Постанова

від 28.11.2006 по справі 19/138-45/285-30/46-4/160

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/138-45/285-30/46-4/160

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 листопада 2006 р.                                                                                   № 19/138-45/285-30/46-4/160  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді    Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін І.Селеги (дов. від 30.08.06),  О. Пошебякіної (дов. від 9.03.06), О. Парфенюк (дов. від 1.11.06), О. Баширової (дов. від 14.10.06) та прокурорів Н. Баклан і І.Гаврилової, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” на постанову від 30 серпня 2006 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 19/138-45/285-30/46-4/160 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” до Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва, треті особи: Українська універсальна біржа, спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями “Телесервіс”, товариство з обмеженою відповідальністю “Геката”, закрите акціонерне товариство “Агрокомплект”, приватне підприємство “Марк Ессен”, Подільська районна в м. Києві рада про визнання права власності та за зустрічним позовом прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду приватизації комунального майна Подільського району м.Києва до товариства з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва про визнання права власності на приміщення павільйону ПА-62 площею 423,7 м2,  придбаного за договором від 5 липня 1996 року купівлі-продажу комунального майна.

В процесі вирішення спору позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати право власності на частину цього павільйону площею 165 м2, стверджуючи, що приміщення павільйону площею 258, 7 м2 ним вже придбані на умовах договору від 5 липня 1996 року, про що свідчить Свідоцтвом від 27 серпня 1996 року № 92 про право власності.

Прокурор Подільського району м. Києва подав в інтересах держави в особі Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва зустрічний позов про визнання недійсним договору від 27 серпня 1996 року, а також про скасування державної реєстрації павільйону на вул. Сагайдачного, 33 у м. Києві комунальним підприємством “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”.

В процесі розгляду прокурор Подільського району м. Києва також уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним з дати укладання договір від 5 липня 1996 року та застосувати наслідки визнання договору недійсним.

Справа неодноразово розглядалась господарськими судами і рішенням від 16 червня 2006 року господарського суду м. Києва первісний позов задоволено з визнанням за товариством з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” права власності на приміщення павільйону площею 165м2 і в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою від 30 серпня 2006 року Київського апеляційного господарського суду (судді В. Андрієнко, М. Малетич, В. Студинець) рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні первісного позову відмовлено і зустрічний позов задоволено: визнано недійсним з моменту укладання договір від 5 липня 1996 року купівлі-продажу павільйону, який укладений між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер”; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “'Дністер” повернути Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва за актом приймання-передачі павільйон, що розташований по вул. Сагайдачного, 33 в м. Києві, площею 258,7 м2; зобов'язано Фонд приватизації комунального майна Подільського району м. Києва повернути на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” 53 326, 17 грн.; здійснено розподіл судових витрат.

В касаційних скаргах товариство з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” просить постанову в даній справі скасувати з підстав порушення апеляційним господарським судом статей 6, 48, 145 Цивільного кодексу Української РСР, статей 2, 81 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким залишити без розгляду зустрічний позов, а також залишити в силі рішення в частині задоволення первісного позову.

Фонд приватизації комунального майна Подільського району м. Києва, спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями “Телесервіс”, товариство з обмеженою відповідальністю “Геката”, закрите акціонерне товариство “Агрокомплект”, приватне підприємство “Марк Ессен” та прокурори проти доводів касаційних скарг заперечують і в їх задоволенні просять відмовити.

В судовому засіданні з 21 до 28 листопада 2006 року оголошувалася перерва.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” про відкладення розгляду справи залишене колегією суддів без задоволення з мотивів безпідставності.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги стосовно неправомірного подання прокурором зустрічного позову  не узгоджуються з Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), відповідно до якого прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Господарськими судами встановлено, що розпорядженням від 22 грудня 1995 року № 238 голови Подільської районної державної адміністрації м.Києва представництву Фонду державного майна у Подільському районі м. Києва, доручено продати павільйон фірмі “Дністер” і 5 липня 1996 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого покупець сплатив грошові кошти в сумі 5 332 617 000 крб. Про передачу майна складено акт від 27 серпня 1996 року.

Колегія суддів вважає правильним висновок господарських судів про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, в чинній на день укладення спірної угоди редакцій.

Відповідно до статті цього 7 Закону при підготовці до приватизації об'єктів, які перебували в комунальній власності і підлягали продажу, місцеві Ради народних депутатів затверджували їх переліки за поданням органів приватизації і не включення об'єкту до такого переліку унеможливлювало його приватизацію.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Подільська у м.Києві районна рада не делегувала районній державній адміністрації Подільського району м. Києва повноважень щодо відчуження об'єктів комунальної власності району, а представництво Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва в порушення вимог Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та Положення про представництво Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва, затвердженого Подільською районною радою народних депутатів 17 лютого 1995 року, не узгодило продаж спірного майна з Подільською районною радою.

За обставин порушення порядку приватизації у представництва Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва були відсутні правові підстави для продажу комунального майна на підставі розпорядження голови райдержадміністрації.

Враховуючи те, що Подільською районною в м. Києві радою не приймалося рішення про приватизацію павільйону шляхом його викупу товариством з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер”, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що правові підстави для укладання договору від 5 липня 1996 року купівлі-продажу павільйону були відсутні.

Апеляційний господарський суд обґрунтовано визнав безпідставними твердження цього товариства про те, що павільйон входив до складу нерухомого майна, що підлягало приватизації орендним підприємством “Торговий центр “Хорив”, оскільки в матеріалах приватизаційної справи цього орендного підприємства відсутні будь-які дані щодо приватизації павільйону.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний павільйон у 1996 році знаходився на балансі управління комунальної власності Подільського району м. Києва та був проданий позивачеві за первісним позовом на умовах договору від 7 липня 1996 року як торгове обладнання.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з доводами товариства з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом від 7 серпня 1995 року № 1020 Фонду державного майна України, оскільки зазначений нормативний акт до порядку відчуження об'єктів комунальної власності не застосовується.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

Водночас апеляційний господарський  суд дійшов правомірного висновку про задоволення зустрічного позову, оскільки, договір купівлі-продажу від 5 липня 1996 року був укладений з порушенням вимог законодавства в сфері приватизації.

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів і правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в  інших формах, передбачених законом.

За змістом статті 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Внаслідок визнання угоди недійсною кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

За висновком від 17 травня 2006 року Інституту держави і права                          ім. В.М. Корецького грошова оцінка павільйону становить 5 3326 грн. 17 коп.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

  ПОСТАНОВИВ:

Постанову від 30 серпня 2006 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 19/138-45/285-30/46-4/160 залишити без змін, а касаційні скарги товариством з обмеженою відповідальністю “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер” без задоволення.

Виконання постанови від 30 серпня 2006 року Київського апеляційного господарського суду в даній справі поновити.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій