Рішення

від 28.01.2013 по справі 5006/16/142/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.01.13 р. Справа № 5006/16/142/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «Вісмут» м.Алчевськ Луганської області

до відповідачів: 1) Приватного підприємства «Світ нерухомості» м.Донецьк,

2) Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод» м.Первомайськ Луганської області

про стягнення 1000,00грн.з відповідача 1 та 168 896,07 грн. з відповідача 2 (з урахуванням заяви від 18.12.2012р. про зменшення розміру позовних вимог),

за участю представників сторін:

від позивача: Патюк С.О. за довіреністю б/н від 01.08.2012р.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідач 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

26.11.2012року Приватне підприємство «Вісмут» м.Алчевськ Луганської області (далі - ПП «Вісмут») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Приватного підприємства «Світ нерухомості» м.Донецьк (далі - ПП «Світ нерухомості») та Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод» м.Первомайськ Луганської області (далі - ПрАТ «ПМЗ») з вимогами про стягнення з відповідача 1 1000,00грн. та з відповідача 2 173 476,03грн., у тому числі: 154041,00грн. - основного боргу, 1635,64грн. - інфляційних витрат, 5019,62 грн. - 3%річних, 12779,77грн. - пені.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору №01/09-2011 від 01.09.2011року, позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано відповідні акти приймання виконаних робіт №1-11 від 30.09.2011р. на суму 115234,00грн. та №2-11 від 31.10.2011р. на суму 119 807,00грн., однак у порушення вимог договору відповідач 2 оплату виконаних робіт здійснив лише частково, вартість виконаних робіт на суму 155 041,00грн. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення основної суми боргу, інфляційних витрат, 3% річних та пені. Крім того, просить суд стягнути з відповідача 2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 889,52грн. та витрати за послуги адвоката у розмірі 20 000,00грн.

Вимоги заявлені до відповідача 1 обґрунтовані тим, що за умовами договору поруки №39/2011 від 01.09.2011р. зазначена особа, як поручитель, відповідає перед ПП «Вісмут» за порушення зобов'язання ПрАТ «ПМЗ» за договором №01/09-2011 від 01.09.2011року в межах 1000,00грн.

Ухвалою від 29.11.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ПП «Вісмут» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/142/2012.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №01/09-2011 від 01.09.2011року, протоколу узгодження договірної ціни до договору, кошторису №1 на ПрАТ «ПМЗ» поточний ремонт крівель корпусів, актів приймання виконаних робіт №1-11 та №2-11, акту звірки взаємних розрахунків, банківських виписок з рахунку, довідки про хід виконання ремонтних робіт, роздруківок з веб-сайту Єдиного державного реєстру щодо ПП «Світ нерухомості» та ПрАТ «ПМЗ», з веб-сайту Мінфіну щодо індексів інфляції, з веб-сайту Національного банку України щодо облікової ставки НБУ, договору від 06.11.2012р. про надання юридичних (адвокатських) послуг, договору доручення №08-06/11-2012 від 07.11.2012року, акту приймання передачі виконаних робіт за договором про надання юридичних (адвокатських) послуг, наказу №1 від 01.11.2010року, договору поруки №39/2011 від 01.09.2011р., статутних документів підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, 543, 553, 554, 599, 625, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 180, 232, 317, 321 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 22, 54, 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

18.12.2012року ПП «Вісмут» подало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, у зв'язку з чим, просило суд стягнути з відповідача 2 168 896,07 грн., у тому числі: основний борг у розмірі 154 041,00грн., інфляційні витрати у розмірі 1635,64грн., 3% річних в сумі 5019,62грн. та пеню в сумі 7199,81грн. та 1000,00грн. з відповідача 1. Копії зазначеної заяви відправлені відповідачам у справі, докази чого містяться в матеріалах справи, зокрема, відповідні описи вкладення та фіскальні чеки ДП «Укрпошта».(арк. справи 96, том1).

Відповідно до положень ст.22 ГПК України зазначена заява позивача прийнята судом до розгляду.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем до актів не надані звіти про кількість та використання матеріалів. Пояснив, що відповідно до умов спірного договору результати робіт повинні бути оформлені одним актом виконаних робіт, такий акт був складений і підписаний, зокрема, це акт №1-11 за вересень 2011р. на суму 115 234,00грн. Зазначив, що даний акт оплачений у добровільному порядку на підставі п.4 договору. Вимоги щодо сплати коштів на підставі акту виконаних робіт №2-11 за жовтень 2011р. на суму 119 807,00грн. вважає необґрунтованими, оскільки він підписаний невідомою особою, зазначивши при цьому, що виключна компетенція підписання будь-яких фінансових та господарських документів с 24.10.2011р. належала голові правління ПрАТ «ПМЗ» Білоброву В.Н. Враховуючи викладене, просить суд припинити провадження у справі на підставі ст.80 ГПК України.

На підтвердження зазначених у відзиві обставин відповідач 2 надав суду належним чином засвідчені копії: статутних документів підприємства, платіжного доручення №61 від 14.10.2011р., банківської виписки з рахунку, наказу від 24.10.2011року «Про тимчасове виконання зобов'язань голови правління ПрАТ «ПМЗ», наказу №878 від 01.11.2011року, посадової інструкції першого заступника голови правління - головного інженера.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позов не визнав, посилаючись на те, що позивач не звернувся до поручителя з вимогою у визначені строки та не звернувся з позовом до суду, отже договір поруки на теперішній час вже припинений. Таким чином, вважає, що заборгованість повинна бути стягнута з відповідача 2.

Позивач у письмових поясненнях, поданих до суду 08.01.2013року, зазначив, що доводи відповідача 1 щодо не направлення вимоги не відповідають дійсності, оскільки така вимога про сплату заборгованості за договором поруки 06.12.2011р. була вручена особисто директору ПП «Світ нерухомості».

Стосовно відзиву відповідача 2 пояснив, що відповідно до умов договору сторони не передбачили складання та надання відомості ресурсів КБ-3, відсутність залишків матеріалу та видача його Замовником у розмірі визначеному кошторисом, підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт, а саме графою 4 «Кількість». Крім того, зазначив, що відповідачем 2 за виконані роботи сплачено всього 80 000,00грн., заборгованість за двома актами складає 155 041,00грн. Звернув увагу суду, на той факт, що відповідач 2, підписуючи акт звірки станом на 04.11.2011року визнав заборгованість, ніяких заперечень з приводу невиконання або виконання не у повному обсязі чи неякісно робіт за спірним договором у останнього не було. Стосовно посилань відповідача 2 на підписання акту №2-11 за жовтень 2011р. невідомою особою, зазначив, що накази від 24.10.2011року про призначення Білоброва В.М., вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та створені штучно з метою уникнути виконання обов'язку зі плати боргу перед позивачем, оскільки згідно з даними Державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» Білобров В.М. призначений на посаду з 16.12.2011року. Вважає, що клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає за відсутності підстав, передбачених ГПК України.

У підтвердження викладених обставин, надав суду належним чином засвідчені копії: графіку виконання робіт з ремонту покрівель, вимоги про сплату боргу, акту звірки взаємних розрахунків, роздруківок з веб-сайту Державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України», довідок про хід виконання ремонтних робіт, договору №12/07-2010 від 12.07.2010р., з додатками до нього, локального кошторису №3, акту №3-11 приймання виконаних робіт, актів на первинний пуск газу на пальник, вводу пальнику в експлуатацію, на наладку автоматики безпеки пальнику.

10.01.2013року позивач на підтвердження звернення до відповідача 2 з претензією та вимогою про сплату боргу надав суду засвідчені копії вимоги б/н та дати, графіку погашення заборгованості, претензії від 26.12.2011р. та відповіді на претензію №92 від 18.01.2012року.

22.01.2013року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.

Заявою від 23.01.2013року позивач просив суд заяву про зменшення позовних вимог від 22.01.2013р. не розглядати.

23.01.2013року позивач подав до суду заяву про часткову відмову від позову та зменшення позовних вимог, згідно з якою просить суд:

- прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 2 інфляційних втрат, 3% річних та пені; припинити провадження у справі в цій частині;

- стягнути з відповідача 1 - ПП «Світ нерухомості» 1000,00грн., з відповідача 2 - ПрАТ «ПМЗ» 154 041,00грн. основного боргу, суму судового збору в розмірі 3 889,52грн.;

- зменшити вимоги в частині стягнення витрат на послуги адвоката та стягнути 15 400,00грн.

Копію вказаної заяви уповноважений представник відповідача2 отримав у судовому засіданні, про що міститься відмітка на примірнику заяви, який міститься у матеріалах справи. Оскільки позовні вимоги щодо відповідача1 не змінюються, відповідно необхідність в направленні даної заяви відповідачу 1 відсутня.

З огляду на положення ст.22 ГПК України, що передбачає право позивача до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв вказану заяву.

