Постанова

від 30.08.2006 по справі 19/138-45/285-30/46-4/160

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/138-45/285-30/46-4/160

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.08.2006                                                                                           № 19/138-45/285-30/46-4/160

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Танасійчук Т.Б., Тюрін А.В.

 від третьої особи 2-5 - Баширова О.Є.

від третьої особи 6 - КравцовА.В.

від прокуратури - Гаврилова І.А.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.06.2006

 у справі № 19/138-45/285-30/46-4/160  

 за позовом                               ТОВ Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер"

 до                                                   Фонду приватизації комунального майна Подільського району м.Києва

 треті особи           Українська універсальна товарна біржа

          Спільне Українсько-Російське підприємство з іноземними інвестиціями "Телесервіс"

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Геката"

          Закрите акціонерне товариство "Агрокомплекс"

          ПП "Марк Ессен"

 про                                                  визнання права власності

 за зустрічним позовом Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва

про                                        визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

 ТОВ «Упроваджувально-вирбнича фірма «Дністер» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва про визнання права власності на приміщення павільйону ПА-62 площею 423,7 кв. м.,  придбанного за договором купівлі-продажу комунального майна від 05.07.1996 р.

18.12.2003р. ТОВ „УВФ „Дністер” уточнило позовні вимоги і просило визнати право власності на приміщення вказаного павільйону площею 165 кв. м., вважаючи, що приміщення цього павільйону площею 258,7 кв.м. вже придбані ТОВ „УВФ „Дністер” за Договором від 05.07.1996р. і право власності на них підтверджено Свідоцтвом про право власності № 92 від 27.08.1996р., виданим Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва, правонаступником якого є Фонд приватизації.

Прокурор Подільського району м. Києва подав до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Фонду приватизації зустрічний позов про визнання недійсним Договору від 27.08.1996р., а також про скасування проведеної на підставі означеного договору державної реєстрації павільйону ПА-62 по вул. Сагайдачного, 33 у м. Києві в КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”.

Ухвалю суду від 09.12.2003р. до справи залучено Українську універсальну товарну біржу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 28.07.2004р. до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені Товариство з обмеженою відповідальністю  „Геката”,  Приватне підприємство „Марк Ессен”, Закрите акціонерне товариство „Агрокомплекс” та  Спільне українсько-російське підприємство  „Телесервіс” .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.09.2004р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2004р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2005р., позовні вимоги ТОВ „УВФ „Дністер” задоволені повністю, у зустрічному позові прокурора Подільського району м.Києва відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 19.04.2005р., прийнятою за результатами розгляду касаційних скарг Фонду приватизації, ПП „Марк Ессен”, ЗАТ „Агрокомплекс” та касаційного подання Генерального прокурора України, рішення  скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2005р., залишеним  без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р., в задоволені первісного позову ТОВ „УВФ „Дністер” відмовлено повністю. Зустрічний позов прокурора Подільського району м. Києва задоволений частково, договір від 05.07.1996р. визнаний недійсним, ТОВ „УВФ „Дністер” зобов`язано повернути Фонду приватизації павільйон ПА-62 по вул. Сагайдачного, 33 в м.Києві, в частині зустрічних позовних вимог про скасування державної реєстрації в КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” за ТОВ „УВФ „Дністер” павільойну ПА-62 по вул. Сагайдачонго, 33 в м. Києві, здійсненої на підставі Договору від 05.07.1996 р.,  провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2005р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, судова справа направлена на новий розгляд до  Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд України за результатами розгляду касаційного подання Генерального Прокурора України в інтересах Фонда приватизації  та касаційних скарг Фонду приватизації та третіх осіб ухвалою від 26.01.2006р. не знайшов підстав для порушення касаційного провадження по перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду м. Києва від 22.11.2005р.

Позовні вимоги ТОВ „УВФ „Дністер” мотивовані тим, що на підставі Договору від 05.07.1996р. Представництво Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва продало товариству павільйон ПА-62, ТОВ „УВФ „Дністер” сплатило його вартість в розмірі 5 332 617 000 крб.. На думку ТОВ „УВФ „Дністер”, у пункті 1.1. Договору від 05.07.1996р. помилково була зазначена лише торгівельна площа павільйону - 258,7 кв.м., а не загальна площа павільйону - 423,7. кв.м., якою ТОВ „УВФ „Дністер” фактично користується після придбання павільйону ПА-62, і яку також вважає своєю власністю. За твердженням ТОВ „УВФ „Дністер”, з листа Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.08.2003р. № 2074 та претензії Комунального підприємства „Оренда” від 28.08.2003р. №1340 товариству  стало відомо, що його право власності на частину приміщень павільйону ПА-62 площею 165 кв.м  не визнається.

При новому розгляді справи в Господарському суді міста Києва прокурор Подільського району м. Києва уточнив позовні вимоги та просив суд Договір від 05.07.1996р. визнати недійсним з дати його укладання та застосувати передбачені ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР  реституційні наслідки визнання договору недійсним.

Уточнення позовних вимог прокурором Подільського району м. Києва мотивоване набуттям законної сили постанови Господарського суду м.Києва від 17.02.2006р. по справі № 40/97-41/555 за позовом прокурора Подільського району м. Києва в інтересах Київської міської ради до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”, якою визнані нечинними первинна (здійснена за Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва) та поточна (здійснена за ТОВ „УВФ Дністер”) реєстрації павільйону ПА-62 за адресою вул.Сагайдачного,33 в м.Києві в КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”. Рішенням по справі № 40/97-41/555:

1. Визнано протиправними дії КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” по здійсненню первинної реєстрації та видачі реєстраційного посвідчення від 29.01.1996р. на нежитловий будинок № 33 (павільйон ПА-62) по вул.Сагайдачного в м.Києві площею 250,0 кв.м.

