Постанова

від 16.10.2008 по справі 2-22/1880-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-22/1880-2006

                                                                      копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2008 року   Справа № 2-22/1880-2006

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Пученіна Тетяна Валентинівна, довіреність № 246 від 22.04.08,  Спільне Українсько-Германське підприємство "Амтек ЛТД";

відповідача: Барсукова Анастасія Миколаївна, довіреність №  б/н   від 22.09.08,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс";

третьої особи: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Архсервіс";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 21.08.2008 у справі № 2-22/1880-2006

за позовом           Спільного Українсько-Германського підприємства "Амтек ЛТД" (вул. Ушинського, 2/46,Сімферополь,95000)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" (вул. Чехова, 51,Сімферополь,95001; вул. 15 Квітня,4,Алушта,98500)

3-тя особа:  товариство з обмеженою відповідальністю "Архсервіс"  (вул. Октябрьська, 9,Сімферополь,95000)

про стягнення 197528,02 грн.,

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" до Спільного Українсько-Германського підприємства "Амтек ЛТД" про стягнення 121229,00 грн. та 80000,00 грн., визнання актів прийому виконаних робіт недійсними, визнання господарських зобов'язань та угоди прийому-передачі виконаних робіт недійсними

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, спільне Українсько-Германське підприємство "Амтек ЛТД", звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс", про стягнення 197528,02 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи за договорами від 12.12.2001, 20.12.2001 та від 31.10.2002, мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаними договорами в частині оплати виконаних позивачем робіт.

                    10 лютого 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс", в свою чергу, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із зустрічною позовною заявою до спільного Українсько-Германського підприємства "Амтек ЛТД" про стягнення зайво перерахованих грошових коштів в сумі 121229,00 грн., а також повернення 80000,00 грн., перерахованих за договором №9 від 09.05.2003, який ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2003-20.11.2003 у справі № 2-2/15159-2003 визнаний неукладеним (т. 1, а.с. 97-99).

                    Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2004 зустрічна позовна заява була прийнята до провадження разом з первісним позовом (т.1, а.с.112).

                    Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Архсервіс”.

                    20.02.2007, 01.03.2007 позивач за зустрічним позовом доповнив та уточнив зустрічні позовні вимоги, просивши суд визнати недійсним правочин щодо приймання-передачі виконаних робіт на об'єкті у місті Сімферополі по проспекту Кирова, 36, оформлений актами приймання виконаних підрядних робіт та актами на додаткові роботи за період з січня 2002 року по березень 2003 року (т. 7, а.с. 33, 39).

                    Заявою про уточнення зустрічних позовних вимог від 15.07.2008, відповідач за первісним позовом просив стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) зайво перераховані грошові кошти в сумі 125454,00 грн., а також 80000,00 грн., перерахованих за договором №9 від 09.05.2003, який визнаний неукладеним (т. 9, а.с. 6).

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008 у справі №2-22/1880-2008 (суддя А.А.Калініченко) первісний позов спільного Українсько-Германського підприємства "Амтек ЛТД" задоволений. З товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" на користь позивача стягнуто 197528,02 грн. заборгованості, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

                    Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове про відмову у первісному позові та задоволенні зустрічного.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

                    Так, заявник скарги вказує на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності між сторонами домовленості на виконання актів прийому виконаних робіт у відповідності з Державними будівельними нормами, оскільки пунктом 2.2 договору підряду №140 від 12.12.2001 чітко передбачено, що вартість робіт визначається на підставі затвердженої кошторисної документації з урахуванням ринкових відносин та на підставі Правил визначення  вартості будівництва, встановлені Державними будівельними нормами України (ДБН Д.1.1-1-2000).

                    Крім того, за твердженнями заявника, судом першої інстанції, з огляду на приписи частини першої пункту 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, неправомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову, оскільки не надано належної правової оцінки у мотивувальній частині рішення заявленим товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" вимогам в частині стягнення з позивача 80000,00 грн., перерахованих за договором №9 від 28.05.2003, який ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2003-20.11.2003 у справі № 2-2/15159-2003 визнаний неукладеним.

