Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-17591/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року 10:38 № 2а-17591/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2012 р. № 0014292202.

За участю представників сторін:

від позивача: Карпенко О.В. (довіреність № б/н від 20.09.2012 р.)

від відповідача : Цюрупа Д.А. (довіреність № 8396/9/10-209 від 07.08.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2012 р. № 0014292202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-17591/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 29.01.2013 р.

В судовому засіданні 29.01.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.12.2012 р. № 0014292202;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрзернотранс-К» судові витрати у розмірі 828,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період по правовідносинах із ПП «НВП ТАВРІЯ» на загальну суму 55 160,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 160,00 грн., а саме в серпні 2011 року - 55 160,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 29.01.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що при проведенні невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Укрзернотранс-К» з питань правильності обчислення податкового кредиту по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТИТАН-ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 36812455) та ПП «НВП ТАВРІЯ» (код за ЄДРПОУ 37252021) за період діяльності з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період саме по правовідносинах із ПП «НВП ТАВРІЯ» на загальну суму 55 160,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 160,00 грн., а саме в серпні 2011 року - 55 160,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив, що згідно наявних у матеріалах справи доказів, підтверджується розбіжність між визначеними (сплаченими) податковими зобов'язаннями контрагента позивача ПП «НВП ТАВРІЯ» та сумою податкового кредиту ТОВ «Укрзернотранс-К» в розмірі 55 160,00 грн.

Також, як було зазначено відповідачем, матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП «НВП ТАВРІЯ», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «НВП ТАВРІЯ» з іншими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

В підтвердження зазначеного відповідач наголосив на тому, що такий контрагент позивача ПП «НВП ТАВРІЯ» на час здійснення правовідносин із позивачем за місцем його реєстрації не знаходився, місцезнаходження директора ПП «НВП ТАВРІЯ» (з метою отримання відповідних пояснень та первинних документів на підтвердження фактичної господарської діяльності) за останні два роки встановити не можливо, свідоцтво платника ПДВ ПП «НВП ТАВРІЯ» було анульоване 12.08.2011 р., а саме в періоді, в якому здійснювалися правовідносини позивача із таким контрагентом та формувався податковий кредит в серпні 2011 р. в сумі 55 160,00 грн., а також юридичну особу контрагента позивача ПП «НВП ТАВРІЯ» було припинено рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду 12.12.2011 р., тобто через три місяці після здійснення правовідносин із позивачем. Чисельність працюючих на ПП «НВП ТАВРІЯ» на момент здійснення правовідносин із позивачем становила 1 (одну) особу, що відповідно унеможливлювало здійснення такої господарської діяльності як продаж та постачання нафтопродуктів у великих обсягах, відомості щодо наявності основних фондів (приміщень) та транспортних засобів у ПП «НВП ТАВРІЯ» - відсутні, а отже зазначене свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, ПП «НВП ТАВРІЯ» не було створене з метою тривалої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, а навпаки здійснювало свою діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача ТОВ «Укрзернотранс-К» з питань правильності обчислення податкового кредиту по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТИТАН-ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 36812455) та ПП «НВП ТАВРІЯ» (код за ЄДРПОУ 37252021) за період діяльності з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 1097/22-2/31406764 від 28.11.2012 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період, а саме по правовідносинах із ПП «НВП ТАВРІЯ» на загальну суму 55 160,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 160,00 грн., а саме в серпні 2011 року - 55 160,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 13.12.2012 р. № 0014292202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 160,00 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27 580,00 грн., всього 82 740,00 грн.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13.12.2012 р. № 0014292202 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначеною невиїзною документальною позаплановою перевіркою ТОВ «Укрзернотранс-К» перевірялася правильність обчислення податкового кредиту по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин зокрема із ПП «НВП ТАВРІЯ» (код за ЄДРПОУ 37252021) за період діяльності з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 року.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

В перевіряємому періоді (з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 року) позивач ТОВ «Укрзернотранс-К» мав взаємовідносини із контрагентом ПП «НВП ТАВРІЯ».

01.03.2011 р. між ТОВ «Укрзернотранс-К» та ПП «НВП ТАВРІЯ» був укладений договір № 01, згідно умов якого Продавець (ПП «НВП ТАВРІЯ») зобов'язувався продати та поставити Покупцю (ТОВ «Укрзернотранс-К») товар - нафтопродукти, в асортименті та обсягах, згідно письмових заявок.

