Постанова

від 02.04.2013 по справі 52/101

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 52/101 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М. Коваленко С.С., Воліка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішеннявід 23.11.2012 господарського суду міста Києва та на постановувід 28.01.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 52/101 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Механізатор" третя особаГоловний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації простягнення суми В судове засідання прибули представники сторін: позивачаЗалерцов М.О. (дов. від 01.04.2013 № 47); відповідачаЄвдоченко Н.Д. (дов. від 14.06.2011 № 79); третьої особине з'явились; ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року позивач - Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (в процесі розгляду справи назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (надалі - ПАТ АК "Київводоканал") звернулось до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор" (надалі - ЖБК "Механізатор", відповідача) про стягнення 20246,30 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення та 5911,98 грн. інфляційних втрат, а всього 26158,28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2008 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації.

30.06.2011 позивач - ПАТ АК "Київводоканал" звернувся до господарського суду з клопотанням про збільшення позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача 47686,96 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення та 19134,61 грн. інфляційних втрат, а всього 66821,57 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2012 у справі № 52/101 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 (колегія суддів: Алданова С.О. - головуючий, судді - Дикунська С.Я., Сітайло Л.Г.), позов задоволено частково; стягнуто з ЖБК "Механізатор" на користь ПАТ АК "Київводоканал" суму основного боргу в розмірі 11638,62 грн., 1876,76 грн. інфляційних втрат, 135,16 грн. державного мита та 23,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ АК "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 53306,19 грн. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам та не надано належного правового обгрунтування не взяття їх до уваги, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині.

Відповідач - ЖБК "Механізатор" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.08.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Постачальник) та ЖБК "Механізатор" (Абонент) укладений Договір №00923/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (Правила).

При цьому, 18.10.2008 набули чинності Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі - Правила № 190).

Зазначеними Правилами № 190, які частково діяли у період за який позивач просить стягнути заборгованість, і зокрема пунктами 3.1, 3.7, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. При цьому в пункті 3.13. Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 00923/4-04, кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

В пункті 3.6. Договору № 00923/4-04 сторони погодили, що щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

На підставі Договору № 00923/4-04 відповідачу було присвоєно особовий рахунок за кодом 4-678 на який абонент (відповідач) зобов'язаний був сплачувати послуги з постачання питної води та приймання її стоків. Крім того, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок за кодом 4-50678, за яким здійснюється розрахунок за постачання питної води, що використовується для її підігріву.

Позивач звертаючись з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 47686,96 грн. та 19134,61 грн. інфляційних втрат на підставі Договору № 00923/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення від 07.08.2002, посилається на те, що за відповідачем рахується несплачена заборгованість за період з 01.07.2007 по 01.05.2011 по особовому рахунку за кодом 4-678 (постачання питної води та приймання її стоків, а також стоків питної води, що використовується для підігріву) у розмірі 30201,63 грн., а також за період з 01.07.2007 по 01.05.2011 за кодом 4-50678 (постачання питної води, що використовується для підігріву) у розмірі 17485,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19134,61 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив з наступного.