2. Визнано нечинним запис КП  „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” в реєстровій книзі за реєстром № 1006-П від 29.01.1996р. про реєстрацію домоволодіння № 33 по вул. Сагайдачного в м. Києві площею 250,0 кв.м за Представництвом Фонду державного майна України у Подільському р-ні м. Києва, проведену на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Подільського району м. Києва №10 від 06.10.1995р., та зобов'язано КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” його анулювати.

3. Визнано нечинним запис КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” від 27.08.1996р. про реєстрацію домоволодіння № 33 по вул. Сагайдачного в м. Києві площею 258,7 кв.м за ТОВ “Упроваджувально-виробнича фірма “Дністер”, проведену  на підставі Договору купівлі-продажу від 05.07.1996р.,  та зобов'язано  КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”  його анулювати.

Фонд приватизації первісні позовні вимоги ТОВ “УВФ “Дністер” про визнання за ним права власності на площу павільйону ПА-62 у розмірі 165 кв.м. не визнав, проти можливості помилки в Договорі від 05.07.1996р. заперечив, посилаючись на те, що Договір від 05.07.1996р. укладено згідно з проведеною Українською універсальною товарною біржею експертною оцінкою приміщення магазину-кафе по вул. Сагайдачного, 33 в м.Києві. Зустрічні позовні вимоги прокурора Подільського району м.Києва про визнання недійсним Договору від 05.07.1996р.Фонд приватизації підтримав повністю, вважаючи їх законними та  обґрунтованими.

Українська універсальна товарна біржа у письмових поясненнях до суду № 222 від 11.12.2003р. зазначила, що нею була проведена експертна оцінка  павільйону ПА-62 по вул. Сагайдачного, 33 в м.Києві з площею, що підлягала приватизації у розмірі 258 кв.м.  

Треті особи на стороні відповідача за первісним позовом без самостійних вимог на предмет спору ЗАТ „Агрокомплекс”, ТОВ „Геката”, СП „Телесервіс”  та ПП „Марк Ессен” проти позовних вимог ТОВ "УВФ "Дністер" заперечили, зустрічні позовні вимоги прокурора Подільського району м. Києва  повністю підтримали.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 16.06.2006р. по справі № 19/138-45/285-30/46-4/160 задоволено повністю первісний позов  ТОВ „УВФ „Дністер” до Фонду приватизації, за ТОВ „УВФ „Дністер” визнано право власності на приміщення павільйону ПА-62, розміщеного по вул. Сагайдачного, 33 в м. Києві площею 165 кв.м. У задоволенні  зустрічного позову прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду приватизації про визнання недійсним Договору від 05.07.1996р., укладеного між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва та ТОВ „УВФ „Дністер”, відмовлено повністю.

На зазначене рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2006р. ТОВ „УВФ „Дністер”, Фондом приватизації  та  третьою особою ПП „Марк Ессен” подані апеляційні скарги.

Прокурором Подільського району міста Києва на зазначене рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2006р. внесене  апеляційне подання.

Фонд приватизації, прокурор Подільського району міста Києва та третя особа ПП „Марк Ессен”  просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2006 року у справі № 19/138-45/285-30/46-4/160 повністю та прийняти нове рішення, яким  відмовити у первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” до Фонду приватизації про визнання права власності на приміщення павільйону ПА-62, розміщеного по вул. Сагайдачного, 33 в м. Києві площею 165 кв.м, та  задовольнити зустрічний позов прокурора Подільського району міста Києва  в інтересах держави в особі Фонду приватизації  до товариства з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна  від 05.07.1996 року.

ТОВ „УВФ „Дністер” просить залишити без змін пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2006 року у справі № 19/138-45/285-30/46-4/160, змінити пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2006 року у справі № 19/138-45/285-30/46-4/160 та винести нове рішення, яким залишити без розгляду зустрічний позов прокурора Подільського району міста Києва  в інтересах держави в особі Фонду приватизації.

Апеляційна скарга ТОВ „УВФ „Дністер” мотивована тим, що, по-перше, прокурор Подільського району м. Києва, звертаючись в інтересах держави в особі  Фонду приватизації з зустрічними позовними вимогами до ТОВ „УВФ „Дністер” неправильно визначив в якості позивача Фонд приватизації, як орган, уповноважений  здійснювати управління майном у спірних правовідносинах. По-друге, на думку  ТОВ „УВФ „Дністер”,  прокурором Подільського району м. Києва у зустрічному позові вибрано неналежний спосіб поновлення прав і інтересів Фонду приватизації, не обгрунтувано, які саме інтереси держави, що потребують судового захисту, порушено у спірних правовідносинах.

Апеляційне подання прокурора Подільського району м. Києва мотивоване тим, що оскаржуване ним рішення суду першої інстанції не ґрунтується на правовстановлюючих документах, відповідно до яких повинно було підтверджуватись право власності, протирічить правовій позиції Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, що викладені у чинних рішеннях цих судових інстанцій по зазначеній справі, помилковому застосуванні при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення законодавства України, а саме Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування"  та  Декрету Кабінету Міністрів „Про заходи щодо завершення комерціалізації підприємств і організацій торгівлі, громадського харчування і сфери послуг”  від 15.12.1992 р. № 10-92.

