Постанова

від 28.01.2013 по справі 52/101

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа№ 52/101

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Залерцов М.О. (довіреність №376 від 28.12.2012 р.)

від відповідача - Євдоченко Н.Д. (довіреність №79 від 14.06.2011 р.)

від третьої особи - Науменко С.В. (довіреність №02-8 від 03.01.2013 р.)

розглянувши апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2012р.

у справі №52/101 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор»

третя особа Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор» про стягнення суми заборгованості в розмірі 20246,30 грн. та 5911,98 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2008 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації.

30.06.2011 р. від позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого позивач просив суд стягнути з відповідача 47686,96 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення та 19134,61 грн. інфляційних втрат, а всього: 66821,57 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 11638,62 грн., 1876,76 грн. інфляційних втрат, 135,16 грн. державного мита та 23,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити в позові у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції є помилковими, суперечливими, зробленими при неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови в стягненні з відповідача коштів у розмірі 53306,19 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в частині стягнення з відповідача 53306,19 грн. задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи, не надано правової оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам, що мають істотне значення для вирішення спору, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення в частині відмови у стягненні 53306,19 грн.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені у своїй апеляційній скарзі, проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені у своїй апеляційній скарзі, проти апеляційної скарги позивача заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник третьої особи у судовому засіданні заявив, що не підтримує жодну із сторін та у розгляді даного спору покладається на розсуд суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

07.08.2002 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом «Механізатор», як абонентом, було укладено договір №00923/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (Правила).

18.10.2008 р. набули чинності Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 р. (Правила № 190), які частково діяли у спірний період, в п. 3.1, 3.7 яких передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Вказані Правила, відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.13. Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Пунктом 3.1. Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно п. 2.1. договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин. В свою чергу, абонент, відповідно до п. «а» п. 2.2. договору, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, надаючи послуги з водопостачання та приймаючи від відповідача каналізаційні стоки цілодобово.

Згідно п. 3.6. договору, щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Відповідно до п. 3.5. договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У 2007 році між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Механізатор» (абонент) було укладено додаткову угоду до договору №00923/4-04 від 07.08.2002 р. про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої.

Згідно оригіналу додаткової угоди екземпляра позивача датою укладення угоди зазначено 08.05.2007 р. Відповідно до екземпляру відповідача дану угоду було укладено у березні 2007 року, про що зазначив представник відповідача у письмових пояснення і що підтвердили представники сторін у судовому засіданні.

Отже, правомірним є нарахування позивачем оплати вартості води, що йде на підігрів, починаючи, саме з березня 2007 року.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 47686,96 грн. боргу за кодом 4-678 (постачання питної води та приймання її стоків, а також стоків питної води, що використовується для підігріву) заборгованість розміром 30201,63 грн. за період з 01.07.2007 р. по 01.05.2011 р. та за кодом 4-50678 (постачання питної води, що використовується для підігріву), заборгованість розміром 17485,33 грн. за період з 01.10.2005 р. по 01.05.2011 р. та інфляційних витрат у розмірі 19134,61 грн.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору № 00923/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення від 07.08.2002 р. На підставі вказаного договору відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код 4-678, за яким здійснюється розрахунок питної води та водовідведення.

Крім того, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 4-50678, за яким здійснюється розрахунок питної води, що йде на підігрів.

Проте, договором № 00923/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення, укладеним сторонами у справі 07.08.2002 р., не передбачено надання послуг щодо постачання та відведення питної води, що використовується на підігрів гарячої води, а додаткова угода до договору № 00923/4-04, яка передбачає надання послуг щодо постачання та відведення питної води, що використовується на підігрів, укладена сторонами лише у березні 2007 року. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, саме з зазначеної дати повинно здійснюватись нарахування вартості постачання та відведення питної води, що використовується на підігрів.

Тому, включення позивачем до суми боргу оплати послуг постачання та відведення питної води, що використовується на підігрів гарячої води з жовтня 2005 року по березень 2007 року обсягом 24915 куб.м. не відповідає умовам договору №00923/4-04 від 07.08.2002 р. та є безпідставним. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в позові в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до умов додаткової угоди розділ «Особливі умови» договору доповнено пунктом 5.5., яким сторони погодили, що порядок визначення обсягів поставленої питної води, використаної для приготування гарячої, та відповідної кількості стічних вод визначається відповідно до показань приладу обліку, встановленому в центральному тепловому пункті (ЦТП), що фіксуються представниками відповідача та позивача і розподіляються між споживачами послуг, які приєднані до ЦТП, в процентному співвідношенні, залежно від кількості мешканців кожного будинку. Вищевказаний процентний розподіл закріплено додатком до даної угоди, який є її невід'ємною частиною. Кількість стічних вод, скинутих відповідачем в міську каналізаційну мережу після використання гарячої води, дорівнює обсягу питної води, що була використана для приготування гарячої води.

Пунктом 1 додаткової угоди встановлено, що відповідач зобов'язаний забезпечити доступ представника позивача до теплового пункту (ТП). Зняття показників лічильника в ЦТП здійснюються представниками позивача кожного місяця в присутності представника відповідача, який отримує визначену лічильником кількість води, у строки передбачені графіком зняття показників лічильника. Якщо представник відповідача не з'явився для зняття показників, то показники водолічильника, зафіксовані представником позивача приймаються як достовірні. Якщо лічильник знаходиться в непрацюючому стані, то обсяг наданих позивачем послуг, визначається середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці працюючого приладу обліку. Якщо тривалість роботи водолічильника становить менше ніж два місяці, кількість поставленої питної води визначається за її середньодобовою витратою за період менше 10 календарних днів. Облік води у такому порядку здійснюється до встановлення працюючого, опломбованого та повіреного лічильника, перерахунки за показниками водолічильника за відповідний період не проводяться.