                    На підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.10.2008, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі судді Волкова К.В. здійснено його заміну на суддю Черткову І.В.

                    У судовому засіданні 13.10.2008 представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

                    Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвалу) місцевого господарського суду у повному обсязі, а також те, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившегося представника третьої особи.

                    Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між спільним Українсько-Германським підприємством "Амтек ЛТД" (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" (замовник) укладені договори на виконання підрядних робіт № 140 від 12.12.2001, №143/5 від 20.12.2001 та №94/5 від 31.10.2002, за умовами яких підрядник прийняв на себе зобов'язання з виконання підготовчих робіт, реконструкції нежитлового приміщення та будівництва торгівельно-розважального центру, що знаходиться за адресою: місто Сімферополь, вул. Кирова, 36. (т. 1, а.с. 4-9).

Орієнтовна вартість робіт за договорами складає: за договором №140 від 12.12.2001 в сумі 86147,00 грн., за договором №143/5 від 20.12.2001 в сумі 798000,00 грн., за договором №94/5 від 31.10.2002 в сумі 150000,00 грн. (пункти 2.1 договорів).

Пунктом 2.7 договору №140 від 12.12.2001 встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом трьох банківських днів після підписання акту здачі-прийому робіт.

Згідно з підпунктами 3.2 договорів №143/5 від 20.12.2001, №94/5 від 31.10.2002 оплата виконаних робіт здійснюється не пізніше 30 банківських днів після повного завершення робіт, включаючи усунення виявлених в процесі роботи недоліків.

Обсяг та вартість виконаних робіт визначено у відповідних актах виконаних робіт до зазначених договорів за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2002, підписані сторонами. Загальний обсяг виконаних спільним Українсько-Германським підприємством "Амтек ЛТД" робіт за договорами становить 1027236,02 грн.

Втім, відповідно до первісного позову, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт не у повному обсязі, а лише частково в сумі 829708,00 грн., у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 197528,02 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжують існувати на теперішній час, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін за договором підряду регулюються главою 61 Цивільного кодексу України та главою 33 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Слід зазначити, що предметом первісного позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача несплаченої суми виконаних позивачем підрядних робіт за договорами № 140 від 12.12.2001, №143/5 від 20.12.2001 та №94/5 від 31.10.2002 у розмірі 197528,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із виникненням питань щодо обсягу та вартості виконаних за договорами № 140 від 12.12.2001, №143/5 від 20.12.2001 та №94/5 від 31.10.2002 робіт, у справі неодноразово призначалися судові експертизи: № 32 від 15.04.2005, № 192 від 22.09.2006, №1653 від 16.04.2008.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність відповідних обставин. При цьому такі дані встановлюються різними засобами доказування, до числа яких належать й висновки судових експертів.

Так, згідно з висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 32 від 15.04.2005 загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 835210,00 грн. При цьому, при розрахуванні вартості робіт до норм праці робочих – будівельників, машиністів, часу експлуатації будівельних машин та механізмів експертами був застосований коефіцієнт 1,15 на підставі пункту 3.1 Державних будівельних норм Д.1.1-2-99. (т. 2, а.с. 4-23).

З висновку повторної комісійної експертизи, проведеної спеціалістами Севастопольської філії Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Бокаріуса №192 від 22.09.2006 вбачається, що дані, які містяться в актах виконаних робіт, не повністю узгоджуються з обсягом фактично виконаних робіт. Вартість робіт фактично виконаних позивачем за договором № 140 від 12.12.2001 складає 89500,00 грн., за договором №143/5 від 20.12.2001 - суму 835658,00 грн., за договором №94/5 від 31.10.2002 - суму 184280,00 грн., а всього 1109438,00 грн. (т. 4, а.с. 2-6).

За клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" у справі також було призначено будівельну експертизу, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідницькому інституту судових експертиз, згідно з висновком №1653 від 16.04.2008 якої вартість фактично виконаних будівельних робіт за договорами складає 784254,00 грн. (т. 8, а.с. 21-28).

