Ухвала

від 24.01.2013 по справі 5011-13/18912-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

про забезпечення позову

Справа № 5011-13/18912-2012 24.01.13 За позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт», м. Миронівка

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Груп», м. Київ

Про стягнення 279 187,70 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Єрмоленко І.Г. - дов. від 25.09.2012р.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 279 187,70 грн. боргу посилаючись на істотне порушення відповідачем умов Договору поставки № 162 від 21.03.2012р. та розірвання його.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що всупереч умовам договору відповідач не поставив обумовлене обладнання, не повернув кошти, ухиляється від поставки, врегулювання спору мирним шляхом, не реагує на претензії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2012р порушено провадження у справі № 5011-13/18912-2012 та призначено судове засідання на 24.01.2013р. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Від позивача 21.01.2013р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідач не поставив обумовлену договором продукцію, не повертає переплату, сплачену позивачем, не відповідає на претензії та неправомірно ухиляється від врегулювання даного спору, проведення розрахунків, погашення боргу, та не дотримується узгоджених господарських договірних відносин сторін.

В судовому засіданні 24.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Стаття 66 ГПК України передбачає підстави забезпечення позову: господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

21.03.2012р. між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником було укладено Договір поставки № 162 відповідно до якого відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача обладнання, а саме: санітарний пропускник для вантажних візків HRRM, машину для миття ножів та контейнери для ножів.

На виконання умов Договору, позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату на підставі виставленого рахунку-фактури (№ СФ-0000023 від 21.03.2012р.) відповідно до платіжного доручення № 496005 від 15.05.2012р., у розмірі 116 527,72 грн. копія якого належним чином засвідчена, долучена до матеріалів справи, та приймаються судом, як належний доказ виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 5 Додаткової Угоди № 1 строк поставки товару - 60 (шістдесят) календарних днів з моменту підписання сторонами даної угоди.

Таким чином, поставка товару згідно Додаткової Угоди №1 повинна була відбутися до 06.06.2012р.

Відповідач умови Договору належним чином не виконав, своєчасно товар не поставив, передоплату не повернув.

Позивачем було направлено претензії від 14.06.2012р. №1981 та від 23.07.2012р. №2270, з вимогами негайного усунення порушення строків поставки товару, сплати неустойки та штрафу.

Вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та належного досудового реагування.

В ході розгляду спраив фатки знайщли своє підтвердження, відповідачем належних доказів на їх спростування не надано.

Позивачем надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку 26000801353538 від ПАТ «ОТП Банк» МФО 3000528 в межах суми 423 065,22 грн.

Позивач заявив, що про невжитті заходів забезпечення позову, відповідачем будуть вчинені дії, спрямовані на створення таких умов, за якими подальше виконання рішення суду буде унеможливлено.

Як стверджує позивач, відповідач не бажає повертати переплату, сплачену позивачем, не відповідає на претензії, а також позивач зазначає, що у відповідача можуть існувати проблеми з контролюючими органами, що підтверджується пояснювальними листами відповідача № 020812 від 02.08.2012р. та № 270712 від 27.07.2012р.

До заяви залучені пояснювальні листи, які приймаються судом, як належні докази досудового врегулювання даного господарського спору.

Позивач звертає увагу суду на те, що так як відповідач орендує приміщення під офіс, та на його підставі працює лише бухгалтер та директор, у позивача є підстави вважати, що за рахунок наявного майна у відповідача буде неможливим сплатити існуючий борг. В свою чергу, відповідач може зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що робить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечено накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення передплати здійсненої за договором, який відповідача не виконав.

Розглянувши подану заяву, суд відзначає, що вона підлягає задоволенню частково в сумі неповернутої передплати в розмірі 116 527,72 грн.

з огляду на те, що заявником наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення.

Оскільки відповідач значний час не виконує зобов'язань, що грунтуються на договорі, не виконує заяв позивача щодо повернення позивачу передплати, а майна чи будь-яких активів відповідач не має існує загроза що рішення суду неможливо буде виконати, що призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Господарський суд визначив наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду набирає законної сили негайно та підлягає обов'язковому виконанню на всій території України. В силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (код ЄДРПОУ 25412361) про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Груп» (02105, м. Київ, а/с 53; 02093, м. Київ, вул.. Бориспільська, 9 код ЄДРПОУ 35426873), у розмірі - 116 527 (сто шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 72 коп., що обліковуються на рахунку 26000801353538 в АТ «ОТП Банк», а за відсутності на ньому, то на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, встановлених державним виконавцем.

2. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття 24.01.13, дійсна для пред'явлення до виконання до 24012014 та може бути оскаржена в установленому законом порядку. Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

3. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом року з дати її прийняття.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Публічне акціонерне товариство «Миронівський Хлібопродукт» (243, м. Ладижин, Вінницька обл.., вул.. Хлібозаводська, 2-Б; 08800, Київська обл.., м. Миронівка, вул.. Елеваторна, 1, код ЄДРПОУ 25412361),

Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТ Груп» (02105, м. Київ, а/с 53; 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 35426873)

5.Копію ухвали направити сторонам та Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві.

Суддя І.Д. Курдельчук