Апеляційна скарга Фонду приватизації мотивована тим, що Господарський суд м.Києва при ухваленні рішення не  надав  правової  оцінки   доказам,  наданим Фондом приватизації та прокурором Подільського району міста Києва на виконання вказівок, що містились у постанові Вищого господарського суду України по цій справі, що є порушенням вимог ст.  43 Господарського процесуального кодексу України, а також тим, що правова позиція Господарського суду м.Києва в оскаржуваному рішенні протирічить правовій позиції Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, що викладена у чинних рішеннях цих судових інстанцій по зазначеній справі.

ПП „Марк Ессен” в апеляційній скарзі посилається на те, що Господарським судом  м.Києва неправильно та всупереч постанові Верховного Суду України по цій справі  застосовано законодавство України про приватизацію, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не досліджені докази, що надані Фондом приватизації та прокурором  Подільського району міста Києва на виконання постанови від 22.11.2005р.  Вищого  господарського суду України по справі, помилково та всупереч   Постанові від 19.04.2005р. Верховного Суду України по даній справі застосований Декрет Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо завершення комерціалізації підприємств і організацій торгівлі, громадського харчування і сфери послуг № 10-92 від 15.12.1992р..  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2006 р. Подільську районну у місті Києві раду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та апеляційного подання, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів №556 від 22.11.1982р. „Про дозвіл райгастрономторгу Подільського району на тимчасове встановлення збірно-розбірного павільйону для торгівлі продовольчими товарами” райгастрономторгу Подільського району дозволено тимчасово встановити збірно-розбірний павільйон по вулиці Жданова, 33 в м.Києві (в 1989 р. вулиця перейменована в вул. Петра Сагайдачного).

З листа Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.01.2004р. №4858-09 вбачається, що земельна ділянка під встановлення павільйону ПА-62 за адресою Сагайдачного,33 в м.Києві не виділялась.

01.06.1992р. між Подільським райгастрономторгом і ТОВ "УВФ "Дністер" було укладено договір оренди  магазину № 1103 з правом викупу орендованого комунального майна (камери, РУ-400, павільйону).

Розпорядженням Голови Подільської районної державної адміністрації м. Києва      № 238 від 22.12.1995р. "Про продаж овочевого павільйону по вул. Сагайдачного, 33" Представництву Фонду державного майна у Подільському районі м.Києва доручено продати овочевий павільйон ПА-62 по вул. Сагайдачного, 33 в м.Києві ТОВ  "УВФ "Дністер".

Для цілей приватизації Українською універсальною товарною біржею проведена експертна оцінка майна, що затверджена начальником представництва Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва 09.02.1996р.. Згідно з експертною оцінкою вартість павільйону ПА-62 площею 258,7 кв.м. складала 5 332 617 000 крб.

Між Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м.Києва та  ТОВ  "УВФ "Дністер" 05.07.1996р. укладено Договір купівлі-продажу комунального майна, відповідно до якого продавець продав покупцю павільйон ПА-62 загальною площею 258,7 кв.м. балансовою вартістю 689891000 крб., а покупець сплатив договірну вартість павільйону ПА-62 в сумі 5 332 617 000 крб. Про передачу павільйону сторонами договору від 05.07.1996р. було складено акт № 26 від 27.08.1996р. приймання-передачі павільйону ПА-62 площею 258,7 кв.м.

Договір від 05.07.1996р. був нотаріально посвідчений і зареєстрований в Подільській районній державній адміністрації. Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва  27.08.1996р. видане Свідоцтво про власність № 92,  яким посвідчено, що ТОВ „УВФ „Дністер” є власником павільйону ПА-62 загальною площею 258,7 кв.м. по вул.Сагайдачного,33 в м. Києві на підставі Договору купівлі-продажу від 05.07.1996р. між Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва і ТОВ „УВФ „Дністер”, укладеного відповідно до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 06.03.1992р..

У постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2005р. по даній справі зазначено, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Аналогічна правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" міститься в постанові Верховного Суду України від 19.04.2005р. по даній справі.

Відповідно до положень Конституції України, правовий режим власності, порядок, умови набуття та припинення прав власності визначаються законами України.

Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю. Порядок відчуження такого майна визначається, зокрема, Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)",  який в силу положень ч. І ст.58 Конституції України щодо дії законів та нормативно-правових актів в часі, та правової позиції, що викладена Верховним Судом України у вищезазначеній постанові від 19.04.2005р. по даній справі, слід застосовувати в редакції від 20.02.1996р.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 15.05.1996р. №190 /96-ВР „Про порядок введення в дію Закону України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств  (малу приватизацію)” Закон України від 15.05.1996р. №189/96-ВР набув чинності з дня опублікування. Раніше, ніж в інших офіційних друкованих виданнях, Закон України від 15.05.96 р. №189/96-ВР опубліковано в газеті „Голос України” 07.08.1996р. № 145, а тому Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств  (малу приватизацію)” слід застосовувати в редакції від 20.02.1996р.

Стаття 3 Закону України "Про приватизацію невеликих  державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції від 20.02.1996р. визначає способи малої приватизації: викуп об'єктів, що підлягають приватизації, працівниками цих об'єктів та продаж на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих  державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції від 20.02.1996р., викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених ст.17 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", а саме: викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом викупу, провадиться відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій".

В силу ст.25 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно   з   ч. І   ст.7   Закону  України   "Про   приватизацію   невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, чинній на час укладання спірного Договору від 05.07.1996р., місцеві ради  затверджували за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебували відповідно у загальнодержавній, республіканській і комунальній власності і підлягали продажу на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням майнових сертифікатів і грошових квот, а також вільно конвертованої валюти, викупу працівниками підприємств, що приватизуються, приватизації іншими способами згідно з Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств”.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", відповідний орган приватизації зобов`язаний  публікувати в інформаційному бюлетені та місцевій пресі перелік об'єктів, що підлягали приватизації шляхом викупу. Перелік повинен містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; адресу, за якою приймаються заяви на приватизацію; термін та розмір плати за подання заяви. Зазначена інформація повинна публікуватись не пізніше 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Статтею 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" в редакції, що була чинною на момент укладання Договору від 05.07.1996р. (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 21.05.1997р.  № 280/97-ВР) визначалися повноваження місцевих Рад народних депутатів щодо управління комунальною власністю, положеннями ст.38 цього Закону визначались повноваження виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у галузі житлового господарства, комунально-побутового, торгівельного обслуговування, транспорту і зв'язку.