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції відхилив висновки, зроблені експертами Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру та Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз, оскільки показники Державних будівельних норм, на підставі яких були проведені розрахунки та відображені в експертних висновках № 32 від 15.04.2005, №1653 від 16.04.2008 не є обов'язковими, носять рекомендаційний характер та не використовувалися сторонами під час виконання договорів.

Однак, такі висновки суду першої інстанції є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Дослідження питань про об'єм та вартість виконаних спільним Українсько-Германським підприємством "Амтек ЛТД"  робіт за договорами, їх відповідність вимогам договору та ДБН має важливе значення для належного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін у спірних відносинах, а отже і для правильного вирішення спору.

Підпунктом 2.2 договору підряду №140 від 12.12.2001 передбачено, що вартість робіт визначається на підставі затвердженої кошторисної документації з урахуванням ринкових відносин та на підставі Правил   визначення   вартості будівництва, встановлені Державними будівельними нормами України (ДБН Д.1.1-1-2000), затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174, преамбулою яких визначено, що ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування. Правила поширюються  на підрядний,  господарський та змішаний способи здійснення будівництва.

Отже, сторони передбачили у договорі застосування вищевказаних норм, а тому вони є для них обов'язковими.

Крім того, надаючи перевагу експертному висновку №192 від 22.09.2006, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дослідження по вказаній експертизі проводилось на підставі візуального огляду та наданих документів, у той час як висновки експертизи №32 від 15.04.2005 зроблені із застосуванням огляду місця проведення будівельних робіт із замірами.

До того ж, з експертних висновків № 32 від 15.04.2005 та №1653 від 16.04.2008 слідує, що усі кошторисні розрахунки були зроблені за допомогою програмного комплексу АВК-3 в редакції 1.1, 1.3.5, що діяла на момент проведення робіт за договорами підряду, натомість, як при проведенні експертного дослідження №192 від 22.09.2006 зазначена програма була застосована в редакції 1.5.0 (введена в дію з березня 2003 року, у той час як роботи за договорами підряду проводилися у 2001, 2002 роках, січні, лютому 2003 року), що призвело до необґрунтованого завищення вартості будівельних матеріалів, та як слід, й вартості проведених робіт. Таким чином, висновки  експертизи №192 від 22.09.2006, покладені в основу рішення суду першої інстанції як підстава для стягнення з відповідача 197528,02 грн. заборгованості, не можуть бути беззаперечними доказами у справі.

Слід також зазначити, що за виконані позивачем будівельні роботи товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" було сплачено всього 909708, 00 грн., що встановлено й у висновку експертизи №32 від 15.04.2005, а тому зазначена спільним Українсько-Германським підприємством "Амтек ЛТД" у позові сума у розмірі 829708,00 грн. як перерахована відповідачем на виконання договорів підряду, є такою, що не відповідає дійсності.  

                    Вказані обставини свідчать, що господарський суд першої інстанції не з'ясував всі фактичні обставини справи, не надав належної юридичної оцінки представленим сторонами доказам, відтак, судове рішення у справі не можна вважати обґрунтованим та законним.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" в частині стягнення зайво перерахованих коштів в сумі 125454,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки відповідачем та висновками судових експертиз № 32 від 15.04.2005, № 1653 від 16.04.2008 доведений факт завищення позивачем об'єму та вартості виконаних за договорами робіт.

Наряду з цим, зустрічний позов також містить вимогу про стягнення з позивача 80000,00 грн., перерахованих за договором №9 від 28.05.2003.

Так, згідно з умовами договору підряду № 9 від 28.05.2003, спільне Українсько-Германське підприємство "Амтек ЛТД" зобов'язалося виконати будівельно-монтажні роботи каркасу триповерхової будівлі з підвалом другої черги торгівельно-розважального центру, розташованого за адресою: м. Сімферополь, проспект Кирова, 36 (т. 1, а.с. 109-111). На виконання зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" перерахувало на рахунок позивача за первісним позовом 80000,00 грн., у тому числі за платіжними дорученнями №143 від 06.06.2003  суму 29260,00 грн., №144 від 09.06.2003  суму 2500,00 грн., №156 від 13.06.2003  суму 25740,00 грн., що підтверджується висновком судової будівельно-бухгалтерської експертизи №32 від 15.04.2005р.  (т. 2, а.с. 22).

