Постанова

від 14.08.2006 по справі 5/610-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/610-05

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2006 р.                                                          Справа № 5/610-05  

Колегія суддів у складі:

головуючого  судді Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Такмаков Ю.В.

при секретарі –Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Кучменко С.В.

відповідача –не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  (вх. № 2219C/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 01.06.2006 р. по справі    № 5/610-05

за позовом –ТОВ «Конвалія», м.Шостка

до ДП «Сумський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», м.Суми в особі філії „Шосткінський облавтодор”, м.Шостка

про стягнення 260138,25 грн., -

встановила:

В грудні 2005 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача збитків, завданих відповідачем позивачу внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за отримані паливно-мастильні матеріали.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.06.2006 р. (суддя Лущик М.С.) по справі № 5/610-05 позов задоволено повністю, стягнено з відповідача 260138,25 грн. збитків, 2601 грн. держмита, 118 грн. судових витрат.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за отримані від позивача паливно-мастильні матеріали завдав збитків позивачу; що виконання рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2004 р. про стягнення заборгованості за отримані відповідачем паливно-мастильні матеріали проводилося вже після підвищення на них цін, і вини позивача в цьому не було; що факт підвищення цін підтверджено висновком Сумської торгово-промислової палати № ВЗС-1 від 13.01.2006 р.; що розміром збитків завданих відповідачем позивачу є різниця між ціною, за якою відповідачем були отримані паливно-мастильні матеріали та ціною, яка існувала на день пред”явлення позовної заяви по даній справі; що відповідач не надав доказів сплати суми збитків за не несвоєчасного проведення розрахунків за отримані від позивача паливно-мастильні матеріали та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необгрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що позивачем при зверненні до господарського суду з позовною заявою порушені вимоги ст. 530 ЦК України, оскільки на його думку, на той момент спір між позивачем та відповідачем був відсутній в зв”язку з тим, що про спричинені збитки відповідач дізнався лише в момент отримання ухвали про відкриття провадження по даній справі. Крім того, відповідач посилається на те, що господарський суд прийняв рішення на основі документів, які не дають можливості прийняти повне обгрунтоване та законне рішення, а також необгрунтовано відхилив його клопотання про призначення судової експертизи.

В доповненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що з урахуванням ст.22, п.2 ст.623 ЦК України та ст.33 ГПК України, позивачем не надано доказів наявності збитків та їх розміру, не доведено, що ним вжито  всіх необхідних заходів для того, щоб не допустити настання таких збитків і т.ін.   

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, та просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обгрунтування своїх заперечень позивач вказує на те, що саме через неналежне виконання відповідачем своїх договорних зобов”язань підприємство позивача понесло збитки.

Разом з тим, позивач зазначає, що згідно практики Верховного Суду України та роз”яснень Вищого арбітражного суду України, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий може з цих підстав заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, яка у відповідності з ч.1 ст.224 ГК України та ч.1 ст.623 ЦК України, зобов”язана відшкодовувати завдані збитки.

Крім того, позивач вказує на помилковість посилання відповідача на ст. 530 ЦК України, оскільки на його думку, правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст.224-229 ГК України, які регулюють відшкодування збитків у сфері господарювання. Також, позивач зазначає, що  заходами щодо зменшення розміру збитків з його боку було звернення до господарського суду для стягнення в примусовому порядку  заборгованості за отримані відповідачем нафтопродукти, та рішення господарського суду по цих позовних заявах у справах № 17/441-04 та  № 17/173-05 і т.ін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.

Свою апеляційну скаргу відповідач обгрунтовує посиланням на те, що п.2 ст.11 ЦК України, передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов*язків, якими зокрема є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми цивільного законодавства не містять обов*язку боржника негайного відшкодування збитків, спричинених кредитору, т.б. не встановлений строк у який боржник зобов*язаний відшкодувати спричинені кредитору збитки.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк виконання зобов*язання не встановлений, то такий обов*язок повинен виконуватись у семиденний строк від дня пред*явлення вимоги. Також, для встановлення строку стосовно відшкодування збитків позивач відповідно до ст.ст.225, 226 ГК України, повинен виставати відповідачу вимогу, зазначивши строк для відшкодування збитків. Якщо вимога не була виконана протягом семи днів з моменту її пред*явлення, лише після цього між сторонами виникає господарський спір, а у кредитора виникає право на його вирішення.

Господарський суд у своєму рішенні необгрунтовано посилається на рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/202 та на ч.2 ст.124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, виходячи з чого випливає, що кожен із суб*єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Оскільки, в даному рішенні йдеться про те, що спір, який вже виник між сторонами може вирішуватись у судовому порядку без дотримання досудового врегулювання спору.

Стосовно посилання позивача на ст.1166 ЦК України, відповідач зазначає, що взагалі правопорушення у вигляді шкоди може відшкодовуватися двома засобами, а саме: відшкодування в натурі та відшкодування збитків. Відповідно до п.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов*язання доказується кредитором. Таким чином, щоб мати право на стягнення збитків, позивач повинен довести наявність збитків та їх розмір. А для визначення розміру неодержаних доходів (упущена вигода) кредитор повинен також довести, що він вжив всіх необхідних заходів для того, щоб не допустити їх настання.

       Суд першої інстанції в своєму рішенні не уточнив які саме збитки стягнув з відповідача, т.б. до якого сладу збитків відносяться стягнуті грошові кошти, не встановив і не довів факт спричинення позивачу збитків. Вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна неможливо застосувати, оскільки ПММ передавались по відповідних догворах купівлі-продажу, які є чинними на даний момент. Так як в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт того, що позивач поніс будь-які додаткові витрати. Не доведено позивачем і те, чим саме йому спричинена моральна шкода.Також матеріали справи не містять відомостей про розмір та доведеність неотриманого прибутку.

Крім того, при винесенні рішення суд першої інстанції повинен застосовувати ст.43 ГПК України, що передбачає винесення рішення після оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Але суд виніс рішення не врахувавши всі обставини справи та прийняв рішення на підставі договорів, накладних та висновків експерта.

Разом з тим, на час переоцінки вартості переданих ПММ їх власником став відповідач за ціною, обумовленою договором. Тобто посилання позивача на завдання йому шкоди (за відсутності зв*язку з виконанням зобов*язання) –безпідставне. До того ж у відповідача було перед позивачем грошове, (а не інше майнове) зобов*язання, в зв*язку з чим може мати місце лише грошове знецінення (інфляція) і передбачені законом нарахування інфляційних витрат та інших санкцій.

При цьому, позивач не надав договорів вжиття заходів щодо запобігання виникненню збитків та наявності інших обставин для відшкодування шкоди, не пов*язаних з виконанням зобов*язання.

В зв*язку з вищевикладеним, рішення господарського суду Сумської області від 01.06.2006 р. по справі № 5/610-05 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, невірним застосуванням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.49, 89, 99, 101, 103-105 ГПК України, судова колегія, -

                                                                постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Сумської області від 01.06.2006 р. по справі № 5/610-05 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Стягнути з ТОВ «Конвалія»(41100, Сумська область, м.Шостка, вул.Шевченко, 45; код 24023023) на користь ДП «Сумський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»(41100, Сумська область, м.Шостка, вул.Паризької Комуни, 28-а; код 31931024) 1300,69 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

Головуючий суддя                                                                   Могилєвкін Ю.О.

                        судді                                                                   Пушай В.І.

                                                                                                    Такмаков Ю.В.