Постанова

від 20.01.2009 по справі 9/624

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 20.01.2009

р.                                                         

                                           №

9/624 

13:00

За позовом

ОСОБА_1

до

Печерської районної у місті Києві

державної адміністрації

Третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_2

про

зобов'язання вчинити певні дії

Суддя:

Кротюк О.В.

Секретар

судового засідання: Рудик Т.О.

Обставини

справи:

Позивач звернувся до Окружного

адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Печерської

районної у місті Києві державної адміністрації з вимогами зобов'язати провести

реєстраційну дію «державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної

особи» в редакції Статуту Товариства від 17.09.2008 р.

22.12.2008 р. позивач подав заяву

про уточнення позовних вимог та просить суд зобов'язати Печерську районну у

місті Києві державну адміністрацію засвідчити факт створення Товариства з

обмеженою відповідальністю «Транфрукт»в редакції Статуту від 17.09.2008 р. та

провести реєстраційну дію «державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування

юридичної особи».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що

відповідачем безпідставно відмовлено позивачеві у вчиненні реєстраційної дії.

Відповідач позовні вимоги не

визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю,

оскільки відповідачем правомірно та обґрунтовано, відповідно до Цивільного

кодексу України, Закону України «Про господарські товариства», «Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»відмовлено у вчинені

реєстраційної дії, адже у статуті та реєстраційній картці, поданих позивачем,

не вказано місцезнаходження юридичної особи.

Розглянувши подані позивачем та

відповідачем документи і матеріали, заслухавши 

пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши

докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по

суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

09.10.2008 р. позивач з метою

проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування

нової юридичної особи звернувся до Державного реєстратора Печерського району

міста Києва, заповнивши реєстраційну картку.

09.10.2008 р. Державним

реєстратором ОСОБА_3 винесено повідомлення № 1 «Про відмову у проведенні

державної реєстрації», яким повідомлено про відмову в проведенні реєстраційної

дії «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи»на

підставі: 1) невідповідності відомостей, які вказані в реєстраційній картці

відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення реєстрації; 2)

невідповідність установчих документів вимогам частини 3 статті 8. Також

роз'яснено, що відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відмова у проведенні

державної реєстрації не перешкоджає повторній подачі документів до державного

реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що стали підставою для

відмови.

Крім того, під час розгляду справи

судом встановлено, що Протоколом № 1 Загальних Зборів Засновників (Учасників)

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНФРУКТ»від 17.09.2008 р., який

позивачем було подано разом із реєстраційною карткою до Державного реєстратора,

вирішено затвердити місцезнаходження Товариства: АДРЕСА_1 (п. 3 Протоколу № 1).

Також, в судовому засіданні

представник відповідача під час надання пояснень по суті заперечень проти

позову пояснив, що повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації

виготовляється шляхом використання програмно-технічного забезпечення, що

забезпечує належну роботу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб -підприємців. Представник відповідача повідомив суд, що для зазначення

підстав, що стали підставами для відмови у вчиненні реєстраційної дії,

Державному реєстратору необхідно лише вибрати визначені таким програмним

забезпеченням пункти. Разом з цим, будь-які інші відомості, що характеризують

особливості ситуації, не передбачені програмним забезпеченням, до такого

повідомлення внести неможливо.

Аналізуючи викладені вище обставини

в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають

задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 87 Цивільного

кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV 

для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють

установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками

(засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є

затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо

інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою,

діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Установа створюється на підставі

індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником

(засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення

установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути

скасований засновником (засновниками).

Юридична особа вважається створеною

з дня її державної реєстрації.

Статтею 88 Цивільного кодексу

України встановлено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної

особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними

рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги

щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Закон України «Про господарські

товариства»від 19 вересня 1991 року № 1576-XII визначає поняття і види

господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і

обов'язки їх учасників та засновників.

Статтею 4 Закону України «Про

господарські товариства»акціонерне товариство, товариство з обмеженою і

товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі

статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі

документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством,

погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Установчі документи повинні містити

відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників

та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення

статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад

та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи

перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок

внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації

товариства.

Установчі документи повинні також

містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

Відсутність зазначених відомостей в

установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації

товариства.

До установчих документів можуть

бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Закон України «Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року

№ 755-IV регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації

юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Статтею 4 Закону України «Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»встановлено,

що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців -

засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту

набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення

інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення

відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної

реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:

перевірку комплектності документів,

які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в

реєстраційній картці;

перевірку документів, які подаються

державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні

державної реєстрації;

внесення відомостей про юридичну

особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

оформлення і видачу свідоцтва про

державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 3 статті 8

Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців»установчі документи (установчий акт, статут або засновницький

договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені

законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству

несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Статтею 24 Закону України «Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»визначено

документи, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до статті 27 Закону

України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців»підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної

особи є:

невідповідність відомостей, які

вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної

особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення

державної реєстрації юридичної особи;

невідповідність установчих

документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

порушення порядку створення

юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

наявність обмежень на зайняття

відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові

особи органу управління юридичної особи;

невідповідність відомостей про

засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в

Єдиному державному реєстрі;

наявність обмежень щодо вчинення

засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою

юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього

Закону;

наявність в Єдиному державному

реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір

зареєструватися;

використання у найменуванні

юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу

державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих

найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відмова у проведенні державної

реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

За наявності підстав для відмови у

проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор

зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для

проведення державної реєстрації видати (надіслати рекомендованим листом з

описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про

відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої

відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації

юридичної особи, відповідно до опису.

Після усунення причин, що були

підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи,

засновник (засновники) або уповноважена ними особа можуть повторно подати

документи на проведення державної реєстрації юридичної особи, які розглядаються

у порядку, передбаченому цим Законом для проведення державної реєстрації

юридичної особи.

Відмову в проведенні державної

реєстрації юридичної особи може бути оскаржено в суді.

Враховуючи викладені вище

обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають,

адже Повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації від 09.10.2008

р. № 1 винесено на підставі та відповідно до чинного законодавство України.

По-перше, позивачем не дотримано вимог частини 1 статті 88 Цивільного кодексу

України і статті 4 Закону України «Про господарські товариства»: не зазначено у

статуті Товариства відомості про місцезнаходження юридичної особи. Відсутність

таких даних в установчому документі юридичної особи, що утворюється шляхом її

заснування, є підставою для відмови у вчиненні реєстраційної дії. Адже частиною

3 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб -підприємців»чітко встановлено, що 

установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір,

положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. При

цьому, положеннями статті 4 Закону України «Про господарські

товариства»встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю створюються

і діють на підставі статуту, а установчі документи повинні містити відомості,

зокрема, про місцезнаходження товариства.

По-друге, у поданій позивачем

реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи,

утвореної шляхом заснування нової юридичної особи відомості не відповідають

відомостям документів, що подані разом із такою карткою, що відповідно до

статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб - підприємців»є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації

юридичної особи. Адже, п. 3 Протоколу № 1 Загальних Зборів Засновників

(Учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНФРУКТ»від 17.09.2008

р., який позивачем було подано разом із реєстраційною карткою до Державного

реєстратора, вирішено затвердити місцезнаходження Товариства: АДРЕСА_1. При

цьому, поле реєстраційної картки для внесення відомостей про місцезнаходження

товариства позивачем не заповнено.

Вказані вище обставини не дають

підстав вважати про дотримання позивачем положень Цивільного кодексу України,

Закону України «Про господарські товариства»та Закону України «Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»при зверненні до

Державного реєстратора про вчинення реєстраційних дій. Отже, позовні вимоги

задоволенню не підлягають, оскільки при вчиненні оскаржуваних дій державний

реєстратор діяв з дотриманням всіх принципів, визначених ст. 2 КАС України.

Крім того, позовні вимоги

адресовані позивачем до Печерської районної у місті Києві державної

адміністрації, яка не є належним відповідачем.

Аналізуючи зміст статті 6, 27, 53

та інших статей Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців», видно, що державний реєстратор є єдиною особою, яка вчиняє

відповідні реєстраційні дії або відмовляє у вчинені таких, та несе безпосередню

відповідальність у цій сфері своєї діяльності. Дії або бездіяльність саме

державного реєстратора з питань реалізації Закону України «Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»можуть бути оскаржені

до суду. Таким чином видно, що позовні вимоги адресовані неналежному

відповідачу - Печерській районній у місті Києві державній адміністрації. В

судовому засіданні позивач заперечив заміну неналежного відповідача, зазначаючи

про те, що саме Печерська районна у місті Києві державна адміністрація є єдиним

і належним відповідачем.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи

керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади,

органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно

з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень

та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з

урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення

дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності

перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія);

9) 

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) 

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини

в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають

задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158

-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний

суд міста Києва,

П О С Т А Н О

В И В :

В задоволенні адміністративного

позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної

сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до

Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний

суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти

днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову

протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без

подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на

постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                     

                                            О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі

-28.01.2009 р.