Рішення

від 30.01.2013 по справі 1518/1833/2012

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1518/1833/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Вужиловського О.В.

при секретарі: Непом'ящему М.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Любашівка справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач -ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом, в якому в обґрунтування вимог вказував, що він працювала на посаді командира відділення ППЧ-14 Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області з 16.08.1997 року. Наказом Котовського районного управління ГУ МНС України в Одеській області № 206 від 09 вересня 2011р. він був звільнений з посади за п.1 ст.40 КЗПП України в зв'язку з ліквідацією.

Позивач вважає, що звільнення з вказаної посади незаконне, оскільки ППЧ не ліквідовувалась, а фактично відбулось перейменування структурного підрозділу Любашівського районного відділу ГУ МНС України в Одеській області - ППЧ в 34 державну пожежну частину Любашівського районного відділу ГУ МНС України в Одеській області, оскільки штатна чисельність ППЧ -22 особи залишилася без змін.

В ході розгляду справи позивач, у зв'язку із заміною відповідача його правонаступником, уточнив і доповнив позовні вимоги та, посилаючись на заподіяну йому моральну шкоду незаконним звільненням, внаслідок чого він втратив нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, просив суд визнати його звільнення незаконним та поновити на роботі на посаді командира відділення в підрозділі, де збереглося його робоче місце - Державній пожежно-рятувальній частині - 28 Головного територіального управління МНС України в Одеській області, стягнути з Головного територіального управління МНС України в Одеській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 вересня 2011 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 3000 гривень (а.с. 184-185).

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, але надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника та заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнали, стверджуючи, що звільнення проведено у відповідності до закону, в зв'язку з ліквідацією ППЧ - 14 і підстав для поновлення не має. При звільненні враховувалось, що на іншу посаду позивача призначити не можливо, так як йому 52 роки, а граничний вік перебування на службі -50 років. Просили в задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 212-214).

Заслухавши пояснення сторін, свідка, а також дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.

ОСОБА_1 працював в ППЧ-14 Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області з 16.08.1997 року, а з 03.09.1999 року на посаді командира відділення. Наказом Котовського районного управління ГУ МНС України в Одеській області № 206 від 09 вересня 2011р. він була звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією. Зазначені обставини підтверджуються трудовою книжкою (а.с. 60-63).

В судовому засіданні встановлено, що професійна пожежна частина № 14 була підрозділом Любашівського районного відділу МНС України в Одеській області, який в свою чергу був структурним підрозділом юридичної особи (установи) - Котовського районного управління ГУ МНС України в Одеській області.

Відповідно до Наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України № 622 від 17.06. 2011 року та наказу ГУ МНС України в Одеській області від 1 липня 2011 року утворена 34-та державна пожежна частина Любашівського районного відділу ГУ МНС України в Одеській області чисельністю 22 особи, місце дислокації -смт. Любашівка та затверджено штати з 04 липня 2011 р. Цими ж наказами ліквідована 14-а професійна пожежна частина чисельністю 22 працівника. Департаменту фінансового забезпечення доручено провести тарифікацію штатів та перелік змін до діючих штатів. На підставі зазначеного наказу МНС штатна чисельність Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області залишилась без змін, тобто ніякого зменшення кількості працівників не відбулося.

Згідно рішення розширеної Колегії Головного Управління МНС України в Одеській області від 10.07.2011року (а.с. 64-65), де пунктом 7, начальнику управління по роботі з персоналом Головного управління Клочко В.В. доручено забезпечити розподіл випускників ВНЗ МНС України 2011 року, укомплектувати особовим складом державні пожежні частини, в тому числі і Любашівського районного відділу та вжити заходи щодо працевлаштування осіб, які підлягають скороченню, у зв'язку з проведенням організаційних заходів.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-от: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

При цьому вживані в цій нормі поняття: «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників»- стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації міститься в ст. ст. 80, 104,110, 111 ЦК України, ст. ст. 62-66, 79-92 ГК України, ст.ст.1-22 Закону України «Про господарські товариства».

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України, ч. 4 ст.64 ГК України).

За таких обставин підставою для розірвання з працівником договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України може бути ліквідація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 104,105,110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст.ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Таким чином, ліквідацію ППЧ-14 не можна розцінювати, як ліквідацію юридичної особи та підставу для звільнення позивача.

У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 6 листопада 1992 р. № 9. зазначається, що суди зобов'язані з'ясувати, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП, чи справді були зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи дотримано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч 3. статті 49-2 КЗПП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В порушення зазначених вимог законодавства, п.4 наказу ГУ МНС України в Одеській Області № 245 від 01.07. 2011року, рішення розширеної Колегії Головного Управління МНС України в Одеській області від 10.07.2011року, Котовське районне управління ГУ МНС України в Одеській області не запропонувало позивачу ОСОБА_1 роботу за новим штатним розкладом Любашівського районного відділу, хоча згідно його пояснень та показань свідка ОСОБА_4 він згодний була на переведення на іншу посаду за новим штатним розкладом і писав відповідну заяву. Крім того, його посада -командира відділення була залишена і штатному розписі створеного структурного підрозділу. Також відповідач народився 20 грудня 1971 року і наданий час йому не 52 роки як зазначено відповідачем в запереченні. У позивача на утриманні знаходиться четверо неповнолітніх дітей.

За таких обставин, суд приходить до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до Положення про Головне територіальне управління МНС України в Одеській області, затвердженого Наказом МНС України в Одеській області 02.03.2012 року за № 555, утвореного згідно з постановою КМУ від 16.01.2012 р. № 30, головне територіальне управління є правонаступником прав і обов'язків Котовського районного управління ГУ МНС України в Одеській області, яке припинило свою діяльність. Згідно наказу № 753 від 07.05.2012 р. МНС України, 34 державну пожежну Головного територіального управління МНС в Одеській області, смт.Любашівка, що утримується штаті № 16/24 реорганізовано у 28 державну пожежно-рятувальну частину Головного територіального управління МНС в Одеській області (постійної готовності) чисельністю 23 особи начальницького складу (а.с. 231-255). З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді диспетчера 28-ї державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області.

Позовна вимога про стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2011 року до дня поновлення на роботі підлягає задоволенню, оскільки згідно положення ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В силу пунктів 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 з наступними змінами, середня заробітна плата у випадку поновлення працівника на роботі обчислюється виходячи із його заробітної плати за два повних останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) № 1301 від 13.09.2011р. середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 2432 грн., а середньоденна зарплата позивача становила 113 грн. 11 коп. ( а.с. 58). Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає 39475 грн. 39 коп. (розрахунок: 349 дні (норма робочого часу за період вимушеного прогулу) х 113 грн. 11 коп. = 39475 грн. 39 коп./. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39475 грн. 39 коп.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн., то суд приходить до висновку про часткове задоволення цієї частини позову. У судовому засіданні доведено факт порушення відповідачем трудових прав позивача, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, однак суд вважає, що позивачем завищено розмір моральної шкоди та виходячи із засад розумності і справедливості та положень ст. 237-1 ЦПК України, суд приходить до висновку стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, яку визначає в розмірі 1000 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, який завдав моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає -404 грн. 75 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40, 42, 43, 49-2, 235, 237-1 КзПП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 незаконним та поновити ОСОБА_1 на роботу на посаді командира відділення 28-ї державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області.

Стягнути з Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39475 грн. 39 коп.

Стягнути з Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди, в іншій частині позову щодо стягнення моральної шкоди -відмовити.

Стягнути з Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на користь держави -404 грн. 75 коп. судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення зарплати за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через Любашівський районний суд до апеляційного суду Одеської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. В. Вужиловський