Рішення

від 09.07.2009 по справі 9/624

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/624

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" липня 2009 р. Справа № 9/624

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Алексєєва М.В.  

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився  

 Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вулкаскот-Україна" (с.Насташине, Галицький район, Івано-Франковська область)  

до Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський пивоварний завод" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 5338,05 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 5338,05 грн. боргу та судових витрат.

17.06.2009року на адресу суду від позивача надійшла заява за ВХ№5398 про збільшення позовних згідно якої просить стягнути з відповідача  9741,00грн. пені.

30.06.09. на адресу суду від представника позивача надійшла заява в якій просить розглянути справу за його відсутності, на підставі наявних документів.

На адресу господарського суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника підприємства у відпустці.

Суд, розглянувши  клопотання  відповідача  приходить до висновку   про  його  відхилення. При цьому  виходить з  наступного.

Згідно ст. 22  ГПК   України   сторони   зобов'язані добросовісно  користуватися належними   їм  процесуальними правами,  виявляти  взаємну  повагу  до прав і   охоронюваних  законом    інтересів  другої сторони,  вживати  заходів  до  всебічного,  повного  та  об'єктивного  дослідження   всіх  обставин справи.

Слід врахувати,  що згідно  вимог  ч.2 ,3  ст.28  ГПК   України  крім  керівників  підприємств  і  організацій,  представником  юридичної  особи  можуть     бути  інші  особи,  повноваження  яких   підтверджується  довіреністю  від  імені  підприємства,  організації. При цьому,   довіреність видається  за  підписом  керівника   або  іншої    уповноваженої  ним  особи  та  посвідчується   печаткою  підприємства, організації.

Судовою практикою  визначено   ( постанова  Вищого  господарського  суду  України    №2/31/8/345(7/415, 01.08.2006р.),  що   представництво  юридичної особи  пов'язано  не  з    конкретною  юридичною  особою, а  з  наявністю  акта  органу  управління  юридичної  особи, котрим  ця  юридична особа    наділяє  посадову  особу  повноваженнями вчиняти  певні  юридичні  дії.

Виходячи  з зазначеного,  директор Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський пивоварний завод" не  був  позбавлений  права  видати довіреність  іншому  представникові  для участі  у  розгляді  справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі домовленості, досягнутою між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вулкаскот-Україна"  (далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Новоград-Волинський пивоварний завод" (далі  - відповідач), позивачем передано відповідачу товар,  що підтверджується видатковою накладною № ВУ-0000535 від 14.05.08р.  (а.с.11).

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі  - ЦК України) правочин, для якого законом не  встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.

Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст.  615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, щодо оплати за поставлений товар утворилась заборгованість яка становить 5335,05 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 21.11.08. (а.с.10)

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою в добровільному порядку погасити заборгованість у сумі 5335,05 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також позивач просить стягнути з відповідача 9741,00 грн. пені,  згідно п.3.3  Договору купівлі-продажу № 02102006 , укладеного сторонами 02.10.06р. (а.с.8-9)

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення пені, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.546 ЦК України неустойка (пеня, штраф) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 ЦУ України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі.

Зазначена вимога кореспондується зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - де зазначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін.

З видаткової накладної №ВУ-0000535 від 14.05.08., не вбачається, що  товар було поставлено на підставі Договору купівлі-продажу №02102006  від 02.10.06р.

Отже позивачем не доведено факту наявності встановлення за згодою сторін у письмовій формі неустойки у вигляді пені в певному розмірі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив.  

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню частково у сумі 5338,05 грн. боргу. В частині стягнення 9741,00 грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.  

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідно до платіжних доручень № 13285 від 06.03.09., №777 від 15.06.09. позивачем сплачено із позовної заяви державне мито у сумі 199,40 грн.

Пунктом 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 12.02.93 (із змінами та доповненнями), встановлено розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але                                        не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не                                        більше  1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Су позову , з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог становила 15079,05 грн. Тобто позивач повинен був сплатити державне мито у сумі  150,79грн. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне повернути   позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю "Вулкаскот-Україна" з Державного бюджету України  надлишок сплаченого державного мита у сумі 48,61 грн.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України та керуючись ст. 22, 33, 49, 69,75, 82-85 ГПК України, господарський суд,   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський пивоварний завод", 11708, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Радянська,74, код 05418359

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вулкаскот-Україна", 77110,   Івано-Франковська область, Галицький район, с.Насташине, вул. С.Бандери, 1/801, зкпо 30106841 - 5338,05 грн. боргу, 53,38 грн. державного мита та 41,77 грн.

3. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 9741,00 грн.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вулкаскот-Україна", 77110,   Івано-Франковська область, Галицький район, с.Насташине, вул. С.Бандери, 1/801, зкпо 30106841 з Державного бюджету України надлишок сплаченого державного мита у сумі 48,61 грн.

5. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Алексєєв М.В.

Дата підписання 15.07.09.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2,3 -  сторонам