Рішення

від 23.04.2013 по справі 5010/554/2012-13/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 р. Справа № 5010/554/2012-13/37

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грица Ю. І. ,

при секретарі судового засідання Ковальчук Р. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд", вул.Дегтярівська,25/1, м.Київ 119,04119

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" вул. Краківського, 2, м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості в сумі 38 559грн. 12 коп. за договором оренди № 0916/10 від 16.09.2010р.

за участю представників сторін:

Від відповідача: Мицай Сергій Вікторович - представник (паспорт СС 575782 виданий 01.07.98 Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області ; довіреність №30/07-1 від 30.07.12) ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 року у справі №5010/554/2012-13/37 (суддя Шкіндер П.А.) за позовом ТзОВ "Сем Буд", м.Київ до відповідача ТзОВ "ПБС", м. Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 38 559грн. 12 коп. за договором оренди № 0916/10 від 16.09.2010р.-позов задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року вищевказане рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2013 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.13 справу передано на розгляд судді Гриці Ю.І.

Ухвалою суду від 18.02.13 розгляд справи призначено на 05.03.13.

Ухвалою суду від 05.03.13 розгляд справи відкладено на 19.03.13

Ухвалою суду від 19.03.13 розгляд справи відкладено на 09.04.13

Ухвалою суду від 09.04.13 розгляд справи відкладено на 23.04.13.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча був повідомлений про розгляд справи ухвалою суду від09.04.13.Причини свого неприбуття суду не повідомив.В попередніх судових засіданнях позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі, зокрема з підстав порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору оренди №0916/10 від 16.09.2010р. в частині оплати коштів в результаті чого утворилася заборгованість. Внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховану пеню, інфляційні збитки та 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідача в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях по справі. В обґрунтування заперечень зазначає, що 25.05.12 відповідачем на адресу позивача було направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за № 23/05-юр. Даною заявою відповідач зарахував зустрічні однорідні вимоги, що виникли між позивачем та відповідачем станом на 23.05.12, в тому числі вимоги передбачені позовом. Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, надавши їм правову оцінку , суд вважає за необхідне зазначити, що 16.09.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМ БУД" було укладено договір оренди № 0916/10, відповідно до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування дорожньо - будівельну техніку, а саме коток ВW 213 фірми D4, про що складено відповідний акт приймання - передачі від 17.09.10.

Відповідно до п. 6.2. договору строк оренди машини починався з моменту передачі машини у користування орендарю, підтвердженого актом приймання - передачі машини і діяв до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору та закінчувався підписанням Акту повернення техніки.

Актом повернення техніки від 05.10.10 орендар передав, а орендодавець прийняв із оренди коток 213 фірми D4.

Пунктом 2.1. Договору орендна плата складає за місяць ( з розрахунком 24 робочих днів) 64000,00 грн. , у тому числі ПДВ.

Згідно з п. 2.5 орендна плата нараховується з дати підписання Акту приймання - передачі Котка до дати підписання акту повернення Котка.

Відповідно до акту №ОУ-0000047 здачі-приймання наданих послуг вартість оренди становить 32 000,00 грн. в тому числі ПДВ.

Згідно з п. 2.3 договору , ТзОВ "ПБС" зобов'язано було здійснити остаточний розрахунок на протязі 10 днів після закінчення оренди , що підтверджується Актом повернення Котка. Остаточний розрахунок ТзОВ "ПБС" повинне було здійснити до 16.10.10.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем розрахунок здійснений не був, в зв"язку з чим на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 38 559,12грн. х яких - 32000,00грн. сума основного боргу, 3200,00грн. пеня, 1407,12-3%річних, 1952,00 інфляційні збитки.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного:

окремим способом припинення зобов"язання є зарахування (ст. ст.601, 603, ЦК України).

За змістом статей 203 ГК України , 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Зарахування є односторонньою угодою, до якого застосовуються положення ст.202 ЦК України. Для нього достатньо заяви однієї сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.12 відповідачем подано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №23/05-юр,згідно з якою вимоги позивача щодо заборгованості по договору оренди №0916/10 від 16.09.10 в сумі 32000,00грн. та нараховані на вказану суму 1407,12грн.-3%річних, 1952,00грн. інфляційних збитків припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідача до позивача (підпункт 7-8 п.1.2 і підпункт 2 п.1.3 заяви), шляхом здійснення оплати дизельного палива, переданого позивачу за товарно-транспортними накладними №00011670 від11.10.11, №00011881 від 01.11.11, скріпленими підписами представників сторін, з відбитком штампу позивача (копії містяться в матеріалах справи).Вказане дизельне паливо перевозилося з ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" до асфальтного заводу ТзОВ "Сем БУД" в м.Чернівці, що підтверджується поданими в матеріали справи листом перевізника ТзОВ "Магнум-Трейд" та актами виконаних робіт від 31.10.11,30.11.11, складеними замовником перевезення ТзОВ "Скорзенера" та перевізником.

Крім того, факт здійснення господарської операції шляхом передачі дизпалива

відображено в податкових накладних №8 від 11.10.11 та №3 від 01.11.11(т.2 а.с. 47-48) та включено відповідачем до податкових зобов"язань.

Також, факт поставки дизпалива відповідачем позивачу на суму та в кількості зазначеній відповідачем, встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.12 у справі №5010/553/2012-3/17, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.12 у спорі між тими ж сторонами про стягнення заборгованості.

У відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, слід зауважити, що виходячи з аналізу змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №23/05-юр, зазначені вище вимоги відповідача до позивача є є такими, строк виконання яких не встановлено та , вказані вимоги не належать до вимог, зарахування яких не допускається згідно ст.602 ЦК України, а відтак, заявлені до стягнення вимоги про стягнення заборгованості по договору оренди №0916/10 від 16.09.10 в сумі 32000,00грн. та нараховані на вказану суму 1407,12грн.-3%річних, 1952,00грн. інфляційних збитків, слід вважати припиненими зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідача до позивача.

Щодо стягнення пені то слід зазначити, що , як зазначено вище , виходячи з умов договору, з 16.10.10 у позивача виникло право нарахування пені на суму невиконаного зобов"язання.

Як вбачається із поданого суду розрахунку, сума пені в розмірі 3200грн. нарахована позивачем за період з 26.10.10 по 25.05.12, що насамперед суперечить положенням ст.232 ГК України, яка чітко встановлює припинення нарахування штрафних санкцій (в т.ч. пені) за прострочення виконання зобов"язання через шість місяців від дня, коли таке зобов"язання мало бути виконано.

Крім того, в силу дії положень п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся до суду з даним позовом 17.05.12, що підтверджено датою на штампі вхідної канцелярії господарського суду Івано-Франківської області, тобто після закінчення встановленого законом строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ( ч.3 ст.267 ЦК України).

Таким чином, з огляду на вищевикладене та заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за правомірне застосування до спірних правовідносин в частині стягнення пені строку позовної давності в один рік.

В силу дії ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 ст.32 цього ж кодексу , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування(ч.2 ст.34 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні докази в обгрунтування заявлених позовних вимог. Твердження позивача про відсутність заборгованості перед відповідачем за поставлене дизпаливо, оскільки таке йому і не поставлялося, спростовуються наявними в матеріалах справи товаро-транспортними накладними, податковими накладними та рішенням господарського суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, суд приходить до висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог. В позові слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.32,33,34,35,49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.13

Суддя Грица Ю. І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"