Аналізуючи законодавство України, що діяло на момент укладання з ТОВ „УВФ „Дністер” Договору купівлі-продажу від 05.07.1996р., судова колегія дійшла до  висновку, що без включення та затвердження у встановленому порядку місцевими Радами народних депутатів переліку об'єктів, що підлягали приватизації шляхом викупу, відчуження  об'єктів державної та комунальної власності не відповідало приписам законодавства з питань приватизації, тобто було незаконним.

Відповідно до Указу Президента України від 24.07.1992р. № 394/92 "Про Положення про місцеву державну адміністрацію", що визначав повноваження райдержадміністрацій на момент виникнення спірних правовідносин,  райдержадміністрація, у межах повноважень, наданих їй відповідною Радою народних депутатів, здійснювала управління майном, що належало до комунальної власності.

З листа Подільської в м. Києві районної ради    № 157 від 23.06.2005р. вбачається, що Подільська у м. Києві районна рада не делегувала райдержадміністрації Подільського району м. Києва повноважень по відчуженню об'єктів комунальної власності Подільського району.

Подільська  районна у місті Києві рада у судовому засіданні означений факт підтвердила, зустрічні позовні вимоги прокурора Подільського району м. Києва підтримала повністю.

З матеріалів справи вбачається, що згідно „Положення про представництво Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва”, затвердженого Подільською райрадою народних депутатів 17.02.1995р., Представництво в питаннях приватизації майна, що перебуває в комунальній власності району, узгоджує свої дії з Подільською райрадою та їй підзвітне. Тобто, Представництво Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва не мало права продавати комунальне майно виключно за одноособовим розпорядженням голови райдержадміністрації, крім того, згідно п.1.6. означеного Положення, Представництво в межах повноважень, визначених Фондом держмайна, та повноважень, делегованих Подільською райрадою, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває в загальнодержавній, комунальній власності району.

При з'ясуванні всіх обставин, що мають відношення до даного судового спору, судом  апеляційної інстанції також приймається до уваги, що розпорядження № 238 від 22.12.1995р. голови Подільської райдержадміністрації м.Києва Романюка Г.,  за протестом Прокурора Подільського району м.Києва скасовано розпорядженням  голови Подільської райдержадміністрації м.Києва № 977 від 20.10.2005р. з причин відсутності відповідного рішення Подільської районної в м.Києві ради з питань приватизації павільйону ПА-62 шляхом викупу павільйона ТОВ  УВФ “Дністер”.

Про порушення законодавства України при здійсненні приватизації павільйону ПА-62 свідчать наступні обставини та докази, що містяться в матеріалах судової справи.

На підтвердження права власності на павільйон ПА-62 Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва було представлено нотаріусу реєстраційне посвідчення № 1006-П від 29.01.1996р. та довідка-характеристика № 518 від 20.06.1996р., які були видані Бюро технічної інвентаризації м. Києва Представництву Фонду державного майна України у Подільському районі м.Києва для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу павільйону.

Відповідно до п.30 „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за № 18/5 від 14.06.1994р. (у діючий на час укладання договору редакції), угоди про відчуження майна, що підлягали реєстрації, посвідчувались нотаріально за умови подання документів, які підтверджували право власності на майно, що відчужуються. Зазначені документи нотаріус повинен був приймати за наявності на них запису про реєстрацію.

Вичерпний перелік правовстановлюючих документів містився у Додатку N 1 до „Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб”, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995р..

Пункти 7, 8, 9 Додатку № 1 до вищезазначених Правил в якості правовстановлюючих документів, що  підлягали реєстрації органами БТІ, визначали, у тому числі: рішення місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування щодо права власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтва про право власності оформлені місцевими органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування;

Реєстраційне посвідчення № 1006-П від 29.01.1996р. не було визначено в якості правовстановлюючого документа, а лише підтверджувало реєстрацію об'єкта нерухомості.

Свідоцтво про право власності на павільйон ПА-62 також не видавалось.

Наявне в матеріалах судової справи розпорядження голови райдержадміністрації Подільського району м.Києва № 238 від 22.12.1995р. (скасоване розпорядженням № 977 від 20.10.2005р. голови Подільської районної у м.Києві державної адміністрації за протестом прокурора Подільського району м.Києва від 17.10.2005р.), відповідно до якого  Представництву фонду державного майна у Подільському районі м.Києва доручено продати ТОВ „УВФ „Дністер” овочевий павільйон ПА-62 по вул.П.Сагайдачного, 33 в м.Києві, не відносилось до визначених законодавством правовстановлюючих документів на обєкти нерухомості, оскільки не визначало право комунальної власності на павільйон ПА-62.

Наявне в матеріалах судової справи розпорядження Голови Подільської райдержадміністрації № 10 від 06.10.1995 р.,   на підставі якого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно" здійснило первинну реєстрацію павільйону ПА-62 та видало  вищезазначене реєстраційне посвідчення, не мало ніякого відношення до павільйону ПА-62, оскільки не містило об'єкту за такою адресою.

