Постанова

від 08.11.2006 по справі 5/610-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/610-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 листопада 2006 р.                                                                                   № 5/610-05  

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С.- головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиТОВ “Конвалія”

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.08.2006

у справігосподарського суду Сумської області

за позовомТОВ “Конвалія”

до

ДП “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” в особі філії “Шосткінський облавтодор”

простягнення 260138, 25 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Бродец С.В. (дов. від 06.11.06 № 187),

відповідача: Варухі Ю.В. (дов. від 04.01.06),

                                          ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 01.06.06 господарського суду Сумської області позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 260138, 25 грн. збитків, 2601, 38 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. на ІТЗ судового процесу.

Постановою від 07.08.06 Харківського апеляційного господарського суду вказане  вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду, ТОВ “Конвалія” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Відповідач подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення. а постанову Харківського апеляційного господарського суду –без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до договорів поставки № 2 від 02 січня 2004 року, № 4 від 26 січня 2004 року, № 5 від 16 лютого 2004 року та договору поставки на 2004 рік від 23 березня 2004 року, укладених між позивачем та філією “Шосткинський райавтодор” дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, в період з 14 січня 2004 по 30 квітня 2004 року позивачем здійснено поставку відповідачу паливно-мастильних матеріалів на суму 268394, 08 грн. без урахування ПДВ, що підтверджується накладними.

Судами з'ясовано, що відповідач за отримані паливно-мастильні матеріали своєчасно не розрахувався з позивачем, в зв'язку з чим ТОВ “Конвалія” звернулося до господарського суду Сумської області з вимогою про стягнення з відповідача 371963, 83 грн. заборгованості по оплаті поставлених товарно-матеріальних цінностей та виконаних робіт, відповідно до вказаних вище договорів поставки. Рішенням господарського суду Сумської області від 29.11.2004 року у справі № 17/441-04 позовні вимоги задоволено  та розстрочено виконання рішення на п'ять місяців рівними частинами до квітня 2005 року включно.

На підставі зазначеного рішення, 21 березня 2005 року судом видано наказ на виконання згаданого рішення, який надіслано для виконання до відділу Державної виконавчої служби Ковпаківського районного управління юстиції м. Суми.

17 травня 2005 року рішення суду було виконано, проте, на думку позивача, за цей час вартість поставлених позивачем паливно-мастильних матеріалів зросла і на день виконання рішення суду складала 472667, 48 грн.

Крім того, на відповідно до договорів купівлі-продажу № 18 від 3 січня 2004 р., № 20 від З січня 2004р., № 64 від 1 липня 2004 р., № 67 від 15 липня 2004 р., № 68 від 23 липня 2004 р., № 73 від 3 серпня 2004р. та поставки товарів на 2004 р. від 23 березня 2004 р., укладених між сторонами спору в період з 3 травня 2004 року по 12 серпня 2004 року позивачем здійснено поставку відповідачу паливно-мастильних матеріалів на суму 78847, 45 грн. без урахування ПДВ, що підтверджується відповідними  накладними, за які відповідач також не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення вартості отриманих паливно-мастильних матеріалів та виконаних робіт. Рішенням від 05.12.05 господарського суду Сумської області з відповідача на користь позивача стягнуто 369382, 17 грн.  боргу, 31 277, 24 грн. пені, 102091, 95 грн. штрафу, 36193, 22 грн. інфляційних збитків, 6932, 75 грн., 5488, 47 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З врахуванням того, що вартість паливно-мастильних матеріалів зросла за період розгляду справи в суді з 78847, 45 грн. до 134712, 30 грн. позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення 260138, 25 грн. майнової шкоди за невиконання відповідачем договорів купівлі-продажу № 18 від 03.01.2004 року, № 20 від 03.01.2004 року. № 64 від 01.07.2004 року. № 67 від 15.07.2004 року. № 68 від 23.07.2004 року, № 73 від 03.08.2004 року та договорів на поставку товарів на 2004 рік, укладених між сторонами в період з 03.05.2004 року по 12.08.2004 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  позивачем у даній справі неправильно вибрано спосіб захисту своїх прав з посиланням як на правову підставу заявленого позову на ст. 1166 ЦК України, оскільки вказаною статтею не регламентуються правовідносини, що витікають з договірних зобов'язань.

Помилковим є також посилання позивача та місцевого господарського суду на п. 9 абз. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, оскільки в ньому йдеться мова про виконання рішення про відшкодування шкоди, в той час, як в даному випадку мало місце рішення про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу.   

За вказаних обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції помилково зосередившись на доведенні (не доведенні) позивачем завданих йому збитків дійшов в цілому вірного рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 , 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                         ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 07.08.2006 р. Харківського апеляційного господарського суду  у справі №  5/610-05 залишити без змін.

Головуючий                                                                                          В. Божок

Судді                                                                                                       Т.Костенко

                                                                                                                 Г.Коробенко