Постанова

від 29.11.2006 по справі 2-26/7162-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-26/7162-2006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 листопада 2006 р.                                                                                   № 2-26/7162-2006  

  Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С. (головуючого),

                                                               Вовка І.В.,

                                                               Гончарука П.А.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства “Торговий дім “Вікторія-2” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року у справі № 2-26/7162-2006 за позовом Кримської Республіканської організації Національної спілки архітекторів України до приватного підприємства “Торговий дім “Вікторія-2” про розірвання договору, -

                                       ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року Кримська Республіканська організація Національної спілки архітекторів України звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства “Торговий дім “Вікторія-2” про розірвання договору від 1 січня 2002 року оренди нежитлового приміщення, яке розташоване  в м. Сімферополі по вул. Київській, 137, загальною площею 153 м2, стягнення 5508 грн. плати за надану оренду в період з 1 липня 2005 року по 1 січня 2006 року, посилаючись на невиконання відповідачем умов вказаного договору оренди в частині сплати орендних платежів.

4 травня 2006 року позивач уточнив свої вимоги та просив суд розірвати договір від 1 січня 2002 року оренди нежитлового приміщення, яке розташоване  в м. Сімферополі по вул. Київській, 137, загальною площею 153 м2.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 5 травня 2006 року в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року рішення місцевого суду скасовано, а позов задоволено частково. Розірвано договір оренди від 1 січня 2002 року нежитлового приміщення, яке розташоване  в м. Сімферополі по вул. Київській, 137, загальною площею 153 м2, укладений сторонами. В частині стягнення 5508 грн. провадження у справі припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

У касаційній скарзі та доповненні до неї відповідач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення попередньою судовою інстанцією норм матеріального права, а рішення місцевого суду залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд, керуючись нормами Цивільного кодексу України, виходив з встановленого ним факту відсутності на момент розгляду справи в суді заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди від 1 січня 2002 року, а отже, й відсутності наявності істотних порушень відповідачем умов договору, що могло б потягнути за собою розірвання даного договору оренди.

При розгляді рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд другої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність його скасування та часткового задоволення позову, посилаючись на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично поставив питання про розірвання договору оренди, проте сторонами не досягнуто згоди щодо цього.

Відповідно до п. 4.3 договору оренди від 1 січня 2002 року в разі невиконання умов даного договору, а також затримки платежів більш ніж на два місяці орендодавець має право вимагати дострокового розірвання цього договору.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач не виконував належно свої зобов'язання по сплаті орендної плати у визначеному розмірі.

Заборгованість з орендної плати за період з 1 квітня 2004 року по 1 липня 2005 року в сумі 13770 грн. стягнута з відповідача за рішенням суду від 24 жовтня 2003 року у справі № 2-8/12616.

За період з 1 липня 2005 року по 1 січня 2006 року заборгованість склала 5508 грн., яка погашена відповідачем 25 квітня 2006 року після порушення провадження у справі.

Встановивши дані обставини, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідач допустив істотні порушення договору, які, в силу п. 4.3 договору та вказаних норм матеріального права, дають позивачу право на його дострокове розірвання.

Правильним є висновок суду другої інстанції і в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 5508 грн., оскільки на час вирішення спору дана заборгованість погашена.

З огляду на викладене, висновок суду другої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди від 1 січня 2002 року та припинення провадження у справі в частині стягнення 5508 грн. боргу є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства “Торговий дім “Вікторія-2” залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року у справі № 2-26/7162-2006 –без змін.

Головуючий           Перепічай В.С.

Судді                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                               Гончарук П.А.