Будь-які докази існування правовстановлюючого документа на павільйон ПА-62 в матеріалах судової справи відсутні. Оспорюваний Прокурором Подільського району м.Києва Договір від 05.07.1996р. посилань на який-небудь визначений діючим на час укладання договору законодавством України правовстановлюючий документ на павільйон ПА-62 не містить.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги  наявність розбіжностей у площі павільйону ПА-62, що був проданий за договором від 05.07.1996р. Як вбачається з виданих КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно" до укладання договору від 05.07.1996р. реєстраційного посвідчення № 1006 та довідки-характеристики № 518 на павільйон ПА-62, площа павільйону становила 250 кв.м., а за договором від 05.07.1996р. ТОВ «УВФ «Дністер» було продане 258,7 кв.м., тобто більше на 8,7 кв.м..

При здійсненні приватизації павільйону ПА-62 були порушені вимоги ст.ст. 8, 10 Закону України   "Про   приватизацію   невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки в засобах масової інформації опублікування інформації про продаж павільону ПА-62  у процедурі приватизації здійснено не було. Зазначений факт підтверджується довідкою № 01/430 Фонду приватизації.

Подільська районна у м.Києві рада листом № 157 від 23.06.2005р. повідомила, що  у період 1995-1997 років повноваження по вирішенню питань відчуження об'єктів нерухомості, що перебували у комунальній власності Подільського району м.Києва були у виключній компетенції Подільської в м.Києві районної ради народних депутатів.

Подільська районна у м.Києві рада листом № 246 від 17.10.2005р. також повідомила, що у 1995-1996 роках рішення про включення павільйону ПА-62 по вул.Сагайдачного, 33 в м.Києві в перелік об”єктів, що підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ „УВФ „Дністер” районною радою не приймалось.

Відповідно до листа № 285 від 03.04.2006р. Подільської районної у м.Києві ради у 1995-1996 роках павільйон ПА-62 по вул. Сагайдачного, 33 в м.Києві не затверджувався в переліку підприємств, цілісних майнових комплексів, об”єктів, будівель, споруд та іншого комунального майна, що підлягали приавтизації. Окремого рішення щодо приватизації павільйону ПА-62 Подільською в м.Києві райрадою також не приймалось.

Враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах судової справи доказів факт, що Подільською районною в м.Києві радою не приймалось рішення про приватизацію  павільйону ПА-62 по вул. Сагайдачного, 33 у місті Києві шляхом його викупу ТОВ «УВФ «Дністер», а також те, що у продавця за Договором від 05.07.1996р. були відсутні правовстановлюючі документи на об'єкт продажу, суд вважає, що правові підстави для укладання між Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва та ТОВ «УВФ «Дністер» договору від 05.07.1996р. купівлі-продажу павільйону ПА-62 були відсутні.

Рішенням Київської міської ради від 13.01.1992р. № 26 "Про формування комунального майна міста та районів" був затверджений перелік     об'єктів нерухомого   майна Територіальної громади м.Києва,   яке передавалось до комунальної власності  Подільського    району м. Києва.   Павільйон ПА-62 по вул. Сагайдачного, 33 у місті Києві, що на той час належав  Подільському райгастрономторгу, у зазначеному переліку в якості об'єкта нерухомості  не значився.

Матеріалами судової справи не знайшла свого підтвердження правова позиція ТОВ „УВФ „Дністер”, що павільйон ПА-62 входив до складу нерухомого майна, що підлягало приватизації Орендним підприємством „Торговий центр „Хорив” (створено 07.06.1994р. шляхом перереєстрації Державного комерційного торговельно-виробничого підприємства „ПОДІЛ”, яке, в свою чергу зареєстроване  09.09.1992р. Подільською райдержадміністрацією та є правонаступником Подільського райрастрономторгу та створене на його базі) відповідно до рішення від 30.03.1995р. № 17 другої сесії XXII скликання Подільської районної у м.Києві ради народних депутатів.

З наявного в матеріалах судової справи листа № 5091 від 06.12.2005р. Подільської районної у м.Києві державної адміністрації (до якого додається копія розпорядження голови райдержадміністрації Подільського району №409 від 10.06.1996р.), вбачається, що відповідно до рішення другої сесії XXII скликання Подільської районної у м.Києві ради народних депутатів від 30.03.1995р. № 17 до складу майна, що підлягало приватизації Орендним підприємством „Торговий центр „Хорив” та знаходилось на його балансі, включались наступні нежитлові приміщення: по вул.Сирецькій, 37, по вул.Фрунзе, 64, по вул.Петропавлівська, 52, по вул.Білецькій, 52, по вул.Захарівській, 3, по провул. Куренівському, 12, по вул.Юнкерова, 92, по вул.Хорива, 24.

Зазначений перелік об`єктів нерухомості,  що підлягали приватизації, є вичерпним та не містить павільйону ПА-62 по вул.Сагайдачного,33 в м.Києві.

Подільська районна у м.Києві державна адміністрація також у листі зазначила, що павільйон ПА-62  по вул.Сагайдачного, 33 в м.Києві у 1996р. знаходився на балансі управління комунальної власності Подільського району м.Києва та був проданий ТОВ „УВФ „Дністер” Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м.Києва за договором від 07.07.1996р. як торгове обладнання.

Фондом приватизації була представлена  довідка № 01/680 від 27.12.2005р., з якої вбачається, що 28.11.1995р. здійснено приватизацію шляхом викупу товариством покупців членів трудового колективу орендного підприємства „Торговий центр „Хорив”, та в матеріалах приватизаційної справи орендного підприємства „Торговий центр „Хорив” відсутні документи по павільйону ПА-62, зазначений павільйон ПА-62 не входив до переліку майна, що підлягало приватизації шляхом викупу товариством покупців членів трудового колективу орендного підприємства „Торговий центр „Хорив”.