Позивач обґрунтовує обсяг поставленої води, яка йде на підігрів, актами про зняття показань з водолічильника та маршрутними картами.

Однак, долучені позивачем до матеріалів справи акти про зняття показань з водолічильника не підтверджують зняття обсягів наданих послуг з водопостачання та водовідведення відповідача, якому виставлено заборгованість за кодом 4-50678, оскільки з них вбачається зняття обсягів наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонента з кодом 4-50650 (КП УЖГ Дніпровського р-ну ЖЕО-418). Тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вищенаведені акти не можуть бути прийняті як належні докази встановлення обсягу води, що йде на підігрів.

Також не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом, як належні докази, і маршрутні карти, оскільки їх заповнення суперечить вищенаведеним вимогам додаткової угоди щодо обов'язкової присутності абонента при знятті показників лічильника та наявності графіка зняття показників лічильника.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти отримання води, яка йде на підігрів в обсязі, який наведено в розрахунку позивача і зазначив, що абонент жодного разу не був присутній при знятті показників лічильника позивачем та не був повідомлений про графік зняття показників позивачем.

Таким чином, позивачем не доведено обсяг отриманої відповідачем води, яка йде на підігрів, за період з березня 2007 року по травень 2011 року, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17485,33 грн. з оплати послуг постачання питної води, що використовується на підігрів, за договором № 00923/4-04 від 07.08.2002 року відсутні, у зв'язку з чим у позові в цій частині слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що в період з травня 2007 року по травень 2011 року позивач надав відповідачу (абоненту) за договором №00923/4-04 від 07.08.2002 р. послуги з водопостачання та водовідведення обсягом 130131,09 куб.м.

Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком на підставі зазначених даних розрахункових листів абонента підтверджується факт надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем відповідачу за спірним договором по коду 4-678 для потреб холодного водопостачання та стоків питної води (за період з 01.07.2007 р. по 01.05.2011 р.) обсягом 130131,09 куб.м., а також факт користування відповідачем цими послугами.

З розрахунку позивача вбачається, що протягом спірного періоду розрахунок вартості наданих за договором послуг водовідведення позивачем здійснено не на підставі тарифів, чинних протягом позовного періоду, на ці послуги.

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що вартість послуг водопостачання та водовідведення за спірний період для ІІІ групи споживачів, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008 р. та № 1780 від 25.12.2008 р.

Розпорядження № 1661 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів» від 27.11.2008 р. скасовано згідно з Указом Президента України від 24.12.2008 р. № 1199/2008; розпорядження № 1780 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів» від 25.12.2008 р. скасовано згідно з Указом Президента України від 03.02.2009 р. № 65/2009.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає необхідним нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення протягом спірного періоду з грудня 2008 року по лютий 2009 року здійснювати за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 р. в розмірі 2,82 грн. та 1,68 грн. з ПДВ.

Вартість послуг водопостачання та водовідведення за договором №00923/4-04 від 07.08.2002 р. на підставі тарифів чинних на час їх застосування за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року становить 7333,10 грн. з урахуванням знижки 422,94 грн. за 11564,88 куб.м. холодної води.

Позивач нарахував відповідачу за спірний період по коду 4-678 за воду для потреб холодного водопостачання 188607,99 грн. та виставив рахунок з врахуванням знижки (3344,44 грн.) на суму 185263,55 грн.

Проте, правомірним буде нарахування вартості у сумі 188607,99 - 140,85 = 188467,14 грн., що становить з врахуванням знижки та перерахунку (3344,44 грн. + 123,65 грн.) 184999,05 грн.

Таким чином, вартість послуги з водопостачання та водовідведення наданого обсягом 130131,09 куб.м. становить 184999,05 грн.

З розрахунку позивача вбачається, що відповідачем за спірний період з березня 2007 р. по 01.05.2011 р. було сплачено 154938,27 грн., а також сплачено відповідачем 4000,00 грн. в рахунок погашення боргу за попередній період.

Відповідач у судовому засіданні 28.01.2013 р. пояснив, що 4000,00 грн. було дійсно сплачено в рахунок погашення боргу, але за спірний період, а не за попередній. Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів наявності боргу за попередній період та не доведено правомірності зарахування коштів, сплачених відповідачем у спірному періоді в рахунок погашення боргів попередніх періодів, сплата відповідачем грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. враховується судом як оплата послуг холодного водопостачання та водовідведення в спірний період.

Отже, відповідачем за спірний період було сплачено позивачеві 173360,43 грн. (154938,27 + 4000,00 + 8044,98 (сплата за питну воду, що йде на підігрів до укладення додаткової угоди) + 6377,18 (сплата через ГІОЦ). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №00923/4-04 від 07.08.2002 р. складає 11638,62 грн. (184999,05 - 173360,43).

Докази сплати зазначеної суми в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 11638, 62 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг водопостачання та водовідведення за договором, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 1876,76 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 17257,85 грн. в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем та відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційні скарги не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржників на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2012 р. у справі №52/101 залишити без змін.

Справу №52/101 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.