Постанова

від 29.01.2013 по справі 5010/554/2012-13/37

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 5010/554/2012-13/37

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М., суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (відповідач) на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 р. (залишено без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 р.) у справі№ 5010/554/2012-13/37 господарського суду Івано-Франківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" простягнення заборгованості в сумі 38 559,12 грн. за договором оренди № 0916/10 від 16.09.2010 р., за участю представників: від позивачаСтасюк П.Ю. від відповідачаМицай С.В.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Івано-Франківської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" (далі - ТОВ "Сем Буд") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (далі - ТОВ "ПБС") заборгованості в сумі 32 000,00 грн., 3 200,00 грн. пені, 1 952,00 грн. інфляційних втрат, 1 407,12 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 0916/10 від 16.09.2010 р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 р. у справі № 5010/554/2012-13/37 (суддя Шкіндер П.А.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ПБС" на користь ТОВ "Сем Буд" суму боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 33 952,00 грн., 3% річних в сумі 1 407,12 грн., в частині стягнення пені в сумі 3 200,00 грн. в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Желік М.Б., судді Костів Т.С., Малех І.Б.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 р. у справі № 5010/554/2012-13/37 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 р. та з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 р. у справі № 5010/554/2012-13/37, ТОВ "ПБС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ТОВ "ПБС" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 29.01.2013 р. о 10 год. 35 хв.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, між ТОВ "Сем Буд" як орендодавцем та ТОВ "ПБС" як орендарем 16.09.2010 р. укладено договір оренди № 0916/10, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати в тимчасове користування орендарю дорожньо-будівельну техніку, а саме коток ВW 213 фірми D4. За актом приймання-передачі від 17.09.1010 р. позивач передав відповідачу обумовлену договором техніку.

Строк оренди техніки, відповідно до п. 6.2 договору, починається з моменту передачі техніки у користування орендарю, підтвердженого актом приймання-передачі техніки, підписаним повноважними представникам сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та закінчується підписанням акту повернення техніки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за актом повернення техніки від 05.10.2010 р. орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди коток ВW 213 фірми D4.

При укладенні договору сторони дійшли згоди (п. 2.1), що орендна плата складає за місяць (з розрахунку 24 робочих дні) 64 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з п. 2.5 договору орендна плата нараховується з дати підписання акту приймання-передачі і до дати підписання акту повернення техніки. Остаточний розрахунок, відповідно до п. 2.3 договору, проводиться протягом 10 календарних днів після закінчення робіт, що підтверджується актом повернення техніки.

Вартість оренди техніки за відповідний період, згідно з актом № ОУ-0000047 здачі-приймання наданих послуг, становить 32 000,00 грн. в тому числі ПДВ.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, з посиланням на матеріали справи, норми статей 11, 202, 509, 526, 625, 629 ЦК України, статті 193 ГК України, дійшов висновків про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 0916/10 від 16.09.2010 р., про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а відтак, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 32 000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 1 952,00 грн. та 3% річних в сумі 1 407,12 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3 200,00 грн. судами відмовлено з огляду на пропуск позивачем позовної давності.

В той же час господарські суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за поданою заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 23/05-юр від 23.05.2012 р. з огляду на те, що позивач заперечив наявність у нього вказаних грошових зобов'язань перед відповідачем, а також на відсутність доказів обґрунтованості грошових вимог відповідача до позивача.

Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно з ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що вирішуючи даний спір, місцевий та апеляційний господарські суди відхилили доводи відповідача стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог, але при цьому не звернули увагу на те, що зарахування може здійснюватися без згоди іншої сторони, за заявою лише однієї сторони, тобто достатньо волевиявлення однієї сторони, а також на те, що зарахування є одностороннім правочином, до якого застосовуються положення ст. 202 ЦК України.

Також колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що при здійсненні судового розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не було досліджено, чи настав строк виконання зобов'язань, вказаних в заяві відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог як необхідної передумови здійснення такого зарахування.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами не з'ясовано можливості зарахування зустрічних вимог згідно з положеннями ст. 602 ЦК України.

Таким чином, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, оскаржувані рішення та постанова прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, вказані судові акти не можуть вважатись обґрунтованими та законними.

Відповідно з ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що прийняті у справі рішення від 14.08.2012 р. та постанова від 19.09.2012 р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 р. у справі № 5010/554/2012-13/37 скасувати.

Справу № 5010/554/2012-13/37 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя А.М.Демидова

Судді І.М.Волік

С.Р.Шевчук