Суд погоджується з правовою позицією прокурора Подільського району м. Києва, що відповідно до рішення № 17 від 30.03.1995р. Подільської районної Ради народних депутатів м.Києва “Про розгляд переліку об'єктів комунальної власності району, що підлягають приватизації в другому кварталі 1995 року” приватизації підлягало Орендне підприємство “Торговий центр “Хорив” (вул. Хорива, 24), у зв`язку з чим зазначене рішення Подільської районної в м.Києві Ради народних депутатів ніяким чином не стосувалось прав та обов`язків ТОВ „УВФ „Дністер” щодо приватизації павільйону ПА-62 шляхом його викупу.

Судом не приймаються до уваги посилання ТОВ „УВФ „Дністер” на те, що ОП „ТЦ „Хорив” включалось до Переліку об”єктів, що підлягали обов”язковій приватизації у 1995 році, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 15.05.1995р. Зазначена постанова КМ України прийнята на виконання Указу Президента України від 26.11.1994р.  № 699 „Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів”, яким передбачалось, зокрема, перетворення підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, у відкриті акціонерні товариства. ОП „ТЦ „Хорив” віднесено до Додатку № 4 Переліку орендних підприємств, державна частка в майні яких підлягала обов”язковій приватизації у 1995 році (за згодою орендаря). ОП „ТЦ „Хорив” було включене в зазначений перелік як підприємство, що підлягало перетворенню у відкрите акціонерне товариство шляхом продажу частини його акцій громадянам України за приватизаційні майнові сертифікати.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що передбачена процедура приватизації орендного підприємства „Торговий центр „Хорив” не підтверджує доводи ТОВ „УВФ „Дністер”, оскільки предметом дослідження суду є відповідність законодавству України процедури приватизації павільйону ПА-62 саме ТОВ „УВФ „Дністер”, а не ОП „ТЦ „Хорив”. За письмовими поясненнями Фонду приватизації, приватизація ТОВ „УВФ „Дністер” павільйону ПА-62 виділена в окрему приватизаційну справу, матеріали якої залучені до матеріалів справи.

Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” у діючий на час укладання договору купівлі-продажу від 05.07.1996р. редакції встановлював правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Таким чином, рішення щодо приватизації ОП „ТЦ „Хорив” відповідно до зазначеного Закону України про малу приватизацію ніяким чином не могло стосуватись іншого, окрім ОП „Торговий центр  „Хорив”,  покупця.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з аргументацією ТОВ „УВФ „Дністер”, що до спірних правовідносин щодо продажу павільйону ПА-62 слід застосовувати „Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю”, затвердженого наказом Голови Фонду державного майна України від 07.08.1995р. № 1020. Зазначене Положення не регулює порядок відчуження об'єктів комунальної власності, а регулює порядок відчуження засобів виробництва (в частині основних фондів), що є державною власністю. Пункти 6, 7 даного Положення визначали порядок відчуження загальнодержавного майна шляхом продажу, а саме: прийняття рішення про продаж безпосередньо підприємством та отримання дозволу на продаж у міністерстві, відомстві або у Фонді державного майна України. Пункти 7, 9 Положення визначали порядок отримання дозволу на відчуження державного майна та дії підприємства після отримання дозволу на відчуження державного майна. Пункт 10 Положення визначав, що продаж основних фондів здійснюється тільки на аукціоні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вищезазначене Положення не регулювало сферу правовідносин щодо продажу Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва ТОВ „УВФ „Дністер” павільйону ПА-62, який знаходився у комунальній власності Подільського  району м.Києва.

До того ж, як зазначалось вище, про застосування до правовідносин з продажу ТОВ „УВФ „Дністер” павільйону ПА-62 положень Закона України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”  зазначено у відповідних постановах Вищого господарського суду України від 22.11.2005р. та Верховного Суду України від 19.04.2005р. по данній справі.

Суд вважає необґрунтованими позовні вимоги ТОВ „УВФ „Дністер” щодо визнання за ним права власності на приміщення павільйону ПА-62 площею 165 кв.м. В якості обґрунтування зазначених позовних вимог ТОВ „УВФ „Дністер” посилається на допущену Українською універсальною товарною біржею у складеному Звіті щодо експертної оцінки майна, що підлягає приватизації, помилку стосовно загальної площі павільйону ПА-62.

ТОВ „УВФ „Дністер”  вважає, що з вищезазначеного Звіту  Української універсальної товарної біржі, який був затверджений представництвом Фонду державного майна у Подільському районі м.Києва, помилка щодо приватизуємої площі павільйону ПА-62, яка була зазначена у Звіті в розмірі 258,7 кв.м, потрапила в укладений з Представництвом Фонду державного майна у Подільському районі м.Києва  Договір купівлі-продажу від 05.07.1996р..

Свою правову позицію ТОВ „УВФ „Дністер” обґрунтовує посиланням на висновок  № 675 від 23.03.2004р. судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ, яка була призначена у даній справі, відповідно до якого, на думку судового експерта, ТОВ „УВФ „Дністер” при приватизації павільйону ПА-62 оплатило загальну площу павільйону ПА-62, яка становила 423,7 кв.м.

У той же час, Українська універсальна товарна біржа листом № 222 від 11.12.2003р. пояснила Господарському суду м.Києва, що біржею була здійснена з метою приватизації та за дорученням Представництва Фонду державного майна у Подільському районі м.Києва  оцінка саме 258,7  кв.м, а не 423,7 кв.м, як стверджує ТОВ „УВФ „Дністер”.