В свою чергу відповідач 2 22.01.2013року надав заяву про визнання позову та розстрочку рішення суду, відповідно до якої визнав позов в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 154 041,00грн, судового збору в сумі 3889,52грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 15400,00грн. Одночасно, просить суд розстрочити виконання рішення суду наступним чином: до 31 березня 2013року - 20 000,00грн., до 30 квітня 2013року - 65 000,00грн., до 30 травня 2013року - 65 000,00грн., до 30 червня 2013року - 23 330,52грн. В обґрунтування даної заяви посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, що підтверджується довідкою про наявність заборгованості по виплатам, податкам та зборам станом на 01.01.2013року.

У судовому засіданні 28.01.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви від 23.01.2013року про часткову відмову від позову та зменшення позовних вимог. Крім того, надав суду заяву, в якій враховуючи обізнаність позивача про скрутне фінансове становище відповідача2 не заперечує проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Представник відповідача 2 у судове засідання 28.01.2013року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача 1 у судове засідання 28.01.2013року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 11.12.2012року, який міститься в матеріалах справи, зазначена наступна адреса місцезнаходження ПП «Світ нерухомості» - 83003, вул.Карпінського, 25/248,м.Донецьк. Така ж адреса ПП «Світ нерухомості» зазначена позивачем у позовній заяві.

Всі ухвали суду по даній справі направлялись відповідачу 1 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за адресою місцезнаходження ПП «Світ нерухомості», що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зазначена вище.

Проте, вся рекомендована кореспонденція, що направлялась відповідачу 1, повернута установою поштового зв'язку на адресу суду із відміткою «Організація вибула». Повернуті поштові відправлення залучені судом до матеріалів справи.

Пункт 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011року передбачає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з викладеного, відповідач 1 належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Крім того, в матеріалах справи міститься відзив відповідача 1, що свідчить про те, що відповідачу відомо, що в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться зазначена справа.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не звертались.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

01.09.2011року між ПрАТ «ПМЗ» (Замовник) та ПП «Вісмут» (Підрядник) укладено договір №01/09-2011, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту покрівель виробничих корпусів №101, №118 ПрАТ «ПМЗ» відповідно до складеної кошторисної документації (арк. справи 18-19, том 1).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без складання протоколу розбіжностей.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір.

У пункті 18 договору сторони встановили, що договір діє до 31.12.2012року.

Загальна сума вартості робіт за договором, що підлягають виконанню та оплаті складає 230 468,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 38 411,00грн. (п.3 договору).

Сторонами договору підписаний протокол погодження договірної ціни, що є додатком №1 до договору, згідно з яким договірна ціна складає 230 468,00грн.

В матеріалах справи міститься також копія кошторису №1 на ПрАТ «ПМЗ» на поточний ремонт крівель корпусів, відповідно до якого визначена вартість робіт, що становить 230 468,00грн. Уповноваженими представниками позивача та відповідача 2 у судовому засіданні підтверджено факт підписання зазначеного вище кошторису саме згідно умов спірного договору підряду.

Отже, суд вважає, що сторони узгодили вартість робіт за договором.

Відповідно до пункту 4 договору оплата провадиться на підставі акту виконаних робіт (форма 2) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника, при чому:

4.1. 60% - 138 280,80грн. перераховується Підряднику у вигляді авансу до початку виконання робіт;

4.2. 40% - 92 187,20грн. після повного виконання Підрядником робіт та підписання акту виконаних робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати роботи зазначені в п.1 договору протягом вісімдесяти календарних днів з моменту виконання Замовником п.4.1 даного договору (пункт 2 договору).

На виконання умов договору №01/09-2011 між ПП «Вісмут» (позивач) та ПрАТ «ПМЗ» (відповідач 2) підписані акти приймання виконаних робіт №1-11 від 30.09.2011р. на суму 115234,00грн. та №2-11 від 31.10.2011р. на суму 119 807,00грн., всього на суму 235 041,00грн.

Вищеперелічені акти виконаних робіт містять посилання на договір №01/09-2011 від 01.09.2011року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Суд вважає, що акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Заперечення відповідача 2 щодо підписання акту виконаних робіт №2-11 за жовтень 2011р. на суму 119 807,00грн. невідомою особою не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються об'єктивними доказами у справі. Зокрема, у матеріалах справи наявні інші документи, що стосуються ходу виконання робіт за договором, які підписані тією ж особою, та відносно яких правомірність підпису відповідачем2 не оспорюється, до моменту звернення до суду з позовом відповідача 2 не звертався до позивача з будь-якими запереченнями з цього приводу, довідки про хід виконання робіт систематично підписувались відповідачем 2. Суд приймає до уваги, що наявність на спірному підписі печатки відповідача 2 за відсутності доказів на підтвердження факту звернення до правоохоронних органів з заявами щодо її крадіжки, свідчить про прийняття ПрАТ «ПМЗ» робіт за спірним актом та визнання особи, на підпис якої ставиться печатка, належним чином уповноваженою. Крім того, наступні дії відповідача 2 по визнанню позовних вимог свідчать про штучний характер заперечень стосовно відсутності у особи, яка підписала спірний акт належних повноважень.

Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в актах, підтверджено представником відповідача 2 у судовому засіданні. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем 2 недоліків у виконанні робіт.

Заперечення відповідача2, що нібито ці ж роботи виконувала інша підрядна організація згідно з вимогами ст. ст. 33,34 ГПК України не підтверджено належними доказами у справі. Як то, факт укладання у інший період часу договору з іншою підрядною організацією та оплата виконаних за цим договором робіт, за відсутності актів виконаних робіт, не доводить факт виконання спірних робіт іншим підрядником замість відповідача 2, ідентифікація спірних робіт та робіт, що виконувались іншим підрядником за відсутності відповідних актів неможлива.

Виходячи з викладеного, підписані ПрАТ «ПМЗ» та ПП «Вісмут» акти приймання виконаних робіт є належним та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №01/09-2011 від 01.09.2011року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 відповідно до умов договору перерахував позивачу 80 000,00грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку, вартість виконаних робіт на суму 155 041,00грн. відповідачем 2 не оплачена.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків між ПП «Вісмут» та ПрАТ «ПМЗ», відповідно до якого станом на 04.11.2011року заборгованість відповідача 2 перед позивачем становить 339 612,17грн., до якої увійшла також заборгованість за актами №1-11 за вересень та №2-11 за жовтень 2011року (арк. справи 33, том 1). Зазначена сума боргу відображена також у довідці про хід виконання робіт станом на 04.11.2011року. (арк. справи 36, том 1).

Одночасно ствердження відповідача 2 щодо оплати суми 45000грн. за платіжним дорученням №61 від 14.10.2011року з посиланням на договір №01/09-2011, судом не приймаються, оскільки дана сума згідно даних, що містяться в графі «Призначення платежу» вказаного платіжного доручення перерахована відповідачем 2 як оплата за очищення котлів, що не відповідає видам робіт, які виконувались на підставі спірного договору. Листом, копія якого міститься в матеріалах справи, ПрАТ «ПМЗ» просило ПП «Вісмут» оплату в сумі 45000грн. зарахувати в рахунок погашення заборгованості за договором №12/07-2010 від 12.07.2010року. Відповідно дана сума зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за іншим договором, що був укладений між сторонами: №12/07-2010 від 12.07.2010року, за яким саме виконувались роботи з очищення котлів. Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію зазначеного договору.(арк. справи 118-123,том1). Дані щодо віднесення суми 45000грн. на погашення заборгованості згідно договору №12/07-2010 від 12.07.2010року містяться у довідках про хід виконання робіт, які неодноразово підписувались без заперечень з приводу віднесення сум платежів уповноваженими представниками позивача та відповідача 2 (арк. справи 113-117,том1), що безпосередньо свідчить про згоду відповідача2 на віднесення суми 45000грн. у рахунок погашення заборгованості за договором №12/07-2010.

Всі інші оплати, зокрема, 30000грн. згідно банківської виписки з рахунку від 09.09.2011року, позивачем при здійсненні розрахунку суми заборгованості за спірним договором враховані.

Уповноваженими представниками позивача та відповідача 2 підписані зведений акт звірки розрахунків та акт звірки розрахунків за договором №01/09-2011 станом на 23.01.2013року, які також містять дані щодо наявності заборгованості відповідача2 перед позивачем за спірним договором в сумі 155 041,00грн.

Позивач у встановленому порядку звертався до ПрАТ «ПМЗ» з претензією від 26.12.2011р., відповідно до якої просив відповідача 2 сплатити заборгованість в сумі 239 041,77грн. за роботи виконані у 2010-2011роках за укладеними між сторонами договорами, у тому числі, за договором №01/09-2011(арк. справи 142, том 1).

ПрАТ «ПМЗ» відповідно до листа №92 від 18.01.2012р. надало позивачу відповідь на зазначену претензію.(арк. справи 138-139, том 1).

Оскільки заборгованість у розмірі 155 041,00грн. позивачу не була сплачена, це стало підставою для звернення з позовом до суду.

