Постанова

від 03.04.2013 по справі 2а-17591/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17591/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я. І.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі: Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В. Духно І. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» (далі позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0014292202 від 13.12.2012 року, стягнення з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 828, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розглянути клопотання про витребування у відповідача інформацію щодо існування звітності з ПДВ ПП «НВП «Таврія» за серпень 2011 року.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, що не заперечує розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача ТОВ «Укрзернотранс-К» з питань правильності обчислення податкового кредиту по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТИТАН-ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 36812455) та ПП «НВП ТАВРІЯ» (код за ЄДРПОУ 37252021) за період діяльності з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 1097/22-2/31406764 від 28.11.2012 року (далі Акт перевірки), в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період, а саме, по правовідносинах із ПП «НВП ТАВРІЯ» на загальну суму 55 160,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 160,00 грн., а саме, в серпні 2011 року - 55 160, 00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0014292202 від 13.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 160,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27 580,00 грн., всього 82 740,00 грн.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Колегія суддів апеляційної інстанції ретельно дослідила належним чином оформлені первинні документи, надані позивачем на підтвердження фактичного виконання зобов'язань сторін за укладеним між ТОВ «Укрзернотранс-К» та ПП «НВП ТАВРІЯ» договором купівлі-продажу № 01 від 01.03.2011 року, згідно умов якого Продавець (ПП «НВП ТАВРІЯ») зобов'язувався продати та поставити Покупцю (ТОВ «Укрзернотранс-К») товар - нафтопродукти, в асортименті та обсягах, згідно письмових заявок, зокрема, податкові та видаткові накладні № 12 від 11.08.2011 року, № РН-0000088 від 11.08.2011 року, рахунок-фактуру № СФ-0000050 від 16.08.2011 року, банківську виписку (а. с 29-37), чинні, на момент укладення договору, свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «НВП Таврія». Також, позивач посилався на подальшу реалізацію придбаних ним у контрагента нафтопродуктів іншим покупцям, на підтвердження чого, надав договір купівлі-продажу 315 ДТ від 15.03.2011 року, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності, договір купівлі- продажу автомобілю топливоцистену № 4 від 13.04.2011 року, акт прийома-здачі транспортного засобу від 15.04.2011 року, договір оренди транспортного засобу та суборенди ємностей та установки для перекачування рідини, акт прийому-здачу обладнання від 16.04.2011 року, паспорт на дизпаливо № 94-ТБД від 06.07.2011 року, сертифікати відповідності.

З аналізу вищенаведеного, колегія суддів вважає, що факт купівлі позивачем товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції позивача належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності позивача; надані позивачем докази цілком підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом, та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, основним доводом ДПІ щодо неможливості реальності операцій між позивачем та його контрагентом є Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «НВП Таврія», код за ЄДРПОУ 37252021 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень-серпень 2011 року» № 11/1520/37252021 від 15.02.2012 року та анулювання свідоцтва платника податку ПДВ 12.08.2011 року.

Однак, колегія суддів зауважує, що згідно з Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, контрагент позивача на момент складання податкових накладних був юридичною особою та зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Судом першої інстанції не враховано, що чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в акті перевірки із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності) ст. 20 ПК України.

Дана позиція цілком узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, в якій зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Окремо, колегія суддів звертається до практики Верховного суду України, викладеної в постанові у справі № 21-43а10 від 10.12.2010 року, в якій зазначено, що, позивач, який не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів його контрагента, який видав податкові накладні за цими господарськими операціями, є помилковим, оскільки ухвалене судом рішення та пов'язане з ним подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавили правового значення податкові накладні, видані у відповідності до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР за такими господарськими операціями.

Отже, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази, не спростовані доводами ДПІ, підтверджують відсутність підстав для висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 п. 201.10 ст. 201 ПК України, та недотримання чинних вимог законодавства при винесенні відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0014292202 від 13.12.2012 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги позивача, спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 29 січня 2013 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс - К» задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0014292202 від 13.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» судові витрати у розмірі 828 (вісімсот двадцять вісім) грн 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.