Листом № 26 від 04.02.2004р. до Фонду приватизації Українська універсальна товарна біржа підтвердила, що предметом оцінки була площа 258,7 кв.м., що підтверджується сертифікатом оцінки, в якому вказана площа оцінки (258,7 кв.м), вартість  1 кв.м та всього об'єкту, що приватизується. Вищезазначена правова позиція ТОВ „УВФ „Дністер” не приймається судом апеляційної інстанції до уваги  з огляду на те, що відповідно до законодавства України суттєві умови договору купівлі-продажу, до яких відносяться якісні та кількісні характеристики об`єкта продажу, у тому числі площа об`єкта, продажна вартість об`єкта продажу, можуть визначатись виключно у договорі купівлі-продажу, що укладається між продавцем та покупцем об`єкта приватизації, а ніяким чином не експертним шляхом. Проведена за визначеною законодавством України методикою експерта оцінка об'єкта приватизації в обов'язковому порядку враховується лише до укладання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Київським апеляційним господарським судом не приймається до уваги твердження ТОВ „УВФ „Дністер” щодо недоведеності прокурором Подільського району м. Києва при поданні зустрічної позовної заяви порушення інтересів держави при укладанні  договору купівлі-продажу від 05.07.1996р. з урахуванням того, що ТОВ „УВФ „Дністер” в повній сумі були сплачені кошти за придбаний павільйон ПА-62, договір нотаріально посвідчений, зареєстрований в БТІ м. Києва та повністю виконаний обома сторонами.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набув чинності з 01.01.2004р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання Кодексом чинності, положення Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання Кодексом чинності. Враховуючи той факт, що предметом зустрічного позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.1996р. павільйону ПА-62, що укладений між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва та ТОВ «УВФ «Дністер» та який повністю виконаний сторонами до набуття чинності ЦК України в новій редакції,  до правовідносин, що розглядаються судом, слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР (у редакції 1963 року).

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу України, що був чинним на момент укладання оскаржуваного Прокурором Подільського району м. Києва Договору купівлі-продажу, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки угоди не передбачені законом.

Не приймається судом до уваги твердження ТОВ «УВФ «Дністер» в апеляційній скарзі, що прокурор Подільського району м. Києва, звертаючись в інтересах держави в особі  Фонду приватизації з зустрічними позовними вимогами до ТОВ „УВФ „Дністер”, неправильно визначив в якості позивача Фонд приватизації, як орган, уповноважений  здійснювати управління майном у спірних правовідносинах.   Вказане твердження ТОВ «УВФ «Дністер» не відповідає приписам законодавства України та спростовується наступним.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва на місцях віднесені до державних органів приватизації статтею 7 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” №2163-ХІІ від 04.03.1992р. Згідно із ст. 4 Закону України „Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності є відповідно Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва та органи приватизації, створені місцевими радами народних депутатів.

Відповідно до Положення про представництво Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва (надалі – Положення) представництво є державним органом, створеним регіональним відділенням Фонду державного майна України, підпорядковується відділенню. У відповідності до п.1.6. Положення Представництво в межах своїх повноважень, визначених Фондом державного майна, та повноважень, делегованих Подільською районною радою, здійснює державну політику в сфері приватизації. Відповідно до п.2.2. та 3.11. Положення одним із завдань та повноважень Представництва є здійснення продажу об'єктів приватизації.

Згідно п.1.4. розділу 1 Положення про Фонд приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та рішення третьої сесії ХХІV скликання 317 від 30.05.2002р. повноваження Представництва Фонду державного майна України у Подільському районі міста Києва  (що є стороною оскаржуваного Договору купівлі-продажу в якості продавця) щодо приватизації і продажу  комунальної власності Подільського району м. Києва були передані правонаступнику останнього – Фонду приватизації.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Фонд приватизації є правонаступником сторони спірного договору за зустрічним позовом (продавця) , та згідно п.1.5. Положення, Фонд може бути стороною у господарській справі, слід зробити висновок, що Фонд є належним позивачем у даній справі за зустрічними позовними вимогами прокурора.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд вважає, що прокурор Подільського району м. Києва звернувся із зустрічним позовом і інтересах держави в особі належного позивача..

Суд не погоджується з твердженням ТОВ „УВФ „Дністер” щодо неналежного обґрунтування  прокурором Подільського району м. Києва порушення інтересів держави при поданні позову в інтересах Фонду приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи, Фонд приватизації є правонаступником Представництва Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва, яке у свою чергу було державним органом, створеним регіональним відділенням Фонду державного майна України, та, відповідно до делегованих Подільською районною радою повноважень, здійснювало державну політику в сфері приватизації.

Матеріалами судової справи документально доводиться факт укладення договору купівлі-продажу комунального майна  від 05.07.1996р. Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва з  ТОВ „УВФ „Дністер” з порушенням законодавства України.

Конституційний Суд України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України  (справа N 1-1/99  від 08.04.1999р. про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.  З огляду на це, Конституційний Суд України у зазначеному рішенні зазначив, що "інтереси держави" є оціночним поняттям.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням прокурора Подільського району м. Києва, що порушення законодавства України з питань приватизації при здійсненні приватизації павільйону ПА-62 одночасно порушує інтереси держави у сфері встановлення відповідного правопорядку, оскільки ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушення при здійсненні приватизації законів України порушує встановлений в державі правопорядок, у тому числі безпосередньо порушує приписи ст.19 Конституції України, як норми прямої дії.

Досліджуючи докази, що представлені учасниками судового процесу та містяться в судовій справі, суд вважає обґрунтованими твердженням Прокурора Подільського району м. Києва про те, що Договір купівлі-продажу від 05.07.1996р. було укладено та посвідчено нотаріально з порушенням вимог чинного на час укладання договору законодавства.