Під час розгляду справи в суді відповідач 2 визнав позовні вимоги про стягнення основної суми боргу, що опосередковується його письмовою заявою. Крім того, погодився сплатити витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3889,52грн. та вартість послуг адвоката в сумі 15400,00грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду, 01.09.2011року між ПП «Світ нерухомості» (Поручитель) та ПП «Вісмут» (Кредитор) укладений договір поруки №39/2011.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору Поручитель зобов'язується в частковому обсязі у розмірі 1000,00грн. відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань ПрАТ «ПМЗ» (Боржник) за договором №01/09-2011 від 01.09.2011року (далі - основний договір), укладеним між Кредитором та Боржником.

Договір поруки підписаний уповноваженими представниками ПП «Світ нерухомості» та ПП «Вісмут», підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Згідно з п.3.1 договору поруки підставою зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором є основний договір.

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язання за основним договором на суму, що дорівнює 1000,00грн. До вказаної суми входить відшкодування Кредитору збитків та сплата відповідних штрафних санкцій за основним договором (п.4.1 договору поруки).

Строк дії договору встановлено сторонами у розділі 7, зокрема, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту припинення дії основного договору, а також у разі зміни зобов'язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується розмір його відповідальності (п.7.1 договору). Згідно п. 7.4 договору поруки якщо строк основного зобов'язання не встановлений абр встановлений моментом пред'явлення вимоги, то порука припиняється якщо кредитор не звернеться з позовною заявою до Поручителя на протязі одного року з дня порушення умов основного договору в частині оплати виконаних робіт.

ПП «Вісмут» зверталось з вимогою від 06.12.2011р. до ПП «Світ нерухомості», як поручителя на підставі договору №39/2011 за виконання ПрАТ «ПМЗ» зобов'язань за договором підряду. У вимозі позивач зазначив, що станом на 30.10.2011року заборгованість ПрАТ «ПМЗ» не сплачена, у зв'язку з чим, вимагав відповідача 1 сплатити суму боргу у розмірі забезпеченому порукою (арк.справи 107, том 1).

Зазначена вимога отримана відповідачем 1, про що свідчить відповідна відмітка про вручення, що проставлена на другому примірнику вимоги. Відмітка складається зі слів «Отримано», засвідчена підписом представника та печаткою ПП «Світ нерухомості».

Однак, відповідач 1 відповіді на вимогу про сплату боргу не надав, суму заборгованості, що забезпечена порукою, не сплатив. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 позов не визнав, посилаючись на те, що позивач не звернувся до поручителя з вимогою у визначені строки та не звернувся з позовом до суду, вважає, що договір поруки на теперішній час вже припинений та весь борговий тягар повинен бути покладений на боржника.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з заявлених позовних вимог, ПП «Вісмут» просить заборгованість в сумі 155 041,00грн. стягнути солідарно з відповідачів, а саме: з відповідача 1 - ПП «Світ нерухомості» - 1000,00грн., з відповідача 2 - ПрАТ «ПМЗ» 154 041,00грн. основного боргу. Дана вимога відповідає умовам ст. 554 ЦК України, що передбачає обов'язок боржника та поручителя відповідати перед кредитором як солідарні боржники.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 4 договору підряду оплата провадиться на підставі акту виконаних робіт (форма 2) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника, при чому, 60% - 138 280,80грн. перераховується Підряднику у вигляді авансу до початку виконання робіт; 40% - 92 187,20грн. після повного виконання Підрядником робіт та підписання акту виконаних робіт.

Після виконання Підрядником робіт за основним договором сторонами підписані акти приймання виконаних робіт, при цьому, акт №1-11 підписаний сторонами 30.09.2011р. та акт №2-11 - 31.10.2011р.

Відповідно, як вбачається з п.4 договору строк оплати виконаних робіт умовами спірного договору не визначений, пункт 4.2 містить виключно застереження, що оплата повинна бути здійснена після підписання відповідного акту без визначення конкретного строку.

В матеріалах справи міститься графік виконання робіт по ремонту покрівлі виробничих приміщень, яким визначений обсяг робіт, вартість, строк поставки матеріалів, строки виконання робіт та строки оплати. Суд, розглянувши вказаний графік, не вбачає підстав вважати, що він підписувався сторонами згідно умов саме договору №01/09-2011, оскільки на цей факт відсутнє посилання у графіку безпосередньо, умови договору не передбачають підписання такого графіку, обсяг робіт, строк їх виконання, передбачені умовами договору, не відповідають відповідним даним, що містяться у графіку.