Втім, зазначений договір ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2003-20.11.2003 у справі № 2-2/15159-2003 був визнаний неукладеним. Роботи за договором №9 від 28.05.2003 не виконувались. Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України цей факт є доведеним і не потребує доведення при  вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, враховуючи те, що правовідносини, на підставі яких відбувся факт перерахування коштів позивачу - спільному Українсько-Германському підприємству «Амтек ЛТД», мали місце до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року та продовжують існувати, застосуванню до них підлягають норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року та Цивільного кодексу України 2003 року.

Зобов'язання, що виникають внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх передбачений главою 42 Цивільного кодексу УРСР.

Так, відповідно до статті 469 Цивільного кодексу УРСР, особа, яка  одержала  майно за  рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої та відсутність для цього підстав, або наступне припинення підстави, за якою воно було набуте.

При чому, термін “майно” в контексті частини 1 статті 469 Цивільного кодексу УРСР включає в себе  не  лише  майно,  але  й  гроші (грошові  кошти). Аналогічні положення містяться у статті 1212 Цивільного кодексу України 2003 року.

Оскільки договір підряду на виконання будівельних робіт був визнаний в судовому порядку неукладеним, підстави для набуття (збереження) позивачем грошових коштів у розмірі 80000,00 грн. відпали, вимоги зустрічного позову в цій частині слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним правочину прийому-передачі виконаних робіт на об'єкті у місті Сімферополі по проспекту Кирова, 36, який оформлений актами приймання виконаних підрядних робіт та актами на додаткові роботи за період з січня 2002 по березень 2003 років, судова колегія вважає, що відповідач, в порядку передбаченому статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду доказів того, що всі акти виконаних за договорами №140 від 12.12.2001, №143/5 від 20.12.2001 та №94/5 від 31.10.2002 робіт підписані внаслідок навмисних дій  або бездіяльності з боку позивача, які вчинялися з метою введення в оману відповідача, у зв'язку з чим заявлені в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв'язку з чим повинна надати суду відповідні докази, судова колегія вважає недоведеними вимоги первісного позову, що безумовно є підставою для відмови у його задоволенні, та часткового задоволення зустрічного позову про стягнення зі спільного Українсько-Германського підприємства "Амтек ЛТД" зайво перерахованих коштів в сумі 125454,00 грн., а також 80000,00 грн., перерахованих за договором №9 від 28.05.2003.

Витрати товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс"  на оплату державного мита в сумі 2054,54 грн., що становить 1% від задоволених вимог  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. необхідно покласти на спільне Українсько-Германське підприємство "Амтек ЛТД" відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пунктом 2), 104 (частиною 1 пунктами 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008 у справі №2-22/1880-2008 скасувати.

          3. Прийняти нове рішення.

          В задоволенні первісного позову спільного Українсько-Германського підприємства "Амтек ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" про стягнення 197528,02 грн. заборгованості – відмовити.

          Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" задовольнити частково.

          Стягнути зі спільного Українсько-Германського підприємства "Амтек ЛТД" (м. Сімферополь, вул. Ушинського, 2/46, код ЄДРПОУ 13776742, р/р 26006301323086 КРУ Промінвестбанку м. Сімферополя, МФО 324430) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" (м. Алушта, вул. 15 Квітня, 4, код ЄДРПОУ 30999380, р/р 26008258853001 КРУ КБ „Приватбанк”, МФО 384436) зайво перераховані кошти у розмірі 125454,00 грн., заборгованість в розмірі 80000,00 грн., які перераховані за договором №9 від 28.05.2003, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2054,54 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В задоволенні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" про визнання недійсним правочину прийому-передачі виконаних робіт на об'єкті у місті Сімферополі по проспекту Кирова, 36, оформленого актами приймання виконаних підрядних робіт та актами на додаткові роботи за період з січня 2002 по березень 2003 років - відмовити.

                    Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                Ю.М. Гоголь

                                                                                І.В. Черткова

З оригіналом згідно

Помічник головуючого судді                                        Н.О. Грязнова