На виконання зазначеного договору ПП «НВП ТАВРІЯ» було виписано на адресу ТОВ «Укрзернотранс-К» податкову накладну № 12 від 11.08.2011 р. на загальну суму 330 962,10 грн., в т.ч. ПДВ - 55 160,35 грн.

Таким чином, на підставі зазначеної податкової накладної, виписаної контрагентом ПП «НВП ТАВРІЯ», позивачем в серпні 2011 р. було сформовано податковий кредит в сумі ПДВ 55 160 грн.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі заперечено позивачем, за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Укрзернотранс-К», код за ЄДРПОУ 31406764 та його контрагентів за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. встановлена розбіжність по взаємовідносинам з ПП «НВП ТАВРІЯ» (код за ЄДРПОУ 37252021) за період діяльності з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., а саме на зазначену суму 55 200 грн.

Також, як підтверджується матеріалами справи, Олександрійською ОДПІ був складений Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «НВП Таврія», код за ЄДРПОУ 37252021 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень-серпень 2011 р.» від 15.02.2012 р. № 11/1520/37252021.

В зазначеному Акті встановлено зокрема наступне.

Наявність основних виробничих фондів: за даними декларацій з податку на прибуток дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за І квартал 2011 року складав 2 512,3 тис. грн., за II квартал 2011р. - 5 579,4 тис.грн., за ІІІ-ІV квартали 2011 р. декларації з податку на прибуток ПП «НВП Таврія» до Олександрійської ОДПІ не надані. Основні засоби у ПП «НВП Таврія» відсутні.

Чисельність працюючих: відповідно до звіту 1-ДФ за І - II квартали 2011 р. кількість працюючих на підприємстві у 2011 році складала 1 особа, яка, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг робіт.

Також, згідно інформації ВПМ Олександрійської ОДПІ, ПП «НВП Таврія» віднесено до категорії СГД «транзитери».

Так, співробітниками ВПМ Олександрійської ОДПІ з метою обстеження адреси розташування підприємства ПП НВП «Таврія» був здійснений виїзд за податковою адресою підприємства, а саме: АДРЕСА_1. В результаті обстеження встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться. Даний факт підтверджено довідкою Комінтернівської сільської ради № 455 від 20.07.2011 року.

Також, 22.07.2011 р. контролюючим органом за № 204/26-34 було складено Акт-довідку про відсутність ПП НВП«Таврія» за податковою адресою.

На виконання п. 1.5 алгоритму відпрацювання підприємств, доведеного наказом ДПА України № 475 ДСК від 08.08.2011 р. «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії тінізації економіки», було встановлено адресу реєстрації директора підприємства - гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 24.05.2000 р. Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області: АДРЕСА_1.

При здійсненні виїзду за вказаною адресою встановлено, що будинок № 33 по вул. Гагаріна с. Веселе не придатний для проживання, знаходиться в напіврозібраному, аварійному стані. В даному будинку ніхто не проживає та згідно довідки виконавчого комітету Комінтернівської сільської ради від 20.07.2011 року № 455 даний будинок належить Кіровоградському фонду держмайна.

Враховуючи викладене, вручення керівнику підприємства ПП НВП«Таврія» ОСОБА_5 відповідного запиту про надання необхідних копій первинних документів виявилося за неможливе.

Також, ВПМ Олександрійської ОДПІ були направлені запити до Олександрійського МБТІ про наявність (відсутність) власного нерухомого майна (вих. № 9160/10/26-34 від 21.09.2011 року), до відділу Держкомзему в Олександрійському районі про наявність (відсутність) власних чи орендованих земельних ділянок (вих. № 9159/10/26-34 від 21.09.2011 р.), до Інспекції Держтехнагляду про наявність рухомого майна (с/г техніки) - вих. № 9161/10/26-34 від 21.09.2011 р., до РЕВ ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області щодо надання інформації про наявність (відсутність) зареєстрованих транспортних засобів (вих. № 9158/10/26-34 від 21.09.2011 р.).

Згідно довідки Олександрійського МБТІ № 312 від 27.09.2011 року за ОСОБА_5 рахується квартира в АДРЕСА_1 (свідоцтво про власність від 11.11.2008 року РН 1737), згідно відповіді управління Держкомзему в Олександрійському районі № 01-09/1373 від 23.09.2011 року земельні ділянки у ПП НВП «Таврія» відсутні.