Як встановлено вище, позивач звернувся до відповідача2 з претензією б/н від 26.12.2011р., згідно з якою просив відповідача 2 сплатити заборгованість за виконані роботи, у тому числі, за договором №01/09-2011. Факт отримання зазначеної претензії ПрАТ «ПМЗ» підтверджується листом №92 від 18.01.2012року, наданим у відповідь на вказану претензію позивача, про що безпосередньо в ньому зазначено.

Проте, відповідач 2 оплату виконаних робіт протягом 7-ми днів з моменту отримання претензії не здійснив, заборгованість ПрАТ «ПМЗ» перед ПП «Вісмут» на час звернення позивача з позовом до суду складає 155 041,00грн.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №01/09-2011 від 01.09.2011року, строк виконання зобов'язання відповідача 2 на момент звернення з позовом до суду настав, тому відповідач 2 зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 155 041,00грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем 2 суми заборгованості у розмірі 155 041,00грн. Відповідно ПрАТ «ПМЗ» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт у встановленому порядку.

При визначенні строку виконання зобов'язання по оплаті виконаних на підставі договору робіт суд не приймає до уваги графік погашення заборгованості (арк. справи 140,том1), у якому сторони домовились щодо строку оплати заборгованості в сумі 336100грн.60коп., оскільки безпосередньо графік містить посилання на те, що за ним сплачується заборгованість, що виникла в 2009-2010роках, тоді як предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за актами №1-11 за вересень та №2-11 за жовтень 2011року, що підписані на підставі умов договору №01/09-2011 від 01.09.2011року.

Відповідач 2 доказів оплати суми заборгованості у розмірі 155 041,00грн. суду не надав, згідно заяви від 23.01.2013року визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 154 041,00грн., також погодився сплатити позивачу судовий збір в сумі 3889,52грн. та вартість послуг адвоката в сумі 15400,00грн.

За приписами ч.5 ст.78 ГПК України в разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача 2 щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «ПМЗ» заборгованості в сумі 154 041,00грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

23.01.2013року представник ПП «Вісмут» звернувся до суду з заявою про часткову відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені. Заява від імені позивача підписана адвокатом Патюк С.О.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 78 ГПК України відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 ГПК України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує права та інтереси.

Судом перевірені повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позову, щодо вчинення дій, передбачених ст. ст. 22,78 ГПК України. Зокрема, відповідно до довіреності від 01.08.2012року адвокат Патюк Світлана Олександрівна, уповноважена бути представником ПП «Вісмут» у судах всіх інстанцій, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» з усіма процесуальними правами та обов'язками, які надано законом позивачу, у тому числі, з правом відмови від позову. Довіреність видана за підписом директора ПП «Вісмут», зі строком дії до 17.02.2014року.

Судом встановлено, що відмова від позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб та не суперечить законодавству.

У судовому засіданні представник позивача попереджений про наслідки відмови від позову.

Суд прийняв заяву про відмову від позову відповідно до статей 22, 78 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 1635,64грн., 3% річних в сумі 5019,62грн.та пені в сумі 7199,81грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст. 80ГПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПП «Світ нерухомості» суми 1000грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно із п.2 цієї ж статті поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено вище, 01.09.2011року між ПП «Світ нерухомості» (Поручитель) та ПП «Вісмут» (Кредитор) укладений договір поруки №39/2011, за умовами якого Поручитель зобов'язується в частковому обсязі у розмірі 1000,00грн. відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань ПрАТ «ПМЗ» (Боржник) за договором №01/09-2011 від 01.09.2011року, укладеним між Кредитором та Боржником.

При цьому, перший відповідач забезпечує виконання зобов'язання другим відповідачем частково, а саме у сумі 1000,00грн. (п.3.1 договору).

Як встановлено судом, зобов'язання за основним договором №01/09-2011 від 01.09.2011року ПрАТ «ПМЗ» виконані лише частково, заборгованість за виконані роботи в сумі 155 041,00грн. не сплачена.

ПП «Вісмут» зверталось з вимогою від 06.12.2011р. до ПП «Світ нерухомості», згідно з якою просив відповідача 1 сплатити суму боргу у розмірі забезпеченому порукою. Матеріалами справи підтверджується отримання вимоги ПП «Світ нерухомості» (арк.справи 107, том 1). Проте, зазначена вимога ПП «Світ нерухомості» не виконана.

Відповідно до приписів ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до п.7.1 договору поруки останній діє до моменту припинення дії основного договору.

Строк дії основного договору встановлений сторонами до 31.12.2012року (п.18 основного договору).

Згідно п. 7.4 договору поруки якщо строк основного зобов'язання не встановлений абр встановлений моментом пред'явлення вимоги, то порука припиняється якщо кредитор не звернеться з позовною заявою до Поручителя на протязі одного року з дня порушення умов основного договору в частині оплати виконаних робіт.

Як встановлено судом, строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт умовами основного договору не передбачений, вимога про оплату виконаних робіт датована 26.12.2011р., строк оплати виконаних робіт - 7 днів з дня отримання вказаної вимоги згідно ст. 530 ЦК України.

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 26.11.2012року, про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду на позовній заяві, отже, на момент звернення позивача з позовом до суду, порука не припинилась.

Зазначеним вище спростовуються доводи відповідача 1 щодо припинення договору поруки.

Матеріалами справи доведено порушення ПрАТ «ПМЗ» зобов'язання за договором №01/09-2011 від 01.09.2011року в частині несплати вартості виконаних робіт на суму 154 041,00грн., порука не є припиненою, вимога щодо оплати суми 1000грн. отримана відповідачем 1, отже частина основної заборгованості, а саме у розмірі 1000,00грн. підлягає стягненню з Поручителя - ПП «Світ нерухомості» на користь ПП «Вісмут» на підставі договору поруки.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача 1 про стягнення грошових коштів у розмірі 1000,00грн. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

22.01.2013року ПрАТ «ПМЗ» подало до суду заяву, в якій просить суд розстрочити виконання рішення суду наступним чином: до 31 березня 2013року - 20 000,00грн., до 30 квітня 2013року - 65 000,00грн., до 30 травня 2013року - 65 000,00грн., до 30 червня 2013року - 23 330,52грн.

За приписами вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

За змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке ним реалізується у згідно п.6 ст.83 ГПК України в момент прийняття рішення у спорі, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Таким чином, зазначена норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 7.1.1 постанови Пленуму «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, заявник повинен подати до заяви про розстрочку виконання рішення належні докази на її обґрунтування.

В обґрунтування даної заяви відповідач 2 посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, що підтверджується довідкою про наявність заборгованості по виплатам, податкам та зборам станом на 01.01.2013року.

Згідно вказаної довідки заборгованість відповідача 2 з заробітної плати, податків та зборів складає 3 926260грн.60коп.

Відповідно, у матеріалах справи наявні докази існування обставин, які унеможливлюють виконання рішення відповідачем у даний час, а саме: на підприємстві наявна заборгованість з заробітної плати, підприємство є збитковим.

ПП «Вісмут» у заяві, яка отримана судом 28.01.2013року, враховуючи обізнаність про скрутне становище відповідача 2, зазначає, що не заперечує проти задоволення заяви відповідача 2 про розстрочку виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд керуючись п.6 ст.83 ГПК України, у світлі фінансового становища сторін і необхідності збереження можливості відповідача продовжувати здійснення господарської діяльності, з метою створення належних умов для виконання рішення суду, з огляду на визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі та при одночасному стягненні всієї суми позову, за наявності згоди позивача на надання розстрочки вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду наступним чином: до 31 березня 2013року - 20 000,00грн., до 30 квітня 2013року - 65 000,00грн., до 30 травня 2013року - 65 000,00грн., до 30 червня 2013року - 22541,82коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 витрат на послуги адвоката в сумі 15 400,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката лише у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Правовідносини між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Гончарова та партнери», підтверджуються належним чином засвідченими копіями договору б/н від 06.11.2012р. про надання юридичних (адвокатських) послуг та договору доручення №08-06/11-2012 від 07.11.2012року (арк. справи 44-45, том 1).

Матеріали справи містять акт виконаних робіт від 16.11.2012р., відповідно до якого Адвокатське об'єднання «Гончарова та партнери» повністю надало, а ПП «Вісмут» прийняло адвокатські послуги, передбачені договором б/н від 06.11.2012р. про надання юридичних (адвокатських) послуг та договором доручення №08-06/11-2012 від 07.11.2012року, а саме, юридичний аналіз договорів та боргових документів, складання позовної заяви, розрахунок пені, інфляційних витрат та 3%річних, підготовка додатків, відправлення сторонам та подання позовної заяви до суду, письмова юридична консультація з наданням відповідей на 5 запитань з питань стягнення суми боргу з ПрАТ «ПМЗ», передплата представлення інтересів клієнта у суді. Послуги надані на загальну суму 20 000,00грн. Акт є підставою для проведення розрахунків за договором.

Акт приймання передачі виконаних робіт підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками.

Відповідно до платіжного доручення від 19.11.2012року, позивач перерахував на рахунок Адвокатського об'єднання «Гончарова та партнери» 20 000,00грн.

Здійснення позивачем оплати адвокатських послуг на зазначену суму, підтверджується також банківською випискою з рахунку (арк.справи 8, том 1).

Оскільки матеріалами справи доведено факт надання юридичних послуг Адвокатсьим об'єднанням «Гончарова та партнери» в процесі розгляду даної справи та наявні докази оплати зазначених послуг, суд прийшов до висновку, що зазначені витрати у розмірі 20 000,00грн. відносяться до судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України.

З урахуванням заяви від 23.01.2013року позивач просить суд стягнути з відповідача 2 витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 15400,00грн.

Відповідач 2 у заяві №5 від 21.01.2013року погодився сплатити відповідачу вартість адвокатських послуг на вказану вище суму.

Оскільки винним у виникненні спору суд вважає відповідача2, внаслідок неправомірних дій якого позивач був змушений звернутись за правовою допомогою, сума витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, в сумі 15400,00грн. покладається на відповідача 2.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», який підлягає застосуванню оскільки з позовом ПП «Вісмут» звернулось 26.11.2012року, місячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2012р. становить 1073,00 гривні.

Звертаючись до суду з зазначеною позовною заявою про стягнення 1000,00грн. з відповідача 1 та 173 476,03грн. з відповідача 2, ПП «Вісмут», мало сплатити судовий збір в сумі 3 489,52грн. (2% ціни позову).

Позивач при зверненні до суду з позовними вимогами платіжними дорученнями №361 від 19.11.2012року сплатив судовий збір на суму 3889,52грн., тобто в більшому розмірі ніж встановлено діючим законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачена сума судового збору у розмірі 400,00грн. підлягає поверненню позивачу.

Згідно з п. 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011року (з змінами та доповненнями) сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, у ч.1 ст.80 ГПК України.

У зв'язку з припиненням провадження у справі щодо стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені внаслідок відмови позивача від позову у зазначеній частині, судовий збір у розмірі 388,70грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог відносно обох відповідачів, стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 20,12грн., відповідно з відповідача 2- сума судового збору у розмірі 3080,70грн. виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 553, 554, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 78, п.4 ч.1 ст. 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Вісмут» м.Алчевськ Луганської області в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод» м.Первомайськ Луганської області 1635,64грн. - інфляційних витрат, 5019,62 грн. - 3%річних, 7199,81грн. - пені у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Позовні вимоги Приватного підприємства «Вісмут» м.Алчевськ Луганської області до відповідачів: 1) Приватного підприємства «Світ нерухомості» м.Донецьк та 2) Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод» м.Первомайськ Луганської області про стягнення з відповідача 1 1000,00грн. та з відповідача 2 основного боргу в сумі 154041,00грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Світ нерухомості» м.Донецьк (83003, м.Донецьк, вул.Карпінського, 25/248, ідентифікаційний код 34960137) на користь Приватного підприємства «Вісмут» м.Алчевськ Луганської області (94217, м.Алчевськ, Луганська обл., вул.Кірова, буд. 86, ідентифікаційний код 32722871) заборгованість в сумі 1000,00грн., судовий збір у розмірі 20,12грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод» м.Первомайськ Луганської області (93200, Луганська обл., м.Первомайськ, вул.Правіка Лейтенанта, буд. 1, ідентифікаційний код 31463293) на користь Приватного підприємства «Вісмут» м.Алчевськ Луганської області (94217, м.Алчевськ, Луганська обл., вул.Кірова, буд. 86, ідентифікаційний код 32722871) заборгованість в сумі 154 041,00грн., витрати, пов'язані зі сплатою адвокатських послуг в сумі 15 400,00грн. та судовий збір в сумі 3 100,82грн.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод» м.Первомайськ Луганської області заборгованості в сумі 154 041,00грн., витрат, пов'язані зі сплатою адвокатських послуг в сумі 15 400,00грн. та судового збору в сумі 3 100,82грн. у наступному порядку: до 31 березня 2013року - 20 000,00грн., до 30 квітня 2013року - 65 000,00грн., до 30 травня 2013року - 65 000,00грн., до 30 червня 2013року - 22541,82коп.

Повернути Приватному підприємству «Вісмут» м.Алчевськ Луганської області (94217, м.Алчевськ, Луганська обл., вул.Кірова, буд. 86, ідентифікаційний код 32722871) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 788,70 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення суду складено 28.01.2013року.

Суддя Осадча А.М.