Так, судом встанвовлено, що у 2007 році між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Постачальник) та ЖБК "Механізатор" (Абонент) укладена Додаткова угода до Договору № 00923/4-04 від 07.08.2002 про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої (при цьому згідно оригіналу додаткової угоди екземпляра позивача датою укладення угоди зазначено 08.05.2007, а згідно до екземпляру відповідача дану угоду було укладено у березні 2007 року, і остання дата не заперечується сторонами). За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Договором № 00923/4-04 від 07.08.2002 сторонами не було передбачено обов'язок відповідача сплачувати послуги з постачання холодної води, яка використовується на підігрів, у зв'язку з чим, вимога про стягнення заборгованості за цю послугу за період з жовтня 2005 року по березень 2007 року не грунтується на договорі та є безпідставною, а отже не підлягає забоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з березня 2007 року по квітень 2011 року за послугу з постачання холодної води, яка використовується Абонентом для приготування гарячої, судом також відмовлено у задоволенні з посиланням на пункт 1 Додаткової угоди, яким доповнено Договір № 00923/4-04 від 07.08.2002, пунктом 5.5., за змістом якого сторони погодили, що порядок визначення обсягів поставленої питної води, використаної для приготування гарячої, визначається відповідно до показань приладу обліку, встановленому в центральному тепловому пункті (ЦТП), що фіксуються представниками Абонента (відповідача) та позивача - ВАТ "АК"Київводоканал" і розподіляються між споживачами послуг, які приєднані до ЦТП, в процентному співвідношенні, залежно від кількості мешканців кожного будинку. Разом з тим, позивач в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про визначення показників обсягів поставленої холодної води для її підігріву відповідно до умов Додаткової угоди за участю сторін, оскільки позивачем надані акти про зняття показників водолічільника та маршрутні карти у абонента з кодом 500650, який не є абонентом по Додатковій угоді, і заповнені вони з порушенням умов цієї угоди, за відсутності представника відповідача, а отже позивачем не доведений обсяг отриманої відповідачем холодної води, яка йде на підігрів за період з березня 2007 року по травень 2011 року, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Водночас, судом встановлено, що за період з травня 2007 року по травень 2011 року позивач на підставі Договору № 00923/4-04 від 07.08.2002 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення обсягом 130131,09 куб.м. При цьому вартість цих послуг за означений період позивачем розрахована на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008 та № 1780 від 25.12.2008, у розмірі 188607,99 грн. та з урахуванням знижки (3344,44 грн.) виставлено до сплати 185263,55 грн.

Статтею 32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

З огляду цього, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно зауважено, що розпорядження № 1661 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів" від 27.11.2008 скасовано згідно з Указом Президента України від 24.12.2008 № 1199/2008; розпорядження № 1780 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів" від 25.12.2008 також скасовано згідно з Указом Президента України від 03.02.2009 № 65/2009, і в спірному періоді діяли тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007, а тому місцевим господарським судом здійснено перерахунок вартості послуг наданих позивачем за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року за діючим у цей період тарифом, у урахуванням чого встановлено, що правомірним є нарахування вартості у сумі 188607,99 - 140,85 = 188467,14 грн., що з врахуванням знижки та перерахунку (3344,44 грн. + 123,65 грн.) за надані послуги з водопостачання та водовідведення обсягом 130131,09 куб.м. становить 184999,05 грн.

За розрахунком позивача та на підставі доказів судом встановлено, що відповідачем за спірний період з березня 2007 року по 01.05.2011 року сплачено 154938,27 грн.; крім цього, відповідачем сплачено 4000,00 грн. в рахунок погашення боргу за попередній період.

Виходячи з того, що позивачем не надано доказів того, що сума 4000,00 грн. сплачена в рахунок богру за попередній період, тому судом зазначена оплата врахована як оплата послуг холодного водопостачання та водовідведення в спірний період.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшо висновку, що відповідачем за спірний період було сплачено позивачеві 173360,43 грн. (154938,27 + 4000,00 + 8044,98 (сплата за питну воду, що йде на підігрів до укладення додаткової угоди) + 6377,18 (сплата через ГІОЦ). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 00923/4-04 від 07.08.2002 становить 11638,62 грн. (184999,05 - 173360,43), оскільки відповідачем не надано доказів сплати послуг на зазначену суму, а тому з урахуванням приписів ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку щодо обгрунтованості та доведеності позовних вимог у цій частині, у зв'язку з чим стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 11638,62 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг водопостачання та водовідведення, проте у значно меншій сумі ніж заявлено до стягнення позивачем, місцевим господарським судом частково задоволено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1876,76 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 17257,85 грн. відмовлено.

Як свідчить викладене, позивач, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України, не довів обставин, на які він посилався як на підстави свої позовних вимог, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірності зарахування судом розщеплених КП "ГІОЦ" КМДА платежів у рахунок погашення заборгованості не грунтуються на вимогах закону, оскільки оплата здійснена відповідно до умов договору, з урахуванням Додаткової угоди, є поточною оплатою за надані послуги, що спростовує довід касаційної скарги про зворотнє.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111 7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2012 у справі № 52/101 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : С.С. Коваленко

І.М. Волік