Постанова

від 24.01.2013 по справі 5008/609/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.13 Справа № 5008/609/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Желік М.Б.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність ,,Інтервоод'', м.Ужгород № 595 від 07.12.12 р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 01.10.2012 р. та додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 05.11.2012 р.

у справі № 5008/609/2012

за первісним позовом: товариства з обмеженою відповідальність ,,Інтервоод'', м.Ужгород,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Ільниця, Закарпатська область,

про : стягнення заборгованості на суму 303154,00 грн.

за зустрічним позовом : фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Ільниця, Закарпатська область,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальність ,,Інтервоод'', м.Ужгород,

про: стягнення заборгованості на суму 129399,63 грн.

За участю представників сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом ) : не з'явився;

від відповідача(позивача за зустрічним позовом) : ОСОБА_3- представник за довіреністю.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.10.12 р. у справі № 5008/609/2012 у позові за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальність ,,Інтервоод'', м.Ужгород до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Ільниця Закарпатської області про стягнення заборгованості на суму 303154,00 грн. відмовлено повністю. Позов за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Ільниця Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальність ,,Інтервоод'', м.Ужгород про стягнення заборгованості на суму 129399,63 грн. задоволено повністю. Додатковим рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.11.12 р. у справі № 5008/609/2012 за первісним позовом вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтервоод'', м.Ужгород на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Ільниця Закарпатської області- 2700,00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.10.12 р. та додатковим рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.11.2012 року у справі № 5008/609/2012 , позивач за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальність ,, Інтервоод '', м. Ужгород - подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника, за заявленими у позовній заяві аргументами його позов мав бути задоволений. Посилається на розгляд справи у відсутності свого представника, неотримання інформації про розгляд зустрічного позову.

На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення господарського суду Закарпатської області від 01.10.2012 р та додаткове рішення від 05.11.2012 р. у справі № 5015/609/2012 скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог за первісним позовом повністю та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.12 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення від 01.10.12 року та додаткового рішення від 05.11.12 року в апеляційному порядку подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 15.01.13 р.

Ухвалою суду від 15.01.13 року винесено ухвалу про виправлення описки у вступній частині ухвали суду від 10.12.12 року.

Ухвалою суду від 15.01.2013 року розгляд справи відкладався з підстав викладених у ній.

В судовому засіданні 24.01.13 року представники сторін в судове засідання не з'явились. Тому, враховуючи, що сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень (знаходиться в матеріалах справи), явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Закарпатської області від 01.10.12 р. та додаткове рішення від 05.11.12 року у справі № 5008/609/2012 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами існували господарські відносини по поставці товарно-матеріальних цінностей та виконанню робіт. Договори у вигляді єдиного документа за підписами сторін ними не оформлялись. Згідно із ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд підставно надавав оцінку стверджуваним сторонами усним домовленостям з огляду на письмові докази, долучені ними до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували відносини з поставки дров, що позивач підтверджує платіжними дорученнями №№55, 61, 66, 113, якими протягом червня 2011 р. позивач сплатив відповідачу 153100 грн. в якості передоплати. Однак, окрім міжнародних товарно-транспортних накладних на загальну суму 95680 грн., на які посилається позивач, фактичне виконання відповідачем своїх зобов'язань на загальну суму 153100 грн. підтверджується видатковими накладними, поданими відповідачем. Позивач факту підписання таких накладних та їх відповідності дійсності не заперечував. У зв'язку із наведеним, місцевий господарський суд підставно відмовив у задоволенні позовних вимог на суму 57420 грн..

Крім того, місцевий господарський суд підставно визнав недоведеними позовні вимоги позивача на суму 245734 грн., які позивач обґрунтовував усною домовленістю поставки відповідачу для розпиловки 989,72 куб.м. кругляка смереки (який згідно усної домовленості сторін за твердженням позивача повинен бути розпиляний у наступному співвідношенні: 1 куб. м. кругляка - 57 % готової продукції, 25 % твердих відходів та 18 % опилок, тобто з 989,72 куб. м. кругляка вихід готової продукції повинен був становити 564,14 куб. м., твердих відходів -247,43 куб. м.). Позивачем визнано факт отримання 412,58 куб.м. готової продукції, однак, належних доказів досягнення домовленості сторін щодо розпиловки кругляка у певному співвідношенні, стверджуваних ринкових цін на внутрішньому ринку суду не надано. Не було надано додаткових доказів і суду апеляційної інстанції. Місцевий господарський суд підставно звернув увагу на відсутність підписів відповідача на товарно-транспортних накладних, на які посилається позивач в підтвердження поставки кругляка відповідачу.

За приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустими доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У зв'язку із цим висновок місцевого суду про відмову у задоволенні первісного позовну відповідає законодавству і матеріалам справи.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами були укладені договори від 01.06.2011 р. № 10 про надання послуг по розпиловці, № 01/06/11 на транспортне обслуговування. Договори фактично виконувались відповідачем, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за серпень, вересень 2011 р., актами прийому-здачі наданих послуг за червень-вересень 2011р., актами переробки круглого лісу, накладними, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2011р.. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 129399,63 грн.

Так, на підставі договору про надання послуг по розпиловці відповідач виконав та передав за актами приймання-передачі виконаних робіт товариству на загальну суму 181925 грн. послуг, які оплачені частково на суму 123865,37 грн. шляхом передачі на зазначену сум деревини, в результаті чого виникла заборгованість товариства перед позивачем на суму 58078,63 грн.. За умовами договору на транспортне обслуговування позивач як перевізник надав відповідачеві транспортних послуг за період з червня по вересень 2011р. на загальну суму 111322,97 грн. відповідно до актів прийому-здачі наданих послуг, у тексті яких сторони, в т.ч., відповідач, зазначили про надання послуг належним чином та в повному обсязі, а також про відсутність взаємних претензій за наданими послугами. Матеріалами справи доведено також поставку позивачем товариству цементу на загальну суму 50000 грн. З огляду на часткову оплату відповідачем вартості транспортних послуг та зарахування позивачем надлишку коштів, перерахованих ним за вищенаведеними платіжними дорученнями №№ 55, 61, 66, 113 на часткове погашення вартості транспортних послуг та вартості цементу, заборгованість відповідача за цими господарськими операціями становить 71321 грн.. Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за зустрічним позовом становить 129399,63 грн.

Зазначена сума підтверджена і актом звірки. Жодних доказів погашення такої суми позивач суду не надавав, в апеляційній скарзі не зіслався на жоден з доказів для відмови у зустрічному позові, стверджуючи лише про процесуальні порушення, начебто допущені судом першої інстанції.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача був присутній в ряді судових засідань, чим спростовуються посилання скаржника на порушення його процесуальних прав. Доказів перешкоджання реалізації прав позивача суду не надано, як і доказів поважності причин неявки в судове засідання 01.10.2012 р.. При цьому, зустрічна позовна заява була подана через канцелярію місцевого господарського суду 13.09.2012 р., в якості додатку було подано опис вкладення у цінний лист, адресований позивачу, з якого вбачається, що зустрічна позовна заява з додатками була надіслана позивачеві 13.09.2012 р.. У зв'язку із наведеним, наявність процесуальних порушень не була доведена у встановленому порядку належними доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності у випадку неможливості виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, місцевим господарським судом правильно констатовано факт порушення скаржником своїх договірних зобов'язань .

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач, додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 05 .0 9.12 р. у справі № 5015/3193/12 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм процесуального права, посилання скаржників, викладені ними в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність ,,Інтервоод''- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 01.10.2012 р. та додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 05.11.2012 року у справі № 5008/609/2012 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 .Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 28.01.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.