Постанова

від 29.11.2006 по справі 52/228-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

52/228-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 листопада 2006 р.                                                                                   № 52/228-06  

Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С. (головуючого),

                                                               Вовка І.В.,

                                                               Гончарука П.А.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Харківський завод поліграфічних машин” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2006 року у справі № 52/228-06 за позовом комунального підприємства “Харківські теплові мережі” до відкритого акціонерного товариства “Харківський завод поліграфічних машин” про стягнення суми, -

                                       ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Харківський завод поліграфічних машин” про стягнення 34315,10 грн. за без договірне споживання теплової енергії у приміщенні, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Лодзинська, 7, за період з грудня 2001 року по лютий 2002 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 4 липня 2006 року в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2006 року рішення місцевого суду скасовано, а позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 34315,10 грн. заборгованості та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, господарський суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 257, 267 Цивільного кодексу України, виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про поважні причини такого пропуску позивач суд не повідомив.

При перегляді судового рішення в апеляційному порядку, суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та задоволення позову, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Апеляційним господарським судом встановлено, що між сторонами не був укладений письмовий договір на постачання теплової енергії, але на підставі корінця наряду № 59 від 14 листопада 2001 року про підключення системи теплопостачання до приміщення відповідача по вул. Лодзинській, 7 відповідач отримував теплову енергію, про що були складені двосторонні акти показань приладів обліку теплової енергії. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк оплати вартості теплової енергії не визначено.

Судом другої інстанції зазначено, що позивачем на адресу відповідача направлені листи-вимоги від 13 серпня 2004 року, 24 січня 2005 року, 27 березня 2006 року про сплату вартості спожитої теплової енергії, які не були задоволені відповідачем, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 34315,10 грн. за період з грудня 2001 року по 4 лютого 2002 року.

З огляду на встановлене, висновок апеляційного господарського суду про те, що у позивача перебіг строку позовної давності починається після сплину 7 днів з дня пред'явлення вимоги, тобто з 20 серпня 2004 року, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено і позов підлягає задоволенню, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

В зв'язку з зазначеним, постанова апеляційної інстанції у справі зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Харківський завод поліграфічних машин” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2006 року у справі № 52/228-06 –без змін.

Головуючий           Перепічай В.С.

Судді                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                               Гончарук П.А.