Ухвала

від 29.01.2013 по справі 5019/1298/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

29 січня 2013 року Справа № 5019/1298/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Огороднік К.М.

за участю представників сторін: Величко К.Я.

кредитора - Олефіренко О.І. (довіреність №1 від 01.08.2012р.);

боржника - не з'явився;

апелянта - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.11.12 р.

у справі № 5019/1298/12 (суддя Музика М.В. )

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Гірничо-Рудна Компанія"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Груп"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.11.2012 року у справі № 5019/1298/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-рудна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Груп" про визнання банкрутом затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Груп"; ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Груп"; припинено провадження у справі № 5019/1298/12.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушені вимоги ст.ст. 7,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33,34 ГПК України, а також ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

28 січня 2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява, в якій останній повідомляє, що на сторінці 2 апеляційної скарги помилково вказана необгрунтована інформація щодо обставин ведення господарської діяльності, а тому просить її не враховувати при розгляді апеляційної скарги по суті.

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Гірничо-Рудна Компанія" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник безпосередньо в судовому засіданні зазначає, що апелянт - Державна податкова інспекції у Голосіївському районі м. Києва не є стороною у справі, а відтак і учасником провадження у даній справі. З огляду на що кредитор вважає, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не має права на апеляційне оскарження постанови від 23.08.2012 року відповідно до ст.91 ГПК України, а тому, на його думку, апеляційне провадження слід припинити.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника скаржника.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 16.01.2013 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника кредитора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги прийшла висновку про припинення провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.08.2012 року порушено провадження у справі №5019/1298/12 і прийнято заяву до розгляду (а.с.1).

Постановою господарського суду Рівненської області від 23.08.2012 року у справі № 5019/1298/12 в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Груп" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-рудна компанія" (а.с.63-64).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.11.2012 року у справі № 5019/1298/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-рудна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Груп" про визнання банкрутом затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Груп"; ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Груп"; припинено провадження у справі № 5019/1298/12 (а.с.126-127).

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч.2 ст.41 ГПК України).

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, згідно з ч.6 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі можуть подавати тільки учасники провадження у справі про банкрутство.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство), є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство вказана стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Проте інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені.

Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 статті 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст.52 Закону про банкрутство, визначені положеннями частини 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

При цьому, в апеляційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі міста Києва жодним чином не посилається на наявність у боржника - ТзОВ "Оксі Груп" заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до п.п. 78.1.7 ст.78 Податкового кодексу України, у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків має здійснюватись документальна позапланова перевірка.

Слід зазначити, що про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Оксі Груп" було опубліковано оголошення в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" від 08.09.2012 року (а.с.116 на звороті).

Отже, у даному випадку, скаржник не був позбавлений права на проведення позапланової документальної перевірки відповідно до ст.78 Податкового кодексу України після опублікування оголошення в офіційному друкованому органі. Крім того, апелянт міг скористатись правом на звернення з заявою про визнання кредитором у справі за умови наявності у боржника заборгованості перед ним.

Стосовно доводів скаржника про використання посадовими особами боржника схеми мінімізації сплати податків та використання процедури банкрутства для ліквідації останнього, слід звернути увагу на те, що провадження у даній справі про банкрутство було порушено не за заявою боржника, а за заявою ініціюючого кредитора (а.с.1).

Поряд з цим слід зазначити, що виходячи з положень ч.5 ст.52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку і після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора товариства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (у межах справи про банкрутство).

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, апеляційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, в зв'язку з чим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала про затвердження ліквідбалансу не стосується її прав та обов'язків, а тому Інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями статті 91 ГПК України.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 05.12.2012 року у справі №5006/5/33б/2012, від 08.08.2012 року у справі №5019/227/12, від 05.12.2012 року, від 23.02.2013 року у справі №5017/872/201225/5005/5517/2012.

Пунктом 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України не є суб'єктом апеляційного оскарження у даній справі, а тому апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Керуючись ст.ст. 80,91,99 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.11.2012 року припинити.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.