11.2009р., № 439 від 03.11.2009р., № 389 від 14.10.2009р., № 540 від 09.08.2010р., № 126 від 29.11.2011р., № 179 від 14.12.2011р. Загалом позивачем здійснена оплати виконаних робіт (послуг) по вказаним договорам у сумі 1776000,00 грн.

Таким чином, ТОВ "Декор-СВ" по взаємовідносинах з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» був сформований податковий кредит у розмірі 310400,00 грн. (14400,00+ 296000,00)

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» правочинів, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, судова колегія зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та фірмою «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт (послуг) від фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» (зокрема доказів отримання вказаного товару, робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт (послуг) саме від фірми «Капитель Плюс» та ТОВ БВП «Строитель Плюс» та його використання в господарської діяльності позивачем, матеріали справи не містять .

Судова колегія також зазначає, що посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм матеріального прва.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.13 у справі № 2а-12723/12/0170/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.13 у справі № 2а-12723/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко