Постанова

від 16.04.2013 по справі 5010/374/2012-б-23/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 5010/374/2012-Б-23/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Доліакт" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 у справі господарського суду№ 5010/374/2012-Б-23/13 Івано-Франківської області за заявоюГолови ліквідаційної комісії Приватного підприємства фірми "Доліакт" пробанкрутство Приватного підприємства фірми "Доліакт" за участю представників сторін:

ДПІ у м. Івано-Франківську - Федьків В.Б. (дов. від 28.01.2013),

встановив:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012 (суддя Рочняк О.В.) скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську на дії ліквідатора задоволено частково. Визнано ДПІ у м. Івано-Франківську кредитором ПП фірми "Доліакт" з грошовими вимогами в розмірі 378831,70 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий, Данко Л.С., Кравчук Н.М.) касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську задоволено частково. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012 скасовано, провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Приватне підприємство фірми "Доліакт" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 в частині припинення провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, 43, 47, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

У зв'язку з чим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону є дотримання вимог цивільного та господарського заклнодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Згідно з частинами 1 - 3, 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом .

За приписами частин 7, 8 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви про порушення справи про банкрутство боржником додано копію публікації оголошення про припинення юридичної особи, однак в тексті оголошення не вказано строк та порядок заявлення кредиторами свої вимог, що не відповідає вимогам ст. 105 ЦК України та ст. 60 ГК України.

Крім того, з наявних матеріалів неможливо встановити, яким чином формувався пасив боржника (загальна сума всіх вимог кредиторів до боржника) у процедурі добровільної ліквідації. Зазначене свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований.

Проміжний ліквідаційний баланс, затверджений учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, до заяви про порушення справи про банкрутство, також не додано.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Відтак, даючи оцінку оскаржуваному судовому акту, апеляційний господарський суд, будучи наділеним повноваженнями перегляду справи в повному обсязі відповідно до ст. 101 ГПК України, обґрунтовано перевірив підставність введення ліквідаційної процедури та правомірно дійшов висновку про безпідставність порушення провадження у справі, оскільки до заяви голови ліквідаційної комісії про порушення справи про банкрутство не додані рішення власника (або органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до суду із заявою, відсутня оцінка майна та грошових коштів боржника, не проведено аналіз активів та пасиву боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про припинення провадження у зазначеній справі про банкрутство, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують правильності прийнятого судом рішення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Доліакт" залишити без задоволення..

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 у справі № 5010/374/2012-Б-23/13 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.