Згідно відповіді Олександрійського РЕВ ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області № 453-347 від 27.09.2011 року за ПП НВП «Таврія» та громадянином ОСОБА_5 транспортні засоби не зареєстровані.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, згідно постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року, було припинено юридичну особу ПП «НВП Таврія» (код ЄДРПОУ 3725202).

Наведене вище дає підстави вважати що гр. ОСОБА_5 не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю в якості директора ПП НВП «Таврія», оскільки відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних виробничих фондів або складських приміщень, що давало б можливість здійснювати торгово-посередницьку діяльність. Також на підприємстві відсутній необхідний для здійснення торгово-посередницької діяльності штат кваліфікованих співробітників.

Доказів, щодо укладення ПП «НВП Таврія» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів, а також транспорту та трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем до суду надано також не було.

Відповідно до наявних у справі доказів, свідоцтво платника ПДВ ПП «НВП ТАВРІЯ» було анульоване 12.08.2011 р., а саме в періоді, в якому здійснювалися правовідносини позивача із таким контрагентом та формувався податковий кредит в серпні 2011 р. в сумі 55 160,00 грн.

Таким чином, контрагент позивача ПП «НВП ТАВРІЯ» на момент здійснення відносин із позивачем та формування позивачем податкового кредиту (в серпні 2011 р.) не був зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ анульоване 12.08.2011 р.), а тому відповідно до вимог ст. 198 Податкового кодексу України, в позивача були відсутні підстави для віднесення таких сум ПДВ (55 160 грн.) до складу податкового кредиту і серпні 2011 р.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ПП «НВП Таврія» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ПП «НВП Таврія», а фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «НВП Таврія» та контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ПП «НВП Таврія» (контрагента позивача) була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, місцезнаходження директора ПП «НВП ТАВРІЯ» (з метою отримання відповідних пояснень та первинних документів на підтвердження фактичної господарської діяльності) за останні два роки встановити не можливо.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, місцезнаходження директора ПП «НВП ТАВРІЯ» (з метою отримання відповідних пояснень та первинних документів на підтвердження фактичної господарської діяльності) за останні два роки встановити не можливо, а відповідно і не можливо встановити причетність ОСОБА_5 до формування та підписання первинних документів від імені ПП «НВП ТАВРІЯ».

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «НВП ТАВРІЯ» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину(ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ПП «НВП ТАВРІЯ» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, сторонами по справі не було доведено факту визначення контрагентом позивача ПП «НВП ТАВРІЯ» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем у серпні 2011 р., та більш того, такі зобов'язання не могли бути визначені, з підстав анулювання в ПП «НВП ТАВРІЯ» у серпні 2011 р. свідоцтва платника ПДВ, а отже, внаслідок зазначених правовідносин позивача із ПП «НВП ТАВРІЯ» було завдало шкоди Державному бюджету України.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ПП «НВП ТАВРІЯ» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проте, як було зазначено вище, підтверджується наявними матеріалами справи та не було допустимими доказами спростовано позивачем, контрагент позивача ПП «НВП ТАВРІЯ» на час здійснення правовідносин із позивачем за місцем його реєстрації не знаходився, місцезнаходження директора ПП «НВП ТАВРІЯ» (з метою отримання відповідних пояснень та первинних документів на підтвердження фактичної господарської діяльності) за останні два роки встановити не можливо, свідоцтво платника ПДВ ПП «НВП ТАВРІЯ» було анульоване 12.08.2011 р., а саме в періоді, в якому здійснювалися правовідносини позивача із таким контрагентом та формувався податковий кредит в серпні 2011 р. в сумі 55 160,00 грн., а також юридичну особу контрагента позивача ПП «НВП ТАВРІЯ» було припинено рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду 12.12.2011 р., тобто через три місяці після здійснення правовідносин із позивачем, чисельність працюючих на ПП «НВП ТАВРІЯ» на момент здійснення правовідносин із позивачем становила 1 (одну) особу, що відповідно унеможливлювало здійснення такої господарської діяльності як продаж та постачання нафтопродуктів у великих обсягах, відомості щодо наявності основних фондів (приміщень) та транспортних засобів у ПП «НВП ТАВРІЯ» - відсутні, а отже зазначене свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, ПП «НВП ТАВРІЯ» не було створене з метою тривалої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, а навпаки здійснювало свою діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 05.02.2013 р.