Постанова

від 28.01.2013 по справі 5010/374/2012-б-23/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

28.01.13 Справа № 5010/374/2012-Б-23/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Л.С. Данко

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012р.

у справі № 5010/374/2012-Б-23/13

за заявою: голови ліквідаційної комісії ПП фірми «Доліакт»

про: банкрутство

за участю представників:

від апелянта - не з'явився.

від боржника - не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012р., суддя Рочняк О.В., скаргу ДПІ у м.Івано-Франківську №9607/10/10-039/671 від 22.06.2012р. було задоволено частково. Визнано ДПІ у м.Івано-Франківську кредитором ПП фірми "Доліакт" з грошовими вимогами в розмірі 378831,70 грн.

З даною ухвалою не погодилася ДПІ в м. Івано-Франківську і оскаржила її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального і процесуального права.

Ліквідатор боржника подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2013р. суддя Якімець Г.Г. була замінена суддею Данко Л.С.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р.

На виконання вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від17.12.2012р. та 14.01.2013р. апелянт подав апеляційному суду додаткові пояснення до апеляційної скарги щодо обґрунтування розрахунку своїх кредиторських вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012р. у справі №5010/374/2012-Б-23/13 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Івано-Франківської області звернувся голова ліквідаційної комісії приватного підприємства фірми "Доліакт" з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст.. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2012р. було порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства фірми "Доліакт". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.12 приватне підприємство фірму "Доліакт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо неї та призначено ліквідатором ППФ "Доліакт" арбітражного керуючого Микитюка А.І.

На виконання вимог суду 26.05.12 в газеті "Голос України" №96 опубліковане оголошення про визнання банкрутом ПП фірми "Доліакт".

Однак з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з чим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Згідно із ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, який не може становити менше двох місяців з дня публікації такого повідомлення.

Втім з матеріалів справи не вбачається, яким чином формувався пасив боржника (загальна сума всіх вимог кредиторів до боржника) у процедурі добровільної ліквідації.

Так, до заяви про порушення справи про банкрутство боржником додано копію публікації оголошення про припинення юридичної особи (а.с. 13, том 1), в тексті якого не вказано строк та порядок заявлення вимог кредиторами, як цього вимагають ст. 105 Цивільного кодексу України та ст. 60 Господарського кодексу України.

Зазначене свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір.

Крім того, боржником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не долучений затверджений учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, проміжний ліквідаційний баланс, як цього вимагає ст. 111 Цивільного кодексу України.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень частин 2, 3 ст. 7 Закону про банкрутство, полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

Аналогічну позицію займає і Вищий господарський суд України, зокрема в постановах від 05.10.2011р. у справі №31/32 та від 04.07.2012р. у справі №10/Б-5022/1292/2011.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Втім, приймаючи постанову про визнання приватного підприємства банкрутом, в порушення згаданих норм, місцевий суд дав невірну правову оцінку викладеним обставинам.

Крім зазначених недоліків, до заяви голови ліквідаційної комісії про порушення провадження у справі про банкрутство не було додано рішення власника майна (або органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою, відсутня оцінка майна та грошових коштів боржника, не проведено аналізу активів та пасивів боржника.

Таким чином, у даному випадку ліквідаційною комісією боржника був порушений порядок добровільної ліквідації.

До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону про банкрутство не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції без достатніх правових підстав порушено справу про банкрутство боржника за процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство.

Статтею 103 ГПК України, яка визначає повноваження апеляційної інстанції, передбачено право суду апеляційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у справі - припиненню, як безпідставно порушене.

Колегія суддів також звертає увагу, що у зв'язку з припиненням провадження у даній справі про банкрутство, як безпідставно порушеного, місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - ПП фірми «Доліакт» згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012р. по справі №5010/374/2012-Б-23/13 винесена з порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, а тому її слід скасувати та припинити провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Апеляційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012р. у справі №5010/374/2012-Б-23/13 скасувати.

3. Провадження у справі №5010/374/2012-Б-23/13 про банкрутство ПП фірми «Доліакт» припинити.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Л.С. Данко

Н.М. Кравчук