Первісні позовні вимоги ТОВ "УВФ "Дністер"   про визнання за ним права власності на площу павільйону ПА-62 у розмірі 165,0 кв.м. суд вважає необґрунтованими , у зв'язку з чим правових підстав для їх задоволення суд не вбачає.

При розгляді питання стосовно строку позовної давності щодо заявлених ТОВ "УВФ "Дністер" позовних вимог про визнання за товариством права власності на частину приміщень павільйону ПА-62 площею 165 кв.м, що придбане товариством за Договором від 05.07.1996р. купівлі-продажу комунального майна, укладеного з Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.  

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ТОВ "УВФ "Дністер", вважаючи себе власником всього павільйону ПА-62, про той факт, що товариство є власником  лише частини павільйону площею 258,7 кв.м дізналось з листа Подільської районної в м.Києві державної адміністрації від 26.08.2003р. № 2074 та претензії Комунального підприємства „Оренда” від 28.08.2003р. №1340. Таким чином, строк позовної давності слід вираховувати   від дати, коли ТОВ "УВФ "Дністер" дізналось про оспорювання його права власника павільйону ПА-62. На час подання позову до суду трирічний термін позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права не сплинув.

Стосовно строку позовної давності щодо заявлених Прокурором Подільського району м. Києва зустрічних позовних вимог про визнання недійсним Договору від 05.07.1996р. суд апеляційної інстанції вважає, що  строк позовної давності також не сплинув, оскільки прокурор Подільського району м. Києва документально підтвердив суду той факт, що він дізнався про порушення законодавства України з питань приватизації при укладанні оскаржуваного Договору купівлі-продажу від 05.07.1996р. лише у 2004 році після отримання від Фонду приватизації листа з проханням представляти в суді інтереси держави в спірних правовідносинах та після здійснення відповідної документальної перевірки дотримання чинного законодавства України (відповідні докази в матеріалах справи). На час звернення до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом в інтересах держави, прокурором Подільського району м. Києва строк позовної давності пропущений не був.

На вищезазначені положення законодавства України щодо строку позовної давності суд першої інстанції уваги не звернув, питання позовної давності не дослідив.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР в наслідок визнання угоди недійсною кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом..

На запит прокурора Подільського району м. Києва Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України була проведена науково-правова експертиза стосовно визначення правових підстав обрахування грошової оцінки об'єкта двосторонньої реституції - павільйону ПА-62 (в матеріалах судової справи).

За результатами проведеної науково-правової експертизи Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького був складений висновок № 126/109-е від 17.05.2006р., відповідно до якого грошова оцінка об'єкта реституції (павільйону ПА-62 по вул.Сагайдачного, 33 в м. Києві, площею 258,7 кв.м) з врахуванням Указу Президента України від 25.08.1996р.  № 762/96 „Про грошову реформу в Україні” має становити 53326,17 грн..

Проаналізувавши висновок № 126/109-е від 17.05.2006р. науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького суд апеляційної інстанції погоджується з викладеним в ньому правовим обґрунтуванням обрахування грошової оцінки предмета двосторонньої реституції - павільйону ПА-62. Зазначений висновок № 126/109-е від 17.05.2006р. враховується судом апеляційної інстанції при застосуванні у даній судовій справі двосторонньої реституції, як наслідок визнання угоди недійсною за ст.48 ЦК УРСР.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що судом першої інстанції оскаржуване рішення було прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим прийняте судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову ТОВ «УВФ «Дністер» та задоволенню зустрічного позову прокурора Подільського району м. Києва.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” відмовити повністю.

2.          Апеляційне подання прокурора Подільського району м. Києва та апеляційні скарги Фонду приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та Приватного підприємства „Марк Ессен” задовольнити.

3.          Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2006 року у справі № 19/138-45/285-30/46-4/160 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

4.          У задоволенні позову  Товариства з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” відмовити повністю.

5.          Позов прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва задовольнити повністю.

6.          Договір купівлі-продажу від 05.07.1996р. павільйону-ПА-62, укладений між Представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва та ТОВ „УВФ „Дністер”  визнати недійсним з моменту його укладання.

7.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” (код ЄДРПОУ 13688699, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 39/20) повернути Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва (04070, м. Київ, вул. Щекавицька, 42/48) за актом приймання-передачі павільйон ПА-62, що розташований по вул. Сагайдачного, 33 в м. Києві, площею 258,7 кв. м.

8.          Зобов'язати Фонд приватизації комунального майна Подільського району м. Києва (04070, м. Київ, вул. Щекавицька, 42/48) повернути на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” (код ЄДРПОУ 13688699, 04071, м.Київ, вул. Межигірська, 39/20) 53326,17 гривень.

9.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” (код ЄДРПОУ 13688699, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 39/20) до державного бюджету України 85,00 грн. державного мита.

10.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” (код ЄДРПОУ 13688699, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 39/20) на користь ДП "Судовий інформаційний центр" (м. Київ, вул. Липська, 18/5, р/р 26002014180001 у ВАТ "Банк Універсальний", м. Львів, МФО 325707) 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” (код ЄДРПОУ 13688699, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 39/20) до державного бюджету України 85,00 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку.

12.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Упроваджувально-виробнича фірма „Дністер” (код ЄДРПОУ 13688699, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 39/20) на користь Приватного підприємства «Марк Ессен» (м. Київ, вул. Межигірська, 39/20, код 25594667) 42,5 грн., сплаченого за подання апеляційної скарги.

13.          Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

01.09.06 (відправлено)